Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №480/10802/24
Суддя: Жигилій С.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 р.Справа № 480/10802/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 (суддя Прилипчук О.А.; м. Суми) по справі № 480/10802/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 "
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (надалі також - відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороду в сумі 17000 грн, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26 639 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на користь ОСОБА_1 не сплачену додаткову винагороду в сумі 17000 грн., компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на користь ОСОБА_1 нараховану матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26639 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь час затримки розрахунку, починаючи з 18.09.2024 (наступний робочий день за днем звільнення) по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1469,87 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати присуджених коштів в межах суми платежу за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач - учасник бойових дій, який з 15.08.2019 по 17.09.2024 проходив службу у Національній поліції України. Наказом Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” № 1323 о/с від 17.09.2024 звільнено позивача зі служби, але починаючи з дня звільнення і по теперішній час позивачу не видано письмового повідомлення про всі нараховані та виплачені йому суми при звільненні, не проведено остаточного розрахунку – не нараховано і не виплачено всіх належних сум, у тому числі індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, на які позивач має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням від 28 жовтня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 .
Стягнув з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2024 року по 22 вересня 2024 року у сумі 5725,95 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №480/10802/24 у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в сумі 17000 грн, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26 639 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 не сплачену додаткову винагороду в сумі 17000 грн., компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26 639 грн;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку, починаючи з 18.09.2024 (наступний робочий день за днем звільнення), виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1469,87 грн в розмірі 267 516,34 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо ненадання відповідачем письмового повідомлення передбаченого ст. 116 КЗпП України та інформації на адвокатський запит представника позивача – адвоката Кондратенка Ю.М., не витребував належних, достовірних і достатніх доказів, а також не проаналізував доводи про триваючий характер правопорушення та про те, що суперечливі висновки суду про виплати 22.09.2023 (чи 23.09.2024) не підтверджують проведення повного розрахунку, оскільки банківськими відомостями підтверджено факт надходження частини грошового забезпечення включно по 15.10.2024.
Щодо невиплати індексації позивач зазначив, що за довідкою відповідача сума невиплаченої індексації становить 203,98 грн, але за відсутності в ній детальних розрахунків зазначеної виплати не можливо зробити висновків щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у цій частині.
Щодо невиплати додаткової винагороди за 17 діб проходження позивачем служби у вересні 2024 року в розмірі 17 000,00 грн позивач зазначив, що в цій частині вимог суд першої інстанції не застосував постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (в редакції яка набрала чинність з 25.08.2024), якою передбачено виплату поліцейським додаткової винагороди до 30 000 грн на місяць пропорційно відпрацьованому часу у період дії воєнного стану. Вказує, що відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення нечинною редакцією спеціального законодавства та відсутністю доказів перебування позивача у вересні 2024 року в зоні ведення бойових дій. За цих обставин суд встановив наявність у відповідача обов`язку нараховувати додаткову винагороду пропорційно відпрацьованому часу (за 17 календарних днів) з розміру до 10000 грн, а не до передбаченого чинною нормою розміру - 30000 грн. Разом з цим суд без визначення конкретної дати встановив, що позивач «отримав у жовтні 2024 року» додаткову винагороду за вересень 2024 року у розмірі 5666,61 грн, що суперечить іншим висновкам суду про відсутність порушень відповідачем ст. 116 КЗпП України, який виплатив позивачу всі належні йому суми 22.09.2024 та 23.09.2024. Зазначена винагорода є гарантованою складовою грошового забезпечення поліцейського під час проходження служби у період дії в Україні воєнного стану , має стійкий та регулярний характер, є частиною структури грошового забезпечення, тому вона повинна бути врахована при розрахунку виплат у разі звільнення. Отже, період проходження служби ОСОБА_1 під час дії воєнного стану є ключовою обставиною, що визначає обов`язковість виплати додаткової винагороди як постійної складової грошового забезпечення. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив додаткову винагороду з одноразовою виплатою, посилаючись на нерелевантні постанови Верховного Суду.
Стосовно вимог щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач зазначив, що наявна в матеріалах справи довідка відповідача № 692 від 09.10.2024 містить запис про нарахування на користь позивача у листопаді 2023 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26 639,00 грн. Жодних доказів фактичної виплати цієї суми відповідач не надав. Сам факт відображення зазначеної суми у бухгалтерських документах створює у працівника правомірні сподівання на її отримання. Вказує, що невідповідність довідки відповідача № 692 критеріям належності, допустимості, достовірності, визначених ст.ст. 73-75 КАС України, суд попередньої інстанції не встановив, що свідчить про безпідставність визнання цього запису «технічною помилкою». Зрештою порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації позивача не свідчить про відсутність у нього права на таку матеріальну допомогу. За вказаних обставин, на переконання позивача, суд першої інстанції протиправно відмовив у стягненні з відповідача нарахованої, але не сплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі 26 639 грн.
Щодо невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток (102 259,63 грн) позивач зазначив, що за довідкою відповідача № 692 від 09.10.2024 грошове забезпечення позивача за серпень 2024 року становило 45 565,95 грн. Отже, середньоденне грошове забезпечення становить 1 518,87 грн (45 565,95 грн / 30 днів). За 87 днів невикористаної відпустки сума компенсації складає 132 141,26 грн. Фактично позивачеві було виплачено лише 29 881,63 грн, що підтверджується листом відповідача від 15.10.2024 та банківськими документами. Суд першої інстанції, всупереч Порядку № 260, погодився з обрахунком відповідача, здійсненим виходячи із грошового забезпечення за 17 днів вересня 2024 року, а не за останній повністю відпрацьований місяць. На переконання позивача, такий підхід прямо суперечить частині першій статті 24 Закону №504/96-ВР і частині першій статті 83 КЗпП України, Порядку № 260 та позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах у справі № 160/10875/19 від 19 січня 2021 року, у справі № 320/3843/20 від 31 березня 2021 року, де наголошено на обов`язковості врахування всіх невикористаних днів відпустки та правильного визначення базового місяця для розрахунку. Таким чином, розмір компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки становить 132141,26 грн, а позивачеві за інформацією, зазначеною у листі відповідача «Про розгляд адвокатського запиту» від 15.10.2024, із затримкою на 6 календарних днів (23.09.2024) була виплачена лише її частина у розмірі 29 881,63 грн. Отже, недоплачена сума компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки становить 102 259,63 грн.
Стосовно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив період затримки розрахунку при звільненні, обчислення ним розміру середнього грошового забезпечення (заробітку) не відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Вказує, що відповідно до довідки відповідача про здійснення розрахунків за період з вересня 2023 року про серпень 2024 року № 692 від 09.10.2024, середньоденне грошове забезпечення (середньоденний заробіток) ОСОБА_1 за два останні місяці служби (липень-серпень 2024 року) визначається наступним чином: (45565,91 грн + 45565,95 грн)/62= 1469,87 грн. В апеляційних розрахунках, виходячи з середньоденного заробітку 1 469,87 грн та шести місяців затримки розрахунку (182 календарні дні), сума середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України становить: 267 516,34 грн (1 469,87 х 182). Таким чином, оскільки відповідач не виплатив позивачеві у день звільнення всі належні суми, а повний розрахунок станом на день звернення до суду фактично так і не було проведено, суд першої інстанції безпідставно обмежився періодом у 5 днів затримки та сумою 5 725,95 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 17.09.2024 №1323 о/c старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 3 роти № 3 штурмового батальйону № 1 (“ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) полку управління поліції особливого призначення № 3 згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліції” (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції з 17.09.2024 (а.с. 13).
Також у зазначеному наказі визначено виплатити компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, а саме: за 2021 рік - 20 діб, за 2022 рік - 17 діб, за 2023 рік - 30 діб, за 2024 рік - 20 діб.
Вважаючи, що при звільнені зі служби в поліції позивачу не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткової винагороди в сумі 17000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів перебування позивача у вересні 2024 року в зоні ведення бойових дій, а за таких обставин, у відповідача виник обов`язок на нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі до 10 000 грн, пропорційно відпрацьованому часу, а не до 30000 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача не сплаченої компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн, суд першої інстанції врахував дані довідки про розмір грошового забезпечення позивача за вересень 2024 року та дійшов висновку, що позивачу було правомірно нараховано компенсацію за невикористані дні основної оплачуваної відпустки у розмірі 29881,62 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26639 грн, першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не місять доказів звернення позивача із рапортами про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році та у 2024 роках, а тому, відповідно, у відповідача не виникав обов`язок щодо нарахування та виплати такої допомоги позивачу. Крім того, судом встановлено, що відповідачем визнано факт допущення помилки, а саме: зазначення у довідці № 692 від 09.10.2024 технічної описки, яка не підтверджує факт нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У зазначеній довідці загальна нарахована сума за вересень 2023 року становить - 41227,47 грн, тобто без урахування зазначеного помилкового розміру матеріальної допомоги для покращення соціально-побутових питань.
Задовольняючи частково вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь час затримки розрахунку, починаючи з 18.09.2024 по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1469,87 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки наданої відповідачем середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1145,19 грн, період затримки розрахунку при звільненні становить 5 календарних днів, а відтак дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2024 року по 22 вересня 2024 року у сумі 5725,95 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII).
Згідно із пунктом четвертим частини десятої статті 62 Закону № 580-VІІІ поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.
На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06.04.2016 № 260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту – Порядок № 260).
Згідно із пунктами третім, четвертим розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.
За приписами пунктів шостого, сьомого розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Щодо вимог позивача про стягнення з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” додаткової винагороди в сумі 17000 грн, колегія суддів зазначає таке.
У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом продовжено протягом всього спірного періоду Указами Президента України.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, яка набрала чинності і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Порядку № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 листопада 2022 року № 775 затверджено відповідний порядок, який набрав чинності 02 грудня 2022 року.
Пунктом 2 Порядку № 775 (в редакції станом на 01 січня 2023 року) визначено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 38 до Порядку №775 були внесені зміни, які набрали чинності з 01 лютого 2023 року.
У новій редакції пункту 2 Порядку № 775 визначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:
1) до 10 000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту,- пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів (далі - удари), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення;
2) до 30 000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць.
Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 24 лютого 2022 року до 01 лютого 2023 року поліцейським додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у відповідності до Порядку № 775, повинна була виплачуватись виходячи з розміру 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
У той же час з 01 лютого 2023 року право поліцейського на виплату передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн вже пов`язано з проходженням служби на визначених територіях.
На час виникнення спірних правовідносин підпунктами 1, 2 Порядку № 775 було передбачено, що на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:
1) до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів (далі - розмінування), виконують повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів, ударів безпілотних літальних апаратів, реактивних систем залпового вогню (далі - удари) на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, а також включеним до угрупування військ (сил) сил оборони держави та які на виконання бойових розпоряджень органів військового управління у взаємодії з Державною прикордонною службою України виконують бойові (спеціальні) завдання з посилення охорони державного кордону, несення служби на блокпостах, контрольних постах, бойових позиціях у межах операційних зон угруповань військ (сил оборони держави) в контрольованих прикордонних районах, які межують з українсько-російською та українсько-білоруською ділянками державного кордону (далі - посилення охорони державного кордону), розмір цієї винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення (виконання);
2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області, пропорційно в розрахунку на місяць.
Як встановлено судом, відповідно до інформаційної довідки від 06.03.2025 № 910/59/14-2025 старший лейтенант поліції Міщенко С.В. у період з 01.09.2024 по 17.09.2024 у відрядженнях за межами ППД м. Дніпро не перебував (а.с.151).
Згідно з довідкою про здійснення розрахунків у вересні 2024 року, позивач отримав додаткову винагороду визначену постановою КМУ №168 за серпень 2024 року (що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2024 року), а додаткову винагороду за вересень 2024 року, а саме за 17 календарних днів у розмірі 5666,61 грн. (10000 грн./30 календарних днів у вересні = 333, 33 грн. за один день несення служби * на 17 днів = 5666,61) останній отримав у жовтні 2024 року.
Варто зазначити, що у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 775 визначено лише 5 територіальних громад Дніпропетровської області, проходження служби в яких дає підстави для отримання спірної додаткової винагороди, а саме – Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, тобто Дніпровська міська територіальна громада, відсутня в такому переліку територій.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про правомірність нарахування позивачу додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану, у період з 01.09.2024 по 17.09.2024 в розмірі до 10 000 грн.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2026 року по справі № 400/19/24.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у наведеній частині не підлягають задоволенню.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на його користь не сплачену компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 102 259,63 грн., колегія суддів зазначає таке.
Статтею 92 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами частини 9 статті 93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
Відповідно до частини 10 статті 93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Як встановлено судом, наказом ДПОП “ОШБ “Лють” від 17.09.2024 №1323 о/c, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 3 роти № 3 штурмового батальйону № 1 (“ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” звільнено зі служби в поліції.
Зазначеним наказом визначено виплатити позивачу компенсацію за невикористані: за 2021 рік – 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки; за 2022 рік – 17 діб щорічної основної оплачуваної відпустки; за 2023 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки; за 2024 рік - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки.
Отже, загальна кількість невикористаної відпустки складає 87 діб.
Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми при звільненні, грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2024 року склало 5838,94 грн. (а.с.147).
Зазначене грошове забезпечення за вересень 2024 року складалося: 1360 грн - посадовий оклад; 1360 грн. – відсоткове підвищення посадового окладу; 906,67 грн. - оклад за спеціальним званням; 544, 00 грн. – надбавка за стаж служби в поліції; 1668,27 грн. – надбавка за специфічні умови проходження служби 40%; 0 – премії.
Таким чином, одноденне грошове забезпечення позивача склало 5838,94 (грошове забезпечення за вересень 2024)/17 (кількість фактично відпрацьованих днів у вересні) = 343, 467 грн.
Отже, розмір компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки становить: 343,467 грн. (одноденне грошове забезпечення на день звільнення) * на 87 (днів компенсації невикористаної відпустки) = 29881,63 грн.
Матеріали справи свідчать, що 23.09.2024 відповідачем було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки (87 днів) у розмірі 29881,63 грн.
За встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу було правомірно нараховано компенсацію за невикористані дні основної оплачуваної відпустки у розмірі 29881,62 грн.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що грошова компенсація за невикористану відпустку поліцейського має бути обчислена виходячи із грошового забезпечення за останній повністю відпрацьований місяць, та вважає їх помилковими, оскільки в пункті 8 Порядку № 260 чітко визначено, що така виплата проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, станом на день звільнення зі служби. Враховуючи, що позивача звільнено зі служби в поліції 17.09.2024, відповідач правомірно виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - вересень 2024 року, а не серпень 2024 року, як помилково вважає позивач.
Щодо доводів позивача про необхідність включення додаткової винагороди при обчисленні компенсації за невикористану щорічну відпустку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 15 Порядку № 775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Виходячи з приписів п.3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру компенсації за невикористані відпустки варто врахувати, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.
Так, з огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому остання не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом (Порядком № 775) віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2024, не входить до складу грошового забезпечення поліцейського, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані календарні дні відпустки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 серпня 2026 року у справі № 520/8118/25.
Стосовно доводів позивача щодо невиплати індексації, яка входить до складу грошового забезпечення у розмірі 203,98 грн колегія суддів зазначає, що відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за серпень-вересень 2024 року, позивачу було виплачено у серпні 2024 року індексацію в розмірі 130,20 грн, а у вересні 2024 року - 73,78 грн, що у загальному розмірі становить 203,98 грн та відповідає розміру індексації, зазначеному у довідці № 192 від 06.03.2025.
Посилання позивача на відсутність детальних розрахунків сум індексації та неможливість перевірити дотримання відповідачем вимог законодавства у цій частині колегія суддів відхиляє, оскільки дії відповідача щодо обчислення, нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби не є предметом оскарження у справі, що розглядається.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення з Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26639 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 13 Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач зазначив, що згідно з довідкою про здійснення розрахунків за період з вересня 2023 року про серпень 2024 року № 692 від 09.10.2024, в листопаді 2023 року йому була нарахована матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 26 639 грн, але позивачеві вона не була сплачена.
Як встановлено судом, відповідачем визнано факт допущення помилки, а саме зазначення у довідці № 692 від 09.10.2024 технічної описки, яка не підтверджує факт нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У зазначеній довідці загальний розмір грошового забезпечення за вересень 2023 року становить - 41227,47 грн, тобто відповідає розміру грошового забезпечення позивача без урахування помилково зазначеного розміру матеріальної допомоги для покращення соціально-побутових питань.
Крім того, ухвалою від 27.10.2026 Другого апеляційний адміністративний суд витребував з відповідача додаткові докази по справі, зокрема, інформацію щодо звернення ОСОБА_1 із рапортами про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023-2024 роках, прийнятих за результатами їх розгляду рішень керівником Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, а також інформацію щодо здійснення нарахування та виплати цієї допомоги за вказаний період.
На виконання вимог ухвали суду відповідач повідомив, що у 2023-2024 роках від ОСОБА_1 до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку не надходили рапорти про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В зазначений період йому така матеріальна допомога не надавалась.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у наведеній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення (середній заробіток) за весь час затримки розрахунку, починаючи з 18.09.2024 (наступний робочий день за днем звільнення) по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1469,87 грн, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу грошового забезпечення.
Оскільки положення спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, не врегульовують усіх питань, які можуть виникати при звільненні зі служби в поліції, як-то відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, суд має застосовувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16.
За подібних обставин схожий підхід висловив Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 440/4332/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 809/698/16, від 06 березня 2020 року у справі № 1240/2162/18, від 27 квітня 2020 року у справі № 812/639/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 814/480/17.
За правилами частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Із матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача 17.09.2024 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення.
Вирішуючи спір у справі в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено 23.09.2024. При цьому судом враховано, що згідно з довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2024 року склало 35257,44 грн (а.с.147) та 23.09.2024 Департаментом поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 35257,44 грн, що підтверджується довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів.
Разом з тим, як вбачається зі змісту довідки від 05.03.2025 № 195 про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні в загальному розмірі 35257,44 грн, остання не містить інформації щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2024 року, передбаченої Постановою № 168 та Порядком № 775.
У свою чергу, згідно з п. 7, 11 Порядку № 775 виплата додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.
Видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським, одноразової винагороди та винагороди за навчання здійснюється щомісяця не пізніше ніж за 3 робочі дні до виплати грошового забезпечення. У разі надходження документів, передбачених пунктом 5 цих Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Рішення щодо виплати винагороди стосовно поліцейських, які виконують завдання поліції у відрядженні, тимчасово виконують обов`язки за іншою посадою в органах (підрозділах) поліції або перебувають у підпорядкуванні, приймають керівники органів (підрозділів) поліції, де такі поліцейські призначені на штатну посаду, на підставі розрахунку винагороди, підготовленої керівниками органів поліції (чи керівників підрозділів, у яких поліцейські фактично проходили службу (виконували обов`язки), або іншими посадовими особами Національної поліції України, у підпорядкуванні яких перебували такі поліцейські, або до яких відряджено поліцейських (чи в яких вони проходили службу (виконували обов`язки).
Наведене свідчить, що додаткова винагорода за вересень 2024 року мала бути виплачена позивачу у день звільнення, тобто 17.09.2024.
У зв`язку з цим, ухвалою від 27.10.2026 Другий апеляційний адміністративний суд витребував у відповідача докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за вересень 2024 року.
На виконання вимог ухвали суду відповідач надав додаткові докази по справі, а саме: розрахунок додаткової винагороди позивача за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, розрахунковий лист ОСОБА_1 за жовтень 2024 року та довідку про виконання реєстру зарахування коштів на картковий рахунок з АТКБ "ПриватБанк", зі змісту яких встановлено, що додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за вересень 2024 року у розмірі 5561,81 грн було виплачено ОСОБА_1 15.10.2024.
Отже, остаточний розрахунок з позивачем здійснено 15.10.2024, а не 23.09.2024, як помилково визначив суд першої інстанції. Відтак, періодом, протягом якого відповідач не виконав свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 18.09.2024 (з дня, наступного за датою звільнення) по 14.10.2024 (по день фактичного розрахунку при звільненні).
Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку № 100).
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац четвертий пункту 8 Порядку № 100).
Отже, нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Враховуючи наведене, середній заробіток (грошове забезпечення) позивача за час затримки розрахунку при звільненні має розраховуватись виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці його служби (липень-серпень 2024 року).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою відповідача від 09.10.2024 № 693 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням її середньоденного розміру, позивачу у липні та серпні 2024 року нараховано грошове забезпечення в сумі 71001,78 грн., зокрема, у липні 2024 року: посадовий оклад 2400,00 грн., підвищений посадовий оклад за службу в поліції особливого призначення 2400,00 грн., оклад за спеціальним званням 1600,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції 960,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 2944,00 грн., премія 25262,01 грн.; у серпні 2024 року: посадовий оклад 2400,00 грн., підвищений посадовий оклад за службу в поліції особливого призначення 2400,00 грн., оклад за спеціальним званням 1600,00 грн., надбавка за стаж служби в поліції 960,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 2944,00 грн., премія 25131,77 грн. Календарних днів у липні та серпні 2024 року -62.
Отже, середньоденне грошове забезпечення становить 1145,19 грн. (71001,78 / 62 календарний день).
Посилання позивача на те, що середньоденний заробіток за вказаний період становить 1469,87 грн колегія суддів вважає помилковими, з таких підстав.
Зі змісту долучених до матеріалів справи довідок ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 693, від 09.10.2024 № 692 та від 06.03.2025 № 192 судом встановлено, що при визначенні розміру середньоденного грошового забезпечення позивача за липень-серпень 2024 року відповідачем не було враховано суми виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.
Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (на час виникнення спірних правовідносин) запроваджено додаткову винагороду, виплата якої здійснюється поліцейським в порядку та на умовах встановлених Порядком № 775.
Відповідно до п. 15 Порядку № 775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Крім того, пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).
Отже, згідно з п. 4 Порядку №100 відсутні правові підстави для включення такої винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 по справі № 460/2645/24, в якій вирішувалось питання щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, та за наслідками розгляду якої Верховний Суд дійшов висновку додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, при обчисленні середнього заробітку позивача, середньоденне грошове забезпечення у розмірі 1145,19 грн.
Період затримки розрахунку при звільненні становить 27 календарних днів.
Відповідно, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку за період з 18 вересня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, складає 30920,13 грн (середньоденне грошове забезпечення 1145,19 грн. х 27 календарних днів).
Оскільки обставини виплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2024 року 15 жовтня 2024 року не були з`ясовані судом першої інстанції, суд дійшов помилкового висновку, що позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 5 календарних днів в розмірі 5725,95 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно встановив кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення резолютивної частини в новій редакції.
В іншій частині рішення суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 480/10802/24 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 2024 року по 14 жовтня 2024 року у сумі 30920 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 13 коп, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів."
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 480/10802/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua