Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Зґвалтування
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №639/1392/20
Суддя: Захожай О. І.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 639/1392/20 Номер провадження 11-кп/814/450/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокум. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого – суддіОСОБА_2
суддів з участю: секретаря судового засідання прокурора захисників обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12019220500002093 за апеляційними скаргами прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_12 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_14 , захисника – адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2021 року відносно,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Бурди Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 20 липня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього особистого майна
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого експедитором в компанії «Бір», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Коломак Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_15 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого
встановила:
Цим вироком ОСОБА_10 засуджено за ч. 3 ст. 152,ч.4 ст.70 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_12 засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі ОСОБА_11 засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі.
Вироком суду встановлено наступне.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнано винуватими у вчиненні злочину за таких обставин.
09 грудня 2019 року приблизно о 15 год. 45 хв. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в районі зупинки міського транспорту поруч із будівлею Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 92 по вул. Новопригородній м. Харкова, познайомилися із ОСОБА_16 , яку запросили до себе у гості з метою сумісного вживання спиртних напоїв, за місцем тимчасового проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: буд АДРЕСА_4 , на що остання погодилася.
Приблизно о 15 год. 50 хв. того ж дня, під час сумісного вживання алкогольних напоїв в приміщенні кухні, у ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 виник єдиний злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло ОСОБА_16 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, групою осіб.
З цією метою, ОСОБА_12 , діючи узгоджено з іншими співучасниками, застосовуючи фізичну силу, схопив руками потерпілу ОСОБА_16 за обличчя та почав утримувати її з тим, щоб вона не чинила опір. При цьому він завдав потерпілій фізичного болю.
Надалі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийшли із приміщення кухні житлового будинку на подвір`я і зачинили вхідні двері на ключ, з тим, щоб ОСОБА_10 зміг вчинити зґвалтування ОСОБА_16 .
При цьому ОСОБА_10 , використовуючи в якості знаряддя злочину взятий зі столу кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, намагаючись залякати ОСОБА_16 та подолати можливий опір з її боку, приставив його колото-ріжучу частину до горла потерпілої та, висловлюючи погрози застосування фізичного насильства, почав вимагати від неї, щоб вона вступила з ним у статеві зносини, на що потерпіла не погодилася та просила відпустити її.
Надалі ОСОБА_10 приблизно о 16 год., використовуючи свою фізичну перевагу над жінкою, силою схопив потерпілу за руку та повів її до спальної кімнати, де, долаючи її опір, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої частини її тулубу зліва. Від отриманого удару ОСОБА_16 упала на диван.
Відразу після цього ОСОБА_10 , бажаючи довести протиправний умисел до кінця, подолавши таким чином волю потерпілої до опору, вчинив оральне проникнення в тіло останньої своїми геніталіями без її добровільної згоди. Після цього, він силою поклав ОСОБА_16 на диван у положення лежачи на спину, стягнув з неї штани та спідню білизну та вчинив вагінальне проникнення в тіло останньої своїми геніталіями без її добровільної згоди.
Відразу ж після цього ОСОБА_10 вийшов із приміщення спальної кімнати, куди увійшов ОСОБА_11 та наблизився до дивану, де лежала ОСОБА_16 , після чого, подолавши шляхом погроз волю ОСОБА_16 до вчинення нею будь-якого спротиву, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, застосовуючи свої геніталії, вчинив вагінальне проникнення в тіло потерпілої, без добровільної її згоди .
Надалі ОСОБА_11 вийшов із приміщення спальної кімнати, куди відразу ж увійшов ОСОБА_12 та наблизився до дивану, де лежала ОСОБА_16 , після чого, подолавши шляхом погроз волю ОСОБА_16 до вчинення нею будь-якого спротиву, діючи з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив оральне проникнення в тіло потерпілої, застосовуючи свої геніталії, без добровільної згоди останньої.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосування закону, який не підлягає застосуванню, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким призначити:
ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю та остаточно призначити покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна.
ОСОБА_12 призначити покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в діях ОСОБА_11 немає щирого каяття та визнання вини, які судом було враховано як обставини, що пом`якшують покарання, оскільки показання обвинуваченого не містять тих фактичних обставин, які встановлені під час досудового розслідування, та надавались ним з метою уникнення суворого покарання. Також слід врахувати обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_11 , а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та завдання потерпілій тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_12 просить врахувати, що обвинувачені вчинили злочин у стані алкогольного сп`яніння та потерпілій було завдано тілесних ушкоджень. Вважає, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, посткримінальну поведінку обвинувачених, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, безпосереднє вчинення ОСОБА_10 погроз із застосуванням ножа, завданням тілесних ушкоджень та фізичного болю потерпілій.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить вирок змінити у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та визнати невинуватим обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить вирок змінити у зв`язку з невідповідністю покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок суворості.
Просить при призначенні покарання врахувати обставини, що пом`якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Зазначає, що з боку потерпілої відсутні претензії та нею подано заяву з проханням суворо не карати ОСОБА_11 . Крім того, обвинувачений багаторазово пошкодував про вчинене правопорушення під тиском осуду оточуючих людей, раніше не судимий, працюючий, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має міцні соціальні зв`язки та намір одружитися, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за тривалий час розгляду справи не вчинив інших кримінальних правопорушень, що підтверджує можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
На початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_12 відмовився від власної апеляційної скарги та апеляційної скарги, поданої в його інтересах захисником ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_8 відмовилась від своєї апеляційної скарги за згоди свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_11 .
Заслухавши доповідача, прокурора, на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинувачених та захисників, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію дій обвинувачених є правильним і ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку.
Доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченим більш суворого покарання є слушними.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Приписами ст.413 КПК України визначені форми неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, серед яких неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту та може проявлятися у помилках при застосуванні закону при призначенні покарання.
Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Згідно з вимогами ст.65 та ч.2 ст.50 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а саме покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкцією ч.3 ст.152 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`яти дванадцяти.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так і щодо осіб, які вперше вчинили злочини.
Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вину не визнали та не розкаялись у вчиненому, шкоду не відшкодували, навіть не вибачились перед потерпілою.
Поза увагою суду залишилися і конкретні обставини справи, а саме зґвалтування трьома фізично здоровим чоловіками жінки, яка є фізично слабшою за чоловіків, свідоме нехтування обвинуваченими встановленими законом та суспільною мораллю заборон і правил поведінки.
Судом першої інстанції не встановлені обставини, які, відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Не встановлено таких обставин і під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 а саме визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо наявності указаних вище обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_11 , проте вважає їх у даному конкретному випадку недостатніми для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.3 ст.152 КК України.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 відповідно до вимог, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що визначена судом міра покарання, передбачена у санкції кримінального закону, не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, та не є пропорційною характеру вчинених дій і їх небезпечності.
На думку колегії суддів, покарання ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 9 років позбавлення волі, ОСОБА_12 покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 8 років позбавлення волі, ОСОБА_11 покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 7 років позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення винних та попередження вчинення нових злочинів і не буде вважатися явно неспівмірним вчиненому протиправному діянню внаслідок м`якості.
Крім того, оскільки злочин ОСОБА_10 вчинив до засудження попереднім вироком за ч.4 ст.187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, останньому слід визначити остаточне покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю та остаточно призначити покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку в зв`язку з неправильним застосуванням місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 420, 615 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_13 - задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2021 року, щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити:
ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю та остаточно призначити покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна.
ОСОБА_12 призначити покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ч.4 ст.70 КК України зарахувати ОСОБА_10 до строку покарання строк попереднього ув`язнення та строк покарання частково відбутого за вироком Жовтневого райсуду м.Харкова від 20.07.2020 – з 12.12.2019р. по 10.10.2021 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 до строку покарання строк попереднього ув`язнення – з 11.10.2021 по 05.04.2023 включно та з 13.03.2024 по 06.11.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 до строку покарання строк попереднього ув`язнення – з 09.12.2019 по 05.04.2023 включно та з 13.03.2024 по 06.11.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 до строку покарання строк попереднього ув`язнення – з 09.12.2019. по 21.10.2020 та з 13.03.2024 по 06.11.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим із моменту вручення копії вироку.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua