Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №953/6391/26
Суддя: Демченко С. В.
Справа № 953/6391/26
н/п 2/953/3943/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,
за участю:
представника відповідача - адвоката Скребець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В :
21 травня 2026 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідачки шкоду, заподіяну здоров`ю у результаті ДТП у розмірі 23 000 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 01 жовтня 2025 року о 19 годині 20 хвилин в м.Харкові по вул.Академіка Павлова, 303 А, унаслідок порушення водієм ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом Suzuki grand Vitara, державний номер НОМЕР_1 , ПДР України, мала місце ДТП, у результаті якої спричинена шкода здоров`ю позивачки, яка переходила пішохідний перехід і на неї був скоєний наїзд. Позивачка отримала тілесні ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійну рану потиличної області голови, різану рану середньої третини правої гомілки. У період з 01 жовтня 2025 року по 10 жовтня 2025 року позивача перебувала на стаціонарному лікуванні. Постановою Київського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, тому позивачка просила стягнути з неї спричинену їй матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою Київського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09 червня 2026 року від представника відповідачки – адвоката Скребець О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідач ОСОБА_2 17.02.2025р. (діє до 17.02.2026р.) уклала Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що оформлено Полісом №ЕР.227225190 зі страховиком ПрАТ СК «ПЗУ України». Дорожньо-транспортна пригода мала місце 01 жовтня 2025 року, тобто у період дії договору страхування. Згідно з ч.1. та ч.2 ст.14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування встановлюються за шкоду, заподіяну: 1) життю та здоров`ю потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на одну потерпілу фізичну особу, та у розмірі, еквівалентному не менше 6,45 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб; 2) майну потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб. Відповідно до вимог п.п.1-4 ч.1 ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з ч.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом. Відповідно до ч.1 ст.22 вказаного Закону страхова (регламентна) виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я період втрати працездатності. У відповідності до частини 1 ст.23 вказаного Закону, страхова (регламентна) виплата у зв`язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою 1 пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі заробітку (доходу), втраченого потерпілою фізичною особою, який визначається відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 1 ст.24 вказаного Закону страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону. За частиною 1 ст.982 ЦКУ України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. У межах Договору страхування, оформленого Полісом №ЕР.227225190, визначені розміри страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілої особи, в розмірі 5 000 000грн., шкоду, заподіяну майну потерпілого - 1 250 000 грн. Загальні вимоги позивача не перекривають вказаних сум у межах виплати страховика. Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. За таких обставин, представник відповідача вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та позовні вимоги до ОСОБА_2 заявлені безпідставно. Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. За частиною 1 ст.4 вказаного Закону у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням: 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) спеціалізованої медичної допомоги; 4) паліативної медичної допомоги; 5) реабілітації у сфері охорони здоров`я; 6) медичної допомоги дітям до 16 років; 7) медичної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; 8) послуги з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені професора О.І. Мещанінова» Харківської міської ради є комунальним підприємством, тому витрати позивача: на стаціонарне лікування, на медичні препарати (медикаменти), на надання медичних послуг державними та комунальними підприємствами, у тому числі обстеження, діагностика, лікування, реабілітацію, здійснюється виключно за рахунок державного (місцевого) бюджетів, що свідчить про те, що позивач таких витрат не мав та не міг мати. Позивач просить стягнути витрати на: стаціонарне лікування – 6 500 грн., на медикаменти – 4 000 грн., медичне обстеження та діагностику – 3 200 грн., реабілітацію – 3 000 грн., а також втрачений заробіток – 2 000 грн. До позовної заяви не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу того, що позивач мала такі витрати. Надані позивачем чеки не містять дати їх складання, що не надає можливості визначити, коли безпосередньо були придбані ліки. Медична документація, надана позивачем, не свідчить, що їй були призначені ліки, придбані за вказаними чеками. Заявляючи вимогу про стягнення мопальної шкоди, позивач вказує про наявність негативного впливу на фізичне та психоемоційне здоров`я, втрату соціальних зав`язків та якість життя, проте не наводить конкретних обставин, які вплинули на її життя, не надає жодного доказу, в якості медичного документу, який би свідчив про перенесений обсяг душевних страждань, яка саме тривалість таких страждань мала фактичне місце.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, адреса місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40).
15 жовтня 2026 року представник третьої особи ПрАТ «СК« «ПЗУ Україна» Радоуцька А.С. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з Полісом № EP.227225190. Правовідносини в даному випадку регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IХвід 21.05.2024. Згідно зі ст. 5 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом ст.18 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. Частиною другою статті 20 Закону передбачено, що розмір страхової (регламентної) виплати зменшується на документально підтверджену суму відшкодування (компенсації), отриманого потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або від інших осіб. У такому разі компенсація витрат особі, яка здійснила таке відшкодування, провадиться на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону. Стаття 21 Закону регламентує особливості страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи. Згідно з частиною першою цієї статті, така виплата здійснюється страховиком (а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 Закону, — МТСБУ) у розмірі витрат, пов`язаних із доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний чи постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (препаратів). Необхідність таких витрат має бути документально підтверджена закладом охорони здоров`я, а їхній розмір — відповідним розрахунковим документом. Відповідно до частин другої та третьої статті 21 Закону, якщо страховику (МТСБУ) не надано документів на підтвердження розміру зазначених витрат або їх документально підтверджений розмір є меншим за встановлений мінімум, виплата здійснюється у мінімальному розмірі. Він становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більш як за 120 днів. Частиною четвертою цієї ж статті чітко обмежено коло витрат та встановлено, що не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань чи клінічних станів потерпілого, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є прямим наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Стаття 22 Закону визначає особливості страхової (регламентної) виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим. Згідно з частиною першою цієї статті, така виплата здійснюється страховиком (а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 Закону, — МТСБУ) у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за період втрати працездатності, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я. Водночас порядок і процедура подання документів врегульовані статтею 32 Закону, яка регламентує розгляд заяви про страхову (регламентну) виплату страховиком (МТСБУ). Відповідно до частини першої цієї статті, для отримання виплати потерпіла особа або інша особа, яка має на це право (далі — заявник), подає страховику (або до МТСБУ) відповідну заяву. До заяви про страхову (регламентну) виплату, зокрема, додаються документи, що підтверджують заподіяння шкоди здоров`ю внаслідок дорожньотранспортної пригоди, а саме: у разі вимоги про відшкодування витрат на лікування (відповідно до ст. 21 Закону): документи, що згідно із законодавством підтверджують тимчасову втрату працездатності, строк лікування та/або фактичне здійснення витрат на лікування; у разі вимоги про відшкодування за тимчасову втрату працездатності (відповідно до ст. 22 Закону): витяг з Електронного реєстру листків непрацездатності (або копія паперового листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи потерпілого); у разі вимоги про відшкодування за стійку втрату працездатності (відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону): документи про встановлення інвалідності, ступінь стійкої втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (у відсотках), а також суму середньомісячного заробітку (доходу) потерпілої особи до моменту ДТП. Таким чином, аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що будь-які витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої особи, а також заявлені вимоги про відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, обов`язково мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені відповідним закладом охорони здоров`я та засвідчені первинними розрахунковими документами. Позивач звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про страхову виплату, до якої долучив документи на підтвердження своєї тимчасової втрати працездатності, а також фіскальні чеки на придбання лікарських засобів. Дослідивши матеріали справи, надані позивачем, страховик встановив, що загальна сума наданих фіскальних чеків становить 4 066,25 грн. Водночас із розрахунку страхового відшкодування було виключено медичні препарати та засоби за чеками на суму 314,50 грн, 590,00 грн, 407,00 грн та 671,00 грн. Зокрема, виключенню підлягали: протиалергійний апарат, гормональний препарат для лікування астми, протиалергійний препарат, а також проносний засіб. Вказані позиції були виключені у зв`язку з тим, що надана медична документація унеможливлює встановлення необхідності їх призначення відповідно до протоколу лікування позивачки. З огляду на це, відповідно до страхового акту № 64858/1, страховик здійснив розрахунок та нарахував до виплати страхове відшкодування у загальній сумі 4 130,55 грн. Вказана сума складається з фактичних витрат на лікування потерпілої особи у розмірі 3 755,05 грн та моральної шкоди у 10% від суми фактичних витрат на лікування. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в повному обсязі та належним чином виконало свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування та вимог чинного законодавства України.
У судовому засіданні представник відповідачки просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, а також зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимим доказами.
Позивачка у судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, подала до суду заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги та розглянути справи без її участі.
Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про місце, день та час судового розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з постанови Київського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року, 01.10.2025 о 19:20 у м. Харкові, вул. Академіка Павлова , буд. 303А водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Suzuki Grand Vitara, н.з. НОМЕР_1 , не була уважна за кермом, не вибрала безпечну швидкість руху, не надала перевагу в русі пішоходу, який рухався по неврегульованому пішохідному переході, у результаті чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 , що спричинило матеріальні збитки та механічні пошкодження т.з. Водій ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Постанова набрала законної сили 17 листопада 2025 року.
01 жовтня 2025 року о 21 годині 10 хвилин ОСОБА_1 була проведена консультація терапевта після ДТП, визначено – загальний стан: середньої тяжкості, свідомість ясна, набряки відсутні. Діагноз: гіпертонічна хвороба, І ст., 2ст.. ризик помірний.
01 жовтня 2025 року о 21 годині 40 хвилин у Міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ОСОБА_1 зроблено томограму, відповідно до якої – головний мозок без патологічних змін.
06 жовтня 2025 року о 09 годині 15 хвилин у Міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ОСОБА_1 зроблено комп`ютерну томографію, відповідно до якої – є ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу, протрузії в сегменті С4-С5.
Відповідно до виписного епікризу Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ОСОБА_1 встановлений повний діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана потиличної області голови. Різана рана середньої третини правої гомілки. Проведене лікування: протинабрякова антибактеріальна терпія. Стан хворої покращився. Рана зажила впервинним натяжінням. Шви зняті на 8 добу. Виписана під нагляд невропатолога, хіруга, травматолога поліклініки за місцем проживання.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 01 жовтня 2025 року по 10 жовтня 2025 року проходила стаціонарне лікування у Міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова. 01 жовтня 2025 року у ДТП збита автомобілем – пішохід. Свідомсть втрачала. Повний діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана потиличної області голови. Різана рана середньої третини правої гомілки.
На підтвердження придбання ліків позивачкою надано чеки без зазначення дати проведення розрахунку з аптек 9-1-1 на загальну суму 3 156, 00 грн.
Згідно з технічним паспортом НОМЕР_3 власником транспортного засобу - Suzuki Grand Vitara НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Відповідно до Полісу №ЕР.227225190 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 лютого 2025 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована на період з 20.02.2025 по 19.02.2026 включно. Страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» ЄДРПОУ: 20782312 Місцезнаходження, поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40. Забезпечений транспортний засіб - Suzuki Grand Vitara AX3146KB.
У Полісі визначені розміри страхових сум: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб: на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих – 5 000 000 грн., на одну потерпілу особу – 500 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих – 1 250 000 грн., на одну потерпілу особу – 250 000 грн.
З платіжної інструкції від 02 грудня 2025 р. N 00153257 слідує, що 02 грудня 2025 р. ПрАТ СК "ПЗУ Україна сплатило ОСОБА_1 4 130,55 грн у якості страхового відшкодування за договором EP.227225190 від 17-02-25.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пункт 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 1.03.2013 року за №4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Як встановлено у судовому засіданні, водій ОСОБА_2 01.10.2025 о 19:20 у м. Харкові, вул. Академіка Павлова , буд. 303А, керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara, н.з. НОМЕР_1 , не була уважна за кермом, не вибрала безпечну швидкість руху, не надала перевагу в русі пішоходу, який рухався по неврегульованому пішохідному переході, у результаті чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 , що спричинило матеріальні збитки та механічні пошкодження т.з.
Вказані обставини не заперечувались учасниками справи в судовому засіданні, визнані ними, тому не підлягають доказуванню в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.
На підставі постанови Київського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
За приписами ч.6, ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1, ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За правилами ч.1, ст.16 Закону України „Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
17 лютого 2025 року відповідачка уклала договір страхування з ПраТ «» СК «ПЗУ Україна», який діяв на момент вчинення ДТП.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21 травня 2024 року страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Згідно з положеннями п.5, 6 ч.1 ст.1 Закону особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій; потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.
Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: лікуванням потерпілої фізичної особи; моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом.
Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті.
Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.
Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ст.24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.30 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі: невиконання потерпілою особою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, пп.а п.7 ч.3 ст. 32 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.
До заяви про страхову (регламентну) виплату, додаються: у разі вимоги про здійснення страхової (регламентної) виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої фізичної особи: документи, що згідно із законодавством підтверджують тимчасову втрату працездатності, або інші документи, що підтверджують заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також документи, що підтверджують строк лікування та/або здійснення витрат на лікування (за наявності) відповідно до частини першої статті 21 цього Закону, - у разі вимоги заявника про здійснення такого відшкодування.
Судом встановлено, що 02 грудня 2025 року страховик ПрАТ «СК « ПЗУ» виплатило потерпілій ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане зі спричиненням шкоди здоров`ю внаслідок ДТП за участю ОСОБА_2 , на підставі наданих ОСОБА_1 доказів у загальному розмірі 4 130,55 грн., що складається з фактичних витрат на лікування потерпілої, підтверджених належними доказами - 3 755,05 грн та моральної шкоди у 10% від суми фактичних витрат на лікування – 375,05 грн.
Такий розмір шкоди повністю знаходиться у межах страхового ліміту, відповідно Полісу №ЕР.227225190 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 лютого 2025 року.
Відповідно до частини 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.02.2022 у справі 201/16373/16-ц, винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку, який повинен відшкодувати страховик на винуватця суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до такого висновку.
Так, відповідно до ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Як роз`яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом установлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01 жовтня 2025 року, позивачці заподіяно тілесні ушкодження.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 19844 позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 01 жовтня 2025 року до 10 жовтня 2025 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана потиличної області голови, різана рана середньої третини правої гомілки.
Із зазначеної медичної документації вбачається, що під час госпіталізації позивачка скаржилася на головний біль, запаморочення та нудоту. У медичних документах також зафіксовано обставини отримання травм унаслідок наїзду автомобіля на пішохода.
Наведені обставини свідчать про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала фізичного болю та страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, необхідністю стаціонарного лікування, медичних обстежень та тимчасовою зміною звичайного способу життя.
Водночас суд враховує, що надана медична документація підтверджує факт отримання тілесних ушкоджень та проходження стаціонарного лікування, проте сама по собі не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у судово-медичному розумінні.
Доказів встановлення позивачці стійкої втрати працездатності, інвалідності, тривалих незворотних наслідків для здоров`я або істотних обмежень життєдіяльності після завершення стаціонарного лікування суду не надано.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX страховик здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, у розмірі 10 відсотків страхової виплати у зв`язку з лікуванням та/або втратою працездатності, розрахованої відповідно до статей 21–23 цього Закону.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування, який набрав чинності 17 лютого 2025 року.
На підставі поданих позивачкою документів та розрахункових документів страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 755,05 грн у зв`язку з лікуванням, а також 375,50 грн на відшкодування моральної шкоди, що становить 10 відсотків відповідної страхової виплати.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована, а заявлена позивачкою сума шкоди не перевищує встановленого законом ліміту відповідальності страховика, крім того розмір оральної шкоди жодними жоказами не підтверджений.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що існування чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та здійснення страхової виплати не виключають у всіх випадках цивільно-правової відповідальності особи, яка завдала шкоди.
Установлення спеціальним законом такого розміру страхової виплати саме по собі не свідчить про обмеження загального розміру моральної шкоди, яка може бути визначена судом відповідно до статті 23 ЦК України.
Судом установлено, що страховою компанією, залученою до участі у справі як третя особа, здійснено виплату позивачці 3 755,05 грн у зв`язку з лікуванням та 375,50 грн моральної шкоди.
Отже, страховиком здійснено відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному статтею 24 Закону № 3720-IX, виходячи із встановленої ним страхової виплати у зв`язку з лікуванням.
Водночас зазначена обставина не виключає можливості встановлення судом більшого фактичного розміру моральної шкоди, заподіяної позивачці, та покладення на відповідальну за її заподіяння особу обов`язку відшкодувати різницю, за умови доведеності відповідних підстав.
Суд враховує, що обов`язок страховика здійснити страхову виплату в розмірі, визначеному спеціальним законом, та обов`язок відповідальної за завдання шкоди особи відшкодувати її в частині, яка залишилася невідшкодованою, мають різні правові підстави та межі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
При цьому встановлений статтею 24 Закону № 3720-IX порядок розрахунку страхової виплати за моральну шкоду визначає обсяг відповідного обов`язку страховика, однак сам по собі не встановлює, що фактичний розмір моральної шкоди, визначений відповідно до статті 23 ЦК України, за будь-яких обставин обмежується 10 відсотками страхової виплати за лікування.
Отже, доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку відшкодовувати моральну шкоду з підстав наявності договору страхування та невичерпання страхової суми не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для відмови у відповідній позовній вимозі.
Водночас суд наголошує, що покладення на відповідача обов`язку з додаткового відшкодування моральної шкоди можливе лише в межах тієї її частини, яка фактично встановлена судом та не була компенсована страховиком.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і локалізацію отриманих позивачкою тілесних ушкоджень, фізичний біль, головний біль, запаморочення, нудоту, необхідність стаціонарного лікування протягом десяти календарних днів, пов`язані із цим побутові незручності та тимчасове порушення звичайного способу життя. Все це завдало втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.
Разом із тим суд бере до уваги відсутність належних доказів того, що отримані ушкодження спричинили стійке порушення здоров`я, тривалу втрату працездатності або інші тяжкі наслідки, які могли б обґрунтовувати відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачкою розмірі 50 000 грн.
Сам по собі факт отримання тілесних ушкоджень та проходження лікування є підставою для оцінки завданих фізичних і душевних страждань, однак не свідчить про обґрунтованість будь-якого визначеного позивачкою розміру грошової компенсації.
Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, врахувавши характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних і душевних страждань позивачки, характер отриманих ушкоджень, тривалість лікування, ступінь доведеності наслідків для здоров`я, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що співмірним та достатнім розміром грошової компенсації моральної шкоди у встановлених обставинах є 3 375,50 грн.
При цьому суд враховує, що страховою компанією позивачці вже виплачено 375,50 грн на відшкодування моральної шкоди.
Повторне стягнення зазначеної суми з відповідача призвело б до подвійного відшкодування однієї й тієї самої шкоди, що не відповідає компенсаційному характеру цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, з урахуванням уже отриманої позивачкою страхової виплати, невідшкодованою залишається моральна шкода в розмірі 3 000 грн (3 375,5 грн – 375,50 грн).
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивачки 3 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачка на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому з відповідача стягується судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 54 грн. 71коп. на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 54 (п`ятдесят чотири) гривні 71 копійка.
У решті позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, адреса місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 06 листопада 2026 року.
Суддя С. В. Демченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua