Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №560/11305/26
Суддя: Блонський В.К.
Справа № 560/11305/26
РІШЕННЯ
іменем України
06 листопада 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, обчислену за період з 29.01.2026 по 12.05.2026 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 22.08.2018 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 560/11046/25 відповідач 12.05.2026 нарахував і виплатив йому грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у сумі 197009,57 грн, тобто із затримкою на один і більше календарних місяців. Проте на адвокатський запит від 25.05.2026 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, пославшись на те, що грошове забезпечення виплачено на виконання рішення суду. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація провадиться незалежно від того, чи нараховано дохід підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, що відповідає висновкам Верховного Суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що відповідно до статей 2, 3 Закону № 2050-ІІІ компенсація провадиться в разі затримки виплати нарахованих доходів, а грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 позивачу не тільки не виплачувалося, а й не нараховувалося. Крім того, на думку відповідача, кошти, виплачені на виконання рішення суду, мають разовий характер і не є доходами, за порушення строків виплати яких здійснюється компенсація. У разі задоволення позову відповідач вважає, що нарахування компенсації можливе з 01.03.2020, а не з 29.01.2020.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач з 22.08.2018 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 560/11046/25 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних основних та додаткових видів грошового забезпечення за цей період виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання цього рішення відповідач нарахував і 12.05.2026 виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у сумі 197009,57 грн.
На адвокатський запит представника позивача від 25.05.2026 № 167 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідач листом від 27.05.2026 № 632/24/1530 повідомив про відсутність підстав для її виплати, оскільки нарахування та виплату грошового забезпечення здійснено на виконання рішення суду.
Компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідач позивачу не нарахував і не виплатив.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та від 13.09.2021 у справі № 639/3140/17.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, право позивача на отримання грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у більшому розмірі визнано рішенням суду у справі № 560/11046/25, а виплату цього грошового забезпечення відповідач здійснив лише 12.05.2026, тобто із затримкою на один і більше календарних місяців, що відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ є підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
Доводи відповідача про те, що грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, за спірний період позивачу не нараховувалося, суд відхиляє, оскільки, як зазначено вище, право на компенсацію не залежить від попереднього окремого нарахування доходу, якщо грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, своєчасно не нараховувався і не виплачувався.
Посилання відповідача на разовий характер виплаченої суми також є безпідставним, оскільки кошти у сумі 197009,57 грн становлять недоплачене щомісячне грошове забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а виплата його однією сумою на виконання судового рішення не змінює правової природи цього доходу.
Щодо доводів відповідача про можливість нарахування компенсації лише з 01.03.2020, то порядок визначення суми компенсації, зокрема те, що інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться, прямо встановлений статтею 3 Закону № 2050-ІІІ та пунктом 4 Порядку № 159, а тому підлягає врахуванню відповідачем під час обчислення компенсації і не є підставою для відмови в позові.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат у справі не заявлено, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 12.05.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя В.К. Блонський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua