Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №461/2408/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №461/2408/26

Суддя: Шандра М. М.

Справа № 461/2408/26 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/1503/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Дубінського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, судового збору та 130 грн витрат на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Судовим наказом від 15 квітня 2026 року вимоги про стягнення заборгованості та судового збору задоволено, однак у відшкодуванні витрат на отримання інформації з Реєстру відмовлено. Вважає, що такі витрати є судовими витратами в розумінні статті 133 ЦПК України, оскільки фактично понесені, документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доказів на підтвердження права власності боржника на нерухоме майно. Стверджує, що положення статей 133, 141 та 168 ЦПК України не містять обмежень щодо відшкодування інших судових витрат у наказному провадженні, а тому відмова в їх стягненні суперечить принципам процесуальної економії та ефективного судового захисту.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника 130 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Дубінський В.П. просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що 02 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 5 435 грн 62 коп., судового збору в розмірі 266 грн 24 коп., а також 130 грн витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15 квітня 2026 року Галицьким районним судом м. Львова видано судовий наказ, яким із ОСОБА_1 на користь заявника стягнуто заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період із вересня 2023 року до лютого 2026 року в розмірі 5 435 грн 62 коп., а також 266 грн 24 коп. судового збору.

Водночас оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення з боржника 130 грн витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскаржувану ухвалу мотивовано тим, що заявлені до стягнення 130 грн адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є витратами, пов`язаними зі збиранням доказів, обґрунтованість, необхідність та розмір яких потребують окремої оцінки суду. На думку суду першої інстанції, у межах наказного провадження, яке здійснюється без виклику сторін, вирішення питання про відшкодування таких витрат є неможливим, оскільки боржник позбавлений можливості висловити заперечення щодо їх обґрунтованості. Відтак суд дійшов висновку, що ця вимога не є безспірною та не підлягає вирішенню в порядку наказного провадження.

Колегія суддів вважає, що наведені вище висновки не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

Відповідно до п.п. 4 і 5 ч. 2 ст.163 ЦПК України, у заяві (про видачу судового наказу) повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Керуючись ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;

4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

2. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

3. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскаржувана ухвала не містить посилання на жодну з підстав, які передбачені статтею 165 ЦПК України, як підстави для відмови у видачі судового наказу.

Як встановлено матеріалами справи, вимога ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 5 435 грн 62 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги охоплюється пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, яким визначено перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Водночас є безспірним, що заявлені ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , а саме: 1) про стягнення 5 435 грн 62 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу; 2) 266,24 грн судового збору; 3) 130 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є взаємопов`язаними.

Так, вимоги про стягнення 266,24 грн судового збору та 130 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору), є похідними від основної вимоги про стягнення 5 435 грн 62 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, оскільки їх задоволення безпосередньо залежить від задоволення основної вимоги.

Відтак, окремий розгляд таких вимог, зокрема вимоги про стягнення 130 грн адміністративного збору, є неможливим.

Питання стягнення судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, регламентовано частиною першою статті 133 ЦПК України і суд першої інстанції не ставив під сумнів можливість стягнення сплаченого судового збору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при заявлені вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, заявник має довести належними та допустимими доказами, яке саме відношення до цієї квартири або будинку має боржник (боржники), зокрема те, що цей боржник (боржники) є власником (власниками) цієї квартири або будинку.

Одним із таких належних та допустимих доказів є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримання якої передбачає сплату адміністративного збору в розмірі 130 грн. Відповідний платіжний документ на підтвердження фактичного понесення цих витрат наявний у матеріалах справи.

Відтак, понесені заявником витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи (пункт 1 частини 3 статті 141 ЦПК України), оскільки зазначеною інформацією підтверджується обставина, на яку заявник посилається як на підставу своїх вимог до ОСОБА_1 , а саме належність останньому на праві власності будинку АДРЕСА_1 (пункти 4 і 5 частини 2 статті 163, пункт 4 частини 3 статті 163 ЦПК України).

В той же час, у випадку необґрунтованості вимог стягувача (зокрема – недостовірності даних про належність згаданого будинку ОСОБА_1 ) за боржником залишається право на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу – з посиланням саме на цю обставину.

Отже, посилання суду першої інстанції на те, що розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення вказаних витрат не може бути вирішена в наказному провадженні, не відповідає положенням ЦПК України, якими регламентовано наказне провадження.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку скаргу слід задовольнити частково.

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, а саме: вирішення питання про видачу судового наказу в частині стягнення із боржника витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме – адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 06.11.2026

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua