Суд: Чечельницький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №151/135/26
Суддя: Токарчук Л. Г.
Справа № 151/135/26
Провадження №2/151/256/26
РІШЕННЯ
іменем України
05 листопада 2026 року селище Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Токарчук Л.Г.
за участю секретаря судових засідань Бондаренко В.П.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки, адвоката Корнійчука С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачки, адвокат Корнійчук С.А. через систему ''Електронний суд'' звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою. Позовну заяву мотивує тим, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 після смерті батька оформила спадкові права, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 травня 2009 року. Батько позивачки за час свого життя прийняв фактично спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка складається із Приватизаційного майнового сертифікату Серія ВН №0195724 (який є в оригіналі та знаходиться в позивача) та сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН №032193, оригінал якого було втрачено. Земельна частка (пай) знаходиться на території Ольгопільської сільської ради у зв`язку із Децентралізацією. Актовий запис про смерть баби ОСОБА_3 було складено 29 травня 1999 року, а померла ОСОБА_3 28 травня 1999 року. Згідно пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5 (яка діяла на час відкриття спадщини після смерті баби позивача) було зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу 1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. При зверненні позивача до органів реєстрації актів цивільного стану було встановлено, що має місце допущена описка по батькові її баби, і помилково вказано замість " ОСОБА_4 " - " ОСОБА_5 ". А тому позивач звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. 10 вересня 2025 рішенням Вінницького міського суду у справі №127/16853/25 було встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Демівка Чечельницького району Вінницької області, є рідною бабою ОСОБА_6 . Вказане судове рішення набуло законної сили 11.10.2025. Листом від 19.08.2024р. №0-2-0.6-7639/2-24 Головним управлінням у Вінницькій області на запит було повідомлено, що отримати копію сертифікату на право на земельну частку (пай), який було видано на ім`я ОСОБА_3 неможливо, оскільки у відділі №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відсутній оригінал даного сертифікату. Також у вказаному листі було повідомлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовлявся тільки в одному примірнику, а згідно запису №794 від 12.08.1997 в ''Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), видаються районною державною адміністрацією Вінницької області'' ОСОБА_3 отримала сертифікат серії ВН №0321937, про що свідчить підпис в цій книзі. Згідно Листа 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 ''Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування'' Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. При зверненні позивача до Першої Вінницької державної нотаріальної контори про видачу їй свідоцва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом Листом від 12.01.2026 було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, що вказує про труднощі в отримані свідоцтва про право на спадщину за законом у позасудовому порядку. Оскільки встановлено, що баба позивачки мала право на земельну частку (пай), що підтверджується Листом від 19.08.2024р. №0-2-0.6-7639/2-24, в якому зазначено, що згідно запису №794 від 12.08.1997 в ''Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), видаються районною державною адміністрацією Вінницької області'' ОСОБА_3 отримала сертифікат серії ВН №0321937, про що свідчить підпис в цій книзі, таке майно увійшло до складу її спадкового майна, яке за свого життя було прийнято її сином - батьком позивача, який помер недооформивши таке майно належним чином, а тому позивач змушена звернутись до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Просить визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0321937, який належав на праві власності бабі позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкоємця батька позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та який фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, але не оформив своїх спадкових прав.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11 травня 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка у судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву, так як вона не може оформити земельну ділянку, яка належала її бабці по сертифікату. Батько після смерті матері прийняв спадщину, однак за життя не встиг її оформити. Він один був у своєї матері інших спадкоємців не було, а вона одна у батька, після нього спадкоємців, також, не було. Після смерті свого батька вона оформила спадщину, залишилася лише земельна ділянка бабки, яка належала їй на піставі сертифікату. Оригіналу сертифікату на земельну ділянку у них не збереглося. Вони разом із батьком їздили до його матері (її бабки), доглядали, хоронили, після її смерті ще довгий час обробляли город та дивилися за будинком, який вподальшому продали, хоча на будинок документів ніяких не було.
Представник позивачки, адвокат Корнійчук С.А. у судовому засіданні підтримав позовну заяву повністю з підстав викладених у ній. Також зазначив, що бабка позивачки (мама її померлого батька) померла у 1999 році, батько позивачки вступив в управління майном після смерті своєї матері та прийняв спадщину, так як він її хоронив та разом із позивачкою ще довгий час після її смерті їздили, садили город та дивилися за будинком. Через деякий час вони продали у селі хату бабки, вона була глинобітна, старенька, документів на неї не було і вони їх також не робили. У батька був оригінал приватизаційного майнового сертифікату, який належав ОСОБА_3 , його матері та бабці позивачки, більше ніяких оригіналів документів у них не було. Те, що у батька був оригінал даного майнового сертифікату та те, що батько позивачки її хоронив та надалі продовжував користуватися будинком та земельною ділянкою і є те, що він прийняв спадщину (вступив в управління та володіння спадковим маном) після своєї матері. Згідно пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5 (яка діяла на час відкриття спадщини після смерті баби позивача) було зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Батько фактично прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 , однак не встиг її оформити за життя, а у 2008 році помер і він. Коли позивачка прийняла спадщину після смерті батька, то оформити земельну ділянку бабки не змогла, оскільки у неї не було оригіналу сертифікату на право на земельну ділянку. Нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа. Вони зверталися у Головне управління держгеокадастру, щоб узяти оригінал сертифікату на землю, однак їм було також відмовлено, оскільки оригіналів у них немає, і оригінали сертифікатів виготовляються лише в одному екземплярі. Оскільки оригінал сертифікату на земельну частку (пай) був втрачений, а іншим шляхом визнати право на земельну частку (пай) не можливо, тому просять визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) згідно сертифікату, який належав бабі позивачки ОСОБА_3 .
Представник відповідача Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Гарник А.В. у судове засідання не з`явився, подавши згідно ч.3 ст.211 ЦПК України до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у розгляді справи покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_8 , яка є тіткою позивачки по маминій лінії у судовому засіданні підтвердила те, що знає сім`ю позивачки давно, так як її сестра була заміжня за померлим ОСОБА_2 .. Знає те, що позивачка їздила із батьком у село до бабки, він був у неї один син, коли вона померла, то вони її хоронили, а після смерті бабки їздили ще довго доглядали за стареньким будинком, біля будинку була земельна ділянка, яку вони також обробляли.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників справи та свідка дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) є донькою та спадкоємицею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .(а.с.9,7)
Позивачка прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №7-696.(а.с.8)
ОСОБА_2 є спадкоємцем майна матері ОСОБА_3 після смерті якої він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, яке складається у тому числі і земельної ділянки, згідно сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) виданого на громадянку ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 12.08.1997 року № 794.
Факт належності ОСОБА_3 сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) серія ВН №0321937 від 12.08.1997 року № 794 підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на громадянку ОСОБА_3 був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ВН №0321937 від 12.08.1997 № 794 та виданий, про що свідчить підпис в цій книзі. (а.с.80, 81)
Факт фактичного вступу її батька ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном підтверджено наявністю оригіналу приватизаційного майнового сертифікату серія ВН №0195724.(а.с.13)
Крім того, як вбачається із заповіту зареєстрованого в реєстрі за №26 від 26.07.1984 ОСОБА_3 заповіла усе своє майно та все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_2 (а.с.25)
Оригінал сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) виданого на громадянку ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 12.08.1997 року № 794 не зберігся.
Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. на усне звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , який згідно заповіту, посвідченого Демівською сільською радою Чечельницького району Вінницької області 26 липня 1984 року, за реєстровим №26 був спадкоємцем ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належить ОСОБА_3 , оскільки спадкоємець не надав відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно - право на земельну частку (пай), яка перебуває у власності КСП ''Жовтнева перемога'' с.Демівка, Чечельницького району Вінницької області в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить ОСОБА_3 (а.с.17)
Згідно п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5 (яка діяла на час відкриття спадщини після смерті баби позивача) було зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном
може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Статтею 2 Закону України ''Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)'' передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 ''Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування'' у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна матері ОСОБА_3 після смерті якої він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину після її смерті, а позивачка прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_2 .. Однак, враховуючи, що позивачка не може оформити свої спадкові права у позасудовому порядку в зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Позовну заяву задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 2,12 га в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0321937, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 12 серпня 1997 року за № 794, належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , спадкоємцем якої був ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , картка платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (місцезнаходження: с.Ольгопіль, вул.Центральна, буд.131, Гайсинського району Вінницької області, поштовий індекс 24830, код ЄДРПОУ 04331931) .
Суддя Людмила ТОКАРЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua