Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №462/4598/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №462/4598/25

Суддя: Шандра М. М.

Справа № 462/4598/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Б.Б.

Провадження № 22-ц/811/1419/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника позивача Симбірцева Є.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» звернулося з позовом до ОСОБА_2 , у якому просило відшкодувати майнову шкоду завдану внаслідок ДТП.

В обґрунтуванні позову зазначає, що постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі №557/1318/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП. Зокрема, встановлено, що 28 липня 2021 року приблизно о 02:00 год на 291+600 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «BOVA FLD 12300A» VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції. Внаслідок чого ОСОБА_2 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом - вантажним автомобілем марки «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 (на момент ДТП був на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Київтранслогістик»), який рухався попереду у попутному напрямку. Від удару автомобіль позивача за інерцією зіткнувся з дорожнім знаком та з`їхав у кювет. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, заподіяно матеріальні збитки.

Транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК», та в результаті ДТП отримав суттєві пошкодження. Загальна сума матеріального збитку, що завдана транспортному засобу «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 978 570,00 гривень. Після ДТП часткове відшкодування збитків було здійснене страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , зокрема, позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. Таким чином, з 978 570,00 грн. завданої шкоди 130 000,00 грн. було покрито страховим відшкодуванням, і залишок шкоди становить 848 570,00 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило ТОВ «Київтранслогістик».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що, за висновком суду, унеможливлювало перевірку страхового ліміту та розміру франшизи. Стверджує, що платіжні документи містять посилання на конкретний страховий поліс ЕР203088105 від 09 березня 2021 року, а також на акт і наказ страховика, що підтверджує підстави здійснення страхової виплати. Вважає, що суд не надав належної оцінки цим доказам та дійшов формального висновку про неможливість установлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Також апелянт заперечує правильність висновку суду про необхідність підтвердження фактичного проведення ремонту або понесення витрат на відновлення транспортного засобу. Звертає увагу, що згідно зі звітом про оцінку вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 1 117 680,45 грн, що перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, визначену в розмірі 978 570 грн, а розмір матеріального збитку становить 978 570 грн. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про економічну недоцільність відновлювального ремонту, а тому відсутність доказів його фактичного проведення сама по собі не є підставою для відмови в позові. Крім того, зазначає, що відповідач не заперечував обставин щодо розміру завданої шкоди та здійсненої страхової виплати, а його заперечення зводилися до покладення обов`язку з відшкодування шкоди на третю особу — ФОП ОСОБА_3 , у якого відповідач працював водієм на момент ДТП. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доводам у сукупності з іншими доказами та не врахував положення статей 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також правові висновки Верховного Суду щодо розмежування відповідальності страховика та особи, яка завдала шкоди.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Симбірцев Є.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Представник відповідача Кісь О.Р. просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з”явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі №557/1318/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП, зокрема, встановлено, що 28 липня 2021 року приблизно о 02:00 год на 291+600 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «BOVA FLD 12300A» VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції. Внаслідок чого ОСОБА_2 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом - вантажним автомобілем марки «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 (на момент ДТП був на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Київтранслогістик»), який рухався попереду у попутному напрямку. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, заподіяно матеріальні збитки.

Встановлено, що транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Як убачається з матеріалів справи, транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , отримав суттєві пошкодження.

Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 03С/08/21 від 10.11.2021, загальна сума матеріального збитку, що завдана транспортному засобу «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 978 570,00 гривень.

Платіжними інструкціями № 243851 від 02.12.2021 та № 243891 від 03.12.2021 підтверджується, що після ДТП, часткове відшкодування збитків у розмірі 130 000,00 грн було здійснене страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 .

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За статтею 979 ЦК України за договором страхування страховик у разі настання певної події (страхового випадку) зобов`язується виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній договором, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, а також вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати.

За статтею 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Водночас правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, підлягають регулюванню не лише загальними нормами ЦК України, а й спеціальними нормами законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 цього Закону шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, включає, зокрема, шкоду, пов`язану з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, у разі настання страхового випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності саме на страховика покладається обов`язок здійснити страхове відшкодування в межах установленого законом та договором ліміту відповідальності. Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, однак її відповідальність перед потерпілим у такому випадку обмежується тією частиною фактичного розміру шкоди, яка не покривається страховою виплатою, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BOVA FLD 12300A, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована у «БРОКБІЗНЕС».

Cтраховою компанією «БРОКБІЗНЕС» було виплачене страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 243851 від 02.12.2021 та № 243891 від 03.12.2021.

Отже, з 978 570,00 грн. завданої шкоди, 130 000,00 грн було покрито страховим відшкодуванням, і залишок становить 848 570,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.

Заявлена до стягнення сума становить різницю між фактичним розміром шкоди, визначеним звітом, і виплаченим страховим відшкодуванням.

Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №03С/08/21, складеному 10.11.2021 ПП “Галавтоекспертиза” на замовлення ПАТ СК “Українська Страхова Група”, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 1 117 680,45 грн, ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження визначена в розмірі 978 570,00 гривень.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортрного засобу перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, відтак ремонт є економічно недоцільним.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (30.1). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (30.2).

Отже, шкода, пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу, визначається саме як різниця між вартістю цього автомобіля до та після ДТП.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга та четверта статті 83 ЦПК України).

Встановлено, що позивач не подав до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження вартості автомобіля після ДТП.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» про стягнення з ОСОБА_2 шкоди у розмірі 848 570,00 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з оцінкою доказів і не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 06.11.2026

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua