Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №480/9421/24
Суддя: Перцова Т.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 р.Справа № 480/9421/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
представників сторін: позивача - Верховського О. В., відповідача - Семерні І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 17.07.26 року по справі № 480/9421/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним, скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту – ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган), в якій просив суд визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 919718282404 від 15.07.2024, № 1200118282404 від 27.09.2024, № 1200218282404 від 27.09.2024,
- вимогу Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-920118282404 від 15.07.2024 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
- рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 125461828240407 від 09 жовтня 2024 року про застосування штрафних санкції за донарахованим відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Сумській області № 919718282404 від 15.07.2024, № 1200118282404 від 27.09.2024, № 1200218282404 від 27.09.2024, вимоги № Ф-920118282404 від 15.07.2024 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також рішення № 125461828240407 від 09 жовтня 2024 року, оскільки надані позивачем до перевірки акти списання сировини підтверджують факт передачі пшениці у виробництво борошна у визначеній ними кількості, містять інформацію про кількість виготовленої із цієї сировини продукції, а тому є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують використання придбаної пшениці у господарській діяльності позивача.
У свою чергу, відсутність у таких документах поділу пшениці на класи не може слугувати підставою для донарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань, адже розпорядженням від 04 січня 2018 року позивачем було встановлено, що ведення обліку надходження та реалізації продукції у фізичному вимірі слід проводити не в розрізі класності (сортності), а в загальному фізичному вимірі з врахуванням природних та механічних втрат, похибок при зважуванні з урахуванням нормативних документів.
Звернув увагу, що у відповідача була відсутня будь-яка інформація про те, що борошно було виготовлене позивачем з будь-якої іншої пшениці, відмінної від придбаної за документами, які використовувались під час перевірки. На переконання позивача, відсутність істотних обсягів пшениці на складських залишках виключає можливість використання іншої сировини, ніж заявлена ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 480/9421/24 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним, скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення – задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 919718282404 від 15.07.2024, від 27.09.2024 № 1200118282404 та № 1200218282404, вимогу № Ф-920118282404 від 15.07.2024, рішення №125461828240407 від 09.10.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13 код ЄДРПОУ 43995469) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 15140 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року по справі № 480/9421/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях контролюючого органу будь-яких ознак протиправності, оскільки під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 (Акт перевірки від 13.06.2024 № 7002/18-28-24 04/2386806596/91) контролюючим органом встановлено, що позивачем було включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей (зерна пшениці 2, 3, 4, 6 класів, озимої, ярої пшениці та кукурудзи) на загальну суму 34 280 779,17 грн (за 2019 р. – 10 138 241,92 грн, за 2020 р. – 2 882 085,63 грн, за 2021 р. 14 394 043,86 грн, за 2022 р. – 1 183 417,04 грн, за 2023 р. – 5 682 990,72 грн), однак підтверджено первинними документами лише придбання зазначених ТМЦ.
Водночас, за відсутності документального підтвердження безпосереднього використання у виробництві придбаного борошна чи реалізації у відповідних звітних періодах конкретних обсягів сировини (у розрізі номенклатури/класів) до виробничого процесу, включення їх вартості до валових витрат є безпідставним.
У свою чергу, на переконання апелянта, суд першої інстанції помилково погодився з аргументами позивача про те, що зерно пшениці різних класів нібито є "знеособленим товаром, визначеним родовими ознаками", а тому його облік та списання у загальній масі без поділу на класи є правомірним, адже такий висновок суперечить спеціальним нормам законодавства, зокрема ДСТУ 3768:2019 / ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», за яким класи пшениці суттєво відрізняються за якісними показниками (вміст білка, клейковини, натура тощо), технологічним призначенням та ринковою вартістю. Безперсональний та неконкретизований облік сировини унеможливлює здійснення контролю за фактичним рухом матеріальних активів та перевірку дотримання технологічного процесу й норм виходу готової продукції.
Враховуючи, що придбані позивачем обсяги пшениці в кількості 6 748,35 тон на суму 33 980 777,47 грн (без ПДВ) списувалися без відображення у розрізі класів за первинними документами та без підтвердження їх фактичного перероблення у виготовлене борошно, вибуття таких ТМЦ відбулося в операціях, які не пов`язані із господарською діяльністю. Отже, ГУ ДПС у Сумській області правомірно визначило зобов`язання з ПДВ у сумі 6 445 822,00 грн та застосувало відповідні штрафні санкції за ППР від 15.07.2024 № 919718282404.
Таким чином, заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок безпідставного включення до витрат вартості невикористаних у господарській діяльності ТМЦ у загальному розмірі 34 280 779,17 грн призвело до прямого заниження: податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на суму 6 170 540,25 грн; військового збору на суму 514 211,69 грн; єдиного соціального внеску (ЄСВ) на суму 655 974,00 грн.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Повідомив, що виробничі потужності позивача не містять технологічної можливості ведення ФОП ОСОБА_1 відокремленого обліку пшениці з огляду на обмежену кількість відокремлених ємностей для зберігання зерна (кагатів) та непропорційні обсяги постачання пшениці різного класу. У позивача також відсутня сертифікована лабораторія для визначення класу пшениці, що постачається, що в свою чергу, унеможливлює перевірку заявленого постачальником класу пшениці.
Окремо вважав за необхідне звернути увагу, що місця зберігання зерна позивача є не зерносховищами та зерновими складами у розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», та не є складом загального користування у розумінні статті 25 вказаного Закону.
Оскільки для ФОП ОСОБА_1 , як виробника пшеничного борошна, пшениця не залежно від її класу є родовою річчю, облік операцій з її придбання, руху по виробництву та обліку у складі виробленої готової продукції (борошна та висівок) ведеться позивачем в загальній масі, без поділу на її класи та культури.
Зазначив, що облік позивачем зерна, яке використане при виробництві борошна, ведеться на підставі актів на списання сировини у виробництво, які складаються наприкінці кожного місяця, підписуються комісією, створеною ФОП з числа його працівників, які є матеріально-відповідальними за зберігання зерна на складі (комірник) та за рух сировини та готової продукції по виробництву (завідувач виробництвом). В таких актах, серед іншого, визначається кількість використаного зерна (в розрізі культур та без поділу на класи) та кількість виготовленої із зерна продукції (борошна вищого, першого та другого гатунку, а також висівки). З метою забезпечення контролю за використанням сировини та виходами готової продукції, позивач наказом від 02 січня 2019 року затвердив норми виходу продукції при переробці зерна, які у подальшому були уточнені наказом від 02 січня 2023 року. Окрім того, розпорядженням від 04 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 було встановлено, що ведення обліку надходження та реалізації продукції у фізичному вимірі слід проводити не в розрізі класності (сортності), а в загальному фізичному вимірі з врахуванням природних та механічних втрат, похибок при зважуванні.
У клопотанні від 20.10.2026 представник позивача просив долучити до матеріалів справи розрахунок використання ФОП ОСОБА_1 зерна пшениці для виробництва продукції протягом 2019 - 2023 років.
Представником позивача надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення від 26.10.2026, в яких наведено обсяги сировини (зерна пшениці), використаного під час виробництва борошна та висівок.
Контролюючий орган також скористався своїм правом та надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначив, що лише складання документа про списання матеріальних цінностей не є безумовним підтвердженням їх фактичного використання в конкретному виробничому процесі, якщо відповідні обставини не узгоджуються з іншими документами обліку та наявними відомостями про господарську діяльність платника податків.
Так, як убачається з наданих позивачем документів на придбання сировини, зокрема видаткових та товарно-транспортних накладних, предметом відповідних операцій була пшениця із зазначенням конкретних класів — 2-го, 3-го, 4-го та 6-го. Водночас в актах списання сировини за 2019–2023 роки позивач відображає використання пшениці узагальнено, без зазначення класу зерна, його якісних характеристик та інших відомостей, які дали б змогу співвіднести конкретні обсяги придбаної сировини з її подальшим використанням у виробництві. Таким чином, наявні документи містять різний ступінь деталізації відомостей про предмет господарських операцій: документи на придбання ідентифікують зерно за класами, тоді як документи про його списання не дають змоги встановити, які саме обсяги зерна кожного класу були використані, у які періоди та для виготовлення якої продукції.
На переконання відповідача, посилання позивача на внутрішнє розпорядження від 04.01.2018 не спростовує наведених обставин, так як внутрішнє розпорядження суб`єкта господарювання може визначати організаційні засади ведення внутрішнього обліку, однак саме по собі не підтверджує фактичного руху конкретних матеріальних цінностей та не усуває необхідності забезпечення достовірності показників бухгалтерського і податкового обліку.
Також вважав, що відсутність у суб`єкта господарювання статусу зернового складу сама по собі не звільняє його від обов`язку документально оформлювати господарські операції, вести облік придбаних матеріальних цінностей та підтверджувати достовірність показників, що використовуються для визначення податкових зобов`язань.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної ГУ ДПС у Сумській області документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2019 по 31.12.2023, складено акт перевірки від 13 червня 2024 року № 7002/18-28-24- 04/2386806596/91 (далі – акт перевірки).
ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №920518282404 від 15.07.2024, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб за 2019 – 2023 роки на загальну суму 6 170 540,25 гривень, та застосовано штраф у розмірі 617 054,03 гривень, а також № 920418282404 від 15.07.2024, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання по сплаті військового збору за період 2019 – 2023 роки на суму 514 211,69 гривень та застосовано штраф у розмірі 51 421,17 грн; № 919718282404 від 15.07.2024, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання по ПДВ за період 2019 – 2023 роки на суму 6 445 822 гривень та застосовано штраф у розмірі 644 582,20 гривень .
Також на підставі Акту перевірки відповідачем сформовано вимогу № Ф-920118282404 від 15.07.2024 про сплату боргу по ЄСВ в сумі 655 974,00 грн та прийнято рішення № 920318282404 від 15.07.2024 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахуванням відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ в розмірі 207 042,00 грн.
Вказані повідомлення-рішення та рішення про донарахування ЄСВ та штрафних санкцій із ЄСВ були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 24.09.2024 № 28811/6/99-00-06-01-03-06 подану позивачем скаргу на податкові повідомлення-рішення було задоволено частково, та скасовано ППР № 920518282404 від 15.07.2024 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 310 970,33 грн та ППР № 920418282404 від 15.07.2024 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 25 914,20 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 25.09.2024 № 28887/6/99-00-06- 02-01-06 скасовано рішення ГУ ДПС у Сумській області № 920318282404 від 15.07.2024 про застосування штрафних санкцій у зв`язку із безпідставним застосуванням штрафних санкцій за 2022 рік, та ГУ ДПС у Сумській області зобов`язано винести та направити позивачу нове рішення з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги.
ГУ ДПС у Сумській області прийнято нові податкові повідомлення-рішення:
- № 1200118282404 від 27.09.2024, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 – 2023 роки на 6 170 540,25 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 306 083,70 грн;
- № 1200218282424 від 27.09.2024, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з військового збору за 2019 – 2023 роки на 514 211,69 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 25 506,98 грн.
Окрім того, ГУ ДПС у Сумській області за результатами розгляду скарги прийнято рішення № 125461828240407 від 09 жовтня 2024 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції внаслідок донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ в розмірі 134 772,00 грн.
Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Сумській області № 919718282404 від 15.07.2024 про збільшення податкового зобов`язання по ПДВ за період 2019 – 2023 роки на суму 6 445 822 грн та застосування штрафу у розмірі 644 582,20 грн, № 1200118282404 від 27.09.2024 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 – 2023 роки на 6 170 540,25 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 306 083,70 грн, № 1200218282404 від 27.09.2024 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору за 2019 – 2023 роки на 514 211,69 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 506,98 грн, вимогою № Ф-920118282404 від 15.07.2024 про сплату боргу по ЄСВ в сумі 655 974,00 грн та рішенням ГУ ДПС у Сумській області № 125461828240407 від 09 жовтня 2024 року про застосування штрафних санкцій внаслідок донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ в розмірі 134 772,00 грн, та звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, як таких, що прийняті відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України, в т.ч. пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності оскаржуваних рішень, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків щодо невикористання в господарській діяльності 6748,35 т пшениці на загальну суму 33 980777,47 гривень (без ПДВ), та виключення вартості вказаної сировини зі складу витрат позивача, а суму ПДВ, яка була нарахована на вартість придбання цієї пшениці, – зі складу податкового кредиту з ПДВ.
Так, за висновком суду, надані позивачем до матеріалів справи акти списання сировини підтверджують факт передачі пшениці у виробництво борошна у визначеній ними кількості, містять інформацію про кількість виготовленої із цієї сировини продукції, а отже є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які повністю описують здійснену операцію в кількісних та якісних виразах та відповідно при отриманні позивачем доходу за перевіряє мий період.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Колегія суддів зазначає, що дохід з джерелом його походження з України, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 статті 14 ПК України це - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
У розумінні підпунктів 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
У розумінні пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України).
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73:
- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);
- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Згідно з пунктами 5-7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі по тексту - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі П(С)БО 16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Таким чином, витрати та доходи платника податку призводять до руху активів у власному капіталі підприємства та визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
За визначенням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Відповідно до 1 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8).
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних актив придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання а виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому, пункт 198.5 статті 198 ПК України також визначає, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій а постачання товарі в/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку».
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Варто зауважити, що з введенням в дію 03.01.2017 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 №1724-VІІІ первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
При цьому ПК України та Закон № 996-ХІV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищенаведені норми права, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право після одержання доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі підтверджуючих первинних документів, зокрема розрахункових документів та угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, тощо віднести до складу витрат виключно витрати, визначені пунктом 177.4 статті 177 ПК України.
У разі ж надання контролюючим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків веде податкову звітність, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що за висновками Акту документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, ФОП ОСОБА_1 безпідставно включив до складу витрат вартість товарів, яка фактично не пов`язана з отриманим доходом, а саме:
- за 2019 рік вартість пшениці 2 класу на суму 47080995,88 грн; вартість пшениці 3 класу на суму 3109837,14 грн, вартість озимої пшениці на суму 2320308,90 грн;
- за 2020 рік вартість пшениці 3 класу на суму 918998,27 грн; вартість пшениці 4 класу на суму 256773,00 грн, вартість пшениці 6 класу на суму 93333,40 грн; вартість озимої пшениці на суму 1514228,46 грн, вартість ярої пшениці на суму 98752,50 грн;
- за 2021 рік вартість пшениці 2 класу на суму 3516968,50 грн; вартість пшениці 3 класу на суму 5261560,90 грн, вартість пшениці 6 класу на суму 4740707,80 грн; вартість озимої пшениці на суму 874806,66 грн;
- за 2022 рік вартість озимої пшениці на суму 1183417,04 грн;
- за 2023 рік вартість пшениці 2 класу на суму 2301195,00 грн; вартість пшениці 3 класу на суму 577020,82 грн, вартість пшениці 6 класу на суму 1952774,00 грн; вартість озимої пшениці 2 класу на суму 710021,83 грн, вартість озимої пшениці 3 класу на суму 141979,07 грн.
Таким чином за результатом проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження чистого доходу на загальну суму 34280779,17 грн (за 2019 р. на суму 10138241,92 грн, за 2019 рік на суму 2882085,63 грн, за 2020 рік на суму 14394043,86 грн, за 2021 рік на суму 1183417,04 грн, за 2022 рік на суму 5682990,72 грн, а також заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 6170540,25 грн, у т.ч. за 2019 рік на суму 1824883,55 грн, за 2020 рік на суму 518775,41 грн, за 2021 рік на суму 2590927,89 грн, за 2022 рік на суму 213015,07 грн та за 2023 рік на суму 1022938,33 грн.
За висновком контролюючого органу, заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок безпідставного включення до витрат вартості невикористаних у господарській діяльності ТМЦ у загальному розмірі 34 280 779,17 грн призвело до прямого заниження: податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на суму 6 170 540,25 грн; військового збору на суму 514 211,69 грн; єдиного соціального внеску (ЄСВ) на суму 655 974,00 грн.
Надаючи оцінку фактичним обставинам, які слугували підставою для винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів виходить із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, основним видом діяльності позивача є виробництво та реалізація пшеничного борошна та виробів із борошна із використанням в якості сировини пшениці.
Протягом 2019 – 2023 років позивачем було придбано обсяги пшениці другого, третього, четвертого та шостого класу, а також ярої, озимої пшениці та кукурудзи, які за висновками Акту перевірки не були використані позивачем з метою отримання доходів.
Зокрема, ФОП ОСОБА_1 придбано у 2019 році:
- пшениця другого класу в кількості 1238,89 т. на суму 4 708 095,88 грн (без ПДВ);
- пшениця третього класу в кількості 809,30т. на суму 3 109 832,37 грн (без ПДВ);
- озимої пшениці в кількості 509,67 т. на суму 2 320 308,90 грн (без ПДВ).
- кукурудзи в кількості 2,93 тони на суму 8 260,26 грн (без ПДВ).
Загальна вартість придбаного протягом 2019 року зерна складає 10 146 497,41 грн (без ПДВ).
ФОП ОСОБА_1 придбано у 2020 році:
- пшениця третього класу в кількості 204,4 т. на суму 918 998,27 грн (без ПДВ);
- пшениця четвертого класу в кількості 51,74 т. на суму 256 773,00 грн (без ПДВ);
- пшениця шостого класу в кількості 20 т. на суму 93 333,40 грн (без ПДВ);
- озима пшениця в кількості 314,26 т. на суму 1 514 228,46 грн (без ПДВ)
- яра пшениця в кількості 20,79 т. на суму 98 752,50 грн (без ПДВ).
Загальна вартість придбаного протягом 2020 року зерна складає 2 882 085,63 грн (без ПДВ).
ФОП ОСОБА_1 придбано у 2021 році:
- пшениця другого класу в кількості 534,14 т. на суму 3 516 968,50 грн (без ПДВ);
- пшениця третього класу в кількості 802,83 т. на суму 5 261 560,85 грн (без ПДВ);
- пшениця шостого класу в кількості 801,05 т. на суму 4 740 707,80 грн (без ПДВ);
- озима пшениця в кількості 141,02 т. на суму 874 806,66 грн (без ПДВ);
- яра пшениця в кількості 20,79 т. на суму 98 752,50 грн (без ПДВ).
Загальна вартість придбаного протягом 2021 року зерна складає 14 394 043,81 грн (без ПДВ).
ФОП ОСОБА_1 придбано у 2022 році:
- озима пшениця в кількості 208,4 т. на загальну суму 1 183 417,04 грн (без ПДВ).
Загальна вартість придбаного протягом 2022 року зерна складає 1 183 417,04 грн (без ПДВ).
ФОП ОСОБА_1 придбано у 2023 році:
- пшениця другого класу в кількості 409,9 т. на загальну суму 2 301 195,00 грн (без ПДВ);
- пшениця третього класу в кількості 119,02 т. на суму 577 020,82 грн (без ПДВ);
- пшениця шостого класу в кількості 404,72 тони на загальну суму 1 952 774,00 грн (без ПДВ);
- озима пшениця другого класу в кількості 124,53 т. на загальну суму 710 021,83 грн (без ПДВ);
- озима пшениця третього класу в кількості 33,72 т. на загальну суму 141 979,07 грн (без ПДВ).
Загальна вартість придбаного протягом 2023 року зерна складає 5 682 990,72 грн (без ПДВ).
Відповідач не заперечує факт відсутності придбаного обсягу зерна на складі ФОП ОСОБА_1 та придбання його в зазначених обсягах, однак з огляду на не зазначення у первинних документах на списання у виробництво борошна класності пшениці, вважає відсутнім факту використання зерна з метою отримання відповідного доходу.
Зокрема, на сторінці 30 акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 підтвердив первинними документами факт отримання ТМЦ, однак не підтвердив факту їх безпосереднього використання цього зерна у виробництві чи реалізації у звітному періоді, що є передумовою для виключення вказаних витрат до бази оподаткування ПДФО. Зазначені обставини сторонами не заперечується.
Водночас, колегією суддів з долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що протягом 2019 року ФОП ОСОБА_1 для виготовлення продукції (борошна вищого, першого, другого сорту, висівок та макаронів) було використано пшеницю загальною вагою 5 835 180 кілограми, що підтверджується актами списання сировини у виробництво від 31.01.2019 на списання 384 100 кг пшениці, від 28.02.2019 на списання 328 200 кг пшениці, від 29.03.2019 на списання 238 800 кг пшениці, від 26.04.2019 на списання 525 700 кг пшениці, від 31.05.2019 на списання 459 520 кг пшениці, від 27.06.2019 на списання 384 900 кг пшениці, від 31.07.2019 на списання 610 100 кг пшениці, від 30.08.2019 на списання 501 960 кг пшениці, від 30.09.2019 на списання 465 700 кг пшениці, від 31.10.2019 на списання 535 300 пшениці, від 29.11.2019 на списання 481 400 кг пшениці, від 28.12.2019 на списання 829 500 кг пшениці.
Протягом 2020 року ФОП ОСОБА_1 для виготовлення продукції (борошна вищого, першого, другого сорту, та висівок) було використано пшеницю загальною вагою 4 728 100 кілограм, що підтверджується актами списання сировини у виробництво від 31.01.2020 на списання 561 240 кг пшениці, від 28.02.2020 на списання 345 100 кг пшениці, від 31.03.2020 на списання 344 900 кг пшениці, від 30.04.2020 на списання 344 200 кг пшениці, від 29.05.2020 на списання 403 910 кг пшениці, від 30.06.2020 на списання 258 800 кг пшениці, від 31.07.2020 на списання 256 500 кг пшениці, від 31.08.2020 на списання 525 200 кг пшениці, від 30.09.2020 на списання 394 500 кг пшениці, від 30.10.2020 на списання 465 000 кг пшениці, від 30.11.2020 на списання 354 250 кг пшениці, від 31.12.2020 на списання 374 500 кг пшениці.
Протягом 2021 року ФОП ОСОБА_1 для виготовлення продукції (борошна вищого, першого, другого сорту, та висівок) було використано пшеницю загальною вагою 4 764 900 кілограм, що підтверджується актами списання сировини у виробництво від 29.01.2021 на списання 349 500 кг пшениці, від 26.02.2021 на списання 452 500 кг пшениці, від 31.03.2021 на списання 489 900 кг пшениці, від 30.04.2021 на списання 464 800 кг пшениці, від 31.05.2021 на списання 439 300 кг пшениці, від 30.06.2021 на списання 445 450 кг пшениці, від 30.07.2021 на списання 294 500 кг пшениці, від 31.08.2021 на списання 344700 кг пшениці, від 30.09.2021 на списання 390 400 кг пшениці, від 29.10.2021 на списання 339 950 кг пшениці, № 1 від 25.11.2021 на списання 248 100 кг пшениці, № 2 від 30.11.2021 на списання 81 100 кг пшениці, № 1 від 06.12.2021 на списання 177 300 кг пшениці, № 2 від 14.12.2021 на списання 111 200 кг пшениці, № 3 від 23.12.2021 на списання 70 900 кг пшениці, № 4 від 31.12.2021 на списання 65 300 кг пшениці.
Протягом 2022 року ФОП ОСОБА_1 для виготовлення продукції (борошна вищого, першого, другого сорту, та висівок) було використано пшеницю загальною вагою 4 819 750 кілограм, що підтверджується актами списання сировини у виробництво № 1 від 12.01.2022 на списання 187 700 кг пшениці, № 2 від 24.01.2022 на списання 86 300 кг пшениці, № 3 від 31.01.2022 на списання 81 200 кг пшениці, № 1 від 07.02.2022 на списання 159 400 кг пшениці, № 2 від 16.02.2022 на списання 126 800 кг пшениці, № 3 від 28.02.2022 на списання 48 750 кг пшениці, № 1 від 15.03.2022 на списання 108 500 кг пшениці, № 2 від 25.03.2022 на списання 101 400 кг пшениці, № 3 від 31.03.2022 на списання 41 600 кг пшениці, № 1 від 12.04.2022 на списання 177 700 кг пшениці, № 2 від 20.04.2022 на списання 281 300 кг пшениці, № 3 від 26.04.2022 на списання 157 300 кг пшениці, № 4 від 30.04.2022 на списання 71 050 кг пшениці, № 1 від 10.05.2022 на списання 150 200 кг пшениці, № 2 від 20.05.2022 на списання 146 100 кг пшениці, № 3 від 31.05.2022 на списання 143 000 кг пшениці, № 1 від 07.06.2022 на списання 111 700 кг пшениці, № 2 від 20.06.2022 на списання 104 500 кг пшениці, № 3 від 30.06.2022 на списання 73 000 кг пшениці, № 1 від 11.07.2022 на списання 93 300 кг пшениці, № 2 від 20.07.2022 на списання 97 400 кг пшениці, № 3 від 30.07.2022 на списання 88 350 кг пшениці, № 1 від 10.08.2022 на списання 144 000 кг пшениці, № 2 від 20.08.2022 на списання 132 900 кг пшениці, № 3 від 31.08.2022 на списання 118 700 кг пшениці, № 1 від 10.09.2022 на списання 143 110 кг пшениці, № 2 від 20.09.2022 на списання 142 100 кг пшениці, № 3 від 30.09.2022 на списання 141 090 кг пшениці, № 1 від 10.10.2022 на списання 134 990 кг пшениці, № 2 від 20.10.2022 на списання 129 900 кг пшениці, № 3 від 31.10.2022 на списання 125 910 кг пшениці, № 1 від 07.11.2022 на списання 196 900 кг пшениці, № 2 від 21.11.2022 на списання 181 700 кг пшениці, № 3 від 30.11.2022 на списання 145 400 кг пшениці, № 1 від 10.12.2022 на списання 170 500 кг пшениці, № 2 від 20.12.2022 на списання 168 500 кг пшениці, № 3 від 31.12.2022 на списання 170 500 кг пшениці.
Протягом 2023 року ФОП ОСОБА_1 для виготовлення продукції (борошна вищого, першого, другого сорту, та висівок) було використано пшеницю загальною вагою 5 763 100 кілограм, що підтверджується актами списання сировини № 1 від 10.01.2023 на списання 149 270 кг пшениці, № 2 від 20.01.2023 на списання 148 260 кг пшениці, № 3 від 31.01.2023 на списання 149 270 кг пшениці, № 1 від 10.02.2023 на списання 142 100 кг пшениці, № 2 від 20.02.2023 на списання 116 700 кг пшениці, № 3 від 28.02.2023 на списання 116 700 кг пшениці, № 1 від 10.03.2023 на списання 213 200 кг пшениці, № 2 від 20.03.2023 на списання 147 200 кг пшениці, № 3 від 31.03.2023 на списання 66 100 кг пшениці, № 1 від 05.04.2023 на списання 157 500 кг пшениці, № 2 від 12.04.2023 на списання 131 300 кг пшениці, № 3 від 24.04.2023 на списання 121 300 кг пшениці, № 4 від 30.04.2023 на списання 69 700 кг пшениці, № 1 від 07.05.2023 на списання 176 800 кг пшениці, № 2 від 15.05.2023 на списання 146 500 кг пшениці, № 3 від 23.05.2023 на списання 95 700 кг пшениці, № 4 від 31.05.2023 на списання 83 500 кг пшениці, № 1 від 07.06.2023 на списання 215 100 кг пшениці, № 2 від 20.06.2023 на списання 115 100 кг пшениці, № 3 від 30.06.2023 на списання 86 800 кг пшениці, № 1 від 10.07.2023 на списання 195 600 кг пшениці, № 2 від 20.07.2023 на списання 156 400 кг пшениці, № 3 від 31.07.2023 на списання 111 150 кг пшениці, № 1 від 07.08.2023 на списання 292 300 кг пшениці, № 2 від 21.08.2023 на списання 186 500 кг пшениці, № 3 від 31.08.2023 на списання 151 400 кг пшениці, № 1 від 07.09.2023 на списання 235 350 кг пшениці, № 2 від 20.09.2023 на списання 159 600 кг пшениці, № 3 від 29.09.2023 на списання 123 250 кг пшениці, № 1 від 09.10.2023 на списання 207 100 кг пшениці, № 2 від 18.10.2023 на списання 198 000 кг пшениці, № 3 від 31.10.2023 на списання 89 900 кг пшениці, № 1 від 08.11.2023 на списання 182 000 кг пшениці, № 2 від 17.11.2023 на списання 181 950 кг пшениці, № 3 від 30.11.2023 на списання 141 150 кг пшениці, № 1 від 08.12.2023 на списання 196 700 кг пшениці, № 2 від 20.12.2023 на списання 182 500 кг пшениці, № 3 від 29.12.2023 на списання 122 800 кг пшениці.
Отже, протягом 2019 – 2023 років позивачем при виробництві борошна та висівок було використано зерно пшениці загальною вагою 25 911 030 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами на списання.
Щодо твердження ГУ ДПС у Сумській області про необхідність підтвердження факту використання позивачем вказаних обсягів пшениці у власній виробничій діяльності виключно з посиланням в актах списання ФОП ОСОБА_1 на класи зерна, слід вказати таке.
Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 14 травня 2019 р. № 125 з урахуванням змін, внесених наказом ДП «УкрНДНЦ» від 22 травня 2019 р. № 133 з 2019-06-10 затверджено ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», який набув чинності із 10 червня 2019 року.
Пунктом 1.1. ДСТУ 3768:2019 визначено, що цей стандарт поширюється на зерно м`якої і твердої пшениці, яка призначене для використання на продовольчі та непродовольчі потреби, а також для торгівлі.
Пунктом 4.1. ДСТУ 3768:2019 визначено, що залежно від показників якості зерно м`якої пшениці поділяють на чотири класи. Зерно твердої пшениці залежно від показників якості поділяють на п`ять класів. Вимоги до якості кожного класу пшениці надано відповідно в таблицях 1 (показники якості зерна м`якої пшениці) та таблиці 2 (показники якості зерна твердої пшениці).
М`яку пшеницю першого-третього класів використовують для продовольчих (переважно в борошномельній та хлібопекарській галузях) потреб і для експортування. Пшеницю 4-го класу використовують на продовольчі та непродовольчі потреби та для експортування.
До впровадження ДСТУ 3768:2019 вимоги щодо пшениці визначались ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», які набули чинності із 01.04.2010.
Згідно із пунктом 4.1. ДСТУ 3768:2010 м`яка пшениця поділяється на шість класів (1-3 класи групи «А»), 4-5 класи групи «Б» та клас 6. М`яку пшеницю групи А використовують для продовольчих (переважно в борошномельній та хлібопекарській промисловості) потреб і для експортування. Пшеницю групи Б» і 6-го класі використовують на продовольчі і непродовольчі потреби та для експортування. Вимоги до класів пшениці зазначені в таблиці № 1 до п. 4.1. ДСТУ 3768:2010.
Отже, за змістом ДСТУ 3768:2019 клас пшениці визначає вимоги до її якості; в борошномельній промисловості може бути використана пшениця будь-якого класу, тобто якості.
За змістом наданих представником позивача пояснень, пшениця поділяється на озиму та яру, при цьому озимою пшеницею є сорти пшениці, які висіюються осінню, в той час як ярою є сорти пшениці, які висіюються весною. При цьому, ДСТУ 3768:2019 взагалі не відрізняє ярі та озимі сорти пшениці, і культура пшениці (ярий або озимий) не впливає визначально на її клас, тобто якість.
Частиною другою статті 184 Цивільного кодексу України визначено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Як наслідок, для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва пшеничного борошна, та які, відповідно, можуть використовувати при його виробництві пшеницю різної якості, клас пшениці не є її родовою ознакою, а тому різні класи пшениці, так само як і її різні сорти (ярі та озимі) є речами, що мають одну родову ознаку – пшениця, та відповідно є замінними.
Колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 повідомляв контролюючий орган про відсутність у нього технологічної можливості та юридичних підстав для перевірки заявленого постачальниками класу пшениці, та на відсутність виробничих можливостей для відокремленого зберігання зерна.
Враховуючи, що виробничі потужності ФОП ОСОБА_1 , на яких проводиться виготовлення борошна ( АДРЕСА_2 ), не є сертифікованим зерносховищем та зерновим складом у розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», позивач не несе юридичного обов`язку по контролю класу зерна та його відокремленому зберіганню по класам.
Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем видано розпорядження від 04.01.2018, яким упроваджено ведення обліку надходження та реалізації продукції у фізичному вимірі не в розрізі класності (сортності), а в загальному фізичному вимірі, з врахуванням природних та механічних втрат та похибок при зважуванні.
Також, з метою забезпечення контролю та обліку використання сировини, наказом від 02.01.2019 ФОП ОСОБА_1 було затверджено норми виходу продукції при переробці зерна пшениці, а саме: борошно вищого гатунку – від 40 до 50 %; борошно першого гатунку – від 20 до 30 %; борошно другого гатунку - від 1 до 3 %; висівки – від 20 до 30 %; механічні втрати – від 1 до 2 %.
Пунктом 2 цього ж наказу було встановлено, що після проведення помолів і на основі отриманих фактичних показників виходу продукції вказані показники підлягають фіксації і по результатах роботи за місяць складаються акти на списання сировини у виробництво.
Наказом від 02.01.2023 ФОП ОСОБА_1 було затверджено оновлені норми виходу продукції при переробці зерна пшениці, а саме: борошно вищого гатунку – від 40 до 55 %; борошно першого гатунку – від 20 до 30 %; висівки – від 20 до 30 %; механічні втрати – від 1 до 2 %.
Пунктом 2 цього ж наказу було встановлено, що після проведення помолів і на основі отриманих фактичних показників виходу продукції вказані показники підлягають фіксації і по результатах роботи за місяць складаються акти на списання сировини у виробництво.
Таким чином, наявними в матеріалах доказами підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 належним чином організовано документальне оформлення використання зерна пшениці у власній господарській діяльності із виробництва борошна зі складанням актів на списання сировини, копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому відповідачем не спростовується достовірність наведених у актах списання сировини даних, а лише вказується на відсутність актів списання сировини по класам пшениці. В свою чергу, з огляду на відсутність законодавчого обмеження для позивача на зберігання та використання пшениці без поділу на класи, ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення про зберігання та документальне оформлення використання зерна, як сировини при виробництві борошна, без поділу на класи, що було оформлене відповідним розпорядженням від 04.01.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, а також надавалась під час проведення перевірки.
На переконання колегії суддів, облік та списання придбаної продукції в загальній масі, без поділу на її класи та культури та подальшу її переробку у готову продукцію (борошна та висівок) не може свідчити про те, що придбана продукція не використана в господарській діяльності позивача.
Позивач, перебуває на загальній системі оподаткування, веде облік запасів товарів, а саме щодо придбаного товару, сировини, а також виготовленої продукції та її реалізації.
Облік позивачем зерна, яке використане при виробництві борошна, ведеться на підставі актів на списання сировини у виробництво, які складаються наприкінці кожного місяця, підписуються комісією, створеною позивачем з числа його працівників, які є матеріально-відповідальними за зберігання зерна на складі (комірник) та за рух сировини та готової продукції по виробництву (завідувач виробництвом).
В таких актах, серед іншого, визначається кількість використаного зерна (в розрізі культур та без поділу на класи) та кількість виготовленої із зерна продукції (борошна вищого, першого та другого ґатунку, а також висівки).
Доказів того, що складені позивачем акти списання сировини не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідачем не надано.
Враховуючи зазначене, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків щодо невикористання позивачем в господарській діяльності 6748,35 т пшениці на загальну суму 33 980777,47 гривень (без ПДВ), та виключення вартості вказаної сировини зі складу витрат позивача, а суму ПДВ, яка була нарахована на вартість придбання цієї пшениці – зі складу податкового кредиту з ПДВ.
З огляду на те, що заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок безпідставного включення до витрат вартості невикористаних у господарській діяльності ТМЦ у загальному розмірі 34 280 779,17 грн не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, відповідно не відбулось заниження податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на суму 6 170 540,25 грн, військового збору на суму 514 211,69 грн та єдиного соціального внеску (ЄСВ) на суму 655 974,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області № 919718282404 від 15.07.2024, від 27.09.2024 № 1200118282404 та № 1200218282404, похідних вимоги № Ф-920118282404 від 15.07.2024 та рішення № 125461828240407 від 09.10.2024, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 480/9421/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua