Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №520/2789/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 р.Справа № 520/2789/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 14.05.26 по справі № 520/2789/26

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці

про скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач, декларант) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних, так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Стверджував, що відповідач, розглядаючи заяву позивача від 03.02.2026 разом з додатково наданими доказами на підтвердження заявленої митної вартості товару, не надав обґрунтованої відмови у прийнятті наданих документів та пояснень, не дослідив їх належним чином та лише обмежився інформуванням ФОП ОСОБА_1 про свою незгоду з заявленою декларантом митною вартістю товарів, незважаючи на те, що позивач спростовув сумніви, які виникли у митного органу під час декларування імпортованого товару.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №520/2789/26 задоволено позов Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення про коригування митної вартості.

Скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/2789/26 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують. Реалізуючи свої повноваження, надані статтею 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками, було встановлено, що за ціновою базою ЄАІС Держмитслужби рівень митної вартості подібних/аналогічних товарів раніше ввезених позивачем є вищим, ніж заявлений декларантом, та у максимально наближений час складав 1,27 дол. США/кг (джерело: ЕМД № UA100060/2025/536650 (25UA100060536650U1) від 21.11.2025), у той час як задекларований позивачем рівень митної вартості становив 0,53 дол. США/кг.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву, що і зумовило витребування додаткових документів.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, позивач 23.01.2026 повідомив про неможливість надання додаткових документів, у зв`язку з чим не спростував сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості, поданого до митного оформлення та митного контролю товару, що зумовило прийняття Харківською митницею спірного рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за резервним методом, при цьому за основу було взято митну вартість, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Переконував, що можливі втрати Державного бюджету України у разі здійснення митного оформлення товару за митною вартістю визначеною позивачем, ЕМД №26UA807200000930U0 від 23.01.2026 становитимуть 263961,00 грн.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

В обґрунтування відзиву підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та додатково зазначив, що зі змісту наданих до митного оформлення документів відповідач міг чітко встановити всі складові митної вартості, заявленої позивачем за першим методом, однак не надавши належної оцінки їх змісту, митний орган безпідставно скоригував митну вартість.

Переконував, що додатково надані митному органу документи, зокрема, листи експедитора від 06.01.2026 № 62, від 27.01.2026 № б/н, підтверджували обставини відображення позивачем у первинно наданих документах усіх витрат з транспортування вантажу товарів за межами території України на умовах FOB XINGANG (Китай) до кордону України, однак відповідач не врахував такі документи, що призвело до протиправного коригування заявленої митної вартості товару.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та Qingdao Globalstar Industry Co.,Ltd (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2411/23 (далі – Контракт), згідно з пунктом 1.1 якого продавець поставляє (продає), а покупець купує товар. Характеристики вказуються в специфікації та інвойсі на кожну поставку.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціни за товар, який продається за цим контрактом, вказані в додатках до цього Контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB – XINGAG (Inconterms-2010), якщо інше не обумовлено у Додатках (Специфікаціях).

За змістом пункту 2.2 Контракту у ціну товару увійшли витрати доставки товару до порту, витрати на навантаження товару на судно, вартість упаковки, маркування, вартість митного оформлення.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту продавець поставляє покупцю товари, що продаються за цим Контрактом на умовах –FOB – XINGAG, якщо інше не зазначено у Додатку (специфікації). Термін постачання товару - 14 календарних днів з моменту перерахування Покупцем передоплати.

Покупцем виконано свої зобов`язання щодо оплати товару згідно зі специфікацією №9 від 15.08.2025 до Контракту на суму 34405,48 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 286 від 18.08.2025.

23.01.2026 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ФОП ОСОБА_1 була подана до митного оформлення електронна митна декларація №26UA807200000930U0 на товар: «Скло листове прозоре завтовшки 2мм. Листи безбарвного флоат-скла...», код товару за УКТЗЕД 7006009000», що надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1 , за зовнішньоекономічним контрактом з QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO., LTD, NO.6 SHANDONG ROAD, QINGDAO,CHI NA.

Разом з митною декларацією позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ЕМД № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю за ЕМД № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.

23.01.2026 позивачу було направлено електронне повідомлення щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 3 статті 53 МК України.

23.01.2026 у відповідь на запит митного органу, позивачем надіслано лист, в якому зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

У зв`язку з тим, що подані документи не спростовували у повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2.

Не погодившись із рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів від від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2, оскільки позивачем документально підтверджено надання відповідачу всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною угоди, а зазначені митницею розбіжності та недоліки документів, поданих на підтвердження митної вартості товару, у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з абзацом 1 частини 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання частин 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності;

7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з тим, що подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

За результатом розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів, митним органом встановлено, що у наданому прайс-листі від 01.07.2025 вказано, що товар відповідає першому сорту, але в комерційному інвойсі № 25GB22OMIC004-2 та в специфікації від 15.08.2025 № 9 до зовнішньоекономічного договору № 2411/2023 така характеристика товару не зазначена, що впливає на ціну товару;

- відсутній договір щодо залізничного перевезення, який зазначений в графі 3 залізничної накладної від 06.01.2026 № 31526090;

- у наданому рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 06.01.2026 №62 відсутня послуга за оформлення транзитної декларації Т1, водночас така наявна у транспортній заявці від 16.10.2025 № NV-006762;

- відсутній експедиторський договір з підприємством NAVYS HRUP, LLC (м. Київ, Україна), дані про який зазначено у морському коносаменті № XM251000135;

- за відкритою інформацією з мережі Інтернет (сайт www.searates.com/tracking) контейнер № MSNU3291682 було відправлено з порту XINGANG (Китай) – 25.10.2025 по маршруту прямування Tianjin Xingang (Китай) – Gdansk (Польша). У порт GDANSK контейнер прибув 29.12.2025, але на залізничну платформу був навантажений 06.01.2026 (згідно з накладною № 31526090), що свідчить про додатково понесені витрати на зберігання товару в портах, які не зазначені у рахунку на оплату транспортно експедиційних послуг від 06.01.2026 № 62 та у довідці на транспортно-експедиційні послуги від 06.01.2026 б/н, що містять лише інформацію про навантажувально-розвантажувальні роботи в порту призначення;

Крім того, відповідачем зазначено про ненадання декларантом та відсутність у розпорядженні митного органу:

- інформації щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

- даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;

- даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування та страхування.

З огляду на вищенаведене, відповідачем зроблено висновок про те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягала сплаті, а тому з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості, відповідач дійшов висновку про те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів та з посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України, скоригував митну вартість за резервним (6) методом.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2 колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією №26UA807200000930U0 від 23.01.2026, є відповідна специфікація на конкретну партію товару. Умови поставки за цим Контрактом також визначаються у специфікації.

Так, наданою до митного оформлення специфікацією № 9 від 15.08.2025 до контракту № 2411/23 від 24.11.2023 (далі – Специфікація) передбачено поставку позивачу товару:

- black painted glass 1830*1220*2 мм/чорне пофарбоване скло 1830*1220*2 мм, у кількості 10939,74 м2, ціна за одиницю 2,18 доларів США/м2, загальна сума поставки 23848,63 доларів США, на умовах FOB – XINGAG (Inconterms-2010).

Аналогічні відомості про імпортований товар зазначено і у наданому до митного оформлення комерційному інвойсі № 25GB22OMIC004-2 від 25.10.2025 (далі – Інвойс).

Водночас, митним органом висловлено зауваження, що у наданому прайс-листі від 01.07.2025 зазначено про відповідність імпортованого товару першому сорту, однак такі характеристики не відображені у Інвойсі та Специфікації, що має впливав на ціну товару.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо певної характеристики товару, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Крім того, колегія суддів враховує, що наданим додатково відповідачу листом від продавця QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO., LTD від 27.01.2026 повідомлено, що товар (чорне пофарбоване скло), який був поставлений згідно з інвойсом від 25.10.2025 №25GB22OMIC004-2 та специфікацією від 15.08.2025 № 9 до укладеного контракту від 24.11.2023 № 2411/23, є першим сортом, однак було залишено поза увагою митним органом.

Колегія суддів зауважує, що митним органом невмотивовано у будь-який спосіб своє твердження, що невідображення сорту товару у Інвойсі та Специфікації має вплив на ціну товару.

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність у Інвойсі та Специфікації інформації щодо сорту товару є формальним та не може вважатися належною підставою для невизнання заявленої митної вартості товару за основним методом її визначення.

Надаючи оцінку висновкам митного органу про не підтвердження документально, кількісно та достовірно відомостей стосовно такої складової митної вартості як транспортування, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено вище, на виконання вимог Контракту сторони у Специфікації погодили поставку спірної партії товару на умовах FOB XINGANG (Китай).

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно, подальші витрати, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, покладаються на покупця.

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну – м/п Мостиська-Пшемисль, яка загалом становить 85752,71 грн та складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором ТОВ «НАВІС ГРУП» відповідно до договору транспортного – експедиторського обслуговування № С852/23 від 29.08.2023 (далі – Договір ТЕО).

Положеннями статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Колегією суддів встановлено, що згідно з пунктом 1.1 Договору ТЕО експедитор зобов`язується надавати клієнту за його дорученням та за винагороду послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а клієнт - прийняти та оплатити такі послуги.

У пункті 1.4 Договору ТЕО сторони домовилися, що пункт призначення, найменування вантажу, вага, ціна, терміни та інші істотні умови кожного конкретного перевезення вказуються у Заявках, які є невід`ємною частиною цього Договору. Видана експедитору заявка повинна містити всі дані, необхідні для належного виконання послуг.

За змістом пункту 2.4 Договору ТЕО для організації виконання робіт за окремими операціями транспортно – експедиторського обслуговування, експедитор на власний розсуд має право від свого імені або від імені клієнта укладати договори з обумовленими їм за своїм вибором суб`єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичним особами), здатними забезпечувати виконання зазначених операції (перевезення, навантаження розвантаження, зберігання вантажів, тощо).

Відповідно до пункту 5.1 Договору ТЕО вартість послуг експедитора формується на підставі Тарифів, визначених у додатках та/або заявках до цього договору. Винагорода експедитора визначається як різниця між сумою, отриманою від замовника і сумою, перерахованою третім особам на виконання цього Договору.

Оплата послуг експедитора проводиться клієнтом в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок експедитора у національній валюті України – гривні на умовах 100% передоплати на підставі рахунку експедитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання копії рахунку, переданої по електронній пошті або по факсу, визначених у розділі 13 цього Договору, якщо інше не обумовлено у Додатку/Заявці. У разі якщо послуги були надані без проведення попередньої оплати, клієнт зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня після фактичного надання послуг провести оплату.

Аналіз положень Договору ТЕО дозволяє дійти висновку, що належними доказами, підтверджуючим вартість послуг з перевезення є заявка та рахунок експедитора.

На підтвердження понесених витрат на транспортування у заявленому загальному розмірі 85752,71 грн митному органу було надано Договір ТЕО, Додаток (Заявку – Імпорт) NV-006762 від 16.10.2025, Рахунок № 62 від 06.01.2026, довідку до договору № С852/23 від 29.08.2023 про вартість обробки та доставки вантажу для обчислення митної вартості, платіжну інструкцію № 17649 від 16.01.2026, декларацію країни відправлення MRN 26PL322080NU2LG2K1 від 02.01.2026, залізничну накладну від 06.01.2026 № 31526090, лист експедитора ТОВ «НАВІС ГРУП» від 27.01.2026.

Так, на виконання умов Договору ТЕО між позивачем та експедитором підписано Додаток (Заявку-Імпорт) від 16.10.2025 № NV-006762 (далі – Заявка), якою погоджена доставка товару Painted Glass у контейнері FCL1X20’GP, вагою брутто 26500 кг, за маршрутом: порт відправлення - XINGANG (Китай), порт призначення - Гданськ (Польща), кінцевий пункт доставки - Харків (Україна) за тарифом 3400USD/20’.

У пункті 2.1. Заявки зазначено, що дані тарифи включають наступний сервіс:

- морський фрахт;

- локальні витрати в порту призначення;

- доставку Гданськ – Харків залізною дорогою.

За змістом пункту 2.1.2 Заявки тарифи не включають:

- будь – які витрати в порту відправлення;

- останню милю до дверей отримувача;

- зберігання (за тарифом терміналу – підлягає передоплаті);

- демередж/детеншин (за тарифами та умовами контейнерної лінії – підлягає передоплаті);

- зважування, сканування, огляд вантажу (на вимогу митних органів);

- міжнародну відправку документів.

Згідно з пунктом 2.2 Заявки умови по зберіганню в порту призначення визначаються згідно з умовами порту Гданськ.

На виконання даної заявки експедитором було виставлено позивачу рахунок № 62 від 06.01.2026, яким визначено перелік наданих позивачу послуг з транспортування та їх вартість, зокрема:

- морський фрахт за межами території України по маршруту XINGANG CHINA в порт GDANSK, POLAND – 44117,63 грн;

- витрати на навантажно – розвантажувальні роботи за межами території України – 12164,87 грн;

- витрати на міжнародне транспортно – експедиторське обслуговування вантажу за маршрутом: Гданськ, Польща – м/п Мостиська-Пшемисль – 29470,21 грн.

Загальна вартість витрат на транспортування визначена експедитором у рахунку № 62 від 06.01.2026 становить 85752,71 грн, яка і була включена позивачем до митної вартості імпортованої партії товару.

Разом з цим, за твердженнями відповідача у наданому рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 06.01.2026 № 62 відсутні відомості про вартість послуги за оформлення транзитної декларації Т1, що зазначена в транспортній заявці від 16.10.2025 № NV-006762, а також про додатково понесені витрати на зберігання товару в портах.

Разом з цим, експедитор ТОВ «НАВІС ГРУП» листом від 27.01.2026, який додатково надавався до митного оформлення, повідомив, що у рахунку на оплату транспортних послуг від 06.01.2026 № 62 відсутня окрема інформація щодо оплати оформлення транзитного документа Т1, оскільки починаючи з 2025 року на кожного імпортера/експортера, зазначеного у транспортних документах, відкривається окрема декларація Т1. При цьому до залізнично-дорожньої ставки лінії Maersk вже входить оформлення однієї декларації Т1, а вартість додаткової декларації Т1 становить 45 євро за одну декларацію, що була відображена у заявці про транспортні витрати від 16.10.2025 № NV-006762.

З огляду на те, що витрати на оформлення декларації Т1 вже було включено експедитором в загальну суму витрат на транспортування при обрахунку тарифу на перевезення імпортованої партії товарів, а додаткова декларація Т1 не оформлялася, у зв`язку з чим експедитор не виставляв позивачу рахунок для оплати такої послуги, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку декларантом не понесено додаткові витрати на оформлення декларації Т1, які б мали бути відображені при визначенні митної вартості товару, відтак коригування митної вартості з цих підстав є необґрунтованим.

Крім того, експедитор ТОВ «НАВІС ГРУП» вищезазначеним листом від 27.01.2026 повідомив позивача, що додаткових витрат на маршруті перевезення від XINGANG (Китай) до Gdansk (Польща), зокрема витрат щодо зберігання товару в портах, товариство не несло, у зв`язку з чим окремі рахунки замовнику ФОП ОСОБА_1 для їх оплати не виставлялися.

Експедитор також зазначив, що умовами перевезення були передбачені граничні строки безоплатного зберігання вантажу в портах.

Крім того, ТОВ «НАВІС ГРУП» повідомило, що рахунок від 06.01.2026 № 62 та довідка про транспортні витрати від 06.01.2026 відображають усі необхідні витрати щодо транспортування вантажу за межами митної території України на умовах поставки FOB XINGANG, CHINA (Китай) до кордону України за маршрутом Gdansk–Mostiska (Польща).

Тобто, як вбачається з листа експедитора, декларант не поніс додаткових витрат, пов`язаних із зберіганням товару в порту, складах та інших місцях призначення за межами митної території України після завантаження товару на борт судна.

Враховуючи, що за умовами поставки FOB (пункт відправлення – XINGANG, Китай), які мали місце у спірних правовідносинах, витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно понесені продавцем, а експедитором ТОВ «НАВІС ГРУП» не виставлено позивачу окремі рахунки для оплати послуг з оформлення транзитної декларації Т1 та зберігання товару в портах, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протиправно здійснено коригування митної вартості з підстав відсутності відомостей про вартість послуг, які не надавались позивачу та ним не оплачувались.

При цьому, колегія суддів наголошує, що сама по собі інформація з мережі Інтернет (сайт www.searates.com/tracking) щодо маршруту руху контейнера не свідчить про наявність додаткових транспортних чи супутніх витрат, які не були включені до поданих декларантом документів.

Також, колегія суддів зауважує, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, договору щодо залізничного перевезення, який зазначений в графі 3 залізничної накладної від 06.01.2026 № 31526090 та експедиторського договору з підприємством NAVYS HRUP, LLC (м. Київ, Україна), дані якого містяться у морському коносаменті № XM251000135, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару за маршрутом порт XINGANG, Китай – порт Гданськ, Польща - м/п Мостиська-Пшемисль (Україна). Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

Крім того, листом від 27.01.2026 експедитор повідомив позивача про відсутність можливості надати договір, який зазначений в графі 3 залізничної накладної від 06.01.2026 №31526090 та експедиторський договір з підприємством NAVYS HRUP, LLC. м. Київ Україна, який зазначено в морському коносаменті № XM251000135, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов`язання про не розголошування інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору, відповідно декларант був позбавлений можливості надати митному органу такі договори.

Колегія суддів наголошує, що за відсутності зазначення відповідачем яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості, ненадання разом з митною декларацією договору, який вказано у графі 3 залізничної накладної від 06.01.2026 № 31526090 та експедиторського договору з підприємством NAVYS HRUP, LLC. м. Київ Україна, який зазначено в морському коносаменті № XM251000135 не може бути підставою для коригування митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість понесених позивачем на підставі Договору ТЕО витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом - XINGANG (Китай) – Гданськ (Польща) – Мостиська - Пшемисль (Україна) у розмірі 85752,71 грн, повністю включена ФОП ОСОБА_1 до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

При цьому, слід зазначити, що до митної вартості включаються лише витрати на транспортування, понесені декларантом до митного кордону України, відтак, коригування Харківською митницею митної вартості імпортованого позивачем товару з підстав відсутності даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування та страхування є незаконним.

З огляду на викладене, висновки митного органу про не підтвердження позивачем документально, кількісно та достовірно відомостей стосовно такої складової митної вартості як транспортування, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, взяв за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024, за якою поставлявся товар за кодом згідно УКТ ЗЕД 7006009000, «Скло матоване у вигляді листів не вставлене в раму, не комбіноване з іншими матеріалами: прозоре сатинове скло, матове одношарове, розмір 8х2140х3300 мм – 134,18 м2. Використовується у виробництві меблів. Торговельна марка QISHUO GLASS. Виробник ZHUHAI QISUO GLASS PRODUCTS CO. Країна походження, відправлення Китай, умови поставки FOB, вага нетто 2410 кг.

Разом з цим, посилаючись в апеляційній скарзі та спірному рішенні про коригування митної вартості на ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024, відповідно до якої митна вартість товару становить 1,27 дол. США/кг, а задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості 0,53 дол. США/кг, відповідач не надав її копію до матеріалів справи, що свідчить про не доведення митним органом правомірності здійснених коригувань.

Також, у рішенні не проведено детальне дослідження ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024 з доданими до неї документами та не здійснено її порівняння з ЕМД № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026, яка подавалась позивачем при митному оформленні, внаслідок чого, не враховано, що якісні та кількісні характеристики імпортованого позивачем товару є взагалі відмінними від тих, що розмитнювались за порівняльною ЕМД, а саме: «Скло листове прозоре завтовшки 2 мм. Листи безбарвного флоат – скла товщиною 2 мм, пофарбоване з однієї сторони прозоре безбарвне. Плоске листове термічно поліроване скло. Скло неармоване, непрофільне, не гнуте, не грановане, не гравійоване, не свердлене і не комбіноване з іншими матеріалами, не забарвлене по усій масі, не матове, не плаковане та не дубльоване…, 1830х1220х2 мм. Торговельна марка Qingdao Globalstar Industry Co.,Ltd. Країна походження, відправлення Китай, умови поставки FOB, вага нетто 26000кг, що могло мати істотний вплив на визначення митної вартості.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечать вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішенні про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026.

Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданій митній декларації № № 26UA807200000930U0 від 23.01.2026, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями Специфікації.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товарів, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.08.2025 № UА807000/2025/000291/2, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/2789/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій