Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №445/3002/25
Суддя: Шандра М. М.
Справа № 445/3002/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.
Провадження № 22-ц/811/1286/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича компанія» на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Якторів» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо реєстрації права оренди,
ВСТАНОВИЛА:
11 листопада 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Якторів» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Просило: визнати укладеною між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 додаткову угоду № БН від 01 лютого 2025 року до договору оренди землі від 19 травня 2017 року з урахуванням додаткової угоди від 26 квітня 2018 року в редакції, запропонованій позивачем; визнати відсутнім у ФГ «Якторів» право оренди земельної ділянки площею 0,3579 га, кадастровий номер 4621884900:12:000:0202; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ФГ «Якторів».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 травня 2017 року між ТОВ «Райз-Захід» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н, відповідно до якого товариство набуло право оренди земельної ділянки площею 0,3579 га, кадастровий номер 4621884900:12:000:0202, розташованої на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатковою угодою від 26 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі орендаря ТОВ «Райз-Захід» замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Посилаючись на пункт 8 договору оренди з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 26 квітня 2018 року, представник позивача зазначає, що строк дії договору становить сім років із моменту укладення зазначеної додаткової угоди. При цьому орендар після закінчення строку дії договору має переважне право на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір скористатися таким правом не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору. Стверджує, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди, у передбачений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі та направив їй проєкт відповідної додаткової угоди. Крім того, зазначає, що спірна земельна ділянка протягом усього строку дії договору перебувала у користуванні позивача та не вибувала з його володіння. Після закінчення строку договору товариство продовжило користуватися земельною ділянкою, тоді як орендодавець, отримавши проєкт додаткової угоди, не направила позивачу письмового повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору чи зустрічної пропозиції стосовно його умов. На думку позивача, наведені обставини свідчать про наявність передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» підстав для поновлення договору оренди землі в порядку так званої «мовчазної згоди», а відтак — для визнання укладеною в судовому порядку додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № б/н від 19 травня 2017 року з урахуванням додаткової угоди від 26 квітня 2018 року. Водночас позивач вказує, що згодом товариству стало відомо про укладення ОСОБА_1 27 квітня 2025 року договору оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Якторів», право оренди за яким було зареєстровано за останнім. Вважає, що такі дії відповідачів порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди та право користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважає укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Якторів» неправомірним, оскільки на момент його укладення позивач, на його переконання, мав переважне право на поновлення попереднього договору оренди землі, яким належним чином скористався. Посилаючись на положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» та необхідність ефективного захисту порушених прав, просить суд визнати укладеною додаткову угоду № БН від 01 лютого 2025 року до договору оренди землі № б/н від 19 травня 2017 року з урахуванням додаткової угоди від 26 квітня 2018 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції, визнати відсутнім у ФГ «Якторів» право оренди зазначеної земельної ділянки, а також скасувати запис про державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за ФГ «Якторів».
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 12 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило ТОВ «Західна Агровиробнича компанія».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що товариство належним чином реалізувало своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, направивши 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити орендні правовідносини разом із проєктом додаткової угоди. Однак орендодавець листом від 10 березня 2025 року повідомила про небажання продовжувати договір, посилаючись на намір самостійно використовувати земельну ділянку, а згодом, 27 квітня 2025 року, уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Якторів». На переконання апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки суперечливій поведінці орендодавця, яка, заявивши про намір самостійно господарювати на земельній ділянці, фактично передала її в оренду іншій особі. Вважає, що такі дії свідчать про недобросовісність орендодавця та порушення переважного права попереднього орендаря. При цьому суд не з`ясував дійсних мотивів відмови у продовженні договору, не встановив, чи мала ОСОБА_1 намір самостійно використовувати земельну ділянку, та не дослідив умов нового договору оренди, зокрема розміру орендної плати, що унеможливило належне порівняння умов, запропонованих попереднім і новим орендарями. Апелянт також стверджує, що лист ОСОБА_1 від 10 березня 2025 року не містить належного обґрунтування заперечень проти поновлення договору оренди, а суд безпідставно визнав його достатнім підтвердженням припинення переважного права товариства. Посилається на недотримання орендодавцем передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури розгляду листа-повідомлення орендаря, узгодження істотних умов договору та направлення обґрунтованої відповіді про відмову в його поновленні. Зазначає, що між сторонами не проводилися переговори щодо умов подальшої оренди, а орендодавець не запропонувала альтернативних умов продовження договірних відносин.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
ФГ «Якторів» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3579 га, кадастровий номер 4621884900:12:000:0202, розташованої на території Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 2028872, виданого 07 вересня 2004 року. Цільове призначення земельної ділянки — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
19 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Захід» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передала, а орендар прийняв у строкове платне користування зазначену земельну ділянку. Строк дії договору становив сім років.
Згідно з пунктом 11 договору оренди орендна плата підлягала внесенню до 31 грудня кожного року.
26 квітня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої орендаря ТОВ «Райз-Захід» замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також внесено зміни до окремих умов договору.
Так, пунктом 4 додаткової угоди змінено, зокрема, пункт 8 договору оренди, який викладено в новій редакції. Відповідно до його умов договір укладено строком на сім років, перебіг якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі. При цьому додаткова угода та право оренди на її підставі є чинними до моменту закінчення орендарем збирання врожаю. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.
Крім того, додатковою угодою внесено зміни до пункту 4 договору, відповідно до яких орендна плата встановлена в розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило 398,90 грн за рік оренди. Нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено в розмірі 4 986,36 грн.
З наданих позивачем платіжних інструкцій убачається, що орендна плата за користування земельною ділянкою за 2020–2023 роки сплачена 30 серпня 2024 року, а за 2024 рік — 25 лютого 2025 року. Водночас доказів сплати орендної плати за попередні роки матеріали справи не містять.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів щодо об`єктів нерухомого майна № 447466640 від 13 жовтня 2025 року право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621884900:12:000:0202 було зареєстроване за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 19 травня 2017 року та додаткової угоди від 26 квітня 2018 року строком на сім років, перебіг якого розпочинається з моменту укладення додаткової угоди. Зазначене право оренди припинено.
18 лютого 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» підготувало лист-повідомлення за вих. № 1191, адресований ОСОБА_1 , у якому висловило намір продовжити дію договору оренди спірної земельної ділянки та просило підписати додаткову угоду від 01 лютого 2025 року про поновлення договору оренди землі від 19 травня 2017 року з урахуванням додаткової угоди від 26 квітня 2018 року, а один її примірник повернути позивачу.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що зазначений лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди фактично відправлено на адресу ОСОБА_1 лише 01 березня 2025 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та переліком згрупованих поштових відправлень.
Доказів отримання ОСОБА_1 зазначеного поштового відправлення позивачем не надано. Перевірити відомості про його вручення за допомогою сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» також не видається можливим у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідної інформації.
10 березня 2025 року ОСОБА_1 склала лист-повідомлення, яким поінформувала позивача про відсутність у неї наміру продовжувати договір оренди спірної земельної ділянки. Зазначений лист направлено на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 20 березня 2025 року та отримано товариством 25 березня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
27 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ФГ «Якторів» укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на сім років із правом пролонгації.
На підставі зазначеного договору право оренди земельної ділянки зареєстровано за ФГ «Якторів», що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 425361276 від 05 травня 2025 року.
На підтвердження продовження користування спірною земельною ділянкою позивач надав довідку № 6052 від 10 жовтня 2025 року, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 4621884900:12:000:0202 входить до складу поля № 105-9280, перебуває в користуванні підприємства та засіяна кукурудзою на зерно під урожай 2025 року.
Крім того, відповідно до шляхового листа від 19 червня 2025 року сільськогосподарська техніка позивача виконувала роботи на полі № 105-9280, зокрема здійснювала внесення засобів захисту рослин.
Водночас доказів того, що станом на 26 квітня 2025 року спірна земельна ділянка була засіяна будь-якою сільськогосподарською культурою, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності, укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі, можуть бути оскаржені в суді.
Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено дотримання встановленого договором порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі.
Як установлено судом першої інстанції, відповідно до умов додаткової угоди від 26 квітня 2018 року строк дії договору оренди землі від 19 травня 2017 року становив сім років із моменту укладення зазначеної додаткової угоди, тобто до 26 квітня 2025 року. При цьому пунктом 8 договору передбачено обов`язок орендаря письмово повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.
Отже, для належної реалізації такого права позивач мав повідомити ОСОБА_1 про намір продовжити договір оренди не пізніше 26 січня 2025 року. Однак матеріали справи не містять доказів направлення відповідного повідомлення у визначений договором строк. Навпаки, як установлено судом, лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди, датований 18 лютого 2025 року, фактично направлено орендодавцю лише 01 березня 2025 року, тобто після спливу встановленого договором тримісячного строку. При цьому доказів вручення зазначеного поштового відправлення ОСОБА_1 позивачем не надано.
Крім того, колегія суддів ураховує, що самим позивачем у листі-повідомленні від 18 лютого 2025 року № 1191 як дату закінчення строку дії договору оренди зазначено 26 квітня 2025 року, що узгоджується з умовами додаткової угоди від 26 квітня 2018 року та спростовує можливість іншого обчислення строку реалізації переважного права на поновлення договору.
Обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції щодо неналежного виконання позивачем обов`язків за договором оренди в частині своєчасного внесення орендної плати. Зокрема, доказів її сплати за 2018 та 2019 роки матеріали справи не містять, тоді як орендна плата за 2020–2023 роки була сплачена лише 30 серпня 2024 року, а за 2024 рік — 25 лютого 2025 року, тобто з порушенням передбаченого договором строку її внесення. Такі обставини також не свідчать про належне виконання орендарем договірних зобов`язань.
Водночас саме по собі продовження фактичного користування земельною ділянкою після закінчення строку договору не є безумовною підставою для його поновлення. Для застосування відповідного механізму поновлення необхідним є дотримання встановлених законом умов та відсутність належно заявлених заперечень орендодавця.
Як убачається з матеріалів справи, 10 березня 2025 року ОСОБА_1 склала лист-повідомлення, у якому чітко висловила небажання продовжувати дію договору оренди спірної земельної ділянки. Цей лист направлено позивачу 20 березня 2025 року та отримано ним 25 березня 2025 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди. Таким чином, орендодавець належним чином повідомила орендаря про відсутність наміру поновлювати договір, що виключало можливість застосування механізму його поновлення за відсутності заперечень орендодавця.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й посилання позивача на продовження фактичного користування земельною ділянкою та здійснення на ній сільськогосподарських робіт. Надані довідка від 10 жовтня 2025 року та шляховий лист від 19 червня 2025 року підтверджують здійснення позивачем певної господарської діяльності на відповідному полі у 2025 році, однак не доводять, що саме спірна земельна ділянка була засіяна сільськогосподарською культурою станом на 26 квітня 2025 року. Відтак ці докази самі по собі не підтверджують наявності передбачених договором підстав для продовження користування земельною ділянкою до завершення збирання врожаю.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після закінчення строку дії договору оренди та за відсутності належної реалізації позивачем переважного права на його поновлення ОСОБА_1 мала право розпорядитися належною їй земельною ділянкою на власний розсуд та укласти 27 квітня 2025 року договір оренди з ФГ «Якторів».
Право оренди спірної земельної ділянки за ФГ «Якторів» зареєстровано у встановленому законом порядку, а доказів протиправності такої державної реєстрації чи наявності правових перешкод для її здійснення позивачем не надано.
Таким чином, оскільки позивач не довів належного та своєчасного виконання умов договору щодо реалізації переважного права на його поновлення, а орендодавець до закінчення строку дії договору висловила заперечення проти його продовження, колегія суддів доходить висновку про відсутність порушеного права позивача, яке підлягало б судовому захисту.
Відтак суд першої інстанції, встановивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича компанія» залишити без задоволення.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 06.11.2026.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua