Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №380/5151/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Львівсправа № 380/5151/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ057281 від 18 вересня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000,00 грн;

- судові витрати розподілити в порядку, визначеному законом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до спірною постановою до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн через відсутність у водія ОСОБА_2 заповнених тахокарт за періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2026 року, з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року. Однак, оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки водій використовує тахокарту лише тоді, коли керує транспортним засобом. За таких умов водій не може мати заповнені тахокарти за ті дні, коли він не працював, а, відповідно, не керував автомобілем. У періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року (а не по 26 липня 2024 року як зазначено в акті перевірки від 07 серпня 2024 року № АР040850), з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року водій ОСОБА_2 не працював і, відповідно, не заповнював/використовував тахокарти, оскільки не керував транспортним засобом, що свідчить про правомірність відсутності у нього заповнених тахокарт за вказані дні. Прямої вказівки на заповнення бланку підтвердження діяльності водія у період, коли він не здійснював перевезення вантажів, не є обов`язком, а є правом перевізника. Чинне в Україні нормативно-правове регулювання обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв передбачає факультативність (необов`язковість) заповнення перевізником бланку підтвердження діяльності, що унеможливлює покарання перевізника за його відсутність.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України повідомляє, що надасть докази, які підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом або не здійснював перевезення. Під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності. Тобто, у позивача, за наявного аналогового тахографа, був обов`язок надати під час перевірки тахокарти за день перевірки та попередні 28 днів або бланки підтвердження діяльності водія у разі, якщо водій не керував транспортним засобом або якщо не здійснював перевезення, який є єдиним документальним підтвердженням того, що тахокарти за попередній період відсутні з об`єктивних причин. У позовній заяві позивач не заперечує факту відсутності тахокарт та/або бланку підтвердження діяльності водія під час проведення рейдової перевірки. Отже, на виконання вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 385 водій позивача під час рейдової перевірки, у разі відсутності тахокарт, повинен був мати та надати саме бланки підтвердження діяльності водія (в разі якщо він не здійснював перевезення вантажів або виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом), чого фактично не було зроблено. Наведене у своїй сукупності свідчить про законність застосування до позивача адміністративно господарського штрафу та доводить правомірність спірної постанови.

З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 24 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача усі докази, які слугували підставою для винесення спірної постанови.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

07 серпня 2024 року о 16 год. 30 хв. (місце проведення перевірки автодорога М-06 Київ – Чоп 236 км, Житомирська область) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 05 серпня 2024 року № 001685 проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ ATE60, номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 ), що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № АР040850 від 07 серпня 2024 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За змістом указаного акту під час перевірки виявлено порушення автомобільним перевізником статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутні щоденні реєстраційні листи (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 в періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року, з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року. Від надання пояснень про причини виявлених порушень водій відмовився.

18 вересня 2024 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Чиженко Дмитро, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057281, якою постановив стягнути з ФОП ОСОБА_1 (транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 вересня 2024 року № ПШ057281.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі – Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених положень статті 48 Закону № 2344-III вказує, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте, зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Своєю чергою, абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, у розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі – Положення № 340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі – Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів визначені розділом ІІІ Інструкції № 385.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до приписів пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз наведених норм вказує на те, що автомобільний перевізник, який здійснює регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, повинен обладнати транспортний засіб діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій такого транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання, має із собою заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», яким постановила приєднатися до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева (далі – Поправка № 6 до ЄУТР), в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, водії зобов`язані надавати посадовим особам Укртрансбезпеки для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Водночас факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений бланком підтвердження діяльності.

В акті перевірки від 07 серпня 2024 року № АР040850 встановлено, що транспортний засіб позивача, як автомобільного перевізника, обладнаний аналоговим повіреним тахографом, однак, на момент проведення перевірки відсутні щоденні реєстраційні листи (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 в періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року, з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року.

Позивач не заперечує відсутності вказаних документів у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки, однак, зазначає, що у періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року (а не по 26 липня 2024 року як зазначено в акті перевірки від 07 серпня 2024 року № АР040850), з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року водій ОСОБА_2 не працював і, відповідно, не заповнював/використовував тахокарти, оскільки не керував транспортним засобом, що свідчить про правомірність відсутності у нього заповнених тахокарт за вказані дні.

Насамперед суд відзначає, що в акті перевірки від 07 серпня 2024 року № АР040850 йдеться саме про період з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року, а не по 26 липня 2024 року, як зазначає позивач. Ретельне вивчення змісту цього акту вказує, що число « 26» виправлене посадовою особою Уктрансбезпеки в акті на « 24», це підтверджує й відповідач у відзиві на позовну заяву, тому дні 25 та 26 липня 2026 року не є порушенням позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас суд підкреслює, що під час проведення перевірки водій має надати тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт – бланк підтвердження діяльності, який заповнюється автомобільним перевізником та водієм перед рейсом, що прямо випливає зі змісту Поправки № 6 до ЄУТР.

Тобто, у позивача як автомобільного перевізника був обов`язок забезпечити водія, який був відправлений у рейс, тахокартами за періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року, з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року або бланком підтвердження діяльності водія, який міг бути документальним підтвердженням того, що тахокарти за ці періоди відсутні з об`єктивних причин (у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів). Адже тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом або не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Суд наголошує на приписах пункту 6.1 Положення № 340, відповідно до яких водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Тобто, водій транспортного засобу повинен у належний спосіб підтверджувати саме свій режим праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_2 , обладнаний аналоговим повіреним тахографом, що встановлено рейдовою перевіркою та не заперечується позивачем, тож, водій такого транспортного засобу на підставі вимог пункту 3.3 Інструкції № 385, Поправки № 6 до ЄУТР повинен був мати із собою заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, в разі їх відсутності – бланк підтвердження діяльності за періоди, коли перевезення ним не здійснювалося.

Твердження позивача про те, що в нього немає обов`язку заповнювати бланк підтвердження діяльності, тому його відсутність не може трактуватися як порушення, суд оцінює критично, оскільки Поправка № 6 до ЄУТР передбачає надання до контролю у разі відсутності тахокарт саме бланку підтвердження діяльності, який заповнюється автомобільним перевізником та водієм перед рейсом.

Крім того, заповнення бланку діяльності перевізником за визначених обставин (у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів) передбачено на рівні чинного законодавства – пунктом 6.4 Положення № 340, і заповнення перевізником цього документа сприяє усуненню непорозумінь у питаннях дотримання водієм режиму праці та відпочинку за ті дні, коли з об`єктивних причин перевезення ним не здійснювалися.

З огляду на викладене вище суд резюмує, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення позивачем перевезення вантажів 07 серпня 2024 року без надання усіх необхідних документів, які передбачені законодавством (тахокарт за періоди з 11 липня 2024 року по 24 липня 2024 року, з 28 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, 04 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року або бланків підтвердження діяльності за ці дні), що є складом правопорушення, за яке абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2024 року № ПШ 057281 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Володимира Івасюка, 8, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна