Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №752/24465/26
Суддя: Бушеленко О. В.
Справа № 752/24465/26
Провадження №: 1-кп/752/2531/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт від 16.09.2026 та угоду про визнання винуватості від 16.09.2026 у кримінальному провадженні № 72026110000000104, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Поліське Київської області, українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, незаміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, має інвалідність ІІІ групи, офіційно не працевлаштована, раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений 16.09.2026 прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2026 за № 72026110000000104, реєстр матеріалів досудового розслідування, а також угода про визнання винуватості від 16.09.2026, укладена за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .
У підготовчому судовому засіданні сторони клопотали перед судом про затвердження угоди про визнання винуватості та, відповідно, про призначення узгодженої сторонами міри покарання.
При цьому прокурор виклала короткий зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, доповівши про наявність обов`язкових умов, які вимагає чинне процесуальне законодавство, зазначила, що обвинувачена вину визнала, щиро розкаялась, доповіла про активне сприяння ОСОБА_4 розкриттю кримінального правопорушення, узгоджену міру покарання, про відсутність цивільного позову та процесуальних витрат.
Обвинувачена підтвердила добровільність свого волевиявлення на укладання угоди і понесення узгодженого покарання, беззастережне визнання винуватості, підтвердила обізнаність з наслідками укладення і затвердження угоди, наслідками її невиконання.
Захисник підтвердив добровільність волевиявлення підзахисної на укладення угоди та просив про її затвердження судом. Також зазначив, що скарг на дії, бездіяльність органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, слідчого судді не було.
Обвинувачена ОСОБА_4 надала показання, за змістом яких офіційно не працевлаштована, проходить стажування у закладі громадського харчування, проживає одна, винаймає помешкання у м. Києві. Підприємницьку діяльність особисто ніколи не здійснювала, не знає, які види суб`єктів господарювання за законодавством України існують, що таке юридична особа, які форми вони бувають, не знає. Про порядок оподаткування підприємницької діяльності, зокрема форми оподаткування фізичних осіб - підприємців, що таке спрощена система оподаткування, Класифікатор видів економічної діяльності, які бувають види економічної діяльності, у зв`язку з чим вони існують, для чого використовуються юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, не знає нічого. У кафе у Голосіївському районі з жінкою, яка назвалася ОСОБА_6 , домовилася про реєстрацію підприємницької одиниці - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 . При цьому не збиралася і не хотіла займатися підприємництвом, але домовилася, щоб на неї було зареєстровано ФОП.
Щодо угоди про визнання винуватості суд зазначає, що її укладено 16.09.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участі її захисника - адвоката ОСОБА_5 , згідно з якою ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.
У цій угоді сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації діяння ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Відповідно до угоди обвинувачена беззастережно визнає такі обставини.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше листопада 2025 року, ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення господарської (підприємницької) діяльності, порядок державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою (досудове розслідування стосовно невстановленої особи триває), не маючи наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, реалізувала прямий спільний умисел, направлений на порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.
Реалізовуючи спільний умисел, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше листопада 2025 року ОСОБА_4 у приміщенні кафе за адресою: вул. Академіка Заболотного, 48-А, м. Київ , зустрілась з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я " ОСОБА_6 " (досудове розслідування стосовно невстановленої особи триває), яка запропонувала їй виступити в якості особи, на яку буде зареєстровано суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 , та відкрити банківські рахунки для його функціонування, тобто вчинити кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності.
Отримавши зазначену пропозицію, усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих їй невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я " ОСОБА_6 ", ОСОБА_4 , розуміючи, що вона стає фізичною особою-підприємцем та не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, з корисливих мотивів, погодилася на таку пропозицію, вступивши таким чином у попередню змову із зазначеною особою.
При цьому ОСОБА_4 , розуміючи протиправний характер таких дій, оскільки не мала наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену класифікаціями видів економічної діяльності особи-підприємця, усвідомлювала, що невстановлена особа, використовуючи реквізити зареєстрованого нею суб`єкта підприємницької діяльності, буде прикривати незаконну діяльність.
Так, реалізовуючи спільний злочинний прямий умисел і усвідомлюючи відсутність навиків та досвіду підприємницької діяльності, 26.11.2025, точні дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 надала невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я " ОСОБА_6 " доступ до власного застосунку, а саме: Єдиного державного веб-порталу електронних послуг "Дія", за допомогою якого невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я " ОСОБА_6 ", за попередньою змовою з останньою, подала від імені ОСОБА_4 заяву щодо державної реєстрації фізичної особи підприємця № НОМЕР_1 .
У той же день, 26.11.2025 об 11:16:26 год ОСОБА_4 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис під номером: 2010350000000929261 від 26.11.2025, проте фактично наміру здійснювати підприємницьку діяльність вона не мала та у подальшому правом на здійснення підприємницької діяльності вона не користувалася.
Після цього, у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місце, ОСОБА_4 зустрілася з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я " ОСОБА_6 ", в супроводі якої остання, за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я " ОСОБА_6 ", усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, здійснила відкриття банківських рахунків з метою реалізації злочинного наміру щодо використання реквізитів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в злочинній діяльності.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Вирішуючи в порядку ст. 314 КПК України питання можливості затвердження угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Цією ж частиною визначено, що така угода може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, а згідно з ч. 5 цієї статті її укладення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 52 КПК України передбачено, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.
Згідно з ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Заслухавши позицію прокурора, пояснення обвинуваченої і думку захисника, дослідивши обвинувальний акт, проаналізувавши угоду про визнання винуватості та перевіривши її на відповідність приписам чинного законодавства, суд переконався, що така угода може бути затверджена шляхом постановлення обвинувального вироку, зважаючи на таке.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ч. 4 і 7 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, оскільки санкцією ч. 2 ст. 205-1 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 8 000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Воно не належить до корупційних кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, перелік яких визначено в примітці до ст. 45 КК України.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, обвинувальним актом не встановлена, цивільний позов не заявлено. Отже, обмежень щодо можливості укладення угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України, не вбачається.
В угоді зазначено, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено 16.09.2026, тобто в день укладення угоди. Угоду укладено за участі захисника, що відповідає ч. 5 ст. 469 та п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України.
На виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, і відповідні процесуальні права (мовчати, мати захисника, допитати свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь); цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; цілком розуміє характер обвинувачення, у вчиненні якого вона визнає себе винуватою; цілком розуміє вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
З метою дотримання вимог ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Перевіривши зміст угоди, суд встановив, що вона відповідає вимогам ст. 472 КПК України та містить: сторони угоди; формулювання обвинувачення і його правову кваліфікацію із зазначенням ч. 2 ст. 205-1 КК України; істотні для цього кримінального провадження обставини; беззастережне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості; обов`язки ОСОБА_4 беззастережно визнати свою винуватість під час судового розгляду, викрити всі обставини вчинення нею кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 72026110000000104 від 16.09.2026, а також обставини вчинення іншими особами кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12026111310000752 від 02.09.2026; узгоджене покарання та згоду обвинуваченої на його призначення і на звільнення від відбування покарання з випробуванням; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання за ст. 476 КПК України; дату укладення та підписи сторін і захисника.
Сторони врахували обставини, передбачені ст. 470 КПК України, а саме ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 у проведенні досудового розслідування, характер і тяжкість підозри, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового розгляду провадження.
Суд перевірив також наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Так, обставини, які беззастережно визнає обвинувачена, відповідають формулюванню обвинувачення в обвинувальному акті та узгоджуються з її показаннями в судовому засіданні.
Підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
В угоді про визнання винуватості сторони узгодили покарання для ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки. Також сторонами погоджено застосування норм ст. 75 КК України, у зв`язку з чим вони дійшли згоди про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та застосуванням судом іспитового строку та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України. Узгоджене покарання не виходить за межі санкції ч. 2 ст. 205-1 КК України: позбавлення волі визначено на мінімальний строк за санкцією, а додаткове покарання відповідає ч. 1 ст. 55 КК України, якою встановлено строк такого покарання як додаткового від одного до трьох років. Застосування додаткового покарання при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням допускається ст. 77 КК України.
Обставиною, яка пом`якшує покарання за ст. 66 КК України є беззастережне визнання винуватості, щире каяття обвинуваченої, яке полягає у жалю з приводу вчиненого, осуді своєї поведінки, визнання всіх обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо подій кримінального правопорушення, у тому числі, часу, місця, способу вчинення, повне визнання своєї винуватості, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.
Дійшовши таких висновків та реалізовуючи імперативні повноваження щодо призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкий злочин), той вид покарання, який узгодили сторони, та зауважує, що під час розгляду було проаналізовано щирість каяття обвинуваченої та її особу, а саме: прийнято до уваги вік ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), наявність інвалідності ІІІ групи (встановлену пожиттєво), наявність середньої спеціальної освіти, відсутність на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, відсутність офіційного працевлаштування, проходження стажування у закладі громадського харчування у Голосіївському районі міста Києва, неперебування на профілактичних обліках, відсутність судимості.
Суд розділяє позицію сторін щодо того, що виправлення обвинуваченої можливе без фактичної ізоляції від суспільства з огляду на наявність обставин, які пом`якшують покарання, прагнення до виправлення, наведені вище дані про її особу. На переконання суду випробування у цьому разі має становити 1 рік.
Враховуючи викладене, суд вважає за належне затвердити угоду про визнання винуватості від 16.09.2026, визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим у ст. 65 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та зі звільненням від відбування основного покарання та установленням іспитового строку.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладатимуться обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі офіційного працевлаштування).
Згідно з ч. 3 ст. 55 КК України у разі застосування ст. 77 цього Кодексу строк додаткового покарання обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, необхідності в його застосуванні немає.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 314, 368, 374, 394, 395, 475 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16.09.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 72026110000000104 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.
2. ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки.
3. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.
4. Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи (у разі офіційного працевлаштування).
5. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua