Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №520/14292/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №520/14292/25

Суддя: Любчич Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р.Справа № 520/14292/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/14292/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 , заявник, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати старшому сержанту ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік;

- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

28.08.2025 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

13.04.2026 Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнив частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/14292/25 - скасував.

Прийняв постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо нарахування старшому сержанту ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

Зобов`язав В/ч НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2025 здійснити призначення, обчислення та нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, та передати відповідні документи для проведення виплати до Військової частини НОМЕР_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

15.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що 14 вересня 2026 року він отримав відповідь від відповідача за вих. №222/28/7/6659, в якій зазначено що В/ч НОМЕР_1 розглянула звернення та за результатами розгляду, повідомив що грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік в розмірі 49312,00 грн була нарахована та сплачена згідно з наказом командира В/ч НОМЕР_1 № 138дск від 16.05.2026, проте стверджує, що рішення суду по справі № 520/14292/25 з боку відповідача не виконано.

25.09.2026 Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Другого апеляційного адміністративного від 13.04.2026 у справі №520/14292/25 залишив без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та постановити нове судове рішення, яким задовольнити повністю заяву про встановлення судового контролю у справі №520/14292/25 та встановити В/ч НОМЕР_1 строк для подання до суду звіту про виконання рішення Другого апеляційного адміністративного від 13.04.2026 у справі №520/14292/25.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження апелянта про те, що суд першої інстанції невірно визначивши підстави судового контролю, дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для судового контролю.

Стверджує про фактичну невиплату нарахованих сум.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Також суд першої інстанції вважав, що встановлення судового контролю можливе, якщо заходи з примусового виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не призвели до належного виконання судового рішення. Вказав, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення № 440/13686/25 є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду від 03.12.2025 залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб`єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 382 КАС України, у редакції чинній з 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз приписів абзацу першого частини 1 статті 382 КАС України дає підстави стверджувати, що позивач має право ініціювати встановлення судового контролю як до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, так і після набрання таки рішенням суду законної сили.

Так, з матеріалів справи колегія суддів встановила такі обставини.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ №138дск від 16.05.2026, на підставі якого позивачеві нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 49 312,00 грн.

Також В/ч НОМЕР_1 направлено лист до В/Ч НОМЕР_3 для проведення відповідної виплати.

08.06.2026 В/Ч НОМЕР_3 перерахувало на депонований рахунок нараховану позивачеві грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 46846,97 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, до отримання банківських реквізитів позивача.

18.09.2026 В/Ч НОМЕР_3 перерахувало на рахунок позивача нараховану позивачеві грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 46846,97 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 46846,97 грн, однак заперечив повне виконання судового рішення з огляду на виплату у меншому розмірі, ніж нараховано (49312,00 грн).

У наданих поясненнях відповідач пояснив, що виплата відповідної грошової допомоги у меншому розмірі обумовлена утриманням відповідних податків.

Колегія суддів надаючи оцінку виконанню судового рішення зазначає.

Колегія суддів зауважує, що оскільки резолютивна частина постанови Другого апеляційного адміністративного суду віл 13.04.2026 не містить чіткої суми, що підлягає нарахуванню та виплаті, то надання оцінки правильності нарахованої суми, а також правильності її виплати за вирахуванням податків виходить поза межі судової перевірки фактичного виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 та можливе лише у новому судовому процесі.

Вказане дає підстави для висновку про фактичне виконання відповідачем - в/ч НОМЕР_1 постанови Другого апеляційного адміністративного суду 13.04.2026, а відтак відсутності підстав для встановлення судового контролю.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та як наслідок відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, проте керувався помилковими мотивами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення з підстав та мотивів його ухвалення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року по справі № 520/14292/25 - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 06.11.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua