Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: плати за землю
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №380/23824/25
Суддя: Качур Роксолана Петрівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 рокусправа № 380/23824/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 13.09.2023 № 0012381-1305-1301 та податкове повідомлення-рішення № 404514-2412-1323-UA-46060390000035967 від 22.03.2024.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 12.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026, п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду “Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ” від 26.01.2026 № 7/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/23824/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 справу № 380/23824/25 передано для розгляду судді Качур Р.П.
Ухвалою суду від 02.02.2026 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05.11.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про залишення позову без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкову вимогу від 13.09.2023 № 0012381-1305-1301 та податкове повідомлення-рішення № 404514-2412-1323-UA-46060390000035967 від 22.03.2024 позивачці не надсилалась, тому ці податкова вимога та податкове повідомлення-рішення в силу ст. 42 ПК України оформлені та надіслані з порушенням встановленого чинним податковим законодавством порядку. Також вказала, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачці визначено загальну суму податкового зобов`язання за 2024 рік по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 479 356,89 грн. Як саме здійснював податковий орган обчислення орендної плати в такому розмірі, позивачці невідомо. На скерований на адресу Головного управління ДПС у Львівській області адвокатський запит щодо надання відповідного розрахунку такого обчислення розміру орендної плати цієї відповіді/інформації не отримано. Вважає оскаржені податкову вимогу та податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив. Вказав, що при проведенні нарахування орендної плати за 2024 рік використано інформацію про укладений договір оренди, надану Рава-Руською міською радою листом, а саме нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Рава-Руська, вул. Львівська,123-Г, площею 0,15 га, кадастровий номер 4622710400:01:018:0132, що становила 1149812,63 грн, розмір орендної плати - 41,69% від нормативно-грошової оцінки. На підставі цих документів проведено нарахування орендної плати на 2024 рік в розмірі 479356,89 гривень та сформовано податкове повідомлення-рішення № 4045142412-1323-UA46060390000035967 від 22.03.2024 року (розрахунок податкового зобов`язання відображено у податковому повідомленні-рішенні). Вказав, що податкове повідомлення-рішення, надіслано позивачці в порядку передбаченому п. 42.5 ст. 42 ПКУ, а саме надіслано на останню відому податкову адресу. Вважає, що позивачкою не враховано рестроспективного застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, яке дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком. Щодо адреси позивачки, на яку скеровувались оскаржені рішення вказав, що на момент проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень згідно інформаційних баз даних податкова адреса платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів встановив таке.
Між ОСОБА_1 (Орендарем) та Рава-Руською міською радою (Орендодавцем) 04.10.2021 року укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до положень пункту 1 Договору орендодавець на підставі рішення №98 VIII сесії VІІІ демократичного скликання Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від 27.04.2021 та Протоколу №1339 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 04.10.2021, надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1500 га несільськогосподарського призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративний будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), яка знаходиться за адресою: Львівська область Жовківський район м. Рава-Руська, вул. Львівська, 123г, кадастровий номер: 4622710400:01:018:0132. За оренду цієї земельної ділянки Орендар відповідно до положень п. 9 Договору сплачує орендну плату у грошовій формі у національній валюті.
Розмір річної орендної плати визначений за результатами земельних торгів і становить 125047 грн 73 коп в рік, що становить 41,689561% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 Договору).
Орендар протягом трьох банківських днів після підписання договору оренди землі сплачує розмір річної орендної плати за перший рік оренди земельної ділянки в сумі 115149,39 грн , яка вноситься на відповідний рахунок, вказаний в договорі. Гарантійний внесок в сумі 9898,34 грн без ПДВ перераховується виконавцем земельних торгів на розрахунковий рахунок, вказаний в Договорі і зараховується до сплати річної орендної плати (п. 10 Договору).
Орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується Орендарем щомісячно в розмірі 10420,65 грн. у такі строки: 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 12 Договору). Відповідно до п. 14 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності. Із врахуванням наведеного, розмір орендної плати за земельну ділянку, що підлягав щомісячній сплаті, становив:
- з моменту укладення договору (04.10.2021) - 10420,64 грн (41,689561% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становила 299 949,74 грн);
- з 01.01.2023 – 12 594,91 грн (41,689561% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становила 362 534,26 грн);
- з 01.01.2024 – 37 978,67 грн (41,689561% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становила 1093185,00 грн).
ГУ ДПС у Львівській області 13.09.2023 сформовано податкову вимогу №Ф-0012381-1305-13101 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 112384,71 грн. Відповідно до Детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги загальна заборгованість (недоїмки) із сплати земельного податку з фізичних осіб складає 879,05 грн, з та орендної плати з фізичних осіб складає 111505,66 грн.
ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2024 № 404514-2412-1323-UA46060390000035967, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 479356,89 грн.
Позивачка вважає оскаржені податкову вимогу та податкове повідомлення-рішення протиправними, тому звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (також ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
За змістом положень частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Суд зазначає, що Верховний Суд розглядав питання обов`язку сплати фізичними та юридичними особами податку на земельну ділянку та підстав і моменту виникнення такого обов`язку. Суд звертає увагу, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Таким чином, на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема, у вигляді земельного податку. При цьому, у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, Суд зазначає, що обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування, оскільки ПК України як спеціальний акт, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об`єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та/або користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо відповідного оформлення відповідного права щодо неї для виникнення обов`язку з плати за землю.
Стаття 271 ПК України регламентує, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пунктів 286.1, 286.5 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 289.3 ст. 289 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно із пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня (п. 289.2 ст. 289 ПК України).
Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України "Про оцінку земель" (далі Закон № 1378-ІV).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
В свою чергу, оціночні процедури дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку земельної ділянки.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Нормативна грошова оцінка здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147.
Відповідно до абзацу 1 статті 6 Закону України "Про оцінку земель", суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, зокрема, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1378-ІV підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що проводиться для цілей оподаткування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, є публічною інформацією.
Згідно із частиною 1, 3 статті 23 Закону № 1378-ІV, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
З контексту наведених норм ПК України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Під час розгляду цієї справи засвідчену копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку орендує позивачка, виданий відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов`язання позивачки по земельному податку, відповідач не надав, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування земельного податку та, відповідно, перевірити правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання із земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;
довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобу електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:
фізичні та юридичні особи, за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування, нотаріусом та посвідчується його печаткою.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належним, достатнім і достовірним доказом.
Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене та враховуючи ненадання відповідачем доказів, правильність визначення податкового зобов`язання спірним податковим повідомленням-рішенням визнається судом безпідставним, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов`язок щодо надання належних даних державного земельного кадастру і матеріали нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастовий номер 4622710400:01:018:0132.
Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивачки здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа № 2а-10031/12/2670).
Зважаючи на вищевикладене, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 2643703-1305-2615 від 23.04.2019 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі – Порядок №610), податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Згідно з пунктами 5 розділу 4 Порядку №610 сформована в ІТС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі.
Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) – місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом з матеріалів справи, у податковій вимозі від 13.09.2023 № 0012381-1305-1301 вказано адресу позивачки: АДРЕСА_3 . На цю ж адресу її скеровано.
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 з 23.03.1989 така зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до пункту 6 розділу 4 Порядку №610 податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
Абзацом 2 пункту 45.1 статті 45 ПК України передбачено, що податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Як суд зазначив вище, в оскарженій податковій вимозі вказана адреса, яка не відповідає зазначеній в паспорті позивача.
Доводи відповідача, про те, що в листі начальника управління податкових сервісів вказано, що на підставі відомостей, отриманих у порядку інформаційної взаємодії з інших ресурсів 09.04.2024 внесено зміни до персональних даних ОСОБА_1 в Державному реєстрі осіб – платників податків, а саме що місце проживання: АДРЕСА_4 суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки відповідачем не надано витяга з Державного реєстру.
Таким чином, оскільки така вимога направлялася за адресою, за якою позивач не зареєстрований ні за паспортом ні за Витягом, у нього не було можливості ознайомитися з її змістом та детальним розрахунком суми боргу. У цьому контексті слід зауважити, що суд теж не має можливості перевірити чи така вимога була направлена з детальним розрахунком суми боргу, як того вимагає норма 59.3 ПК України.
З огляду на викладене, слід виснувати, що податковим органом порушений порядок направлення податкової вимоги, що є підставою для її скасування.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення.
Сплачений позивачем судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України відшкодовується в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 13.09.2023 № 0012381-1305-1301.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 404514-2412-1323-UA-46060390000035967 від 22.03.2024.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 85 коп.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Качур Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua