Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №132/1524/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Суд: Калинівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №132/1524/26

Суддя: Павленко І. В.

Справа № 132/1524/26

Провадження № 2/132/1214/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Павленка І.В.,

секретаря Олійник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в інтересах якого діє представник – Паладич Аліна Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в особі представника – Паладич А.О. звернулося до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 січня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1369602 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % на день, також договором передбачена можливість застосування зниженої процентної ставки 0,010 % на день за визначених договором умов.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив при оформленні кредиту, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з порушенням умов договору, здійснивши часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, останній з яких було здійснено 16.01.2024 року в сумі 302,00 грн. У подальшому належного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач не забезпечив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за договором про надання споживчого кредиту № 1369602 від 03.01.2024 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу заборгованість відповідача за кредитним договором № 1369602 становить 38302,00 грн, з яких: 4000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 34302,00 грн – заборгованість за процентами, пеня та штрафи – 0,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1369602 від 03.01.2024 року в розмірі 38302,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 головуючим суддею був визначений суддя Павленко І.В.

12.05.2026 року та 22.06.2026 року судом було направлено запити до Гущинецького старостинського округу Калинівської ОТГ та Іванівської сільської об`єднаної територіальної громади з метою уточнення місця проживання відповідача. Однак відповіді на зазначені запити до суду не надходили. У зв`язку з цим 03.07.2026 року судом було направлено запит до відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

06.07.2026 на запит суду з відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради надійшла інформація про реєстрацію місця проживання особи, відповідно до якої ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу та роз`яснено право на подання заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про необхідність надання відзиву проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України регламентовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 03 січня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1369602 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало позичальнику кредит у гривні в сумі 4000,00 грн, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % на день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки 0,010 % на день за умов, визначених договором.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 4000,00 грн, строк кредитування – 360 днів, стандартна процентна ставка – 2,5 % на день. Порядок повернення кредиту передбачає здійснення платежів кожні 10 днів відповідно до графіка платежів.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується примірником електронного договору та матеріалами кредитної справи.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, а сам договір укладено з дотриманням вимог законодавства щодо його форми.

Доказів того, що кредитний договір у встановленому законом порядку визнано недійсним, суду не надано.

З дослідженого в судовому засіданні листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20250814-672 від 14.08.2025 року вбачається, що ТОВ «ПЕЙТЕК» надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків. Між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» успішно перерахувало на платіжну картку клієнта грошові кошти в сумі 4000,00 грн. Дата виконання платежу – 03.01.2024 року о 17:50:24, призначення платежу – зарахування на картку, ЕПЗ 4441114468653702.

Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується належними доказами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1369602 від 03.01.2024 року, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 302,00 грн, яка була зарахована в рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Станом на дату складання розрахунку заборгованість відповідача становить 38302,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000,00 грн; заборгованість за процентами – 34302,00 грн; заборгованість за штрафом – 0,00 грн.

Суд бере до уваги, що договір про надання споживчого кредиту укладено 03.01.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки. Відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів після набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки для договорів, укладених у цей період, не міг перевищувати 2,5 %. Оскільки спірний договір укладено 03.01.2024 року, погоджена сторонами стандартна процентна ставка 2,5 % на день не перевищувала встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1369602 від 03.01.2024 року із зазначенням заборгованості в розмірі 38302,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем також надано платіжну інструкцію від 16.07.2025 року № 10120, відповідно до якої ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало на користь ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» грошові кошти в сумі 5158673,84 грн із призначенням платежу: оплата фінансування згідно з договором факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року.

Таким чином, із досліджених доказів убачається, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1369602 від 03.01.2024 року.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов`язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Отже, позивачем надано належні докази набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 1369602 від 03.01.2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписанням договору сторонами досягнуто домовленості щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Оскільки відповідачем порушено зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 38 302,00 грн.

Указаний розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1369602 від 03.01.2024 року, який відповідачем не спростований. Доказів на підтвердження належного виконання умов договору, повного погашення заборгованості або контррозрахунку відповідач суду не надав.

Суд враховує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на сторони покладено обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому суд оцінює надані сторонами докази у їх сукупності, а не лише факт ненадання відповідачем заперечень проти позову.

Аналізуючи викладене вище та беручи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією, а рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 628, 629, 1046-1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 178, 191, 211, 223, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1369602 від 03 січня 2024 року в розмірі 38 302 (тридцять вісім тисяч триста дві) гривні 00 копійок та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Представник позивача: Паладич Аліна Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ І.В. Павленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua