Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №420/19247/26
Суддя: Тарасишина О.М.
Справа № 420/19247/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.01.2026 року №262240029356 та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №262240029356 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за Списком №1 ОСОБА_1 .
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р. та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 23.01.2026 року на підставі пункту «а» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Ухвалою від 30.06.2026р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оскаржуваного рішення.
02.07.2026 року (вх. №ЕС/74586/26) представником позивача до канцелярії суду подано заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 06.07.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
17.07.2026 року (вх. № ЕС81173/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р. зазначений в в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.04.1993 р., однак пенсійним органом було відмовлено.
Позивач вважає вказанні дії протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, 06.08.2021 року ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФУ в Одеській області з питанням щодо визначення наявного страхового стажу та отримала Довідку 1500-0219-6/108200 від 02.09.2021 року відповідно до якої страховий стаж на дату звернення (06.08.2021 року) становив 36 років 4 місяці 27 днів, та позивачу надали інформаційну довідку Форми РС-право від 31.08.2021 року, відповідно до якої страховий стаж роботи в колгоспі був повністю зарахований!
23.01.2026 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
04.02.2026 року отримала рішення №262240029356 від 23.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії складену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, аргументована відсутністю на дату звернення належного підтвердження пільгового стажу. На момент звернення вік позивача становив 50 років 04 місяці 16 днів: фактичний - страховий стаж 30 років 04 місяців 02 дні, з у рахуванням кратності, з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 – 04 роки 05 місяців 16 днів; зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області - страховий стаж 26 років 04 місяців 02 дні, з урахуванням кратності, з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 – 00 роки 00 місяців 00 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р. зазначений в в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.04.1993 р.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, звернулась до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991.
З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція також неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах стали висновки відповідача про відсутність на час звернення (23.01.2026) необхідного пільгового стажу відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
За розрахунком стажу, наведеного відповідачем в оскаржуваному рішенні, станом на дату звернення за призначенням пенсії 23.01.2026 страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 2 днів, пільговий стаж за Списком № 1 відсутній.
В межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо незарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.04.1993 р.: з 06.03.1997 р. прийнята на роботу контролером якості продукції та технологічного процесу по 4 розряду, згідно розпорядження №169 від 06.03.1997 р. (запис №6 в трудовій книжці); з 02.10.2000 р. переведена контролером якості продукції та технологічного процесу дільниці хімічного цеху №2 по 4 розряду, згідно наказу №189 від 25.09.2000 р. (запис №7 в трудовій книжці); з 19.09.2002 р. звільнена за власним бажанням, згідно наказу №907 від 11.09.2002 р. (запис №8 в трудовій книжці).
Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення та звільнення, про реорганізацію підприємств, а також підписи уповноважених працівників та печатки підприємств, однак не містить відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, як-то повної інформації щодо характеру виконуваної роботи, атестації робочого місця, зайнятості повний робочий день для поширення пільг пенсійного забезпечення.
Суд зазначає, що у таких випадках законодавцем обумовлена необхідність надання довідок уточнюючого характеру на підтвердження пільгового стажу роботи на відповідних посадах або за професіями.
З матеріалів справи вбачається, що не заперечено відповідачем, позивачем разом із трудовою книжкою до заяви про призначення пенсії надавались копії наступних документів: довідка про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії №199 від 20.10.2009 р.; випискою із наказу №1098 від 16.11.2000 р.; випискою із наказу №1098 від 16.11.2000 р.; випискою із наказу № 191 від 28.03.1995 р. та №994 від 31.01.2001 р.; випискою із наказу №191 від 28.03.1995 р. та №356 від 29.04.2002 р.; розпорядження про переведення №189 від 25.09.2000 р.; наказ про проведення атестації робочих місць №1098 від 16.11.2000 р.; довідка №850 від 22.10.2009 р.; наказом (розпорядження) №169 від 05.03.1997 р.; довідкою ОК-5.
Так, відповідно до довідка про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії №199 від 20.10.2009 р., вона видана пасічник І.М. про те, що він дійсно працював в ПРАТ «Черкаське хімволокно».
Згідно з наявною у держархіву області інформацією: - ПРАТ «Черкаське хімволокно» не є ліквідованим підприємством; - Документація ПАТ «Черкаське хімволокно» та його попередників з 04.09.2012 перебуває на зберіганні в ТОВ «АРХ-СЕРВІС» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі -ЄДР) наявна така інформація про юридичну особу Товариство з обмеженою «АРХ-СЕРВІС» (далі - ТОВ «APX-CEPBIC»): Керівник ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що вказана уточнююча довідка містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб, печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 4.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Суд звертає увагу, що надані уточнюючі довідки містять відомості про атестацію на підприємстві робочих місць, яку займав позивач, за Списком №2 для поширення пільг пенсійного забезпечення.
При цьому, слід врахувати, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З урахуванням викладеного, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за професією, що передбачена та атестована за Списком №1 протягом спірних періодів.
Посилання відповідача в обґрунтування підстав неврахування до пільгового стажу спірних періодів роботи в ПАТ «Черкаське хімволокно» на ненадання позивачем наказів про атестацію, суд вважає неприйнятними, оскільки уточнююча довідка, узгоджується з відомостями в трудовій книжці та містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу, а тому числі відомості про атестацію робочого місця, а також підписи уповноважених осіб, печатку підприємства, є чинною, доказів протилежного відповідачами не надано, а матеріали справи не містять.
Поряд з цим, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме органи, що призначають пенсії, мають право в разі сумніву вимагати документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданій позивачем до заяви про призначення пенсії довідці для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, в разі наявності у відповідача сумніву в обґрунтованості її видачі.
Не прийнятними суд вважає і посилання відповідача в обґрунтування причин незарахування спірних періодів роботи у ПАТ «Черкаське хімволокно» до пільгового стажу за Списком №1 на відсутність рішення Комісії, оскільки підтвердження пільгового стажу через комісію відбувається у разі ліквідації підприємства без правонаступника, та разі відсутності документів на підтвердження пільгового стажу.
Водночас, відповідачем не обґрунтовано в оскаржуваному рішенні причин неврахування відомостей в трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача, а також уточнюючої довідки ПАТ «Черкаське хімволокно», архівної довідки та документів про атестацію на підприємстві.
Загальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на положення Постанови Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у визнанні поданих для призначення пенсії документів, що є неприпустимим, зважаючи також на те, що документи на підтвердження пільгового стажу надавались відповідачу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р., відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 вказані періоди його роботи.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 23.01.2026 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 04.07.2025 № 262240029356, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1періодів роботи з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р., та зобов`язано відповідача зарахувати вказані спірні періоди до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 23.01.2026 про призначення пенсії за віком досяг пенсійного віку, мав необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від23.01.2026 про призначення пенсії за віком та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.
При вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відсутність порушеного права станом на час звернення до суду чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.01.2026 року №262240029356 та зобов`язання вчинити певні дії,– задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №262240029356 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за Списком №1 ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 06.03.1997 р. по 02.10.2000 р., з 02.10.2000 р. по 28.03.2001 р., з 29.04.2002 р. по 19.09.2002 р.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.01.2026 року та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири грн.96 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2026 р.
Суддя О.М. Тарасишина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua