Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №380/20883/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №380/20883/26

Суддя: Троянова Олена Вікторівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 24 липня 2026 року № 1194/1/2354/1, щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"; зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Залучено Військову частину НОМЕР_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення "Електронний суд".

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходить військову службу за мобілізацією з 01 квітня 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 . Зазначив, що звернувся із рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, якій встановлено 2 групу інвалідності. Проте відповідач, розглянувши рапорт, листом від 24 липня 2026 року №1194/1/2354/1 повідомив про відсутність підстав для звільнення, оскільки встановлено наявність іншого родича першого ступеня споріднення, який може здійснювати догляд за особою, а також не підтверджено належним чином неможливість здійснювати ним постійний сторонній догляд за матір`ю. Крім того, зазначив, що вказана особа фактично проживає за іншою адресою та виховує малолітнього сина 2018 року народження, який є дитиною з інвалідністю. На думку позивача, відмова у звільненні позивача ґрунтується виключно на формальній констатації існування родинних зв`язків, без належної оцінки сімейного стану, стану здоров`я та життєвих обставин зазначеної особи, що свідчить про неправильне застосування відповідачем положень абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Рішення відповідача, оформлене листом від 24 липня 2026 року №1194/1/2354/1, вважає протиправним, просив задовольнити позов.

Відповідач у встановлені судом строки надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю правових підстав. Зазначив, що актом перевірки сімейного стану від 12.08.2026 №250 встановлено наявність у матері позивача іншого родича першого ступеня споріднення, при цьому, відсутній медичний висновок про потребу в постійному сторонньому догляді. Крім того, зазначив, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.04.2026 №177/26/1382/В відсутнє рішення про визначення потреби в постійному сторонньому догляді за матір`ю позивача.

Третя особа не скористалася правом на подання пояснень на позовну заяву.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Рожищенським РС УДМС України у Волинській області 16 вересня 2015 року) та особою, що претендує на звільнення з військової служби.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Суд встановив на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2026 року №1777/486/402/пс, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 01.04.2025 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Крім того, суд встановив на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 14 травня 1998 року, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 06.03.2024 року зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_2 є така адреса: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.04.2026 року №177/26/1382/Р ОСОБА_2 встановлено з 08.04.2026 року інвалідністю 2 групи на строк до 27.04.2028 року.

Відповідно до висновку про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №108/918 від 02.06.2026 року, визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді на строк до 02.06.2027 року.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 04 серпня 2026 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано, про що 04 серпня 2026 року складено відповідний актовий запис №14.

Окрім того, суд встановив на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 08.06.1993 року, що ОСОБА_2 є також матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 10 січня 2018 року ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до корінця медичного висновку №84 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 05 квітня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , місце проживання батьків: АДРЕСА_3 , встановлено діагноз дитячий аутизм з вираженим порушенням соціальної взаємодії та комунікації, ЗНМ 1 рівня та інтелектуальним зниженням, що відповідає розділу Х пункту 3 підпункту 3.5 Переліку медичних показань F84.0. Вказаний висновок дійсний до 07 січня 2036 року.

Відповідно до акту перевірки сімейного стану №250 від 12 серпня 2026 року підтвердежно необхідність постійного догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 . Встановлено, що син ОСОБА_4 1993 року народження, фактично проживає в АДРЕСА_4 , здійснює догляд за сином Матвієм 2018 року народження, дитиною з інвалідністю з дитинства. Син ОСОБА_1 до прийняття на військову службу був зареєстрований та фактично проживав з матір`ю, здійснював постійний догляд.

За результатом розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби в запас відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь листом від 24.08.2026 року №1104/1/2354/1, відповідно до якої матеріали до звільнення не можуть бути реалізовані у зв`язку з тим, що відповідно до акту обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено наявність родича першого ступеня споріднення ( ОСОБА_7 ), який може здійснювати догляд за особою, а також не підтверджено належним чином неможливість здійснювати ним постійний сторонній догляд за матір`ю.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для відмови відповідачем у звільненні з військової служби позивача за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 №1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, що підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами) , зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24 та а від 07.05.2025 у справі №420/30227/24

Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, яким є, зокрема спільне проживання.

При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Суд встановив, що ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду, проживає окремо від неї, у іншому місті та здійснює догляд за дитиною, яка є особою з інвалідністю з дитинства.

Суд враховує, що поняття "обов`язку утримання" та "обов`язку здійснення постійного догляду" не є тотожними, оскільки утримання особи - це надання матеріальної допомоги, в той час як постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Крім того, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 №170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

При цьому, позивач надав до рапорту про звільнення з військової служби відповідний акт, яким підтверджено необхідність здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_2 .

Разом з тим, у своїй відмові, що оформлена листом від 24.08.2026 року, відповідач лише вказав на наявність у матері позивача іншого члена сім`ї І ступеня споріднення - сина, ОСОБА_4 .

Підсумовуючи вище наведене, за наявності фактичних підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), відповідач, оцінюючи надані до рапорту документи, діяв не добросовісно.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби замість нього, а може лише зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього рішення.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.04.2026 №177/26/1382/В відсутнє рішення про визначення потреби в постійному сторонньому догляді за матір`ю позивача, оскільки вказана обставина не була підставою для відмови позивачу в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, частково їх задовольнивши, шляхом визнання протиправним та скасування рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 24 липня 2026 року №1194/1/2354/1, щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"; зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, за наслідком якого було видане рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 24 липня 2026 року №1194/1/2354/1, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 24 липня 2026 року № 1194/1/2354/1, щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ) про звільнення з військової служби, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за наслідком якого було видане рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 24 липня 2026 року №1194/1/2354/1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 6 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Олена ТРОЯНОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua