Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №520/21518/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 520/21518/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026, суддя Сагайдак В.В., по справі № 520/21518/26

за позовом Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області

до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №64105345 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог, представник позивача зазначав, що на його думку, постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №64105345 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 року адміністративний позов Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вікторія Безручко про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №64105345 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.

Представник позивача скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому зазначає, що на його думку, встановлені судом першої інстанції обставини щодо виконання відповідного рішення у межах бюджетного механізму забезпечення виконання судових рішень у сфері соціального захисту населення залишаються документально підтвердженими, а наведені скаржником доводи не виключають застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.

Отже, скаржником не доведено ані наявності передбаченої законом підстави для первинного винесення постанови про стягнення виконавчого збору саме 02.07.2026, ані обставин, які виключали б застосування встановленого судом першої інстанції випадку, передбаченого пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404- VIII, за якого виконавчий збір не стягується.

На переконання представника позивача, наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи або неправильне застосування норм матеріального права та не дають підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі № 520/21518/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.07.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вікторією Безручко у виконавчому провадженні № 64105345 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчий збір у розмірі 24 000,00 грн. Зазначену постанову Управління отримало 03.07.2026.

Після отримання постанови про стягнення виконавчого збору Управління у відповіді від 07.07.2026 на вимогу державного виконавця виклало свою правову позицію щодо відсутності передбачених законом підстав для стягнення виконавчого збору та звернуло увагу органу державної виконавчої служби на застосування пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий збір не стягується у разі, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

На підтвердження зазначених обставин Управлінням було надано державному виконавцю документи, про виконання судового рішення за рахунок коштів бюджетної програми та застосування спеціального порядку фінансування, визначеного законодавством, зокрема інформацію щодо заборгованості за рішеннями суду, інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях, постанову Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду», а також положення зазначеного Порядку, які визначають джерело та порядок фінансування виконання таких судових рішень.

Листом від 09.07.2026 № 17961 орган державної виконавчої служби підтвердив свою позицію щодо застосування виконавчого збору, пославшись виключно на немайновий характер виконавчого документа та положення частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач не погодившись постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №64105345 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн. позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору. Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірної постанови у виконавчому провадженні № 64105345 про стягнення виконавчого збору, у зв`язку з чим зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз наведених вище положень Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа та одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору до державного бюджету.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на примусове виконання до Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшов виконавчий лист № 200/5049/20-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом, 09.07.2020, про зобов`язати Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини за заявою від 14.11.2018 року.

12.01.2021, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП 64105345).

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

02.07.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження. Також державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржувана постанова винесена лише 02.07.2026 року, тобто більш ніж через декілька років після відкриття виконавчого провадження, а стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, вказаними положеннями передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору і в інших випадках ніж при відкритті виконавчого провадження.

У спірних правовідносинах, матеріали виконавчого провадження № 64105345 постановою від 09.06.2026 передані до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Щодо доводів позивача про несвоєчасне винесення постанови про стягнення виконавчого збору колегія суддів зазначає, що виконавче провадження № 64105345 було відкрито 12.01.2021, а 09.06.2026 передано до іншого органу державної виконавчої служби.

Після прийняття матеріалів виконавчого провадження до виконання державний виконавець, встановивши, що постанова про стягнення виконавчого збору раніше не виносилася, вирішив питання про його стягнення шляхом винесення відповідної постанови 02.07.2026.

Колегія суддів додатково зазначає, що системний аналіз положень Законк України "Про виконавче провадження" не дає підстав для висновку, про те, що неприйняття органами Державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, є тією обставиною яка унеможливлює подальше її прийняття в ході здійснення виконавчого провадження, за наявності законних підстав для стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обов`язок державного виконавця вирішити питання про стягнення виконавчого збору не припиняється внаслідок передачі виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби.

Отже, державний виконавець при прийнятті матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний був винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

Посилання про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору узв`язку з тим, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", колегія суддів вважає необрунтованим, оскільки зазначений порядок стосується лише підстави, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто, коли рішення суду виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів за рахунок конкретної бюджетної програми.

Пункт 3 ч. 5 ст. 27 Законом України «Про виконавче провадження» застосовується при виконанні виконавчих документів, встановлених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: про особливості виконання рішень суду про стягнення з державного підприємства або юридичної особи, яким передбачено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. В цьому випадку виконавче провадження зупиняється на підставі п.9 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий збір не стягується.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у цій справі виконавчий лист виданий на виконання судового рішення, яким зобов`язано Управління соціального захисту населення Військовоцивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини за заявою від 14.11.2018 року.

Отже, предметом примусового виконання є зобов`язання боржника вчинити визначені судом дії, а не безпосереднє стягнення з нього грошових коштів за виконавчим документом.

Саме лише існування бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та затвердження порядку використання передбачених нею коштів не свідчить про те, що виконання конкретного судового рішення здійснюється за рахунок цієї програми. Для застосування відповідного винятку необхідна наявність установлених законодавством передумов переходу до спеціального механізму фінансування виконання судового рішення.

При цьому стаття 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» регулює особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна. Натомість у цій справі судове рішення стосується нарахування та виплати соціальної допомоги. Тому застосування зазначеної норми та пов`язаного з нею механізму виконання за рахунок бюджетної програми не може ґрунтуватися виключно на тому, що боржником є орган публічної влади та що виконання рішення потребує виплати коштів.

Відповідно, за відсутності встановлених обставин, які підтверджують застосування до спірного виконавчого провадження спеціального порядку виконання судового рішення за рахунок зазначеної бюджетної програми, підстави для застосування пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №64105345 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 по справі № 520/21518/26, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 по справі № 520/21518/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 06.11.26.