Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №523/6666/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6666/26

Провадження №2/523/4965/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Сивак К.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №31116613083-52067 від 06.03.2021 у розмірі 25902,25грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 06.03.2021 ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ «Інкасо Фінанс» за умовами якого отримала та зобов`язалася повернути суму кредиту у розмірі 3500грн. та сплатити відсотки за їх користування.

07.07.2021 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» уклало договір № 07-07_21 відповідно до якого відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» уклало договір № 10-01_2023 відповідно до якого відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

Також, 18.02.2025 ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 18-02_25 відповідно до якого відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

За твердженням ТОВ «Факторинг Партнерс» до позивача перейшло право вимог до ОСОБА_1 в сумі 25902,25грн., з яких: 3500грн. – заборгованості за основною сумою боргу; 22 402,25грн. – сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, за нею рахується заборгованість зазначена вище, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яку скеровано за місцем реєстрації відповідача.

Окрім цього, ухвалою суду від 02.06.2026 витребувані відомості з АТ «Акцент-Банк» щодо рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 , відповідь на яку отримана судом лише 21.10.2026.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, зокрема 17.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву в якому просила частково задовольнити позовні вимоги в розмірі суми тіла кредиту 3500грн., в іншій частині просила відмовити посилаючись на те, що:

договір не містить підпису відповідача, суду не надано доказів перерахування суми кредиту;

заявлена до стягнення сума процентів не ґрунтується на умовах договору і наданим позивачем розрахунку, а відтак не підлягає стягненню;

нараховані проценти значно перевищують розмір заборгованості за кредитом.

22.05.2026 від представника позивача надійшли пояснення на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інкасо Фінанс» укладено договір позики за умовами якого Товариство прийняло на себе зобов`язання надати, а Позичальник ОСОБА_1 набула право отримати та зобов`язання повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

За змістом договору сторони визначили істотні умови:

Сума кредиту - 3500.00 грн.; Строк користування кредитними коштами складає: 20 дiб, та починається з 06.03.2021 (дата) та закінчується по (дата) 26.03.2021(включно); Цільове призначення Кредиту (мета використання): придбання Позичальником будь яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника.

Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Відповідно до додатку № 1 до договору позики розмір плати процентів визначений у розмірі 1,95% в день. Розмір процентів – 3,90% був визначений для розрахунку з урахуванням фактичної дати повернення кредиту.

Договір підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Договором визначено, що кредит надається одноразово шляхом перерахування коштів на рахунок позивальника, зазначений ним при подачі заяви, зокрема на рахунок № НОМЕР_1 .

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.04.2025 підтверджено успішне перерахування грошових коштів 06.03.2021 у розмірі 3500грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Окрім цього, судом отримано відповідь з АТ «А-Банк», яким підтверджено, що картка № НОМЕР_2 була емітована на ім`я ОСОБА_1 . З руху коштів по рахунку вбачається надходження 3500грн. 06.03.2021.

Таким чином, заперечення відповідачки в цій частині є безпідставними та спростовуються зазначеними вище доками.

За встановлених обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Таким чином позивачем доведений факт укладання договору кредиту та отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3500грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Із матеріалів справи слідує, що 07.07.2021 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» уклало договір № 07-07_21 відповідно до якого відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» уклало договір № 10-01_2023 відповідно до якого відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

Також, 18.02.2025 ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 18-02_25 відповідно до якого відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3116613083-52067.

З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі, які суд вважає належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, тобто відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів та до позивача перейшло право вимоги за договором позики №31116613083-52067 від 06.03.2021, укладеними між відповідачкою та ТОВ «Інксао Фінанс».

Станом на час набуття права вимоги до позивача перейшло право вимог до ОСОБА_1 в сумі 25902,25грн., з яких: 3500грн. – заборгованості за основною сумою боргу; 22 402,25грн. – сума заборгованості за відсотками.

Водночас, відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Інкасо Фінанс» за кредитним №31116613083-52067 від 06.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 склала 3721грн., з яких 3500грн. - тіло кредиту, 221грн. - проценти. При цьому з наданого розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено 25.03.2021 - 700грн. та 26.03.2021 – 1071грн., які первісним кредитором зараховані на погашення відсотків. Залишок процентів нарахованих за період з 07.03.2021 по 26.03.2021 склав 221грн.

Також, суду наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором складений правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» з якого слідує, що розмір заборгованості у ОСОБА_1 складає 25902,25грн. з яких: 3500грн. тіло кредиту; 22402,25грн. – відсотки, нараховані за період з 05.04.2021 по 23.02.2021.

Інші розрахунки, проведені ТОВ «Коллект Центр» та позивачем не змінували розмір заборгованості ОСОБА_1 по кредиту.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.2 договору, кредит надається строком на 20 днів до 26.03.2021 включно.

За п.3.9 договору Позичальник зобов`язується здійснити повернення Суми кредиту та нараховані, у відповідності до цього Договору, проценти за користування Кредитом одноразовим платежем в розмірі 4860 гривень 26.03.2021, шляхом зарахування власних грошових коштів на Рахунок Товариства не пізніше 26.03.2021. Згідно з пунктом 3.10 договору якщо сума коштів, що надійшла в рахунок погашення Кредиту та сплати процентів та/чи інших, пов`язаних із цим Договором платежів, менша розміру, вказаного у п.п. 3.9, цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими.

Таким чином, сторони визначили строк дії договору – протягом 20 днів, тобто до 26.03.2021, після закнічення якого позвиач набував права на нарахування процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором №31116613083-52067 від 06.03.2021 яка підлягає стягненню на користь позивача дорівнює 3721грн., з яких: 3500грн. тіло кредиту, 221грн. відсотки.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що проценти позамежами строку дії договору, договір пов`язує з неповерненням у встановлений строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника. Нарахування ж та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі №686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Суд вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином доводи зазначені відповідачем у відзиві на позовну про нарахування процентів не у відповідність до вимог кредитного договору знайшли своє підтвердження, внаслідок чого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3500грн. тіла кредиту та 221грн. відсотків.

Згідно зі ст.ст.137,141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовними вимогам (14,36%) з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 382,32грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1866,80грн.

Керуючись статей 76,81,89,95,141,258-259,263-265,268,273,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3500грн., проценти в розмірі 221грн., судовий збір у розмірі 382,32грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 1866,80грн.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 05 листопада 2026р.

Суддя