Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №160/35615/25
Суддя: Шлай А.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/35615/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. (суддя Царікова О.В) в адміністративній справі №160/35615/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому окладу за військове звання «молодший лейтенант» за період з 15 серпня 2022 р. по 15 жовтня 2024 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 15 серпня 2022 р. по 15 жовтня 2024 р. із встановленням окладу за військовим званням «молодший лейтенант» та за період з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року в розмірі 119 576,07 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка в період з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. протиправно нараховувала та виплачувала йому грошове забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Також вказує, що відповідачем не було присвоєно йому офіцерське звання “молодший
лейтенант”, що призвело до заниженого нарахування грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р., які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про порушення строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Також вказано, що позивачу правомірно здійснено обрахунок грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 05 травня 2022 р. по 15 жовтня 2024 р.
Не погодившись із не нарахуванням та невиплатою з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, а також виходячи із офіцерського звання “молодший лейтенант”, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. до 20 травня 2023 р. діяв пункт 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка передбачала обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням та інших додаткових видів грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня відповідного календарного року.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною 1,2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Частина перша даної статті почала визначати, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга даної статі передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, працівник має звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.
Тобто, період до 01 липня 2023 р. строком не обмежується, натомість період з 01 липня 2023 р. обмежується трьома місяцями.
Отже, до позовних вимог ОСОБА_1 з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. строк звернення до суду не застосовується.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірний розрахунок грошового забезпечення позивача з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р. слід зазначити наступне.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано Постанову КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.
В подальшому починаючи з 20 травня 2023 р. - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 р. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня календарного року, запроваджено вже сталу величину 1762,00 грн. для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає, що в позивача наявне право на розрахунок його грошового забезпечення з 05 травня 2022 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із первинної редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, а саме із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/35615/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 03 листопада 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua