Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 13 вересня 2026 р.
Справа: №280/3017/26
Суддя: Дурасова Ю.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
14 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/3017/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , 06.04.2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0371304-2411-0829-UA23060070000082704 від 06.06.2025;
В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, площа якої складає 67,01 кв.м. Посилається на те, що згідно рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, було затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Відповідно до вказаного Положення, база оподаткування об`єкту житлової нерухомості зменшується, зокрема, для квартири – на 120 кв.м. Отже, ставка податку для квартири, яка не перевищує 120 кв.м. є нульовою. Проте, застосована відповідачем пільга у вигляді зменшення бази оподаткування становить не 120 кв.м., а 60 кв.м. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року позов – задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06.06.2025 №0371304-2411-0829-UA23060070000082704.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, Вказує, що у власності позивача перебуває квартира загальною площею 67,01 кв. м, а при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України та підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 (зі змінами, внесеними рішенням від 26.02.2016 № 30). Зазначає, що міська рада не наділена повноваженнями змінювати встановлений Податковим кодексом України розмір зменшення бази оподаткування, а передбачені місцевим рішенням пільги визначені незалежно від майнового стану та рівня доходів платників податків, що суперечить вимогам податкового законодавства. Також посилається на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 № 5849/0/20-21, відповідно до якого зазначене рішення міської ради має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та принципам державної регуляторної політики.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтувань неправильності встановлення судом першої інстанції обставин справи, оцінки доказів або застосування норм права. Зазначає, що Запорізька міська рада в межах наданих їй повноважень встановила пільгу у вигляді нульової ставки податку для квартир площею до 120 кв. м, а рішення міської ради № 5 від 28.01.2015 зі змінами є чинним та обов`язковим для застосування відповідачем. Вважає, що відповідач безпідставно застосував зменшення бази оподаткування на 60 кв. м замість передбаченої місцевим Положенням пільги, а тому неправомірно визначив позивачу податкове зобов`язання. Також посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 09.10.2025 у справі № 280/9089/24, відповідно до яких за умови чинності рішення міської ради відповідач не мав правових підстав для його незастосування. Наголошує, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.08.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 67,01 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
06.06.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення №0371304-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 497,71 грн, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2024 рік.
Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача щодо нарахування податку на нерухоме майно за 2024 рік із застосуванням зменшення бази оподаткування на 60 кв. м замість передбаченої, пільги у вигляді нульової ставки податку для квартир загальною площею до 120 кв. м.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з:
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
транспортного податку;
плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49, від 05.03.2025 № 29.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Приписами пп. “б” п.266.1.2 ст. 266 ПК України, визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:
а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Згідно матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить квартира, загальна площа яких складає 67,01 кв.м.
Отже, позивач є власником квартири, площа якої не перевищує 120 кв.м.
В той же час, відповідачем при розрахунку податку податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування – 60 кв.м., а не 120 кв.м.
Проте, згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м.
Також, необхідно звернути увагу, що Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, при вирішенні даних правовідносин враховано висновки Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.
Враховуючи вищенаведене, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.05.2022 у справі №826/14188/16, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми податкового зобов`язання) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Якщо помилкове нарахування сум податкового зобов`язання відбулося у зв`язку з порушенням нормативних вимог як платником так і контролюючим органом, то податкове повідомлення рішення не може бути визнано протиправним і скасовано у будь-якій частині. У цьому випадку контролюючий орган ще не визначив в установленому порядку дійсний податковий обов`язок зі сплати земельного податку.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, що визнається протиправним і скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача, скасування його та задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області – залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua