Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №380/13300/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/13300/26

Суддя: Клименко Оксана Миколаївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Львівсправа № 380/13300/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 70719,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- задовольнити позов Головного управління ДПС у Львівській області та стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 70719,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який станом на 03 березня 2026 року становить 70719,35 грн. Сума податкового боргу, яка підлягає стягненню, становить 70719,35 грн та складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 64364,01 грн, з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 5335,34 грн та адміністративних штрафів та інших санкцій - 1020,00 грн. Податковий борг відповідача виник на підставі винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області податкових повідомлень-рішень. Вказує, що податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» від 04 червня 2025 року № 0012305-1303-1301, яку надіслав на адресу платника податків. Позивач стверджує, що станом на сьогодні суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення наявної у нього заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом, оскільки строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду обчислюється з дня закінчення строку сплати за податковою вимогою. Податкова вимога № 0012305-1303-1301 була надіслана 04 червня 2025 року, а з позовом позивач звернувся лише у червні 2026 року, тобто з пропуском строку позовної давності на 6 місяців, без зазначення причин для його поновлення.

Відповідач зазначає, що відсутнє документальне підтвердження вручення податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, а отже, порушено процедуру досудового врегулювання (стаття 59 Податкового кодексу України).

Відповідач наголошує, що податковий борг сформовано як основний платіж за актом документальної перевірки за 2022 рік, однак вона не отримувала жодних документів, зокрема наказу про проведення перевірки, повідомлення про її початок і сам акт перевірки, що позбавило подати заперечення, передбачені статтею 86 Податкового кодексу України, а отже, робить результати перевірки протиправними.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розгляд справи здійснювати з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо клопотання відповідача про розгляд цієї справи з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом частин п`ятої - шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд відзначає, що ця адміністративна справа з огляду на предмет спору, обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність; обсяг та характер доказів; кількість учасників, є справою незначної складності, а тому її розгляд здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження.

Проте суд не знаходить підстав для проведення у цій справі судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. Жодних таких підстав відповідач у відзиві на позовну заяву не повідомляє.

Тому відповідно до пункту 6 частини шостої статті 262 КАС України підстави для розгляду цієї справи з повідомленням (викликом) сторін відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що згідно з відповіддю № 2949739 від 29 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді відповідно до вимог частини шостої статті 171 КАС України, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали відповідач отримала 29 червня 2026 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29 червня 2026 року.

Також, копію ухвали від 29 червня 2026 року суд надіслав на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та збігається з тією, яка отримана судом відповідно до вимог частини шостої статті 171 КАС України з Єдиного державного демографічного реєстру ( АДРЕСА_2 ), однак поштове відправлення не вручено адресату з причини «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером R067216774210.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини справи та оцінив їх.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 04 червня 2026 року № 2186/13-01-13-03 про податкову заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 березня 2026 року у відповідача наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001), адміністративних штрафів та інших санкцій (21081103), який загалом становить 70719,35 грн.

Податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 64364,01 грн виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «ПС» від 28 лютого 2025 року № 8591/13-01-24-08 на суму 340,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «Р» від 28 лютого 2025 року № 8590/13-01-24-08 на суму 64024,01 грн.

Податковий борг відповідача з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 5335,34 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «Р» від 28 лютого 2025 року № 8589/13-01-24-08 на суму 5335,34 грн.

Податковий борг відповідача з адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 1020,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «ПС» від 28 лютого 2025 року № 8588/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн.

Усі вищевказані податкові повідомлення-рішення податковий орган надіслав на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак такі не були вручені відповідачу та конверти з поштовим відправленням повернулися на адресу податкового органу.

Податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та адміністративних штрафів та інших санкцій на вказані суми підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), доданими позивачем до позовної заяви, відповідно до яких сума податкового боргу відповідача станом на 17 квітня 2025 року з податку на доходи фізичних осіб становить 64364,01 грн, з військового збору становить 5335,34 грн, а станом на 01 квітня 2025 року з адміністративних штрафів та інших санкцій - 1020,00 грн.

04 червня 2025 року Головне управління ДПС у Львівській області виставило відповідачу податкову вимогу форми «Ф» № 0012305-1303-1301, згідно з якою загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 02 червня 2025 року становить 70719,35 грн.

Докази оскарження згаданих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не містять відомостей про сплату відповідачем податкового боргу в сумі 70719,35 грн.

Уважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Статтею 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 цієї ж статті контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці четвертому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, таке податкове зобов`язання вважається узгодженим. А грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Ураховуючи те, що доказів оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 28 лютого 2025 року № 8591/13-01-24-08 на суму 340,00 грн, № 8590/13-01-24-08 на суму 64024,01 грн, № 8589/13-01-24-08 на суму 5335,34 грн, № 8588/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду та станом на момент розгляду цієї справи заявлені позивачем до стягнення грошові зобов`язання відповідача вважаються узгодженими.

Водночас зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

Водночас податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

На виконання вказаних положень Податкового кодексу України контролюючий орган надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0601156285963 податкову вимогу форми «Ф» № 0012305-1303-1301 від 04 червня 2025 року, відповідно до якої сума податкового боргу відповідача станом на 02 червня 2025 року становить 70719,35 грн.

Указана податкова вимога надіслана контролюючим органом на адресу АДРЕСА_2 , однак конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу повернувся на адресу контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».

Щодо цього суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770) затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків.

Абзацом четвертим пункту 6 розділу IV цього Порядку передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як слідує із матеріалів справи станом на момент надсилання відповідачу податкової вимоги форми «Ф» від 04 червня 2025 року № 0012305-1303-1301 у контролюючого органу були відомості, згідно із якими останньою відомою адресою місця проживання відповідача є АДРЕСА_2 . Тож контролюючий орган правомірно надіслав на таку адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу податкову вимогу форми «Ф» від 04 червня 2025 року № 0012305-1303-1301.

Водночас суд відзначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у разі недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, саме цей платник має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Також варто відзначити, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.

Отже, покликання відповідача на неотримання нею податкової вимоги, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу, суд відхиляє.

Водночас доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Відповідач також заперечує проти задоволення позовних вимог, покликаючись на неотримання документів про проведення перевірки та безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, що стягується, однак не надає доказів звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Суд наголошує, що у цій справі не досліджується правомірність прийняття 28 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Львівській області податкових повідомлень-рішень: № 8591/13-01-24-08 на суму 340,00 грн, № 8590/13-01-24-08 на суму 64024,01 грн, № 8589/13-01-24-08 на суму 5335,34 грн, № 8588/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн, оскільки це не є предметом розглядуваного позову.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позов, суд зауважує таке.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України прямо передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, який позивачем не порушений.

Отже, позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу у ОСОБА_1 в сумі 70719,35 грн.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 70719,35 грн задовольнити повністю.

Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 70719,35 грн.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua