Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №420/8220/26
Суддя: Бездрабко О.І.
Справа № 420/8220/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-1), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно зняти ОСОБА_1 з розшуку шляхом самостійного виключення з "Резерв+" Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити звернення до органів Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.02.2026 р. у застосунку "Резерв+" з`явилося повідомлення про виявлене порушення ним правил військового обліку, а саме "неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 ", про розшук ТЦК та СП та про накладення штрафу у розмірі 8500 грн. Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Стверджує, що повістка про виклик до ТЦК та СП йому засобами поштового зв`язку не надходила, представниками ТЦК та СП чи закладу освіти не вручалася і жодною інформацією про її наявність він не володіє. Тому підстав вважати його належним чином оповіщеним немає. Позивач посилається на лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.02.2026 р. № 2/557, з якого слідує наступне: відмітку "Порушення правил військового обліку" сформовано в Реєстрі "Оберіг" автоматично після анулювання відстрочки; повістка позивачу не направлялася, а доказів її направлення не надано; до адміністративної відповідальності позивач не притягався. Позивач вважає безпідставним твердження про його придатність до військової служби, оскільки медичного огляду він не проходив. Зауважує, що має підстави для відстрочки від призову, оскільки є здобувачем освіти денної форми в Одеському національному економічному університеті (спеціальність 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок"). 25.01.2026 р. він подав через застосунок "Резерв+" запит на відстрочку, який того ж дня відхилено з повідомленням "Маємо технічні труднощі". Повторно подати запит застосунок не дає з повідомленням "Запит на відстрочку вже відправлено. Новий запит можна подати після отримання результату". Служба підтримки " ІНФОРМАЦІЯ_5 запит до Міністерства оборони України від 20.02.2026 р. щодо усунення збою залишився без відповіді. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, постанова не виносилася, а доказів вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП, немає, то відомості до Реєстру внесено безпідставно, а звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення до ТЦК та СП є протиправним. Належним відповідачем позивач вважає ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , а районні ТЦК та СП відповідно до п.7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154, є відокремленими підрозділами обласних ТЦК та СП.
Ухвалою від 27.03.2026 р. відкрито провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
13.04.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач посилається на Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 р. № 94, відповідно до якого внесення, актуалізацію та верифікацію відомостей Реєстру здійснюють призначені відповідальні особи органів ведення Реєстру. ІНФОРМАЦІЯ_6 органом ведення Реєстру не є, а виконує функції адміністрування Реєстру відповідно до ч.8 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та п.8 Положення № 154. Відповідач вважає себе неналежним відповідачем, оскільки участі у внесенні до Реєстру даних щодо позивача не брав і спору між ним та позивачем немає. Щодо доказів, відповідач повідомив, що вони у нього відсутні, оскільки він не вчиняв щодо позивача жодних дій чи бездіяльності, пов`язаних з його оповіщенням, притягненням або непритягненням до адміністративної відповідальності чи зверненням до органів поліції.
20.04.2026 р. від представника позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Клопотання мотивоване тим, що згідно військово-облікових даних ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ) (не має статусу юридичної особи) є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому з метою належного захисту прав позивача існує необхідність залучення співвідповідача як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Ухвалою від 04.06.2026 р. задоволено клопотання представника позивача про залучення співвідповідача; залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - відповідач-2).
Станом на 06.11.2026 р. відповідача-2 відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 837284, сформованої 20.02.2026 р., позивач здобуває освіту в Одеському національному економічному університеті: ступінь - доктор філософії, форма здобуття освіти - денна, спеціальність 072 "Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок". Дата початку здобуття освіти - 01.10.2024 р., дата завершення - 30.09.2028 р., наказ про зарахування № 372-Ос від 30.09.2024 р. Згідно з довідкою, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту". Позивач раніше здобув освіту бакалавра (диплом від 01.07.2014 р.) та магістра (диплом від 30.06.2015 р.).
З наданих позивачем скріншотів застосунку "Резерв+" вбачається, що 25.01.2026 р. о 22:09 позивач надіслав запит на відстрочку ("Ваша заявка на відстрочку в обробці"), а 25.01.2026 р. о 22:11 запит відхилено з повідомленням "Маємо технічні труднощі". Під час спроби подати новий запит застосунок відображає повідомлення "Запит на відстрочку вже відправлено. Новий запит можна подати після отримання результату".
Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті застосунку "Резерв+", сформованих 12.02.2026 р., щодо позивача сформовано відмітку про порушення правил військового обліку; причина звернення до Національної поліції: "Неприбуття за повісткою до ТЦК та СП"; ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_10 (Біляївка); дата взяття на облік - 03.07.2012 р.
20.02.2026 р. представник позивача направила засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_10 , до ІНФОРМАЦІЯ_11 і до Міністерства оборони України. У запитах до ТЦК та СП вона просила надати підтвердження направлення позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП, інформацію і документи щодо накладення штрафу за порушення правил військового обліку, а також копії протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення. У запиті до Міністерства оборони України вона просила усунути технічний збій застосунку "Резерв+" і забезпечити позивачу можливість оформити відстрочку.
Листом від 27.02.2026 р. № 2/557 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив таке: військовозобов`язаний солдат запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; позивач користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 02.01.2026 р. на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 02.01.2026 р. у зв`язку з припиненням обставин Реєстр "Оберіг" анулював відстрочку позивача; згідно з військово-обліковими даними позивач придатний до військової служби та підлягає призову за мобілізацією; після скасування відстрочки, у зв`язку з неприбуттям позивача до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, Реєстр "Оберіг" сформував щодо нього відмітку "Порушення правил військового обліку"; для розгляду питання порушення правил військового обліку позивачу рекомендовано особисто звернутися до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку; станом на 25.02.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача до адміністративної відповідальності не притягав.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 , наданим у відповідь на адвокатський запит від 20.02.2026 р. відповідач повідомив, що розпорядником мобільного застосунку "Резерв+" є Міністерство оборони України; органом ведення Реєстру відповідно до ч.8 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" є районний ТЦК та СП; для звірки та уточнення облікових даних, у тому числі зняття з розшуку, військовозобов`язаний повинен особисто прибути до районного ТЦК та СП за місцем реєстрації; позивачу необхідно особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_12 , оскільки персональний облік військовозобов`язаних ведуть районні ТЦК та СП, а обласні ТЦК та СП здійснюють лише загальний кількісний облік.
Вважаючи протиправними дії щодо оголошення його у розшук, внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку та звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення до ТЦК та СП, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За приписами ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ч.1 ст.34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 р. № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
З аналізу наведених норм вбачається що в умовах воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, а у разі неприбуття повідомити про причини неявки у встановлений законом строк з подальшою явкою не пізніше семи календарних днів після усунення таких причин. Невиконання цього обов`язку тягне передбачені законом наслідки у сфері ведення військового обліку та може бути підставою для вчинення уповноваженими органами визначених законом дій, спрямованих на забезпечення явки військовозобов`язаного і документування відповідних обставин.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 р. № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно ст.3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За змістом ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
У свою чергу, за змістом ст.13 Закону № 1951-VIII відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.
За приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Суд зазначає, що положеннями ст.9 Закону № 1951-VIII передбачено право військовозобов`язаного звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей, внесених до Реєстру.
Так, як встановлено судом, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому саме даний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є належним органом ведення реєстру.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач із відповідною заявою про виключення відомостей щодо порушення ним правил військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_13 не звертався.
Отже, суд дійшов висновку, що питання щодо виправлення недостовірних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законом порядку не порушувалося та відповідним органом ведення Реєстру не розглядалося.
Звернення представника позивача від 20.02.2026 р. за своїм змістом стосувалися надання інформації та документів щодо направлення позивачу повістки, а також його притягнення до адміністративної відповідальності, проте не містили вимоги про виправлення або виключення з Реєстру відомостей щодо порушення правил військового обліку.
При цьому сама по собі наявність у Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, без належного встановлення обставин та підстав їх внесення, не є достатньою для висновку про протиправність саме дій відповідача, які оскаржуються в межах цієї справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дії ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо внесення та утримання відомостей про позивача як особу, що перебуває у "розшуку", в інформаційно-облікових системах військового обліку та зобов`язання виключити такі відомості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Водночас суд зазначає, що питання наявності у позивача права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та правомірності відмови в її оформленні не є предметом розгляду цієї адміністративної справи, а тому оцінка відповідним обставинам та діям уповноважених органів судом у межах даного спору не надається.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_15 ( АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua