Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №171/1941/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №171/1941/26

Суддя: Сєдих А. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2343/26 Справа № 171/1941/26 Суддя у 1-й інстанції - Мигалевич В. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 07.06.2026 року о 00:01 годині в м. Зеленодольськ по вул. Святкова Криворізького району водій гр. ОСОБА_2 керував ТЗ ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest dragger 6820, тест №135. Результат огляду 1.90 проміле. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п.2.9.а. ПДР – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 оскаржив постанову в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, наявних в матеріалах справи з точки зору їх належності та допустимості.

Вважає, що суд не встановив фактичні обставини справи, а використав формулювання «Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення», чим фактично відтворив зміст протоколу, що суперечить принципам всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Звертає увагу, що зупинка транспортного засобу була безпідставною та незаконною, оскільки факт порушення ПДР не доведений жодним належним доказом. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування водієм ОСОБА_1 .

Окремо зауважує, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду під впливом працівників поліції, після проходження огляду просив у поліцейських доставити його до медичного закладу для проходження додаткового огляду, проте йому відмовили, водія ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом. Просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686007 від 07.06.2026 року, відповідно до якого 07.06.2026 року о 00:01 в м. Зеленодольськ, вул. Святкова, Криворізького району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest dragger 6820, тест №135. Результат огляду 1.90 проміле. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п.2.9.а. ПДР – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , останньому були роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7327415 від 07.06.2026 року відповідно до якої, 07.06.2026 року о 00:00 год. в м. Зеленодольськ, по проспекту Незалежності, навпроти будинку 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 в зоні дії заборонного дорожнього знаку 3.1. ПДР України.

Роздруківкою чека тестування № 135 від 07.06.2026 р. на алкоголь за допомогою газоаналізатора приладу Alcotest Drager 6820, який підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, результат тесту на стан сп`яніння ОСОБА_1 склав 1.90 ‰, та містить підпис ОСОБА_1 про згоду з його результатами.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат тесту на стан сп`яніння ОСОБА_1 склав 1, 90 ‰.

Даними з рапорту поліцейського про фактичні обставини по справі.

Носієм інформації на якому наявний запис відеофіксації скоєння правопорушення, відповідно до якого на відеореєстратор, встановлений у службовому автомобілі поліцейських, було зафіксовано рух транспортного засобу, зупинку його працівниками поліції, під час спілкування у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, з результатом погодився, вживання алкогольних напоїв не заперечував.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта з приводу законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не знайшли свого підтвердження, оскільки наразі це не є предметом розгляду під час апеляційного перегляду постанови щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Доводи апелянта, що сам факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу не був зафіксованим не є підтверджуються, оскільки в матеріалах справи наявні докази з відео реєстратору, на який зафіксовано рух автомобіля, та під час спілкування с працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортного засобу, що підтверджується на відео з Bodycam Motorola Solutions.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт стверджує про незаконну зупинку транспортного засобу, але вважає, що ОСОБА_1 не керував ним, що свідчить про те, що дані твердження апелянта суперечать одне одному.

Доводи апеляційної скарги в частині не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи спростовуються матеріалами справи.

Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 після отримання результату Алкотестера Drager не був згоден з результатом проходження тесту на стан сп`яніння, та його не направлено у заклад охорони здоров`я, є безпідставними та не підтверджені наявними доказами по справі.

Згідно наявних відеозаписів після продування Алкотестера Drager повідомлено результат, який перевищує норму, на що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, не заперечував вживання алкогольних напоїв та повідомив про те, що розумів можливі наслідки за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання протоколу про адміністративне правопорушення, про відсторонення від керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не заперечував. Вже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 почав цікавитися про проходження огляду в медичному закладі, проте перед цим, повністю погоджувався з оглядом проведеним на місці зупинки транспортного засобу.

Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року встановлений порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, з аналізу даної інструкції вбачається, що форма направлення надається водієві у разі направлення його для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, тобто у разі проходження водієм огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або відмови від проходження, форма направлення не видається.

Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені міркування сторони захисту з цього приводу не підтверджені доказами.

Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua