Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №522/21133/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026162510000927 від 07.08.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горлівка Донецької області, громадянина України, має статус внутрішньо переміщеної особи, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 191 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 , будучи матеріально відповідальною особою, виконуючи функції касового працівника пункту надання фінансових послуг № 16031 ТOB «НоваПей», маючи доступ до матеріальних цінностей, які були йому ввірені в силу його повноважень та знаходилися у вищевказаному пункті надання фінансових послуг, в останнього у невстановлений час, але не пізніше 31.07.2026 року виник злочинний умисел, спрямований на розтрату грошових коштів належних ТОВ «НоваПей».

Зокрема, 31.07.2026 в період часу з 10 год. 29 хв. по 10 год. 42 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на робочому місці у пункті надання фінансових послуг № 16031 ТOB «НоваПей», розташованого за місцем розташування відділення поштового зв`язку «Нова Пошта» № 21, що за адресою: м. Одеса, просп. Українських Героїв, 21, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України

у зв`язку з військовою агресією рф проти України та який неодноразово продовжувався і діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення, з метою незаконного та безповоротного обернення ввірених йому грошових коштів на користь іншої особи, використовуючи наявний у нього ключ від сейфа, розташованого у вищевказаному приміщенні, відчинив його та вилучив з нього грошові коштів у розмірі 350 000 грн належні ТOB «НоваПей».

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на розтрату ввіреного йому чужого майна, без оформлення відповідних касових операцій, усупереч установленому порядку зберігання та використання грошових коштів, незаконно та безоплатно передав у приміщенні вищевказаного відділення вказані грошові кошти ОСОБА_5 для використання останнім на власний розсуд, чим заподіяв ТOB «НоваПей» майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи матеріально відповідальною особою, виконуючи функції касового працівника пункту надання фінансових послуг № 16031 ТOB «НоваПей», маючи доступ до матеріальних цінностей, які були йому ввірені в силу його повноважень та знаходилися у вищевказаному пункті надання фінансових послуг, в останнього у невстановлений час, але не пізніше 05.08.2026 року повторно виник злочинний умисел, спрямований на розтрату грошових коштів належних ТОВ «НоваПей».

Зокрема, 05.08.2026 в період часу з 11 год. 33 хв. по 11 год. 35 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на робочому місці у пункті надання фінансових послуг № 16031 ТOB «НоваПей», розташованого за місцем розташування відділення поштового зв`язку «Нова Пошта» № 21, що за адресою: м. Одеса, просп. Українських Героїв, 21, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України у зв`язку з військовою агресією рф проти України та який неодноразово продовжувався і діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення, з метою незаконного та безповоротного обернення ввірених йому грошових коштів на користь іншої особи, використовуючи наявний у нього ключ від сейфа, розташованого у вищевказаному приміщенні, відчинив його та вилучив з нього грошові коштів у розмірі 100 000 грн належні ТOB «НоваПей».

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на розтрату ввіреного йому чужого майна, без оформлення відповідних касових операцій, усупереч установленому порядку зберігання та використання грошових коштів, незаконно та безоплатно передав у приміщенні вищевказаного відділення вказані грошові кошти ОСОБА_5 для використання останнім на власний розсуд, чим заподіяв ТOB «НоваПей» майнову шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставини злочинів, які викладені в обвинувальному акті.

Представник потерпілої юридичної особи ТОВ «НоваПей» ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, однак надав заяву в якій просив розглянути справу в його відсутність, та повідомив, що матеріальний збиток відшкодовано. Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов`язковій участі представника потерпілої юридичної особи в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі представника потерпілої юридичної особи.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого, а також доказів та документів щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив те, що дійсно працював касовим працівником пункту надання фінансових послуг № 16031 ТОВ «НоваПей» за адресою: м. Одеса, просп. Українських Героїв, 21 та мав доступ до сейфа, в якому зберігалися грошові кошти товариства. 31.07.2026 року він, з метою привласнення, вилучив із сейфа грошові кошти в сумі 350 000 грн, а 05.08.2026 року — 100 000 грн, які без оформлення відповідних касових операцій передав знайомому для використання останнім на власний розсуд. Повідомив, що усвідомлював, що вказані грошові кошти йому не належать, та знав, що на території України діє воєнний стан. Фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював, свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжений і діє до наявного часу, вважає доведеною винність ОСОБА_4 , у вчиненні ним злочинів, та кваліфікує його дії за епізодом від 31.07.2026 за ч. 4 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану, за епізодом від 05.08.2026 за ч. 4 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні корисливі злочини, які у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікарів: нарколога, психіатра не перебуває.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування збитків.

Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події злочинів, у тому числі їх час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчинених злочинів, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Так, обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, а також проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене.

З заяви представника потерпілого вбачається, що будь-які претензії матеріального чи морального характеру з боку ТОВ «НоваПей» до обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні, у зв`язку з повним добровільним відшкодуванням збитків.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 191 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Крім того, враховуючи встановлені у цій справі обставини вчинених злочинів те, що обвинувачений вчинив злочини, пов`язані із матеріальною відповідальністю та доступом до товарно-матеріальних цінностей, суд вважає за необхідне та доцільне призначення винному ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, зберіганням, прийманням та розпорядженням майном.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 саме такого виду покарання.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_4 працював на посаді оператора поштового відділення та виконуючи функції касового працівника пункту надання фінансових послуг № 16031 ТОВ «НоваПей» і був матеріально-відповідальною особою. ОСОБА_4 здійснював суто виробничі функції, не наділявся організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов`язками, а тому, в розумінні ч. 3, 4 ст. 18 та Примітки до ст. 364 КК України, не є службовою особою. Його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 191 КК України за ознакою розтрата чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого в умовах воєнного стану, без ознаки «зловживання службовим становищем», отже вчинені обвинуваченим злочини не відносяться до категорії корупційних в розумінні примітки до ст.45 КК України. Відтак, законодавчі обмеження щодо застосування ст. 75 КК України, передбачені для корупційних правопорушень, на обвинуваченого не поширюються.

Судом враховується тяжкість вчинених ОСОБА_4 злочинів, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його позитивну поведінку після вчинення злочинів, щире каяття, добровільне відшкодування збитків, дані про особу винного, його молодий вік, те, що він заявив суду, що зробив для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, що виглядало перед судом достатньо переконливо.

Тому аналізуючи в сукупності викладені обставини, враховуючи характер вчинених діянь, конкретні обставини справи, щире каяття обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для його зміни, тому до набрання вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді нічного домашнього арешту слід залишити без змін.

Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 07.08.20206, 17.08.2026, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме:

- мобільний телефон марки Iphone 11 Pro Max, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , добровільно виданий ОСОБА_4 , слід повернути власнику;

- оптичний диск типу DVD-R з відеозаписами з камер спостереження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження до якого він долучений.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191 КК України, та призначити йому покарання за ч.4 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, зберіганням, прийманням та розпорядженням майном на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді нічного домашнього арешту - залишити без змін.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Iphone 11 Pro Max, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , добровільно виданий ОСОБА_4 , – повернути власнику;

- оптичний диск типу DVD-R з відеозаписами з камер спостереження, – залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/21133/26

Номер провадження № 1-кп/522/3330/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1