Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №211/5728/26
Суддя: Бондар Я. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10542/26 Справа № 211/5728/26 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання – Лідовська А.А.
сторони:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Костенко Є.К. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення – 17.07.2026), -
В С Т А Н О В И В
В травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі – АТ «Українська залізниця») про стягнення недоплаченої частки заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову, зазначено, що з 25.03.1997 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в АТ «Українська залізниця» та 20.04.2026 року був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України відповідно до Наказу від 14.04.2026 № 245/ОС. Однак, в день звільнення відповідач не повідомив його про розмір нарахованих та виплачених сум. 07.05.2026 відповідач своїм листом-довідкою №204 від 07.05.2026 повідомив позивача, що нарахована одноразова матеріальна/грошова допомога при звільнені вперше на пенсію відповідно до п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 3 середньомісячних заробітків (посадових окладів) становить 74 770,05 грн., додаткова матеріальна/грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до ч. 2 п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо в розмірі 2 середньомісячні заробітків (посадових окладів) - 49 846,70 грн. Таким чином, належна сума заробітної плати за умовами Колективного договору при звільнені становить всього 5 середніх заробітків в сумі 124 616,75 грн. Але ця сума позивачу не виплачувалась, так як начебто в односторонньому порядку відповідач призупинив виплати до окремого рішення керівництва. Так, начебто, рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 №ЦТ-54/31 призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами підрозділів, зокрема, матеріальних допомог. Однак, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у цивільній справі № 211/7338/23 - п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги - визнано незаконним та скасовано. Відповідач не попереджав Позивача та Первинну профспілкову організацію Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо (ЄДРПОУ 42027208), членом якої є ОСОБА_1 , про погіршення існуючих умов оплати праці. Відповідач проігнорував вимоги Галузевої угоди, Колективного договору, трудове законодавство - в день звільнення позивача не здійснив виплату належних сум, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України. ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь 124 616,75 грн. заробітної плати, з яких: 74 770,05 грн. (три середньомісячні заробітки) - одноразова матеріальна допомога при звільнені на пенсію вперше, 49 846,70 грн. (два середньомісячні заробітки) - додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при звільнені на пенсію вперше; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 21.04.2026 по день винесення судом рішення, виходячи з розміру 1 002,99 грн. середньоденного заробітку, а також судові витрати по справі.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відповідно до п. 3.1.17 Колективного договору одноразову грошову допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків (посадових окладів) в сумі 74 770 (сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят) грн. 05 коп.; додаткову грошову допомогу в розмірі 2 середньомісячних заробітків (посадових окладів) у сумі 49 846 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 70 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку зі звільненим працівником за період з 21.04.2026 по 17.07.2026 у сумі 64 191 (шістдесят чотири тисячі сто дев`яносто одна) гривня 36 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 00 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача АТ «Українська залізниця» адвокат Цимбалюк В.Г. зазначає, що відбулося призупинення виплат за колективним договором, при цьому відповідача посилається на рішення правління від 14.03.2022, погоджене з профспілкою, яким було призупинено виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам, що виходять на пенсію, на період воєнного стану. Апелянт зазначає про фінансові обмеження та воєнний стан, зокрема наголошує, що через безкоштовні перевезення (евакуація населення, перевезення гуманітарних і військових вантажів) підприємство не мало власних коштів для здійснення таких виплат, а використання резервного фонду державного бюджету для цього було неправомірним. Відповідач посилається на практику Верховного Суду, де зазначено, що компенсація за затримку розрахунку при звільненні має бути пропорційною та може бути зменшена судом залежно від обставин (наприклад, до 1% від заявленої суми).
Підкреслює, що в умовах війни фінансові ресурси мають спрямовуватися на забезпечення потреб Збройних Сил та критичної інфраструктури, а не на додаткові соціальні виплати окремим працівникам. Апелянт посилається на практику ЄСПЛ: у справі «Басюк та інші проти України» Суд визнав, що відмова у частині компенсацій через форс-мажорні обставини (збройний конфлікт) не є непропорційною.
Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, а також стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 1997 по 20.04.2026 знаходився у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця", працюючи у цей проміжок часу на посаді помічника машиніста електровоза ВП «Криворізьке локомотивне депо» філії «Локомотивна компанія» АТ «Українська залізниця» (а.с. 28-33).
Наказом (розпорядження) заступника начальника ВП «Криворізьке локомотивне депо» філії «Локомотивна компанія» АТ «Українська залізниця» № 245/ОС від 14.04.2026 позивача було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 34).
Відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (надалі – Угода), яка згідно з п. 2.2 діє до укладання нової Угоди, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію закріплено обов`язок виплачувати їм одноразову матеріальну допомогу та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі (а.с. 36-42).
Згідно п. 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо та протокольного рішення №30 від 13.04.2026, позивачу призначена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 у розмірі З середньомісячних заробітків (посадових окладів ), що становить 74 770 грн. 05 коп.; та додаткову грошову допомогу відповідно до ч. 2 у розмірі 2 середньомісячних заробітків (посадових окладів), що становить 49 846 грн. 70 коп. (а.с. 44-51).
Відповідно до протоколу засідання штабу AT «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведення заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (а.с. 52).
Станом на дату розгляду справи одноразова грошова матеріальна допомога, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті позивачу виплачена не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив право позивача на отримання належних йому при звільненні сум одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні, у строки, зазначені в ст. 117 КЗпП України. Вказані порушення тягнуть за собою передбачену ст. 117 КЗпП України відповідальність у вигляді необхідності виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, сум одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника суд також не знайшов.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і тощо) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як встановив суд, відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, яка згідно з п. 2.2 діє до укладання нової Угоди, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію закріплено обов`язок виплачувати їм одноразову матеріальну допомогу та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі (
За пунктом 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо та протокольного рішення №30 від 13.04.2026, позивачу призначена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 у розмірі З середньомісячних заробітків (посадових окладів ), що становить 74 770 грн. 05 коп.; та додаткову грошову допомогу відповідно до ч. 2 у розмірі 2 середньомісячних заробітків (посадових окладів), що становить 49 846 грн. 70 коп. Відповідно до п. 2.4 Угоди за спільною домовленістю сторін Угоди можуть вноситись зміни і доповнення до Угоди, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цією Угодою.
Положення п. 2.3 Угоди передбачає, що жодна зі сторін у період дії Угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.
Доказів внесення змін до Угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, відповідачем суду не надано.
Рішення правління, як і протоколи засідання штабу не можна вважати належними документами, які підтверджують внесення змін або зупинення окремих положень Угоди.
Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що через безкоштовні перевезення (евакуація населення, перевезення гуманітарних і військових вантажів) підприємство не мало власних коштів для здійснення таких виплат, оскільки дане твердження нічим не підтверджено. Сам по собі факт введення воєнного стану в державі не позбавляє роботодавців від виконання обов`язків за трудовими правовідносинами.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу передбачених видів допомоги при звільненні на пенсію.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22.10.2026 року.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua