Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №141/578/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Суд: Оратівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок вчинення домашнього насильства

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №141/578/26

Суддя: Климчук С. В.

Справа № 141/578/26

Провадження №2/141/463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Діденко Н.П.,

відповідач ОСОБА_2 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 141/578/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної вчиненням адміністративного правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

23.07.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної вчиненням адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 12 листопада 2015 року по 08 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . У шлюбі сторони виховували спільних неповнолітніх та малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, 19 квітня 2026 року приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив словесний конфлікт, в ході якого виражався в сторону своєї дружини, позивача ОСОБА_1 нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, намагався вчинити бійку, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Також 06.05.2026 приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини, позивача ОСОБА_1 , а саме виражався в сторону останньої нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, яке полягає у вчиненні дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

19.04.2026 приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 в присутності своєї малолітньої доньки гр. ОСОБА_5 вчинив словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_1 та намагався вчинити бійку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю малолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.

Також 19.04.2026 приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 в присутності своєї неповнолітньої доньки гр. ОСОБА_6 вчинив словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_1 та намагався вчинити бійку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю неповнолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.

Окрім того, 19.04.2026 приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 в присутності свого неповнолітнього сина гр. ОСОБА_3 вчинив словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_1 та намагався вчинити бійку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю неповнолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.

06.05.2026 приблизно о 19 год в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 в присутності своєї неповнолітньої доньки гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю неповнолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру.

Також 06.05.2026 приблизно о 19 год в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 в присутності своєї малолітньої доньки гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме виражався в сторону дружини нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю малолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.

Окрім того, 06.05.2026 приблизно о 19 год в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 в присутності свого неповнолітнього сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю неповнолітньої дитини, чим вчинив відносно ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення стосовно малолітньої особи та неповнолітніх осіб домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілим.

За результатами розгляду адміністративних справ про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у об`єднаній справі № 141/316/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок). Також ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн (одну тисячу двадцять гривень 00 копійок). На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн (одну тисячу двадцять гривень 00 копійок), а також направлено ОСОБА_2 до Комунального закладу «Оратівський селищний центр соціальних служб» Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" строком на 6 (шість) місяців.

Внаслідок вчиненого відповідачем відносно позивача домашнього насильства ОСОБА_1 проходила лікування, про що свідчать відповідні медичні документи та чеки на придбання лікарських препаратів на лікування. Позивачу було встановлено діагноз: неврологічні захворювання, тривожний розлад, призначено медичні препарати, визначено потребу тривалого постійного лікування (два роки) та консультації психолога. Позивачем було закуплено лікарські препарати на суму 4640,73 грн з розрахунку на місяць, однак, з урахуванням того, що позивач потребує тривалого лікування та строку лікування, сума на відновлення та лікування позивача становитиме 111377,52 грн (4640,73 грн * 24 календарних місяці = 111377,52 грн).

Також діти позивача та відповідача понесли сильні душевні страждання внаслідок вчиненого домашнього насильства відповідачем відносно них та їх матері.

Внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення відповідачем позивачу було завдано матеріальну шкоду на суму 111377,52 грн та моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн ( з розрахунку по 10000,00 грн на позивачку та на кожну дитину).

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення домашнього насильства, в розмірі 40000,00 грн та матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення домашнього насильства, в розмірі 111377,52 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн та судовий збір в сумі 1513,78 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі № 141/578/26 та призначено підготовче судове засідання на 27.08.2026.

Ухвалою суду від 27.08.2026 закрито підготовче провадження у справі 141/578/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2026, в судове засідання викликано сторін та їх представників.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2026, оголошено перерву до 29.10.2026, у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача адвоката Діденко Н.П.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.10.2026 не з`явився, повноважного представника до суду не направив, правом на подачу відзиву не скористався.

Натомість, 28.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 від 28.10.2026, у якій відповідач просить суд розгляд справи № 141/578/26 проводить без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме визнає моральну шкоду у загальному розмірі 40000,00 грн, тоді як у стягненні матерільної шкоди просить суд відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з`ясувавши думку позивача та його представника, з урахуванням конкретних обставин справи № 141/578/26, а також наявності доказів своєчасного та належного повідомлення відповідача про час, день та місце розгляду справи та подання ним відповідної заяви від 28.10.2026, доходить висновку про можливість розгляду справи № 141/578/26 за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 29.10.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Діденко Н.П. позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково адвокат Діденко Н.П. зазначила, що навіть на момент розгляду даної справи зі сторони відповідача відносно позивача не припиняється вчинення домашнього насильства, а тому виправлення зі сторони відповідача немає. Окрім того, ніяких доказів або заперечень стосовно розміру чи підстав для стягнення матеріальної шкоди відповідачем не надано, а лише висловлено власну думку. Таким чином, адвокат Діденко Н.П. вважає, що письмовими доказами у справі підтверджено заподіянння і моральної і матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши матеріали справи № 141/578/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як убачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 20.01.2024 Оратівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Балабанівка Оратівського району Вінницької області, про що 10.08.2011 складено відповідний актовий запис № 10, у графі «Батько» зазначено « ОСОБА_2 », у графі «Мати» зазначено « ОСОБА_1 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 20.01.2024 Оратівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Балабанівка Оратівського району Вінницької області, про що 10.08.2011 складено відповідний актовий запис № 11, у графі «Батько» зазначено « ОСОБА_2 », у графі «Мати» зазначено « ОСОБА_1 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 26.09.2016 Виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Балабанівка Оратівського району Вінницької області, про що 26.09.2016 складено відповідний актовий запис № 07, у графі «Батько» зазначено « ОСОБА_2 », у графі «Мати» зазначено « ОСОБА_1 ».

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 08.07.2026 у справі № 141/237/26 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.11.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 48.

Як убачається із довідки ГУНП у Вінницькій області № 105909-2026 від 13.05.2026 про результати розгляду звернення ОСОБА_1 , 06.05.2026 о 19:20 год надійшло повідомлення зі служби «102» до чергової частини відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП про те, що за адресою АДРЕСА_1 заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , повідомила про те, що чоловік ОСОБА_2 дебоширить у присутності дітей та створює нестерпні умови для проживання. В ході реагування на вказане повідомлення та при прибутті на місце виклику було встановлено, що 06.05.2026 приблизно о 19:20 год в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_8 , висловлювався в сторону дружини ОСОБА_1 нецензурною лайкою, провокував конфлікт. Відносно гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серія ВБА № 148013 та винесено терміновий заборонний припис серія АА № 462351. В подальшому було встановлено, що під час даної події були присутні неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час домашнього насильства ніхто тілесних ушкоджень не отримав. Отримані звернення були зареєстровані в журналі єдиного обліку відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 06.05.2026 за № 2112, № 2113, № 2114. Відносно гр. ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серія ВБА № 148014, ВБА № 148015, ВБА № 148016. Вказані адміністративні матеріали буде надіслано до Оратівського районного суду для розгляду (абзац 1, абзац 4-абзац 6 довідки).

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.05.2026 ОСОБА_1 просить працівників поліції вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який 06.05.2026 приблизно о 19:00 год вчинив словесний конфлікт в присутності їх неповнолітніх дітей, в ході якого виражався у її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.

Як убачається з письмового пояснення ОСОБА_3 від 06.05.2026 (пояснення відібрано у присутності матері ОСОБА_1 ) 06.05.2026 приблизно о 20:00 год вона перебувала на території домогосподарства, у якому проживає, в цей час її батько ОСОБА_2 прийшов з роботи та у нього з їх матір`ю ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої батько виражався нецензурною лайкою, погрожував матері та сказав, що спалить будинок, в результаті чого малолітня ОСОБА_3 злякалась.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_4 від 06.05.2026 (пояснення відібрано у присутності матері ОСОБА_1 ), 06.05.2026 приблизно о 19:00 год вона разом із матір`ю ОСОБА_1 , братом ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_3 перебували на території домогосподарства, в якому вони спільно проживають. В подальшому у матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, в ході якого батько виражався в сторону матері нецензурною лайкою та погрожував, що спалить будинок.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_3 від 06.05.2026 (пояснення відібрано у присутності матері ОСОБА_1 ), 06.05.2026 приблизно о 19:00 год він разом із матір`ю ОСОБА_1 та сестрами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебували на території домогосподарства, в якому вони спільно проживають. В цей час з роботи повернувся батько ОСОБА_2 , у якого з матір`ю ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, в ході якого батько виражався в сторону матері нецензурною лайкою, голосно кричав та погрожував. Неповнолітній ОСОБА_3 сказав батьку, щоб він перестав кричати, однак ОСОБА_2 не реагував та продовжував кричати, внаслідок чого йому було страшно.

Як убачається з протоколів про адміністративні правопорушення серії ВБА № 148013 від 06.05.2026, серії ВБА № 148016 від 06.05.2026, серії ВБА № 148014 від 06.05.2026 та серії ВБА № 148015 від 06.05.2026, 06.05.2026 приблизно о 19 год 00 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме виражався в сторону останньої нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою (дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, яке полягає у вчиненні дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої). Також 06.05.2026 приблизно о 19 год в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 в присутності своїх неповнолітніх дітей: доньки гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також малолітньої доньки гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю дітей, чим вчинив відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру (дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення стосовно малолітньої особи та неповнолітніх осіб домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілим).

В подальшому постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 19.05.2026 у справі № 141/315/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні ним 19.04.2026 та 06.05.2026 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн (одну тисячу двадцять гривень 00 копійок). Також направлено ОСОБА_2 до Комунального закладу «Оратівський селищний центр соціальних служб» Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" строком на 6 (шість) місяців. Постанова суду набрала законної сили 01.06.2026.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради від 02.06.2026, за результатами обстеження ОСОБА_1 встановлено діагноз F 41.1 Генералізований тривожний розлад. Призначення: есциталопрам 10 мг вранці тривало, атаракс 25 мг на ніч 1 місяць, цефонейро по 1 т 2 р/д 1 місяць, спостереження сімейного лікаря, повторний огляд при потребі.

Також згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Сімейний» № 2059 від 04.06.2026, за результатами звернення ОСОБА_1 встановлено діагноз - N 99 неврологічні захворювання, генералізований тривожний розлад. Призначено препарати: есциталопрам 10 мг вранці тривало, атаракс 25 мг на ніч 1 місяць. Потребує тривалого постійного лікування.

Натомість, як убачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Сімейний» № 2059 від 19.05.2026, за результатами звернення ОСОБА_1 встановлено діагноз основний - N 99 неврологічні захворювання, супутні – К-99-ХСК інші, К-86- гіпертонія неускладнена. Лікувальні і трудові рекомендації: консультація психіатра, постійний регулярний прийом тискознижуючих препатарів під контролем АТ до 130/80 мм рт ст., лоспирин 75 мг 1 таб після вечері постійно, аторвастатин 20 мг перед сном постійно під контролем ліпідограми, печінкових проб. Буспірон 10 мг 1 таб 1 р д тривало, не менше 2-х років.

А згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Сімейний» № 2059 від 04.06.2026, за результатами звернення ОСОБА_1 встановлено діагноз основний - N 99 неврологічні захворювання, інші. У графі "лікувальні і трудові рекомендації" зазначено, що при індивідуальній непереносимості есциталопраму відмінити прийом, замінити на Буспірон 10 мг 1 таб 1 раз на добу тривало (2 роки). Самому не відміняти.

01.07.2026 між КЗ «Оратівський СЦСС» (далі по тексту – виконавець) та ОСОБА_2 (далі по тексту – отримувач послуги) було укладено договір про реалізацію програми для кривдників (далі по тексту – договір), згідно умов якого предметом цього договору є взаємодія сторін договору при здійсненні заходів щодо проходження/реалізації програми з метою припинення насильства та недопущення його в подальшому. Виконавець зобов`язується надавати отримувачу послуги для проходження ним програми, а отримувач послуги зобов`язується пройти програму у повному обсязі, дотримуючись умов цього договору (п. 1.1., п. 1.2. договору).

24 жовтня 2026 року відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, у зв`язку із вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (вчинив умисні дії психологічного характеру, які полягають у висловлюванні нецензурною лайкою в сторону останньої). Відносно ОСОБА_2 встановлено заходи термінового забороннного припису стосовно кривдника, а саме заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис винесено строком на 7 діб (з 24.10.2026 о 15:35 та діє до 31.10.2026 до 15:35).

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень цих норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Судом установлено, що постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 19.05.2026 у справі № 141/315/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні ним 19.04.2026 та 06.05.2026 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн (одну тисячу двадцять гривень 00 копійок), а також направлено ОСОБА_2 до Комунального закладу «Оратівський селищний центр соціальних служб» Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" строком на 6 (шість) місяців. Постанова суду набрала законної сили 01.06.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовим рішенням, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, на підставі чого, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такою особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Тим самим, наявність вини у діях відповідача у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно позивача та спільних неповнолітніх дітей та малолітньої доньки, у даному випадку, встановлено і не підлягає доказуванню.

Законом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VII від 07.12.2017 року (далі по тексту – Закон №2229-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2229-VII домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3 ч.1 ст.1 Закону №2229- VII).

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229- VII).

Відповідно до п. п .6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VII особа, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Протидія домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки (п.12 ч.1 ст.1 Закону № 2229- VII).

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 6 та п. 7 ч.2 ст. 3 Закону № 2229-VII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя; колишнє подружжя ; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти);

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 21 Закону № 2229- VII постраждала особа має право на відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров`ю, у порядку, визначеному законодавством.

Особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (ст. 30 Закону № 2229- VII) .

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяну внаслідок вчинення домашнього насильства, суд зважає на наступне.

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Також згідно ч. 4-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Вирішуючи питання щодо стягнення розміру завданої моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його тяжкість та наслідки для відповідача та їх спільних дітей, характер і обсяг душевних страждань, яких зазнали потерпілі внаслідок вчинення відповідачем адміністративних правопорушень, пов`язаних із вчиненням домашнього насильства.

Досліджуючи матеріали справи № 141 /578/26 та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду позивачці, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, а також з урахуванням фактичного визнання відповідачем ОСОБА_2 заподіяння моральної шкоди та визнання позову у цій частині, суд вважає доведеним той факт, що внаслідок вчинення відповідачем домашнього насильства, позивачу та її дітям завдано моральної шкоди, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненням адміністративного правопорушення, підлягають задоволенню у повному обсязі, та з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача 40000,00 грн моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ця сума, враховуючи характер дій відповідача, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення домашнього насильства, судом керується наступним.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Судом установлено, що на підтвердження понесених матеріальних витрат позивачем ОСОБА_1 надано квитанції та фіскальні чеки на купівлю лікарських препаратів у загальному розмірі на суму 4640,73 грн.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено факт понесення нею вищезазначених витрат, які пов`язані з лікуванням, та яке проходила позивач внаслідок вчиненого відносно неї домашнього насильства, а тому матеріальна шкода, заподіяна внаслідок вчинення домашнього насильства, саме в розмірі 4640,73 грн підлягає відшкодування відповідачем позивачу.

Доводи позивача та її представника про те, що вона потребує тривалого лікування та строку лікування (два роки), а тому сума на відновлення позивача становитиме 111377,52 грн (4640,73 грн * 24 календарних місяців) суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки з наданих фіскальних чеків убачається придбання лікарських препаратів не за один календарний місяць, а за три календарних місяці (травень 2026, червень 2026 та липень 2026 року), а тому розрахунок позивача не є коректним та не підтверджений належними доказами.

Зокрема, із наданих виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого убачається, що переважну частину лікарських препаратів було призначено позивачу ОСОБА_1 на один місяць, натомість тривало призначено лише лікарський засіб «Есциталопрам» 10 мг, який в подальшому рекомендовано змінити на «Буспірон» 10 мг 1 таб 1 раз на добу (2 роки).

Поряд з цим, суд критично оцінює виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Сімейний» № 2059 від 19.05.2026 та від 04.06.2026, які були надані позивачем у судовому засіданні 29.10.2026, оскільки першочергово, при поданні позову до суду позивачем та її представником до позовної заяви було долучено аналогічну виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Сімейний» за № 2059 від 04.06.2026, а також консультаційний висновок спеціаліста КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради від 02.06.2026, в яких не було зазначено тривалість лікування позивача саме терміном 2 роки.

Окрім цього, суд зазначає, що доказів того, що у вересні 2026 року та у жовтні 2026 року (під час розгляду справи № 141/578/26 судом) позивач продовжує приймати відповідні лікарські препарати (чеки та квитанції на придбання лікарських препаратів, тощо), та, як наслідок цього, дійсно потребує подальшого лікування, суду не надано та матеріали справи № 141/578/26 не містять.

Також суд зауважує, що інші доводи позивача та її представника щодо заявлених позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 141/578/26, та відповідно не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 446,41 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правничої допомоги № 543 від 26.06.2026, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Діденко Н.П., відповідно до якого сторонами погоджено гонорар адвоката, що складає 5000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги № 1313932 від 26.06.2026, а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 543 від 20.07.2026 про сплату Вербецькою О.Г. 5000,00 грн.

На підставі зазначеного, представник позивача адвокат Діденко Н.П. просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Суд зазначає, що у постанові від 20 жовтня 2021 року по справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи фактичні обставини справи № 141/578/26 та обсяг виконаної роботи адвокатом, а також відсутність від відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1474,50 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 29,49 % від суми заявлених позовних вимог), який на думку суду буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 22-23, 1166 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення домашнього насильства, в розмірі 40000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення домашнього насильства, в розмірі 4640,73 грн (чотири тисячі шістсот сорок гривень 73 копійки).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 446,41 грн (чотириста сорок шість гривень 41 копійка).

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1474,50 грн (одна тисяча чотириста сімдесят чотири гривні 50 копійок).

7. Копію рішення направити відповідачу ОСОБА_2 згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 06.11.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Климчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua