Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №340/700/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №340/700/26

Суддя: О. С. ПЕТРЕНКО

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/700/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови їй, як спадкоємцю загиблого солдата ОСОБА_3 , у здійсненні належних виплат;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити належні їй виплати, як спадкоємцю загиблого солдата ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 24.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.35).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що позивач не набула права на отримання вказаних виплат.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 (а.с.33).

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 № 359 від 23.12.2023 солдат ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм, виключений зі списків військової частини НОМЕР_3 . Смерть пов`язана з відбиттям збройної агресії рф. Мати - ОСОБА_4 , донька – ОСОБА_1 (а.с.50-51).

В 2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй, як доньці загиблого військовослужбовця, грошового забезпечення належного її батькові ОСОБА_3 . До заяви додала:

- копію паспорта громадянина України;

- копію ідентифікаційного коду;

- копію свідоцтва про смерть;

- копію витягу з Державного акту цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання;

- довідки про поховання (а.с.19).

За наслідками розгляду заяви, військова частина НОМЕР_1 листом № 1364/8845 від 10.11.2025 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 , що солдат ОСОБА_3 проходив військову службу в окремій військовій частині НОМЕР_3 , яка була передана до командування Десантно-штурмових військ, відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України від 19.01.2024 №д-321/дск, а саме безпосередньо до військової частини НОМЕР_4 , після чого дана військова частина була розформована та всі документи передано до галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Повідомлено, що, оскільки військова частини НОМЕР_3 не підпорядковувалась військовій частині, військова частина НОМЕР_1 не має правових підстав для проведення спірних виплат (а.с.32).

Оскільки відповідачем не було здійснено виплат за вказаною заявою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Правові засади соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацом другим пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абзаців першого - третього пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII, у редакції, чинній протягом спірного періоду, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом шостим пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Порядку № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).

З системного аналізу наведених вище норм спеціального законодавства слідує, що виплата належного, але не отриманого померлим військовослужбовцем грошового забезпечення здійснюється спадкоємцям за їх звернення та на підставі наказу командира військової частини про виплату. В разі, якщо таке звернення надійшло після закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим військовослужбовця, відповідна виплата не здійснюється.

Таким чином, до звернення відповідних осіб, визначених в пункті 1 розділу ХХХ Порядку №260, у військової частини, в якій перебував на грошовому забезпеченні померлий (загиблий) військовослужбовець, фактично відсутній обов`язок здійснювати спірну виплату. Більше того, такий обов`язок відсутній і в разі пізнього звернення вказаних осіб (після закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) відповідного військовослужбовця чи з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим), про що і йдеться вище.

Суд звертає увагу, що пункт 1 розділу ХХХ Порядку №260 вказує про виплату військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, неотриманого ним до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, саме дружині (чоловіку).

І у разі, якщо дружини (чоловіка) у військовослужбовця немає, то така виплата проводиться іншим членам його (її) сім`ї.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 30.09.2024 у справі №560/16370/23.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки №524 -1364 від 22.03.2026, на рахунку Військової частини НОМЕР_1 депоновано грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 у розмірі 142501,42 грн. (а.с.56).

При цьому, відмова у їх виплаті здійснюється військовою частиною на підставі відповідного рішення командира (начальника, керівника), прийнятого за наслідками розгляду заяви особи, яка має право на їх отримання та є належним отримувачем.

Судом встановлено, що в 2025 позивач, звернулася до відповідача із заявою щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_3 , яке не було виплачене йому за життя. Таких обставин відповідач не заперечує.

Листом за вих. № 1364/8845 від 10.11.2025 військова частина надала відповідь, в якій зазначила, що солдат ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 . Військова частина НОМЕР_3 була передана до ІНФОРМАЦІЯ_3 , безпосередньо до військової частини НОМЕР_4 , військова частина НОМЕР_4 була розформована, з переданням всіх документів до галузевого архіву МОУ. При цьому, в листі зазначено, що військова частина НОМЕР_3 не підпорядковувалась військовій частині НОМЕР_1 , мала власну стройову та фінансово-економічну службу, в зв`язку з чим відмовлено в проведені спірних виплат.

Суд, проаналізувавши зазначений лист, приходить до висновку, що заява не була розглянута відповідачем належним чином з прийняттям відповідного рішення про виплату спірного грошового забезпечення чи про відмову в такій виплаті.

Натомість, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач обмежився лише письмовою відповіддю за №1364/8845 від 10.11.2025 інформативного змісту.

Суд зазначає, що зі змісту відзиву, поданого військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що обставини, наведені у листі від 10.11.2025 не відповідають дійсним обставинам.

Так, відповідач вказує, що солдат ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 в період з 17.06.2022 по 24.11.2023.

В період з 01.08.2022 по 15.02.2024 військова частина НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Під час перебування військової частини НОМЕР_3 у підпорядкуванні військової частини, наказом командира військової частини НОМЕР_1 /по особовому складу/ №94-РС від 23.12.2023 наказано виключити зі списків особового складу, в зв`язку з загибеллю (смертю) солдата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.49).

Аналізуючи вказані вище докази, суд приходить до висновку, що компетенція відповідача щодо розгляду заяви позивача реалізована не була, а тому суд не може її перебирати на себе.

Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду належним чином заяви ОСОБА_1 щодо виплати їй грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , яке не було виплачене йому за життя, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути таку заяву та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу належні виплати задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду належним чином заяви ОСОБА_1 щодо виплати їй грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , яке не було виплачене йому за життя.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати їй грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , яке не було виплачене йому за життя та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О. С. ПЕТРЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua