Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №642/9833/26
Суддя: Петрова Н. М.
06.11.2026 Справа № 642/9833/26 Провадження № 3/642/1787/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Петрова Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , одружений, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , військовий квиток НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
02.11.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов протокол ДНХ– 7150 від 17.10.2026, відповідно до якого 17.10.2026 о 16:00 год. підполковник ОСОБА_1 виявлений за адресою: АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не чітка мова, під час виконання службових обов`язків.
В подальшому підполковника ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 доставлено до КНП ХОР «ОКПЛ №3» для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак підполковник ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.
Таким чином, підполковник ОСОБА_1 діючи в умовах особливого періоду (воєнного стану), вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
06.11.2026 до суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Бухана В.Г. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Клопотання обґрунтовано тим, що протокол про адміністративне правопорушення не обґрунтований достатніми доказами наявності складу та події адміністративного правопорушення, кваліфікація дій особи не відповідає вимогам законодавства про адміністративні правопорушення, документи, що містяться у матеріалах справи, складені з порушеннями вимог діючого законодавства.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бухан В.Г. також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів (накази, розпорядження тощо), які б підтверджували факт виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби 17.10.2026 о 16:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у зв`язку із виявленням ознак сп`яніння уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, його результатів, незгоду із результатами огляду або відмову від його проходження.
Також вказує, що в матеріалах справи відсутній акт огляду ОСОБА_1 , складений уповноваженою посадовою особою за його результатами та відомості про відмову від його проведення або незгоду із результатами огляду, відсутнє в матеріалах справи і направлення командира (начальника) про направлення ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури проведення огляду, виявлення ознак оформлення відповідних документів.
Крім того, звертає увагу суду, що огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням вищенаведених положень Порядків №32 та №241, оскільки проводився без використання спеціальних технічних засобів відеозапису та без залучення свідків, що свідчить про недійсність результатів такого огляду. Також зазначає, що результати медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я оформлені випискою із медичної карти амбулаторного хворого, що не передбачено вищенаведеними положеннями Порядку №241.
До того ж, звернув увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебував на бойовому чергуванні на пунктах управління 14 армійського корпусу з 08-00 години 16 жовтня 2026 по 08-00 годину 17 жовтня 2026, про що надав суду витяг з наказу від 15.10.2026 № 288/бч, а тому після 08-00 години 17 жовтня 2026 він не виконував військові обов`язки.
Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП не доведена, а обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення є суперечливими та не відповідають дійсності, що виключає доведеність вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП за стандартом ЄСПЛ «поза розумним сумнівом», тому просить суд провадження у справі №642/9833/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бухан В.Г. підтримав клопотання про закриття адміністративного провадження та просив суд закрити справу на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Бухана В.Г., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Вимогами ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1ст.130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Так, у рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine»)no. 16437/04 ECHR 14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).
Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частина 3 ст.172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст.1, ч. 8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався указами Президента України та триває досі.
Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-7150 від 17.10.2026 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 172 КУпАП, як порушення порядку проходження військової служби, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду.
Зазначений протокол не відповідає встановленим вимогам статті 256 КУпАП, оскільки викладені у ньому ознаки об`єктивної сторони вчинення військовослужбовцем дій у вигляді виконання обов`язків військової служби не збігаються із положеннями статті 172-20 КУпАП, не відповідають об`єктивній стороні правопорушення, яке згаданою нормою кваліфікується як адміністративне правопорушення, та одночасно виключають підстави для притягнення за таке діяння до адміністративної відповідальності.
Питання виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби (її початок, припинення, закінчення, час та місце її виконання), наявність яких є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII). Так, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Отже, згідно із наведеними положеннями Закону № 2232-XII виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби відбувається протягом певного періоду, який обмежується робочим (навчальним) часом (з включення шляху на службу та зі служби), строком перебування у відрядженні, строком виконання наказу відповідного командиру або вчиненням дій, спрямованих урятування життя, державного власності та інших дій.
Безпосередня службова діяльність військовослужбовців регулюється відповідними військовими статутами, зокрема Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, яким керуються всі військові частини та який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Відповідно до статті 28 зазначеного Статуту одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України є єдиноначальність, яка, крім іншого, полягає наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази і забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів). Згідно з положеннями статуту внутрішньої служби Збройних сил України виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби відбувається, у тому числі шляхом несення різного роду чергувань, добових та денних нарядів (по черговій часті, медичному пункту, автомобільно парку, варта та інше), які визначаються наказами командирів та відображенням у відповідних військових документах.
Крім того, частиною 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами, у тому числі права на відпочинок.
Так, відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2011-XII загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті, коли відбуваються військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відповідно до положень п. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999 року (Далі Статут), Розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування. Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Згідно вимог п. 200 Сатуту, Розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року. Розпорядок дня затверджується на навчальний рік (період навчання) і може уточнюватися командиром (начальником) на час проведення навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, варті тощо з урахуванням особливостей їх виконання. Згідно вимог п. 201 Статуту, у розпорядку дня має бути передбачений час для проведення ранкової фізичної зарядки, ранкового огляду, ранкового й вечірнього туалету; для навчальних занять і підготовки до них; для інструктажу та розводу добового наряду; для зміни спеціального (робочого) одягу, чищення одягу, взуття, миття рук перед їжею, харчування, обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки; для національно-патріотичної, культурологічної та спортивно-масової роботи, підбиття підсумків стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки, слухання радіо й перегляду телепередач; для приймання хворих у медичному пункті, приймання військовослужбовців командуванням з особистих питань, відвідування військовослужбовців; для особистих потреб військовослужбовців, вечірньої прогулянки, вечірньої повірки та восьмигодинного сну
Відповідно до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення о 16.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби, при цьому не зазначено які саме обов`язки військової служби він виконував безпосередньо у цей час та в цьому місці, в чому вони полягали, протягом якого періоду відбувалися та на підставі яких нормативно-правових актів чи наказів командира це здійснювалося.
В матеріалах справи відсутні докази (накази, розпорядження тощо), які б підтверджували факт виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби у вказаний час та вказаною адресою.
Крім того, згідно наказу командира 14 армійського корпусу від 15.10.2026 року №288/бч, ОСОБА_1 призначено на бойове чергування з 08.00 16 жовтня 2026 року до 08.00 17 жовтня 2026 року, після завершення якого у останнього був вихідний день, у зв`язку з чим обов`язки військової служби він не виконував.
Не здійснення конкретних обов`язків військової служби у згаданий час, яке є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, свідчить про відсутність складу цього правопорушення.
Крім того, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не узгоджується з об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Так, згідно ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема за виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а не за їх виконання з явними ознаками вживання алкогольних напоїв, як це зазначено у протоколі.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 зазначено місце вчинення правопорушення – АДРЕСА_2 . За вказаною адресою розташована АЗС (згідно відомостей гугл карт).
Доказів про те, що за вказаною адресою ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби або зазначена адреса є місцем тимчасової дислокації військової частини матеріали справи не містять. Таким чином, належними та допустимими доказами місце вчинення правопорушення не підтверджено, відповідні відомості відсутні у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі стосовно ОСОБА_1 не містить всіх істотних ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Щодо дотримання законодавства під час оформлення матеріалів та складання протоколу про вчинення адміністративні правопорушення.
Порядок проведення огляду військовослужбовців на стан сп`яніння, підстави та процедура такого огляду регламентовані положеннями ст. 266-1 КУпАП, «Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ №32 від 12.01.2024 року (далі Порядок №32) та «Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого наказом МОУ №241 від 16.04.2025 року (далі Порядок №241).
Відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Матеріали справи не містять відомостей про проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у зв`язку із виявленням ознак сп`яніння уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, його результатів, незгоду із результатами огляду або відмову від його проходження.
Відповідно до п. 2 Порядку №32, ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, форма акта огляду на стан сп`яніння, акта медичного огляду та висновку, який складається за результатами медичного огляду, а також порядок застосування спеціальних технічних засобів і тестів визначаються центральними органами виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають відповідні військові формування, а також правоохоронними органами спеціального призначення та Службою зовнішньої розвідки за погодженням з МОЗ. Згідно вимог п. 3 Порядку №32, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння). Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до п. 5 Порядку №32, огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку. Згідно вимог п. 7 Порядку №32, результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння. Відповідно до положень п. 8 Порядку №32, військовослужбовець/ військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
Отже, з урахуванням вищенаведених положень Порядку №32, огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я передує огляд уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу та тесту, результати якого оформлюються актом огляду. У разі відмови військовослужбовця від проведення огляду або його незгоди з результатами такого огляду, він направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
В матеріалах справи відсутній акт огляду ОСОБА_1 , складений уповноваженою посадовою особою за його результатами та відомості про відмову від його проведення або незгоду із результатами огляду. Відсутнє в матеріалах справи і направлення командира (начальника) про направлення ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури проведення огляду, виявлення ознак сп`яніння, оформлення відповідних документів.
Крім того, згідно положень ст. 266-1 КУпАП, під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять відомостей про застосування спеціальних технічних засобів відеозапису або неможливості їх застосування, свідки для проведення огляду також не залучались.
Отже, огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням вищенаведених положень Порядків №32 та №241, оскільки проводився без використання спеціальних технічних засобів відеозапису та без залучення свідків, що свідчить про недійсність результатів такого огляду.
Порядок проведення огляду, оформлення його результатів, форма та зміст документів, що складаються за результатми огляду чітко регламентовані Порядком №32 та Порядком №241.
Так, згідно вимог п. 6 Порядку №241, направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1) військовослужбовця/військовозобов`язаного до закладу охорони здоров`я здійснюється відповідним начальником органу управління Служби правопорядку, командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил України. Форма такого направлення затверджена вказаним Порядком (додаток 1).
Однак, в матеріалах справи відсутнє направлення встановленої форми про направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я із зазначенням відповідних підстав.
Відповідно до п. 3 Розділу ІV Порядку №241, результати огляду на стан сп`яніння військовослужбовця/військовозобов`язаного, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються: на стан алкогольного сп`яніння - в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу (додаток 2); на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,- в акті огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з використанням тесту (додаток 3).
Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу або акт огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з використанням тесту, проведеного уповноваженою посадовою особою, складається у двох примірниках, один з яких вручається військовослужбовцю/ військовозобов`язаному, а другий залишається в уповноваженої посадової особи та/ або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення, в разі встановлення факту стану сп`яніння. Форми такого акта затверджені вказаним Порядком (додатки 2,3).
Однак, в матеріалах справи відсутні акти встановленої форми, складені уповноваженої посадовою особою або лікарем закладу охорони здоров`я.
Відповідно до матеріалів справи, результати медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння оформлені випискою №1208 від 17.10.2026 року, складеною лікарем КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3».
Згідно вимог п. 8 Розділу V Порядку №241, результати огляду на стан сп`яніння та лабораторного дослідження, вносяться лікарем, що проводив огляд, до акта медичного огляду. Акт медичного огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.
Відповідно до п. 9 Розділу V Порядку №241, на підставі акта медичного огляду лікарем, що проводив огляд, оформлюється довідка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (далі - довідка). Довідка оформлюється в трьох примірниках: перший примірник видається під підпис уповноваженій посадовій особі, яка доставила військовослужбовця/військовозобов`язаного на огляд, другий видається оглянутому військовослужбовцю/військовозобов`язаному, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Оформлення та видача довідки здійснюється в день проведення такого огляду. Відповідно до п. 10 Розділу V Порядку №241, після отримання результатів лабораторних досліджень лікарем, що проводив огляд, здійснюється їх внесення до акта медичного огляду та оформлюється висновок щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 6) (далі - висновок).
Згідно вимог п. 14 Порядку №32, лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд військовослужбовця/військовозобов`язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок. Висновок складається у трьох примірниках: по одному - для уповноваженої посадової особи, військовослужбовця/військовозобов`язаного, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.
Отже, вимогами вищенаведених номативно-правових актів передбачено, що за результатами медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я складаються наступні документи: акт огляду, довідка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Форма та зміст вказаних документів затверджені Порядком №241 (додатки 2,3,5,6). Проте, результати медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я оформлені випискою із медичної карти амбулаторного хворого, що не передбачено вищенаведеними положеннями Порядку №241. Варто зауважити, що в матеріалах справи немає жодного документа, затвердженого Порядком №241, яким оформлюються проведення огляду та фіксація результатів. Згідно вимог ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 15 Розділу V Порядку №241, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог статті 266- 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього Порядку, вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011), а отже зібрані у таких провадженнях докази необхідно оцінювати з точки зору відповідності критеріям належності та допустимості, які визначені у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищезазначене вважаю, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, вину ОСОБА_1 у його вчиненні поза розумним сумнівом та давали б суду підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Наявні в матеріалах справи документи, складені з численними порушеннями вимог законодавства, що регулює проведення медичного огляду військовослужбовців на стан сп`яніння, що унеможливлює їх використання як доказів у справі.
Згідно змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Згідно положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня1988року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня2002року).
Вимогами ч.3 ст.62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ч. 1 п. 1 ст.247, 283, 284 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя Наталя ПЕТРОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua