Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №520/12172/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №520/12172/26

Суддя: Ширант А.А.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року, м. Харків справа № 520/12172/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 "” від 17.04.2026 № 227 о/с “Про застосування дисциплінарних стягнень” у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу про фактичне звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”, виданий на виконання наказу Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 "” від 17.04.2026 № 227 о/с, реквізити якого позивачу не відомі та підлягають витребуванню у відповідача;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ "Лють"” або на рівнозначній посаді;

- зобов`язати відповідача зарахувати період з дати незаконного звільнення до дня фактичного поновлення на службі та/або до дня видання належного наказу про звільнення за власним бажанням до стажу служби в поліції, а також внести відповідні зміни до особової справи, послужного списку та інших облікових документів;

- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення “ОШБ "Лють"” на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня фактичного звільнення по день поновлення на службі або по день видання належного наказу про звільнення за власним бажанням;

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача під час розгляду рапортів ОСОБА_1 від 24.01.2026 та 11.03.2026 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, що полягали у формальному розгляді зазначених рапортів, неприйнятті належного рішення щодо припинення служби за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” та подальшому застосуванні більш несприятливої дисциплінарної підстави звільнення;

- зобов`язати відповідача після скасування дисциплінарної підстави звільнення та поновлення на службі оформити припинення служби ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” з урахуванням рапортів від 24.01.2026 та 11.03.2026;

- змінити формулювання підстави звільнення з пункту 6 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” на пункт 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначені рапорти з урахуванням висновків суду;

- визнати протиправними дії відповідача щодо оформлення та/або пред`явлення до відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, як наслідку дисциплінарної підстави звільнення. Визнати відсутнім у позивача обов`язок відшкодовувати таку вартість у зв`язку з наявністю стажу служби в поліції понад 10 років та необхідністю оформлення звільнення за власним бажанням, а не за дисциплінарною підставою. У разі якщо такі кошти були утримані або сплачені, зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок та повернення;

- зобов`язати відповідача після скасування незаконних дисциплінарних стягнень та/або зміни підстави звільнення провести перерахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, інших належних виплат при звільненні, а також одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням за наявності календарної вислуги 10 років і більше, з урахуванням належного розміру грошового забезпечення, стажу служби та підстави звільнення за власним бажанням;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми за один місяць відповідно до статті 371 КАС України.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2025-2026 роках у позивача погіршився стан здоров`я, що безпосередньо впливало на можливість виконання завдань, які передбачають значні фізичні навантаження, переміщення вантажів, пересування в засобах індивідуального захисту та роботу в польових умовах.

24.01.2026 позивачем подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, у якому також порушувалося питання необхідності направлення на військово-лікарську комісію у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Окремо, 11.02.2026 позивачем подано рапорт щодо погіршення стану здоров`я, припинення відрядження, направлення на медичний огляд, МРТ та консультацію лікаря-нейрохірурга.

Також, 11.03.2026, позивачем повторно подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням

Стверджує, що відповідач жодного реального направлення на М(ВЛ)К, комплексний медичний огляд, позачерговий медичний огляд щодо придатності до виконання конкретних завдань відповідач не забезпечив.

Отже, до застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення відповідач двічі був повідомлений про бажання позивача припинити службу за власним бажанням, а також рапорти й медичні документи щодо погіршення стану здоров`я.

Незважаючи на це, відповідач не забезпечив ефективного та добросовісного вирішення питання про звільнення за власним бажанням, а продовжив застосовувати до позивача дисциплінарні стягнення.

19.03.2026 позивачу доведено наказ командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”” від 19.03.2026 № 161 ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”.

Позивач вказує, що повідомляв керівництво про об`єктивну неможливість виконання відповідного завдання через стан здоров`я та наявні медичні документи.

Також вважає, що за таких умов відповідач мав першочергово перевірити фактичну медичну здатність виконувати фізично складні дії, однак цього зроблено не було. Покладення на позивача завдань, які за своїм змістом вимагали фізичного перенесення вантажів у бойових умовах із бронезахистом та спорядженням, без проведення належного медичного огляду, без направлення на М(ВЛ)К та без висновку щодо придатності до виконання таких завдань, свідчить про формальне ставлення до стану здоров`я позивача та ігнорування відповідачем відомих йому медичних обставин і безпосередньо впливає на питання наявності або відсутності вини позивача.

Вказує, що факт присутності медичних працівників під час доведення наказу не є медичним оглядом у розумінні наказу МВС України № 1561 та не є лікарською експертизою у розумінні наказу МВС України № 285, оскільки не проводилося обстеження із застосуванням медичних методів, приладів, інструментів, не оформлювалися висновки лікарів, не видавалася медична довідка та не приймалося рішення М(ВЛ)К про придатність до подальшої служби або можливість виконання конкретного завдання. Натомість, медичні працівники фактично обмежилися формальною присутністю при доведенні наказу та посиланням на відсутність листка непрацездатності.

На підставі висновку службового розслідування від 09.04.2026 № 1299/59/14- 2026/ДСК відповідач 17.04.2026 видав наказ № 227 о/с “Про застосування дисциплінарних стягнень”. Під час службового розслідування встановлено відмову 19.03.2026 виконати наказ командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”” від 19.03.2026 № 161 ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”, а тому до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Зазначає, що наказом Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 17.04.2026 № 227 “Про застосування до працівників УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” до капітана поліції ОСОБА_1 заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” застосовано дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення зі служби.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 01.05.2026 № 291 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) із 01 травня 2026 року.

Службовим розслідуванням було встановлено, що 19 березня 2026 року капітаном поліції ОСОБА_2 в присутності співробітників відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, лікаря та психолога було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань” про виконання бойових (спеціальних) завдань в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Натомість, позивач від виконання вищевказаного наказу відмовився та до його виконання не приступив.

Після доведення наказу № 161ДСК/ВС ОСОБА_1 пояснив, що зміст наказу йому був зрозумілий. Останній повідомив, що він усвідомлює покладені на нього службові обов`язки та необхідність виконання наказів командування в умовах воєнного стану і не ставить та не ставить під сумнів законність доведених йому наказів щодо виконання службово-бойових завдань з огляду на істотне погіршення стану здоров`я виконання наказу наразі не є можливим.

Також зазначає, що станом на день доведення зазначеного наказу ОСОБА_1 медичної документації щодо звільнення від фізичних навантажень або відкритого листа про тимчасову втрату працездатності не мав, за медичною допомогою не звертався.

Вказує, що позивач жодних доказів про тимчасову непрацездатність або звільнення від фізичних навантажень не надав, а ні під час оголошення наказу № 161ДСК/ВС, а ні під час проведення службового розслідування, а ні до суду.

Що стосується наданих позивачем висновків лікарів наголошує, що позивачу рекомендована консультація лікаря-нейрохірурга, проведення МРТ, то по-перше: зазначене обстеження саме по собі не є підставою для звільнення позивача від виконання службових обов`язків, по-друге: від дати деяких обстежень до дати відмови від виконання наказу з посиланням на стан здоров`я минуло більше ніж 8 місяців і це обстеження не відображає реального стану здоров`я позивача на березень 2026 року.

Відтак, твердження позивача про відсутність можливості виконати наказ у зв`язку з погіршенням стану фізичного здоров`я є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність захворювання чи іншого виду погіршення стану фізичного здоров`я позивача.

В рамках проведення запланованого щорічного медичного профілактичного огляду було сформовано та направлено списки до ДУ “ТМО МВС України по Луганській області” працівників УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” на 2024 рік та на 2025 рік, де був зазначений поліцейський ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 ні у 2024 ні у 2025 роках щорічний медичний профілактичний огляд не проходив.

Те що позивач не проходив медичний огляд не є підставою для не виконання функціональних обов`язків, а свідчить лише про задовільний стан позивача під час несення служби. Отже, позивач не пройшов щорічний медичний профілактичний огляд через особисту недисциплінованість.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією було враховано всі обставини: причини проступку, наявність вини, обтяжуючі чи пом`якшуючі обставини.

Причинами та умовами, що сприяли скоєнню дисциплінарних проступків стала особиста недисциплінованість ОСОБА_1 нехтування вимог чинного законодавства України, наказів Національної поліції та Міністерства внутрішніх справ України.

Також зазначає, що позивач не оскаржував наказ командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”, доказів того, що даний наказ незаконний останній не надавав, а навпаки підтвердив законність невиконаного наказу.

Відповідач посилається на правову позицію Верховного суду та наголошує, що якщо працівник сам визнав факт невиконання наказу, це фактично підтверджує склад дисциплінарного проступку та істотно звужує предмет судового спору. Якщо факт невиконання наказу не заперечується особою, яка його не виконала, суд перевіряє лише, чи був наказ законним та чи дотримано процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності. Оскільки відповідачем було дотримано всі вимоги передбачені чинним законодавством, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, є законним, винесеним з дотриманням норм чинного законодавства та є пропорційним, підстави для скасування дисциплінарного стягнення відсутні.

Також просить суд врахувати факт того, що позивач перебуваючи на керівній посаді, маючи підлеглий особовий склад неодноразово, відкрито нехтував дотриманням службової дисципліни.

Зауважує, що станом на 19.03.2026 позивач має 2 діючих дисциплінарних стягнення у виді догани (наказ УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 02.02.2026 № 3, оголошено 03.02.2026) та суворої догани (наказ УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 03.03.2026 № 6, оголошено 03.03.2026).

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив службу в поліції, на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”,3, що підтверджується службовим посвідченням, та наказом від 11.09.2025 №796 о/с.

Відповідно до службових характеристик позивача від 26.01.2025, від 26.11.2025, останній за час служби в Національній поліції України зарекомендував себе з позитивного боку як дисциплінований, професійно підготовлений працівник.

Позивач у 2024 та у 2025 роках не проходив комплексний медичний огляд (диспансеризацію), оскільки був у відрядженні щодо забезпечення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що зазначено у 23 аркуші висновку службового розслідування та вказано у листі начальника відділу кадрового забезпечення полковника поліції С. Яцуна № 11592-2026 від 07.04.2026.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 24.01.2026, в якому просив звільнити зі служби за власним бажанням, у зв`язку з переїздом на постійне місце мешкання до іншої країни. Вказав, що вважає свій стан здоров`я незадовільним.

Відповідач, у відповідь на рапорт позивача від 24.01.2026 листом від 18.02.2026, повідомив останнього, що звільнення зі служби за власним бажанням осіб молодшого, середнього і вищого начальницького складу здійснюється за наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за власним бажанням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше ніж за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Законодавством про поліцію не визначено переїзд на нове місце проживання поважною причиною для дострокового звільнення зі служби в поліції.

Позивачем 11.02.2026 подано рапорт щодо погіршення стану здоров`я, припинення відрядження, направлення на медичний огляд, МРТ та консультацію лікаря-нейрохірурга.

Відповідач, у відповідь на рапорт позивача від 11.02.2026, листом від 11.03.2026, повідомив останнього, що позивача, з 17.12.2025 до особливого розпорядження, відряджено для виконання бойових (спеціальних) завдань у районі ведення бойових дій. В наданої позивачем медичної документації заперечень щодо виконання позивачем службових обов`язків не зазначено. Станом на 11.03.26, з урахуванням оперативної обстановки в визначеному районі ведення бойових дій, підстав для припинення відрядження та виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань не вбачається. Для отримання направлення на ВЛК треба звернутися до ДПОП “ОШБ “Лють”.

Відповідач, розглянувши скаргу від 12 лютого 2026 року та рапорт від 13 лютого 2026 року про надання направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи та звільнення зі служби в поліції, листом від 13.03.2026, повідомив позивача, що під час проведеної перевірки та розгляду рапорту про звільнення зі служби в поліції порушень законодавства в частині надання направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи не встановлено.

18.03.2026 позивач подав до відповідача рапорт від 11.03.2026, в якому просив звільнити зі служби за власним бажанням та направити на проходження ВЛК, оскільки вважав стан свого здоров`я незадовільним.

Відповідач, у відповідь на рапорт позивача від 11.03.2026, листом від 24.04.2026, повідомив останнього, що наказом ДПОП “ОШБ “Лють” від 17 квітня 2026 року № 227 о/с “Про застосування дисциплінарного стягнення” до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

19.03.2026 до позивача було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань” про виконання бойових (спеціальних) завдань в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Від виконання наказу відмовився, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, що підтверджується відеозаписом, наявним в матеріалах справи.

Наказом від 20.03.2026 №94, призначено за зазначеним фактом службове розслідування у формі письмового провадження.

За наслідками проведення службового розслідування було складено висновок від 09.04.2026, згідно якого 19 березня 2026 року о 15:21 у визначеному місці в населеному пункті Краматорськ Донецької області заступником командира роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітаном поліції Тищенком М.І., в присутності співробітників відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, лікаря та психолога було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань” про виконання бойових (спеціальних) завдань в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Натомість від виконання вищевказаного наказу відмовилися та до його виконання не приступив заступник командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітан поліції ОСОБА_1 . Опитаний під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 19.03.2026 0 15:21 йому під особистий підпис із застосуванням засобів відео фіксації, заступником командира роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітаном поліції Тищенком М. І., в присутності працівників відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, лікаря та психолога ДПОП “ОШБ “Лють”, було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС. Відповідно до наказу він до 23:00 години 19 березня 2026 року мали приступити до виконання бойового (спеціального) завдання на командно-спостережному пункті “МАРС” (за визначеними координатами) в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Зміст наказу йому був зрозумілий. ОСОБА_1 повідомив, що він усвідомлює покладені на нього службові обов`язки та необхідність виконання наказів командування в умовах воєнного стану і не ставить та не ставить під сумнів законність доведених йому наказів щодо виконання службово-бойових завдань. З огляду на істотне погіршення стану здоров`я виконання наказу наразі не є можливим. Стан здоров`я підтверджується такими медичними документами:

висновок лікаря-невролога УДМД “ОШБ “Лють” ОСОБА_3 від 30.01.2026 № 610 з діагнозом: вертеброгенна люмбальгія з м`язово-тонічним синдромом. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, ускладнений протрузією міжхребцевого диска L4-S1;

висновок лікаря-невролога УДМД “ОШБ “Лють” ОСОБА_3 від 21.06.2025 № 4930 з діагнозом: вертеброгенна люмбальгія з м`язово-тонічним синдромом;

направлення сімейного лікаря ОСОБА_4 від 29.01.2026 № 9564-0862-5045-0023 до лікаря-нейрохірурга та на проведення МРТ у зв`язку зі скаргами на гострий біль у поперековій ділянці.

24.01.2026 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за сімейними обставинами, в якому було зазначено про потребу в проходженні військово-лікарської комісії (ВЛК) у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Направлення на ВЛК йому ОСОБА_1 не надано, що не відповідає вимогам пункту 3 (додатку 7) розділу ІІІ Наказу МВС України № 285 від 03.04.2017 “Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС”. 11.02.2026 ОСОБА_1 подано рапорт на командира мінометної групи зведеного підрозділу, зареєстрований за № 253/59/14/20/26 від 11.02.2026, в якому ОСОБА_1 проінформував про суттєве погіршення стану здоров`я та прохання припинити йому ОСОБА_1 відрядження та направити до пункту тимчасової дислокації м. Дніпро для проведення огляду лікарем-нейрохірургом та діагностики МРТ на безоплатній основі відповідно до статті 95 Закону України “Про Національну поліцію. До рапорту було додано копії медичних документів та направлення. Про прийняте рішення щодо рапорту ОСОБА_1 було повідомлено, однак ОСОБА_1 не згоден із наданою відповіддю. Також ОСОБА_1 повідомив, що послуга безоплатного проведення магнітно-резонансної томографії на території Донецької області відсутня. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України ОСОБА_1 належним чином повідомив керівництво про неможливість виконання наказу із зазначенням обґрунтованих причин. ОСОБА_1 вважає за необхідне вказати, що останній комплексний медичний огляд (диспансеризація) ОСОБА_1 проходив у 2024 році, а проведення такого огляду у 2025-2026 роках не здійснювалося, в порушення вимог Наказу МВС України від 10.12.2015 № 1561 (у редакції від 09.09.2024 № 617) “Про затвердження Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими”. Порушення вимог діючих наказів МВС України з боку керівництва полку УПОП № 3, затягування розгляду звернень ОСОБА_1 про необхідність отримання кваліфікованої медичної діагностики та наявність в ОСОБА_1 зазначених захворювань, які супроводжуються гострим больовим синдромом та обмеженням рухової активності, наражає ОСОБА_1 на небезпеку під час виконання службових завдань та погіршення стану здоров`я на час знаходження в Донецькій області без законного надання ОСОБА_1 можливості провести діагностику та консультацію у лікарів. Свою позицію стосовно подій, що є предметом службового розслідування, він виклав вище. Надавати відповіді на будь-які додаткові чи уточнюючі запитання ОСОБА_1 відмовився на підставі ст. 63 Конституції України”. Також ОСОБА_1 зазначає, що 13.03.2026 ним було повторно направлено рапорт на звільнення за власним бажанням, станом на сьогодні він відповідь не отримав. здоров`я. Присутні під час оголошення наказу лікар та психолог повідомили, що станом на 19.03.2026 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 протипоказання медичного чи психологічного характеру щодо виконання бойового (спеціального) завдання відсутні. Станом на день доведення наказу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на лікарняному не перебували, звільнення від фізичних навантажень не мали, бойові (спеціальні) завдання виконувати могли. Таким чином поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовились від виконання бойового (спеціального) завдання в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. ОСОБА_1 ні у 2024 ні у 2025 роках щорічний медичний профілактичний огляд не проходили. Водночас повідомлено, що ОСОБА_1 , в період часу з 11.07.2023 по 30.10.2023, з 05.12.2023 по 13.01.2024, з 10.04.2024 по 04.10.2024, з 05.10.2024 по 07.03.2025, з 23.04.2025 по 07.08.2025, з 08.08.2025 по 05.09.2025, з 19.09.2025 по 03.12.2025, з 17.12.2025 до особливого розпорядження перебуває у відрядженні щодо забезпечення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з службовою характеристикою позивача, наданої відповідачем, та врахованою під час службового розслідування, позивач зарекомендував себе з негативного боку як недисциплінований та в недостатній мірі підготовлений працівник. Вказана службова характеристика не містить дати складання.

Згідно довідки від 20.03.2026 № 411/59/14-2026, за період служби ОСОБА_1 заохочувався 2 рази:

відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України нагрудний знак “Срібний хрест” (наказ Головнокомандувача ЗСУ від 27.10.2023 № 2517);

відомча заохочувальна відзнака медаль Національної поліції України “ 10 років сумлінної служби” (наказ НПУ від 04.07.2025 № 1116 o/c).

При цьому вказані заохочення відповідач не врахував при складанні характеристики позивача в рамках службового розслідування.

За порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію”, пункту 4 частини третьої статті 1, пункту 7 частини першої статті 3, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 4, 11, та 19 пункту другого розділу II, підпунктів 1, 2 та 5 пункту третього розділу ІІ посадової інструкції заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, затвердженої т. в. о. начальника управління командира полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” 10.06.2025, що виразилося у відмові від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”, враховуючи обставини, що обтяжують відповідальність, відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 застосовано до заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції, що підтверджується висновком від 09.04.2026.

Наказом №227 о/с від 17.04.2026 за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону Украйни “Про Національну поліцію”, пункту 4 частини третьої статті 1, пункту 7 частини першої статті 3, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 бересте 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), підпунктів 4, 11 та 19 пункту 2, підпунктів 1, 2 та 5 пункту 3 розділу 1 Посадової інструкції заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, затвердженої т. в. о. начальника управління командира полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” 10 червня 2025 року, що виразилося у відмові від виконання наказу командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту полий особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”, застосовано до заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення “ ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 01.05.2026 № 291 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) із 01 травня 2026 року.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не звільнено його зі служби за власним бажанням та протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, звернувся до суду з цим позовом.

Ключове питання у цій справі: чи є законним звільнення позивача за відмову виконувати наказ у разі, якщо позивач посилається на неможливість його виконувати через стан здоров`я та у разі, якщо відповідач не забезпечив позивачу можливість проходження періодичних медичних оглядів декілька років поспіль.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 815/2705/16, від 24.06.2021 у справі №826/7830/17, від 13.12.2023 у справі №826/1765/17.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи лідерства Головнокомандувача Збройних Сил України та розвитку війська в умовах війни, зокрема:

Найціннішою бойовою спроможністю Збройних Сил є наші люди;

Пріоритет – захист людей, міст і сіл.

Служба має бути прогнозованою.

Кадрові рішення – за професійністю і результатом.

Штаби працюють для військ, а не навпаки.

Людина – найцінніша бойова спроможність

Центральна теза документа стосується не техніки і не структур, а людей.

Найціннішою бойовою спроможністю Збройних Сил є наші люди, і кожен командир зобов`язаний їх берегти.

Із цього випливають конкретні обов`язки командира: належно підготувати військовослужбовця до бою, захистити його від невиправданого ризику, подбати про пораненого, з гідністю вшанувати пам`ять полеглих і підтримати родину. Це сформульовано як вимога, а не як побажання: "Турбота про наших людей не є окремою від бойової ефективності – вона є її основою".

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 за №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно зі ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визначено одним з обов`язків громадян України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває станом на дату розгляду цієї справи.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону №580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п.24 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII органи Національної поліції України беруть участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України "Про Національну поліцію" у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 за №171, який видано на підставі Указу Президента України "Про введення надзвичайного стану в Україні", особовий склад органів, підрозділів та установ поліції на час дії правового режиму надзвичайного стану переведено на посилений варіант службової діяльності.

Після введення правового режиму воєнного стану поліцейські фактично усіх територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції, усвідомлюючи свою високу відповідальність за виконання покладених на поліцію завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, які присягнули вірно служити Українському народові, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, стали на захист Вітчизни та життя, здоров`я і благополуччя співвітчизників.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 за №30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 02.02.2023.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі по тексту-Дисциплінарний статут) визначаються підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень

Нормами частини 1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з п.п.1, 3, 4, 6, 7, 8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Крім того, стаття 12 Дисциплінарного статуту дає визначення дисциплінарного проступку, з якого вбачається, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги поліцейського; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов`язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким, відповідно до ч.1 ст.14 цього ж закону, розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, як визначено у статті 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідне службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частиною 8 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень визначених ч.3 ст. 13 Дисциплінарного статуту: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст.13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Види дисциплінарних стягнень перелічені у ст.13 Дисциплінарного статуту застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни є звільнення зі служби в поліції, як крайній захід дисциплінарного впливу.

Відповідне службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, перед накладенням дисциплінарного стягнення, з метою з`ясування всіх обставин вчинення такого проступку, наявності вини, керівник призначає службове розслідування, про що видає наказ.

Результатами службового розслідування має бути встановлено: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Також наказом Національної поліції України від 16.04.2024 за №403 "Про деякі питання організації діяльності Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", передбачено участь поліцейських в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України.

Судом встановлено, що 19.03.2026 о 15:21 у визначеному місці в населеному пункті Краматорськ Донецької області заступником командира роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітаном поліції Тищенком М.І., в присутності співробітників відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, лікаря та психолога було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань” про виконання бойових (спеціальних) завдань в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області, в тому числі до ОСОБА_1 .

Наказом від 19.03.2026 року № 161ДСК/ВС передбачалось, що вищезазначений поліцейській до 23:00 19.03.2026 повинен заступити на командно-спостережний пункт за визначеними координатами, здійснити перехід до оборони з повним виконанням заходів маскування та бойової охорони та забезпечити виконання логістичних завдань по забезпеченню вогневих і стартових позицій безпілотних літальних апаратів зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” провізією, боєкомплектом, пально-мастильними матеріалами, акумуляторними батареями, засобами обігріву та іншими матеріально-технічними засобами, прикриття повітряного простору від розвідувальних та ударних БПЛА противника над районами логістичних шляхів, маршрутів руху підрозділів під час виконання бойових (спеціальних) завдань.

Як вбачається із відео, яким задокументовано доведення до позивача наказу (міститься в матеріалах службового розслідування) зміст наказу позивачу був зрозумілий, про що він зазначив: позивач повідомив, що він усвідомлює покладені на нього службові обов`язки та необхідність виконання наказу при цьому вказав, що з огляду на істотне погіршення стану здоров`я виконання наказу наразі не є можливим.

Суд бере що уваги, що вказаний відеозапис не містить відомостей про проведення обстеження лікарем та психологом.

Натомість, медичні працівники лише зазначили, що у позивача станом на 19.03.2026 протипоказання медичного чи психологічного характеру щодо виконання бойового (спеціального) завдання відсутні. Станом на день доведення наказу ОСОБА_1 на лікарняному не перебував, звільнення від фізичних навантажень не мав, бойові (спеціальні) завдання виконувати може.

Вказані обставини також підтверджуються відеозаписом, наявним в матеріалах справи.

Суд враховує, показання лікаря ОСОБА_6 про те, що під час його бесіди та візуального спостереження за ОСОБА_1 протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання не виявлено. Також ОСОБА_6 зазначив, що станом на 19.03.2026 ОСОБА_1 на лікарняному не перебував, звільнень від фізичних навантажень не мав, за медичною допомогою не звертався, тому доведений наказ про виконання бойового (спеціального) завдання виконувати міг. Також, методом спостереження, за об`єктивними, зовнішньо вираженими показниками (діями, вчинками, мовою, зовнішнім виглядом тощо) встановлено, що індивідуальні особливості перебігу психічних процесів та психічний стан ОСОБА_1 задовільний. Гострих стресових реакцій та інших негативних станів, які вказували б на нездатність до виконання ним бойових (спеціальних) завдань, не спостерігалось.

Отже така обставина як можливість або неможливість виконання позивачем наказу через стан здоров`я відповідачем не перевірялась в належний спосіб, а саме: із проведенням будь яких відповідних медичних процедур та досліджень (окрім бесіди та візуального спостереження).

Як вже вказувалось суд досліджує наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку в діях (бездіяльності) позивача, при цьому суд акцентує увагу, що згідно ч.2 ст. 77 КАС при судовому розгляді справи саме відповідач має довести правомірність звільнення позивача.

На переконання суду сам по собі факт не перебування позивача на лікарняному та відсутність звільнення від фізичних навантажень не можуть підтверджувати належний стан здоров`я позивача для виконання наказу під час його доведення.

Як вбачається з пояснень позивача (що містяться в матеріалах службового розслідування) він на підставі наказу ДПОП “ОШБ “Лють” до особливого розпорядження ОСОБА_1 перебуває у відрядженні в Донецькій області для виконання бойових (спеціальних) завдань.

Позивач зазначає, що 19.03.2026 0 15:21 йому під особистий підпис із застосуванням засобів відео фіксації, заступником командира роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” капітаном поліції Тищенком М. І., в присутності працівників відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, лікаря та психолога ДПОП “ОШБ “Лють”, було доведено вимоги наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС. Відповідно до наказу ОСОБА_1 до 23:00 години 19 березня 2026 року мали приступити до виконання бойового (спеціального) завдання на командно-спостережному пункті (за визначеними координатами) в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Зміст наказу ОСОБА_1 був зрозумілий. ОСОБА_1 повідомив, що він усвідомлює покладені на нього службові обов`язки та необхідність виконання наказів командування в умовах воєнного стану і не ставить під сумнів законність доведених йому наказів щодо виконання службово-бойових завдань. З огляду на істотне погіршення стану здоров`я виконання наказу наразі не є можливим. Стан здоров`я підтверджується такими медичними документами:

висновок лікаря-невролога УДМД “ОШБ “Лють” ОСОБА_3 від 30.01.2026 № 610 з діагнозом: вертеброгенна люмбальгія з м`язово-тонічним синдромом. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, ускладнений протрузією міжхребцевого диска L4-S1;

висновок лікаря-невролога УДМД “ОШБ “Лють” ОСОБА_3 від 21.06.2025 № 4930 з діагнозом: вертеброгенна люмбальгія з м`язово-тонічним синдромом;

направлення сімейного лікаря ОСОБА_4 від 29.01.2026 № 9564-0862-5045-0023 до лікаря-нейрохірурга та на проведення МРТ у зв`язку зі скаргами на гострий біль у поперековій ділянці.

24.01.2026 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за сімейними обставинами, в якому було зазначено про потребу в проходженні військово-лікарської комісії (ВЛК) у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Направлення на ВЛК ОСОБА_1 не надано, що не відповідає вимогам пункту 3 (додатку 7) розділу ІІІ Наказу МВС України № 285 від 03.04.2017 “Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС”.

11.02.2026 ОСОБА_1 подано рапорт на командира мінометної групи зведеного підрозділу, зареєстрований за № 253/59/14/20/26 від 11.02.2026, в якому ОСОБА_1 проінформував про суттєве погіршення стану здоров`я та прохання припинити йому відрядження та направити до пункту тимчасової дислокації м. Дніпро для проведення огляду лікарем-нейрохірургом та діагностики МРТ на безоплатній основі відповідно до статті 95 Закону України “Про Національну поліцію. До рапорту було додано копії медичних документів та направлення. Про прийняте рішення щодо рапорту йому було повідомлено, однак він не згоден із наданою відповіддю. Також ОСОБА_1 повідомив, що послуга безоплатного проведення МРТ на території Донецької області відсутня.

Позивач відповідно до ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України повідомив керівництво про неможливість виконання наказу із зазначенням обґрунтованих причин та вказав, що останній комплексний медичний огляд (диспансеризація) він проходив у 2024 році, а проведення такого огляду у 2025-2026 роках не здійснювалося, в порушення вимог Наказу МВС України від 10.12.2015 № 1561 (у редакції від 09.09.2024 № 617) “Про затвердження Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими”.

В поясненнях відповідачу позивач зазначив про порушення вимог діючих наказів МВС України з боку керівництва полку УПОП № 3, затягування розгляду його звернень про необхідність отримання кваліфікованої медичної діагностики та наявність в нього зазначених захворювань, які супроводжуються гострим больовим синдромом та обмеженням рухової активності, наражає його на небезпеку під час виконання службових завдань та погіршення стану здоров`я на час знаходження в Донецькій області без законного надання йому можливості провести діагностику та консультацію у лікарів. Свою позицію стосовно подій, що є предметом службового розслідування, він виклав вище.

Дисциплінарною комісією встановлено, що у діях ОСОБА_1 вбачаються порушення:

- вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію” - поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

- частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію” - особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові;

- пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

- пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

- частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика;

- підпунктів 4, 11 та 19 пункту другого розділу ІІ, підпунктів 1, 2 та 5 пункту третього розділу ІІ посадової інструкції заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, затвердженої т. в. о. начальника управління командира полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” 10.06.2025 -

Згідно підпунктів 4, 11 та 19 пункту другого розділу ІІ посадової інструкції заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, затвердженої т. в. о. начальника управління командира полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” 10.06.2025 заступник командира взводу: відповідає за бойову готовність підрозділу, правильне застосування особового складу та за успішне виконання поставлених завдань; в межах компетенції забезпечує вчасне та точне доведення до особового складу взводу наказів, доручень, розпоряджень та інших нормативних актів керівництва Національної поліції України, Департаменту, Управління, тощо та забезпечує їх виконання; особисто відповідає за виконання покладених на нього завдань, якісний рівень та практичне значення результатів роботи взводу.

Згідно підпунктів 1, 2 та 5 пункту третього розділу ІІ посадової інструкції заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють”, затвердженої т. в. о. начальника управління командира полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” 10.06.2025 заступник командира взводу зобов`язаний: знати та неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази прямих керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону,

що виразилося у відмові від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП “ОШБ “Лють” від 19 березня 2026 року № 161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”.

Отже відповідача в наказі формально послався на низку нормативних положень, при цьому встановив лише факт відмови позивача виконувати наказ командира, що не заперечується самим позивачем.

Водночас відповідачем не надано належної оцінки того, що позивач як під час доведення до нього наказу так і протягом останніх місяців послідовно повідомляв керівництво про погіршення стану свого здоров`я і зазначав про намір звільнитись саме через цю обставину.

Разом з тим, з такими висновками дисциплінарної комісії, суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

ОСОБА_1 , безпосередньо після доведення наказу від 19 березня 2026 року № 61ДСК/ВС повідомив, що не може виконати наказ, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, про що неодноразово повідомляв керівництво у рапортах та скаргах.

Проблеми позивача зі станом здоров`я підтверджуються такою медичною документацією:

- направлення на МРТ від 02.02.2026,

- направлення сімейного лікаря від 29.01.2026 на консультацію нейрохірурга,

- консультативний висновок спеціаліста №4930 від 21.06.2025, згідно якого позивачу встановлено діагноз вертеброгенна люмбалгія з м`язово-тонічним синдромом, рекомендовано обмеження фізичного навантаження на 3 дні, по 23.06.2025,

- консультативний висновок спеціаліста №610 від 30.01.2026 згідно якого позивачу встановлено діагноз вертеброгенна люмбалгія з м`язово-тонічним синдромом, остеохондроз, протрузії, рекомендовано обмеження фізичного навантаження на 3 дні, по 01.02.2026,

- консультативний висновок спеціаліста №3577 від 08.05.2025 згідно якого позивачу встановлено діагноз гострий тромбоз гемороїдального вузла рекомендовано обмеження фізичного навантаження на 5 днів, по 12.05.2025,

- результат МРТ від 27.06.2025, згідно якого встановлено МР-ознаки протрузії міжхребцевого диску в сегменті L5-S1. Помірний остеохондроз поперекового відділу хребта. Рекомендовано: Консультація невролога.

Окрім цього, довідкою від 01.06.2026, підтверджується, що ОСОБА_1 щорічний медичний профілактичний огляд в 2022, 2023, 2024, 2025 та в 2026 роках не проходив.

Відповідно до ч.ч. 1-3,5,10 ст. 95 Закону №580-VIII, поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України.

У разі відсутності за місцем проходження служби, місцем проживання або тимчасового перебування поліцейських закладу охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, необхідного для надання медичної допомоги, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я.

У разі відсутності спеціального медичного обладнання, медичних фахівців або спеціалізованих відділень у закладах охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, а також в інших державних та комунальних закладах охорони здоров`я, медичних показань, визначених закладом охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, бюджетних асигнувань поліцейський може бути направлений за висновком відповідного закладу охорони здоров`я на обстеження або лікування до приватного закладу охорони здоров`я або іноземного медичного закладу.

Направлення поліцейських на лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Поліцейські зобов`язані щороку проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а за необхідності - цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження і тестування в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.

У період дії воєнного стану поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров`я будь-якої форми власності.

Згідно з пунктом 2,3, розділу ІІІ Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими, затвердженого Наказом МВС України від 10.12.2015 № 1561 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09 вересня 2024 року № 617), періодичний медичний огляд поліцейських проводиться щорічно. Поліцейський, який проживає в районі, у якому відсутній заклад охорони здоров`я МВС, може проходити періодичний медичний огляд в інших закладах охорони здоров`я державної та комунальної форм власності за наявності в них ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики та акредитаційного сертифіката, з урахуванням вимог, які визначені цим Порядком.

У загальних положеннях вказаного порядку зазначено, що комплексний медичний огляд (диспансеризація) є медичним оглядом поліцейських, який проводиться протягом їх служби з метою активного спостереження за станом здоров`я та включає періодичний медичний огляд та періодичний психіатричний огляд, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин.

У цьому Порядку терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про охорону праці», «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та «Про психіатричну допомогу».

Комплексний медичний огляд (диспансеризація) поліцейських проводиться відповідно до статей 14, 17 Закону України «Про охорону праці», статей 10, 31 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та частини дев`ятої статті 95 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров`я пов`язане з умовами праці;

- за своєю ініціативою, якщо стан здоров`я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов`язки.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» з метою охорони здоров`я населення організовуються профілактичні медичні огляди військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов`язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров`я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов`язкового медичного огляду.

При оцінці правомірності звільнення позивача Суд бере до уваги Принципи лідерства Головнокомандувача Збройних Сил України та розвитку війська в умовах війни, зокрема:

Найціннішою бойовою спроможністю Збройних Сил є наші люди;

Пріоритет – захист людей, міст і сіл.

Служба має бути прогнозованою.

Кадрові рішення – за професійністю і результатом.

Штаби працюють для військ, а не навпаки.

Людина – найцінніша бойова спроможність

Центральна теза документа стосується не техніки і не структур, а людей.

Найціннішою бойовою спроможністю Збройних Сил є наші люди, і кожен командир зобов`язаний їх берегти.

Із цього випливають конкретні обов`язки командира: належно підготувати військовослужбовця до бою, захистити його від невиправданого ризику, подбати про пораненого, з гідністю вшанувати пам`ять полеглих і підтримати родину. Це сформульовано як вимога, а не як побажання: "Турбота про наших людей не є окремою від бойової ефективності – вона є її основою".

Суд бере до уваги, що поліцейські зобов`язані щороку проходити комплексний медичний огляд - при цьому відповідач мав забезпечити позивачу можливість проходження такого огляду. Натомість позивач такий огляд з 2022 року не проходив через те, що перебував у відрядженні щодо забезпечення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України (лист начальника відділу кадрового забезпечення С.Яцуна від 07.04.2026).

Саме відповідач несе відповідальність за своєчасність проходження позивачем обов`язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров`я позивача, спричинені його допуском до служби, оскільки він не з власної вини не пройшов обов`язкового медичного огляду.

Бездіяльність відповідача щодо не проведення медичних оглядів позивача з 2022 року та не реагування на його рапорти про проведення медичного обстеження, у зв`язку із погіршенням здоров`я є протиправною, оскільки порушило право позивача на безпечні умови праці та на охорону його здоров`я. І саме тому відмова позивача виконувати наказ не може кваліфікуватись як його винна поведінка, що є елементом складу дисциплінарного проступку.

На переконання суду за вказаних обставин відповідач мав здійснити дії задля перевірки наявності або відсутності змін у стані здоров`я позивача, що могли впливати на саму можливість виконувати наказ 19.03.2026 року.

До того ж, суд зазначає, що те дисциплінарне стягнення, що було застосоване до позивача - у вигляді звільнення зі служби в поліції через неможливість виконувати бойовий наказ через скарги на стан здоров`я в даному випадку є надмірним, необґрунтованим та таким, що принижує професійну гідність позивача як поліцейського.

З огляду на вказане притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення є передчасним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що згідно з довідкою від 20.03.2026, позивач має такі нагороди:

1. Відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України нагрудний знак “СРІБНИЙ ХРЕСТ” (наказ Головнокомандувача ЗСУ від 27.10.2023 № 2517);

2. Відомча заохочувальна відзнака Національної поліції України медаль “ 10 років сумлінної служби” (наказ НПУ від 04.07.2025 № 1116 о/с).

Відтак, наведені вище обставини свідчать про формальний підхід до проведення службового розслідування та неповноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Слід зазначити, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладається обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у відмові від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДПОП ОШБ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 19.03.2026 року №161ДСК/ВС “Про виконання бойових (спеціальних) завдань”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що службовим розслідуванням не було чітко та обґрунтовано встановлено всі обставини проступку, чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Отже, суд дійшов висновку, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власних рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

Відтак, доводи відповідача щодо правомірності оспорюваних наказів, є необґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що наказ Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 "” від 17.04.2026 № 227 о/с “Про застосування дисциплінарних стягнень” у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на роботі та звільнення зі служби за власним бажанням.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 у справі №826/19766/16 зауважував, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відтак, суд вважає, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ "Лють"” або на рівнозначній посаді.

Згідно матеріалів справи, позивача звільнено з 01.05.2026.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 по справі №821/1226/16).

Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді з 01.05.2026.

Разом з тим, враховуючи імперативні положення ст. 235 КЗпП України, враховуючи, що позовні вимоги про звільнення зі служби за власним бажанням є взаємовиключними з вимогами про поновлення на роботі, вимоги, що стосуються звільнення зі служби за власним бажанням задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що звільнення позивача відбулось без належних правових підстав, а тому позивача необхідно поновити на роботі.

Щодо позовних вимог про виплату середнього заробітку.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, як й розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі за текстом - Порядок №260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі за текстом - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа №805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Враховуючи дату звільнення позивача зі служби та прийняття судом рішення про поновлення на посаді, кількість днів вимушеного прогулу з 02.05.2026 (наступний день після звільнення) по 06.11.2026 (останній день вимушеного прогулу) складає 189 днів.

До суду відповідачем надано довідку від 19.05.2026 №289, відповідно до якої заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням (березень, квітень 2026 року) складала 12127,50 грн. та 12127,50 грн. відповідно, а загалом - 24255,00 грн. Кількість відпрацьованих календарних днів за останні два місяці склала - 61 день. Середньоденне грошове забезпечення становить 397,62 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача складає 75150,18 грн. (189 дні х 397,62 грн).

Щодо негайного виконання рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи норми законодавства, наведені вище, рішення в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати період вимушеного прогулу до стажу служби в поліції, а також внести відповідні зміни до особової справи, послужного списку та інших облікових документів; провести перерахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, інших належних виплат при звільненні; визнання протиправними дії відповідача щодо оформлення та/або пред`явлення до відшкодування вартості предметів однострою, суд вказує на таке.

Суд зазначає, що вказані позовні вимоги пов`язані зі звільненням позивача зі служби та поновленням позивача на займаній посаді. Судом в межах цієї справи скасовано наказ про звільнення та зобов`язано відповідача поновити позивача на роботі.

В свою чергу, на даний час у суду відсутні підстави вважати, що під час поновлення позивача на роботі, відповідачем будуть порушені права позивача, в цій частині, у зв`язку з чим позовні вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 520/11008/2020, від 31.07.2024 у справі №500/3870/22, який суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Щодо позовних вимог, які стосуються неналежного розгляду рапортів

Судом встановлено, що Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 24.01.2026, в якому просив звільнити зі служби за власним бажанням, у зв`язку з переїздом на постійне місце мешкання до іншої країни. Вказав, що вважає свій стан здоров`я незадовільним.

Відповідач, у відповідь на рапорт позивача від 24.01.2026 листом від 18.02.2026, повідомив останнього, що звільнення зі служби за власним бажанням осіб молодшого, середнього і вищого начальницького складу здійснюється за наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за власним бажанням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше ніж за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Законодавством про поліцію не визначено переїзд на нове місце проживання поважною причиною для дострокового звільнення зі служби в поліції.

Окрім цього, 18.03.2026 позивач подав до відповідача рапорт від 11.03.2026, в якому просив звільнити зі служби за власним бажанням та направити на проходження ВЛК, оскільки вважав стан свого здоров`я незадовільним.

Відповідач, у відповідь на рапорт позивача від 11.03.2026, листом від 24.04.2026, повідомив останнього, що наказом ДПОП “ОШБ “Лють” від 17 квітня 2026 року № 227 о/с “Про застосування дисциплінарного стягнення” до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Отже, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, з огляду на сімейні обставини та погіршення стану здоров`я.

Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені саме такі підстави для звільнення з військової служби:

п. 2 - за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

п. 7 - за власним бажанням.

Окрім цього, стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка регулює звільнення військовослужбовців з військової служби передбачає звільнення зі служби у зв`язку з, зокрема, загибеллю близького родича під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. (п.п.Г п.2 ч.4 ст. 26, п.п.Г п.3 ч.5 ст. 26, п.п.Г п.3 ч.5 ст. 26)

Суд враховує, що Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не розповсюджує свою дію на позивача, оскільки він проходив службу в Національній поліції України.

Проте, така важлива та соціально значуща обставина як загибель батька позивача у війні проти рф, на переконання суду, є поважною та достатньою обставиною для звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повторно розглянути рапорти позивача від 24.01.2026 та 11.03.2026 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, з урахуванням таких висновків суду:

Наявні у позивача життєві обставини та проблеми зі здоров`ям є достатніми та поважними причинами для звільнення зі служби, а саме:

1. Загибель батька позивача у зв?язку із захисту Батьківщини – тобто, сім?я позивача вже зазнала непоправної втрати, у зв`язку з загибеллю члена сім`ї у війні проти рф; необхідність переїзду;

2. Обставина, яка перешкоджає продовженню служби - погіршення стану здоров?я та не виконання відповідачем обов?язку по охороні здоров?я позивача - не проведення медичних оглядів з 2022 року, що підтверджується довідкою від 01.06.2026.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 17.04.2026 № 227 о/с "Про застосування дисциплінарних стягнень", яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 01.05.2026 №291 о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ "Лють"” або на рівнозначній посаді, з 01.05.2026.

5. Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу в розмірі 75150 (сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят) гривень 18 копійок.

6. Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " повторно розглянути рапорти ОСОБА_1 від 24.01.2026 та 11.03.2026 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, з урахуванням висновків суду.

7. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

8. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника командира взводу № 2 роти № 2 полку УПОП № 3 ДПОП “ОШБ "Лють"” або на рівнозначній посаді та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми за один місяць.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант

Оригінал: reyestr.court.gov.ua