Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №380/15069/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/15069/26

Суддя: Клименко Оксана Миколаївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Львівсправа № 380/15069/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 червня 2026 року № 134850008129 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в лавах Радянської Армії з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року, період проходження служби з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року на посадах в митних органах та перевести з 05 червня 2026 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП «Про державну службу» з урахуванням довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 136/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 137/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 05 червня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 червня 2026 року № 134850008129, ухваленим за принципом екстериторіальності (далі - також спірне/оскаржуване рішення), позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в митних органах, органах державної фіскальної служби на посадах, в період на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки законодавством, яке діяло в період служби позивача в митних органах та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 3723). Отже, період проходження позивачем служби на посадах в митних органах з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року має бути зарахований відповідачем до стажу його державної служби. Крім того, позивач відзначає, що відповідач протиправно оминув питання зарахування до стажу його державної служби період проходження ним військової служби в лавах Радянської Армії з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року.

Позивач резюмує, що стаж його роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889), а саме 01 травня 2016 року, становив більше 10 років; станом на вказану дату він займав посаду державної служби, тож, за сукупністю усіх необхідних умов (віку, страхового стажу та стажу державної служби) він має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, статті 37 Закону № 3723, проте відповідач протиправно відмовив йому в реалізації такого права.

Позивач уважає, що на пенсію державного службовця він має бути переведений з 05 червня 2026 року (з дати звернення), а відповідна пенсія має бути обчислена з урахуванням довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 136/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 137/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що за результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи позивача та наданих до заяви про перехід на пенсію державного службовця документів не встановлено правових підстав для зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року, оскільки у зазначений період позивачу були присвоєні спеціальні звання головного державного інспектора митної служби та про присвоєння спеціального звання головного державного інспектора податкової та митної справи в Львівській митниці. Наявність спеціального звання свідчить про проходження служби відповідно до спеціального законодавства, що регулювало діяльність митних органів, та не підтверджує проходження державної служби у розумінні Закону № 3723 та Закону № 889. Позивачем не надано документів, які б підтверджували, що займані ним у зазначений період посади належали до категорії посад державної служби, стаж роботи на яких відповідно до законодавства зараховується для збереження права на пенсію державного службовця після 01 травня 2016 року.

Відповідач зазначає, що до стажу державної служби позивача не враховано період військової служби в лавах Радянської Армії з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року, оскільки ні положення Закону України № 3723, ні положення Закону № 889, ні Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 229 не передбачають зарахування зазначеного періоду до стажу державної служби для цілей призначення пенсії державного службовця. Отже, доводи позивача щодо необхідності включення зазначеного періоду до стажу державної служби не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідач відзначає, що довідки про складові заробітної плати мають правове значення виключно за умови підтвердження у особи права на призначення пенсії державного службовця. Самі собою такі довідки не породжують права на переведення на інший вид пенсії та не можуть замінити відсутність необхідного стажу державної служби.

Відповідач резюмує, що оскільки, станом на 01 травня 2016 року позивач не займав посаду державної служби та не підтвердив наявність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 з обчисленням пенсії від заробітної плати згідно з довідками від 03 червня 2026 року № 136/7.4-22/51 та від 03 червня 2026 року № 137/7.4-22/51, виданими Львівською митницею, відсутні, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

З огляду на вказане просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 лютого 2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058, що підтверджується Перерахунком пенсії від 18 травня 2026 року та Розрахунком стажу форми РС-право.

05 червня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

До вказаної заяви позивач долучив, зокрема: копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1983 року; довідку Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 136/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 137/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що підтверджується розпискою-повідомленням від 05 червня 2026 року № 1976.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1983 року позивач, зокрема:

- у період з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року проходив службу в лавах Радянської Армії;

- 21 червня 2001 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу освіти Жидачівської райджержадміністрації за контрактом;

- 21 червня 2001 року присвоєно 14 ранг державного службовця;

- 25 червня 2001 року прийняв Присягу державного службовця;

- 01 липня 2003 року присвоєно черговий 13 ранг державного службовця в межах відповідної сьомої категорії класифікації посад;

- 09 березня 2004 року звільнений з посади головного спеціаліста відділу освіти Жидачівської райджержадміністрації в зв`язку з переходом на іншу роботу;

- 09 березня 2004 року призначений на посаду директора Жидачівського районного центру соціальних служб для молоді за конкурсом;

- 24 лютого 2005 року присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 21 березня 2006 року присвоєно черговий 11 ранг державного службовця в межах відповідної шостої категорії класифікації посад;

- 31 серпня 2006 року звільнений з посади директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі вступом на навчання;

- 01 квітня 2008 року призначений на посаду директора Жидачівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді відповідно до направлення на роботу;

- 06 листопада 2008 року звільнений з посади директора Жидачівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за згодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України;

- 04 жовтня 2011 року призначений на посаду головного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці як такий, що пройшов конкурс;

- 07 листопада 2011 року переведений на посаду головного інспектора-кінолога відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці;

- 01 березня 2012 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу»;

- 01 червня 2013 року переведений на посаду головного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів;

- 28 жовтня 2013 року переведений на посаду головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів;

- 01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу»;

- 26 травня 2014 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів;

- 21 січня 2015 року переведений на посаду старшого державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення та управління інфраструктури Львівської митниці Міндоходів, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника;

- 01 січня 2016 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу»;

- 11 березня 2016 року переведений на посаду старшого державного інспектора відділу складського обліку вилученого майна та розпорядженням управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Львівської митниці Міндоходів, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника;

- 01 квітня 2016 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника, як такий, що успішно пройшов стажування;

- 13 серпня 2016 року переведений на посаду державного інспектора відділу оплати праці та бюджетування, бухгалтерського обліку вилученого майна управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Львівської митниці Міндоходів, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника та на час відсутності працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 червня 2026 року № 134850008129, ухваленим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в митних органах, органах державної фіскальної служби на посадах, в період на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що згідно з матеріалами пенсійної справи та доданими документами станом на 01 травня 2016 року позивач не займав посаду державної служби. Стаж державної служби позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01 травня 2016 року становить 05 років 09 місяців 18 днів. Не зараховано до стажу державної служби позивача період з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року, оскільки наявна інформація про присвоєння йому спеціального звання головного державного інспектора митної служби та про присвоєння спеціального звання головного державного інспектора податкової та митної справи в Львівській митниці.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 червня 2026 року № 134850008129 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що є на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до статті 90 цього Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.

Насамперед суд відзначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії

Відповідно до пункту 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

За приписами пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011) передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, на підставі наведених норм час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях зараховується до стажу державної служби.

Як зазначено вище, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1983 року підтверджується, що у період з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року він проходив службу в лавах Радянської Армії, тому вказаний період військової служби мав бути зарахований відповідачем до стажу державної служби позивача на підставі абзацу п`ятого пункту 3 Порядку № 283 та абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011, однак відповідач протиправно цього не зробив, як і не пояснив у спірному рішенні причин такої поведінки.

Також за змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Згідно з частиною першою статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин першої, другої статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною першою статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04 липня 2013 року) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, законодавством, яке діяло в період служби позивача в митних органах та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Подібні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17 та інших, які суд ураховує відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Як зазначено вище, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1983 року підтверджується, що у період з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року він проходив службу на різних посадах в митних органах, тому вказаний період мав бути зарахований відповідачем до стажу його державної служби, однак відповідач протиправно цього не зробив.

Суд відзначає, що з урахуванням періоду, який відповідач у спірному рішенні визнає (05 років 09 місяців 18 днів), та тих періодів, які належить зарахувати до стажу державної служби позивача (з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року та з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року), стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить (за простими математичними підрахунками суд) більше 12 років.

Суд наголошує, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

На день звернення до відповідача за пенсією (05 червня 2026 року) позивач досягнув віку 64 роки, тобто необхідного пенсійного віку, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723.

Страховий стаж позивача (повний) становив більше 46 років, а стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01 травня 2016 року - більше необхідних 10 років; станом на вказану дату позивач займав посаду державної служби, тож, за сукупністю умов, про які зазначено вище, він має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, статті 37 Закону № 3723, однак, спірним рішенням відповідач протиправно відмовив позивачу в реалізації такого права.

Тож за встановлених судом обставин оскаржуване рішення відповідача, яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Оскільки із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач звернувся 05 червня 2026 року, то на вказаний вид пенсії він повинен бути переведений саме з цієї дати.

З метою належного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в лавах Радянської Армії з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року, період проходження служби з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року на посадах в митних органах та перевести з 05 червня 2026 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої ним заяви від 05 червня 2026 року.

Також суд відзначає, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

Тому вимога позивача про зобов`язання пенсійного органу перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 136/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідки Львівської митниці від 03 червня 2026 року № 137/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже, така вимога спрямована на майбутнє, через що не може бути задоволена судом з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2023 року справі № 560/8328/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а, яку суд ураховує на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень належить суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 червня 2026 року № 134850008129 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в лавах Радянської Армії з 06 липня 1981 року по 16 квітня 1983 року, період проходження служби з 04 жовтня 2011 року по 01 травня 2016 року на посадах в митних органах та перевести з 05 червня 2026 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої ним заяви від 05 червня 2026 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua