Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №320/34516/24 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: грошового обігу та розрахунків, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №320/34516/24

Суддя: Скрипка І.М.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Київ справа №320/34516/24

Київський окружний адміністративний суду складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 , платник податків) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 30.01.2024 № 0586024021, від 30.01.2024 № 0585824021, від 30.01.2024 № 0586724021, від 30.01.2024 № 0586524021, від 30.01.2024 № 0585624021, від 30.01.2024 № 0583724021, від 30.01.2024 № 0586124021 та від 30.01.2024 № 05857524021 (прим., правильний номер 0585724021);

- рішень про застосування штрафних санкцій від 23.01.2024 № 4416240201, від 23.01.2024 № 4410240201, від 23.01.2024 № 4407240201 та від 23.01.2024 № 4411240201;

- податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2024 № Ф-4414 та від 23.01.2024 № Ф-4413.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду від 31.07.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Надалі, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим визначено суддю Скрипку І.М.

Ухвалою суду від 29.11.2024 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.01.2025.

09.01.2025 підготовче засідання відкладено до 06.02.2025.

06.02.2025 підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, чергове засідання призначено на 22.04.2025.

22.04.2025 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025.

29.05.2025 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, чергове засідання призначено на 05.08.2025.

05.08.2025 розпочато судовий розгляд справи по суті, із подальшим оголошенням перерви до 16.09.2025.

16.09.2025 продовжено судовий розгляд справи по суті і також оголошено перерву до 16.10.2025. Під час вказаного судового засідання допитано свідка ОСОБА_2

16.10.2025 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, чергове засідання призначено на 13.11.2025.

13.11.2025 продовжено судовий розгляд справи по суті із подальшим оголошенням перерви до 11.12.2025. У ході судового засідання взято пояснення від свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

11.12.2025 судове засідання знято з розгляду, чергове засідання призначено на 13.01.2026 на 14 год. 00 хв.

Судове засідання, призначене на 13.01.2026, знято з розгляду у зв`язку з несправністю системи, неможливістю налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку, чергове судове засідання призначено на 29.01.2026 на 15 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 29.01.2026, прибув представник відповідача. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у порядку письмового провадження.

З урахуванням думки відповідача, зважаючи на подане представником позивача клопотання, а також те, що судом заслухано пояснення представників сторін, досліджено докази, допитано свідків, надано сторонам можливість висловити свої аргументи стосовно спірних правовідносин, суд протокольною ухвалою від 29.01.2026 постановив продовжити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Згідно з позовною заявою, письмовими та усними поясненнями позивача та його представника, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки контролюючого органу є помилковими, безпідставними та такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування і фактичним обставинам, що, у свою чергу, є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі рішень. Вказують, що в основу висновків акта перевірки покладено помилкове твердження податкового органу про те, що станом на день проведення перевірки залишок товарно - матеріальних цінностей позивача склав 0,00 грн. Таке твердження відповідач мотивує тим, що складські приміщення у ФОП ОСОБА_1 відсутні, форму 20 - ОПП про об`єкти оподаткування платника щодо наявності складських приміщень платник податків до податкового органу не подавав, тому відповідач переконаний, що у позивача відсутня можливість зберігання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які мають бути наявні на підставі зареєстрованих податкових накладних. Проте позивачем наголошується, що останній здійснює господарську діяльність на багатьох торгових об`єктах, а відповідачем, всупереч наданій податковим законодавством можливості вимагати проведення інвентаризації ТМЦ, такого здійснено не було, відповідно не вжито жодних дій для дійсності встановлення факту нестачі чи наявності товарів у платника податку.

Позивач також зазначає, що для визначення сум штрафів та збільшення грошових зобов`язань відповідачем неправомірно була використана інформація надана ФОП ОСОБА_1 на податковий запит, а саме - для розрахунку взята середня торгова націнка у розмірі 20 відсотків. Платник податку вважає такі дії незаконними, оскільки торгова націнка на різні групи товарів суттєво відрізняється, а отже суми, визначені до сплати оскаржуваними рішеннями, є некоректними.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх поясненнях під час судових засідань та у змісті відзиву на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях висловився про законність та обґрунтованість спірних рішень. Покликаються на те, що позивач свідомо порушував норми закону, намагаючись приховати об`єкти оподаткування і уникнути відповідальності. Стверджують, що відповідно до статті 20 Податкового кодексу України обов`язок щодо організації і проведення інвентаризації покладено виключно на платника податків. На переконання податкового органу, позивач намагається перекласти свою відповідальність на контролюючий орган, однак платник податків зобов`язаний забезпечити належну організацію обліку товарно-матеріальних цінностей, включаючи проведення інвентаризацій. Невиконання цього обов`язку є підставою для донарахування зобов`язань. Наголошують, що фактичними обставинами є те, що за наслідками перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 21299280,48 грн, в т.ч.: за 2017 – 121047,40 грн, за 2018 – 1094742,11 грн, за 2019 – 2655264,02 грн, за 2020 – 4176963,32 грн, за 2021 – 4359606,66 грн, за 2022 – 8891656,97 грн, що є порушенням пункту 177.2. статті 177 ПК України, якою визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Також пояснюють, що у ході перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві платнику податків було вручено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 16.11.2023 №1, зокрема, щодо наявних залишків ТМЦ на початок та кінець перевіряємого періоду. На зазначений запит платником податків надані письмові пояснення, згідно яких облік залишків товарно – матеріальних цінностей не ведеться. Саме тому перевіркою встановлено, що з врахуванням інформації щодо зареєстрованих платником податків податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних придбаних та реалізованих товарно – матеріальних цінностей, наявної інформації в ІКС «Податковий блок» режим «Виторги РРО», режим «Почекова інформація РРО», залишки ТМЦ позивача станом на день проведення перевірки становлять 0,00 грн, тобто товари є реалізовані споживачам, але не включались до загального оподатковуваного доходу.

Поряд із цим вказують на інші порушення позивачем податкового законодавства, зафіксовані в акті перевірки.

Також під час судового розгляду справи було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_3 , головний державний інспектор відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту фізичних осіб Головного управління ДПС у місті Києві, вказала, що під час перевірки посадові особи відповідача були присутні на одному об`єкті за адресою – м. Київ, проспект Бажана, 9А, інші місця здійснення підприємницької діяльності (решту магазинів) не оглядали і не відвідували. Направлення на перевірку вручено продавцю магазину ОСОБА_4 , документи і пояснення надавав представник за довіреністю ОСОБА_5 . Свідок зазначила, що Книга обліку доходів і витрат позивача за період, що перевірявся, заповнена із порушенням, а саме: загальною сумою за рік, а не за конкретні періоди, зокрема мають заповнюватися дані кожного дня; у зв`язку з чим із наданої позивачем Книги не можливо визначити за які періоди здійснено витрати. Повідомила, що було проаналізовано надані документи і відомості з баз даних податкових органів, у тому числі інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних і з`ясовано скільки товару придбано, скільки продано. Висновок про реалізацію усього придбаного товару було зроблено через відсутність у ФОП ОСОБА_1 складських приміщень, у зв`язку із чим підсумовано, що уся придбана протягом перевіряємого періоду платником продукція була реалізована, а не зберігалася, тому визначили залишок товарно-матеріальних цінностей як 0 грн. При визначенні суми донарахування використано Єдиний реєстр податкових накладних, при цьому до ціни придбання товарів додано 20 % націнки, у результаті чого стверджено про реалізацію таких товарів із відповідною націнкою. Підставою застосування розміру націнки на всі товари у 20 % вказано пояснення ОСОБА_2 у ході перевірки про середню торгову націнку. Підтвердила, що саме із урахуванням цих показників і тверджень про реалізацію усіх придбаних ТМЦ (у зв`язку із відсутністю складських приміщень) визначалися розміри донарахованих зобов`язань із податку на доходи, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на додану вартість (у тому числі і у частині нереєстрації податкових накладних), акцизного податку тощо, доводи про реалізацію товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій і санкції за це, а також за відсутність ведення обліку товарів. У розрізі товарів такі розрахунки не проводилися. На запитання суду чи пропонувалося з цього приводу платнику податків під час перевірки надати пояснення, свідок зазначила, що не пам`ятає. Вказала, що інвентаризація у цьому випадку не була необхідною, оскільки податковий орган бачить усі податкові накладні у реєстрі і була неможливою на практиці у спірному випадку.

Свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що був уповноваженою (довіреною) особою позивача під час проведення перевірки. При цьому, звернув увагу, що посадові особи відповідача прибули виключно за адресою одного магазину; інші господарські одиниці, де здійснювалася торгівля, не відвідували. Наголосив, що сприяв проведенню перевірки, надавав усі наявні документи, пояснення тощо. Вказав, що посадові особи ДПС, прибувши до магазину по проспекту Бажана, 9А, оглянули торговельну залу, отримали підписи на документах, частина документів тоді ж представником платника надавалася, решта – надана безпосередньо до будівлі податкового органу. Повідомив, що у відповідних магазинах наявні місця для зберігання товару, які належним чином контролюючим органом не оглядалися. У частині торгової націнки, вказав, що назвав 20 % як приблизну, орієнтовну на його думку суму. Зазначав, що висновок про відсутність товарно-матеріальних цінностей і твердження про їх реалізацію не відповідали дійсним обставинам; пояснив, що такі ТМЦ зберігалися безпосередньо у залах об`єктів оподаткування (магазинів). Наголосив, що весь товар придбавався за безготівковою формою розрахунків, тому податковий орган мав змогу достеменно прослідкувати купівлю. Пояснив, що посадові особи контролюючого органу під час перевірки зазначали, що приміщення магазину є маленьким, не дозволяє зберігати ТМЦ, тому вважають, що усі придбані товарі продані кінцевому споживачу. Також зазначив, що саме твердження про відсутність товарно-матеріальних цінностей (зроблене через відсутність складських приміщень) і призвело до нарахування таких значних сум санкцій. Повідомляв, що надавав усі документи на придбання товарів, які є значними за обсягом; також надавалися банківські виписки, а єдиним питанням були банківські виписки по рахунку у «Укрсиббанку», рахунок у якому закритий у 2019 році.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.07.1997 платник податків ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію у Деснянській районній державні адміністрації м. Києва за номером 9380.

На обліку у ДПІ у Деснянському районі м. Києва перебуває з 08.07.1997.

Податкова адреса платника податків: АДРЕСА_1 .

Основний вид економічної діяльності позивача за КВЕД - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

У період з 01.01.2017 по 31.12.2022 платник податків ОСОБА_6 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України №2755.

Наказом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01.11.2023 №5401-п призначено проведення перевірки платника податків ОСОБА_1 .

Направлення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.11.2023 №20191/26-15-2402-01, №20190/26-15-24-02-01, №20189/26-15-24-02-01 на проведення документально планової виїзної перевірки пред`явлені найманій особі - продавцю ОСОБА_4 , яка здійснює розрахункові операції в магазин за адресою АДРЕСА_2 - 16.11.2023.

У ході проведення перевірки до позивача направлявся запит №1 від 16.11.2023 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

ФОП ОСОБА_1 надано пояснення від 28.11.2023.

Зміст пояснення такий: «Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 використовуються у господарській діяльності наступні об`єкти, що розташовані в місті Києві за адресами: 1) АДРЕСА_3 ) АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ) АДРЕСА_6 ) АДРЕСА_7 . Була надана інформація: щодо руху коштів по рахунках на паперових носіях та у форматі XLS, розрахункові документи, що підтверджують витрати (оренда приміщень, витрати з оплати електроенергії, холодної та гарячої води), книга обліку доходів та витрат, договори купівлі продажу товарів (послуг), інші договори, акти виконаних робіт, чеки, квитанції, що підтверджують понесені витрати на придбання товарів (робіт, послут). Щодо умов зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей слід зазначити, що ФОП ОСОБА_7 не здійснює транспортування товарно-матеріальних цінностей. Зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо залишків ТМЦ, ведення обліку залишків товарних запасів на складах ФОП ОСОБА_7 не ведеться. Дебіторська та кредиторська заборгованості відсутні. Відомості про нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам будуть надані до 29 листопада 2023 року. Середня торгова націнка складає 20% (двадцять відсотків)».

При перевірці контролюючим органом використані відомості, які містяться в інформаційних базах даних ІКС «Податковий блок», ЦБД ДРФО ДПС України.

Запити контрагентам для підтвердження взаєморозрахунків не направлялися.

При перевірці використано реєстраційні документи; договори з постачальниками, договори про надання послуг, додаткові угоди; видаткові накладні, прибуткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), фіскальні чеки, приходно-касові ордери, платіжні доручення, акти звірок взаємних розрахунків з контрагентами; трудові договори, заяви, розрахунково-платіжні відомості нарахування заробітної плати. Опис наданих до перевірки документів складений довіреною особою платника податків ОСОБА_2 в присутності головного державного інспектора Підгородецької Я.Г.

Встановлено, що позивач оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності за період, що перевірявся, здійснював на загальній системі оподаткування. При цьому, станом на 31.12.2022 встановлено відсутність у нього дебіторської заборгованості.

З`ясовано, що позивач використовував працю найманих осіб.

13.12.2023, за наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2022, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві складено Акт №82863/Ж5/26-15-24-02-01/2549308699.

У висновках названого Акта перевірки зафіксовано наступні порушення:

1) пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (ПК України, Податковий кодекс) та Порядку ведення книги доходів і витрат, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, встановлено неналежне ведення обліку в Книзі обліку доходів та витрат за перевіряємий період;

2) пункту 177.2 статті 177 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в розмірі 3756871,07 грн, в т.ч.: за 2017 - 21788,53 грн, 2018 - 197054,16 грн, 2019 - 477947,52 грн, за 2020 - 751853,40 грн., за 2021 - 707729,20 грн, за 2022 - 1600498, 26 грн;

3) пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за перевіряємий період в розмірі 319489,21 грн, в т. ч.: за 2017 - 1815,71 грн, 2018 - 16421,13 грн, 2019 - 39828,96 грн, за 2020 - 62654,45 грн, за 2021 - 65394,10 грн, за 2022 - 133374,85 грн;

4) пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 8 статті 9 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI), в результаті чого не нараховано єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 778764,42 грн, в т.ч.: за 2017 - 26630,44 грн, 2018 - 147430,80 грн, 2019 - 163388,46 грн, за 2020 - 177974,72 грн, за 2021-223300,00 грн, за 2022 - 40040,00 грн;

5) підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI через несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2018 та жовтень 2020 року;

6) пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI - занижено єдиний внесок з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за січень 2019 - червень 2019 та жовтень 2022 - грудень 2022, у розмірі 62476,33 грн;

7) частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI через несвоєчасну сплату єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам в розмірі 7796,55 грн за 2019 - 2020, та несвоєчасну сплату єдиного внеску для фізичних осіб підприємців в сумі 23563,50 грн за 2017 – 2020;

8) пункту 187,1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200,2 статті 200 Податкового кодексу, чим занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 4050189,00 грн, а саме: січень 2018 - 11635,00 грн, лютий 2018 - 4666,00 грн, березень 2018 - 5782,00 грн, квітень 2018 - 6162,00 грн, травень 2018 - 10843,00 грн, червень 2018 - 14111,00 грн, липень 2018 - 6417,00 грн, серпень 2018 - 3313,00 грн, вересень 2018 - 25928,00 грн, жовтень 2018 - 18602,00 грн, листопад 2018 - 11934,00 грн , грудень 2018 - 6936,00 грн, квітень 2019 - 1928,00 грн, червень 2020 - 6646,00 грн, липень 2020 - 5530,00 грн, лютий 2022 - 1039,00 грн, березень 2022 - 60,00 грн, травень 2022 -29,00 грн, червень 2022 - 9198,00 грн, грудень 2022 - 3909756,00 грн;

9) пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу - не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість 4207545,00 грн;

10) пункту 1 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР)- встановлено реалізацію товару кінцевому споживачу без застосування РРО у загальній сумі 21552968,40 грн, в т.ч. за 2022 рік - 21552968,40 грн;

11) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР через неведення обліку товарів у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2022, сума необлікованих ТЦ (продукти харчування та напої) складає 15962332,43 грн;

12) пункту 216.9 статті 216, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено до бюджету акцизного податку від роздрібної реалізації підакцизних товарів кінцевому споживачу в сумі 984387,00 грн, в тому числі за 2017 - 11924,00 грн, 2018 - 19640,00 грн, 2019 - 8286,00 грн, 2020 - 1430,00 грн, 2022 - 943107,00 грн;

13) пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України - надано не в повному обсязі на перевірку первинні документи про фінансово - господарську діяльність, отримані доходи, видатки платника податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів за перевіряємий період.

На підставі висновків такого Акта перевірки прийнято:

1. Рішення від 23.01.2024 №4416240201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у сумі 31238,16 грн.

2. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0586024021 - нараховано штрафні санкції у сумі 1020, 00 грн за порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

3. Рішення від 23.01.2024 №4410240201 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф у розмірі 4712, 70 грн та пеню у розмірі 6591,89 грн.

4. Рішення від 23.01.2024 №1407240201 про застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн за порушення підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік ємного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

5. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 62476,33 грн від 23.01.2024 Ф 4414.

6. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 778764,42 грн. від 23.01.2024 №Ф-4413.

7. Рішення від 23.01.2024 №4411240201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у сумі 254442,42 грн.

8. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0585824021 про штрафні санкції у сумі 2103772,50 грн за відсутність реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку.

9. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0586724021 про штрафні санкції у сумі 11947649, 45 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

10. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0586524021 про штрафні санкції у сумі 21552968,40 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

11. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0585624021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем військові збір у сумі 399361, 51 грн.

12. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0583724021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 4696088,84 грн.

13. Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0586124021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем акцизний податок у сумі 1230483,75 грн.

14. Податкове повідомлення рішення віл 30.01.2024 №0585724021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі за основним платежем 4050189 грн і 1012547,25 грн за штрафними санкціями.

Відомості щодо адміністративного оскарження спірних рішень матеріали адміністративної справи не містять.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд застосовує норми права, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України, Податковий кодекс).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

У свою чергу положеннями статті 77 ПК України врегульовано порядок проведення документальних планових перевірок.

Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За правилами пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти висновку, що документальна планова виїзна перевірка може бути проведена контролюючим органом виключно у разі наявності платника податку в плані-графу перевірок на відповідний період із обов`язковим прийняттям керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення, яке оформлюється наказом про проведення документальної планової виїзної перевірки та вручення платнику податків під розписку або надсилання рекомендованим листом повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Суд зазначає, що ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи по суті позивач не вказував про порушення відповідачем порядку призначення та повідомлення його про проведення документальної планової виїзної перевірки, судом також не встановлено відповідних порушень, отже досліджувана перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що ж до безпосередньо суті констатованих порушень, суд зазначає наступне.

Стосовно твердження податкового органу про заниження загального оподаткованого доходу, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

За приписами пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Разом з тим, за нормами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

При цьому, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

З аналізу зазначених вище норм слідує, що об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Згідно даних акта перевірки позивачем допущено порушення пункту 177.2 статті 177 ПК України №2755, зокрема занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 21299280,48 грн, в т.ч.: за 2017 рік - 121047,40 грн, 2018 рік - 1094742,11 грн, 2019 рік - 2655264,02 грн, за 2020 рік - 4176963,32 грн, за 2021 рік - 4359606,66 грн, за 2022 рік - 8891656,97 грн.

Так, перевіркою встановлено, що з врахуванням інформації щодо зареєстрованих платником податків податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних придбаних та реалізованих товарно - матеріальних цінностей, наявної інформації в ІКС «Податковий блок» режим «Виторги РРО», режим «Почекова інформація РРО» залишки ТМЦ, зокрема, в частині придбаних та реалізованих алкогольних напоїв та пива за перевіряємий період станом на 31.12.2022 склали 18906112,63 грн.

Складські приміщення відсутні, форму 20-ОПП про об`єкти оподаткування платника щодо наявності складських приміщень, платник податків до податкового органу не подавалась. Таким чином, відсутня можливість зберігання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей.

Вказано, що, з урахуванням інформації, наданої платником та податкової інформації, використаної під час проведення перевірки, залишок ТМЦ складає 0,00 грн. Товарно - матеріальні цінності на цю суму відсутні в залишках ТМЦ платника на 31.12.2022, є реалізовані споживачам та включаються до загального оподатковуваного доходу податкової декларації про майновий стан і доходи. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%.

В акті вказано, що у 2017 році, згідно чеків РРО, було реалізовано підакцизних товарів (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби) на суму 538388,33 грн, в той же час придбано продукції на загальну суму 914761,44 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Реалізований підакцизний товар (538388,33) - націнка 20% (107677,67)= 430710,66.

У зв`язку із цим, контролюючий орган вважає, що до складу витрат платник податків мав право включити вартість ТМЦ, які були придбані та реалізовані в 2017 році в сумі 2508177,60 грн.

У 2018 році, згідно чеків РРО, платником було реалізовано споживачам продуктів харчування (бакалія, гастрономія, кондитерські вироби, молочні вироби, м`ясні вироби, овочі, фрукти, хлібобулочні вироби) на суму 4118344,97 грн. В зазначеному періоді підприємцем було придбано такої продукції на загальну суму 2055090,05 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Отже, при розрахунку вартості ТМЦ, які були включені до валових витрат встановлено віднесення ТМЦ, які не були придбані, в сумі 1239585,93 грн. Проданий товар (4118344,97) - націнка 20% (823668,99) = 3294675,98.

Також в 2018 році, згідно чеків РРО, було реалізовано підакцизних товарів (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби) на суму 684864,17 грн, в той же час придбано цієї продукції на загальну суму 2081881,72 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Реалізований підакцизний товар (684864,17) - націнка 20% (136972,83)= 547891,34.

Підсумовано, що до складу витрат платник податків мав право включити вартість ТМЦ які були придбані та реалізовані в 2018 році в сумі 2602981,39 грн.

В 2019 році, згідно чеків РРО, платником було реалізовано споживачам продуктів харчування (бакалія, гастрономія, кондитерські вироби, молочні вироби, м`ясні вироби, овочі, фрукти, хлібобулочні вироби) на суму 6 105 509,51 грн. У цьому періоді підприємцем придбано такої продукції на загальну суму 2 115 124,55 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться.

Також в 2019 році, згідно чеків РРО, було реалізовано підакцизних товарів (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби) на суму 629873,33 грн, в той же час придбано цієї продукції на загальну суму 3 231 201,45 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Реалізований підакцизний товар (629873,33) - націнка 20% (125974,67)= 503898,66, тому констатовано, що до складу витрат платник податків мав право включити вартість ТМЦ, які були придбані та реалізовані в 2019 році в сумі 2619023,21 грн.

У 2020 році, згідно чеків РРО, платником було реалізовано споживачам продуктів харчування (бакалія, гастрономія, кондитерські вироби, молочні вироби, м`ясні вироби овочі, фрукти, хлібобулочні вироби) на суму 8375994,02 грн. В зазначеному періоді придбано такої продукції на загальну суму 2787514,09 грн. Згідно наданого пояснення середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Отже, при розрахунку вартості ТМЦ, які були включені до валових витрат, встановлено віднесення ТМЦ, які не були придбані в сумі 3913281,13 грн. Проданий товар (8375994,02) - націнка 20% (1675198,80) = 6700795,22

Також в 2020 році, згідно чеків РРО, було реалізовано підакцизних товарів (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби) на суму 551578,33 грн, в той же час придбано такої продукції на загальну суму 4708195,87 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Реалізований підакцизний товар (551578,33) - націнка 20% (110315,66)= 441262,67. Таким чином до складу витрат платник податків мав право включити вартість ТМЦ які були придбані та реалізовані в 2020 році в сумі 3228776,76 грн.

В 2021 році, згідно чеків РРО платником було реалізовано споживачам продукти харчування (бакалія, гастрономія, кондитерські вироби, молочні вироби, м`ясні вироби, овочі, фрукти, хлібобулочні вироби) на суму 9325163,00 грн. У цьому періоді підприємцем було придбано цієї продукції на загальну суму 3434631,07 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Отже, при розрахунку вартості ТМЦ, які були включені до валових витрат, встановлено віднесення ТМЦ, які не були придбані в сумі 4025499,33 грн.

Також в 2021 році, згідно чеків РРО, було реалізовано підакцизних товарів (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби) на суму 945543,33 грн, в той же час придбано продукції на загальну суму 5417799,15 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться. Реалізований підакцизний товар (945543,33) - націнка 20% (189108,67)= 756434,66.

Таким чином до складу витрат платник податків мав право включити вартість ТМЦ, які були придбані та реалізовані в 2020 році в сумі 4191065,73 грн.

У 2022 році, згідно чеків РРО, платником було реалізовано споживачам продуктів харчування (бакалія, гастрономія, кондитерські вироби, молочні вироби, м`ясні вироби, овочі, фрукти, хлібобулочні вироби) на суму 8108989,22 грн. У зазначеному періоді підприємцем було придбано цієї продукції на загальну суму 2472508,39 грн. Згідно наданого пояснення платником податків, середня націнка на товар складає 20%, залишки товару не ведуться.

Разом із цим, в акті перевірки стверджено, що встановити фактичну націнку на товар не є можливим, оскільки РРО запрограмовано по товарах, в чеках відображені групи товарів бакалея, гастрономі кондитерські вироби і т.д.

У контексті наведеного, суд вказує, що як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки позивача контролюючий орган необґрунтовано розрахував чистий оподатковуваний дохід позивача, оскільки розмір заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 визначив не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а математично, порівнявши вартість придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів із задекларованим позивачем показником вартості реалізованого товару та обсягу залишків товарів, збільшеної на фактично довільно визначений розмір націнки.

Водночас, жодних посилань на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від чого не відображено у податковому обліку, акт перевірки не містить.

При цьому, названий висновок і констатована сума обумовлені тим, що платник податків не має складських приміщень, а площа приміщень, яка використовується для здійснення господарської діяльності, не дозволяє зберігати придбані товарно-матеріальні цінності.

У свою чергу, як представник позивача, так і свідок ОСОБА_2 , зазначали, що нереалізована продукція зберігалася безпосередньо у наявних об`єктах оподаткування (магазинах), а не на складах, звертали увагу, що націнка 20 % не є коректною до кожного товару, а також на те, що посадові особи відповідача здійснили виїзд лише на один об`єкт із п`яти.

Так, наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок містяться у розділі ІІ названого порядку.

Зокрема, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, а також платниками податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності).

Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Отже, у порушення наведених норм, визначаючи позивачу заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, податковий орган в акті не відобразив посилання на первинні документи, здійснивши визначення умовного числового значення оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач.

Водночас визначення контролюючим органом податкових зобов`язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків, збільшений на розмір торговельної націнки, не ґрунтується на вимогах закону.

Суд зауважує, що розрахунок залишків продукції здійснено без урахування кількості придбаного та дійсно реалізованого товару. Отже, вказаний алгоритм розрахунку жодним чином не може підтвердити дійсний облік товарних запасів позивача, а відтак і бути підставою для висновку про порушення вимог податкового законодавства.

До того ж, як стверджувалось представником позивача та свідком ОСОБА_2 під час судових засідань, перевіряючими здіснювався виїзд лише за однією з адрес торгових точок позивача. Надавались пояснення, що огляд торгового приміщення вчинено поверхнево та протягом незначного проміжку часу.

На думу суду, вказана обставина доводить формальний підхід до проведення перевірки платника податків, свідчить про недостатність дій, спрямованих на збирання необхідної у межах перевірки інформації.

При цьому, у частині визначення націнки контролюючий орган також підійшов формально, адже зазначення позивачем середньої торгової націнки у розмірі 20% не є сталим для кожної із групи продуктів. Проте відповідачем здійснено виведення середньоарифметичної націнки на відповідні товари без врахування обставин, що товари реалізовувались в різних торгових точках за фактичним місцем провадження позивачем господарської діяльності, у різний період, без дослідження наявності чи відсутності знижок на відповідні товари тощо.

Суд звертає увагу, що невідповідність дійсним обставинам даних, використаних для аналізу та розрахунків, унеможливлює отримання об`єктивного результату таких розрахунків, що в свою чергу позбавляє податковий орган права приймати рішення про донарахування податкових зобов`язань, яке ґрунтується на таких результатах.

Суд бере до увагу, що під час перевірки інвентаризація ТМЦ не проводилася (це твердження сторонами не заперечується, що слідує з матеріалів справи). Зазначене свідчить про те, що в основу спірних рішень покладені висновки контролюючого органу, які спираються на непрямі методи, які не передбачені чинним законодавством.

Разом із цим, посилання в акті перевірки на те, що на запит № 1 від 16.11.2023 щодо обліку товарних запасів в розрізі кількісних та вартісних показників ФОП ОСОБА_1 зазначив, що облік товарних запасів не ведеться, жодним чином не звільняло посадових осіб від обов`язку встановити усі обставини, якими обґрунтовано факт порушення податкового законодавства, на підставі первинних та інших документів податкового та/або бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Крім того, положення підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Як підсумок, на переконання суду, висновки акта перевірки в цій частині сформовані без проведення ним ґрунтовного аналізу вказаних обставин із зазначенням переліку первинних документів, які підтверджують відповідні порушення, тобто базуються на припущеннях.

Разом з тим, слід наголосити, що суд не є суб`єктом, який здійснює податковий контроль, а наділений виключно повноваженнями щодо перевірки наявності/відсутності обставини, які покладені в основу акта перевірки у взаємозв`язку із наявними документами в матеріалах справи.

Таким чином, порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України не підтверджено належними та допустимими доказами, а висновки відповідача в цій частині базуються на припущеннях без повного та всебічного дослідження обставин, у зв`язку із чим, податкове повідомлення рішення від 30.01.2024 № 0583724021 суд визнає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно твердження податкового органу про заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

В акті перевірки сформовано висновки про те, що заниження чистового оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 319489,21 грн, чим порушено пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи податковим органом не доведено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у стверджуваній сумі від здійснення підприємницької діяльності, суд вважає помилковими і недоведеними висновки контролюючого органу в частині порушення позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Наведене, у свою чергу свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.01.2024 № 0585624021.

Стосовно твердження податкового органу про заниження акцизного податку, суд зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював торгівлю підакцизними товарами (алкогольними напоями, тютюновими виробами та пивом).

Перевіркою правильності визначення сум податкових зобов`язань з акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено їх заниження на 984387,00 грн, в тому числі за 2017 - 11924,00 грн, 2018 - 19640,00 грн, 2019 - 8286,00 грн, 2020 - 1430,00грн, 2022 - 943107,00 грн, чим порушено пункт 216.9 статті 216 ПК України№2755-УІ.

Згідно з підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 214.1.4 пункту 214 .1 статті 214 ПК України регламентовано, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків. Для товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару.

Як закріплено у пункті 216.9 статті 216 Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар, а для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, - дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факти.

За правилами пункту 217.1 статті 217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Аналізуючи суть порушення, яке зафіксовано контролюючим органом в цій частині, суд звертає увагу на те, що висновок щодо такого порушення сформовано як наслідок висновку податкового органу щодо заниження позивачем загального оподатковуваного доходу.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини, зважаючи на недоведеність заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, тим більш у зазначеній податковій органом сумі, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 № 0586124021.

Стосовно твердження податкового органу про порушення позивачем законодавства з питань здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, суд зазначає наступне.

За визначенням у статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу.

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб`єктів господарювання за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету;

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР регламентовано, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Разом з цим, згідно із пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (частина перша статті 20 Закону №265/95-ВР).

Суд по названому епізоду звертає увагу на те, що відповідачем у висновках акта перевірки фактично зафіксовано два порушення, а саме: пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У той же час, досліджуючи зміст акта перевірки, суд наголошує, що останній не містить в собі жодної інформації, яким чином та на підставі яких первинних документів відповідачем сформовано висновок про загальну суму отриманого доходу позивача за перевіряємий період.

Натомість суд, проаналізувавши у сукупності всі висновки акта перевірки, доходить висновку, що позиція контролюючого органу в частині наявності порушень позивачем податкового законодавства у наведеній частині базується фактично виключно на висновках, які викладені в розділі 2 акта перевірки щодо заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу. Це підтвердила під час допиту і свідок ОСОБА_3 .

Суд відмічає, що оцінка таким висновкам надана під час дослідження питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0583724021, де не підтверджено позицію податкового органу.

Отже, зважаючи на викладене, суд констатує і непідтвердження належними та достатніми доказами порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у стверджуваному розмірі, що виключає наявність правових підстав для застосування фінансових санкцій, визначених у пункті 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, статті 20 Закону №265/95-ВР та має своїм наслідком формування висновку суду про протиправність податкових повідомлень-рішень від 30.01.2024 №0586724021, № 0586524021.

Стосовно твердження податкового органу про заниження єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Так, висновки ГУ ДПС у м. Києві у частині заниження позивачем ЄСВ знову ж таки, що підтверджено і сторонами, і свідками, і вбачається з матеріалів справи, фактично базуються на висновках щодо заниження останнім чистого оподатковуваного доходу за відповідний період, які, у свою чергу не знайшли свого підтвердження під час надання оцінки судом правомірності податковому повідомленню - рішенню від 30.01.2024 № 05837240221.

За таких обставин, стверджувати про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який розраховується єдиний внесок, не вбачається за можливе, а тому рішення від 23.01.2024 №4411240201 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2024 №Ф-4413, є протиправними і підлягають скасуванню

Стосовно твердження податкового органу про порушення позивачем законодавства з питань нарахування єдиного внеску із сум заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.09.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI), платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно з пункту 16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями (Порядок №435), відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є страхувальник.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

За нормами пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Так, пунктом 2.5.4 акта зафіксовано, що перевіркою питань щодо своєчасності подання звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено несвоєчасне подання звіту за серпень 2018 року фактично подано 17.10.2018 (строк подання 20.09.2018) та жовтень 2020 року, - фактично подано 22.12.2020 (строк подання 20.11.2020), чим порушено підпункт 4 пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI.

Також, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено його заниження, а саме: згідно наданих до перевірки відомостей нарахування (виплати) заробітної плати та відповідно до поданої звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2019 - червень 2019 року та жовтень 2022 - грудень 2022 року, ОСОБА_1 не нараховано єдиний внесок у розмірі 62476,33 грн на суми додаткової бази нарахування єдиного внеску 283983,32 грн (суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованої заробітної - плати роботодавцями), чим порушено пункти 1,4 частини 2 статті 6, пункт 1 частини першої статті 7 Закон №2464-VI.

Перевіркою своєчасності перерахування на рахунки органів ДПС України сум єдиного внеску платником податків ОСОБА_8 встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам в розмірі 7796,55 грн за 2019 - 2020, та несвоєчасну сплату єдиного внеску для фізичних осіб підприємців в сумі 23563,50 грн за 2017 – 2020 роки, чим порушено частину 8 статті 9 Закону №2464-VI.

Суд зазначає, що зміст позовної заяви, як і подані позивачем у ході розгляду справи докази, не містять спростування порушення ним законодавства з питань нарахування єдиного внеску із сум заробітної плати.

Під час судових засідань сторона позивача не надавала пояснень та заперечень стосовно вказаного порушення.

Отже, враховуючи виявлені під час перевірки позивача ряд порушень у цій частині, суд дійшов висновку, що прийняті за результатами перевірки рішення від 23.01.2024 №4416240201, №4410240201, №4407240201 та вимога про сплату боргу від 23.01.2024 №Ф-4414, є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Стосовно твердження податкового органу про порушення справляння податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Дослідженням акта перевірки, зокрема його пункту 2.6, судом встановлено, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі, нараховані контролюючим органом на підставі висновків, сформованих у пункті 2.1.2 акта.

Так, змістом пункту 2.6 акта зафіксовано, що «Перевіркою встановлено, що з врахуванням інформації щодо зареєстрованих платником податків податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних придбаних та реалізованих товарно - матеріальних цінностей, наявної інформації в ІКС «Податковий блок» режим «Виторги РРО», режим «Почекова інформація РРО» залишки ТМЦ, зокрема, в частині придбаних та реалізованих алкогольних напоїв та пива за перевіряємий період станом на 31.12.2022 склали 18906112,63 грн. Таким чином, з урахуванням інформації, наданої платником та податкової інформації, використаної під час проведення перевірки, залишок ТМЦ складає 0,00 грн. Вказані товарно - матеріальні цінності на таку суму відсутні в залишках ТМЦ платника на 31.12.2022, є реалізовані споживачам та включаються до загального оподатковуваного доходу податкової декларації про майновий стан і доходи, та податкових зобов`язань в декларації з ПДВ.

Також перевіркою встановлено, що, з врахуванням інформації щодо зареєстрованих платником податків податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних придбаних та реалізованих товарно - матеріальних цінностей, наявної інформації в ІКС «Податковий блок» режим «Виторги РРО», режим «По чекова інформація РРО» залишки ТМЦ, зокрема, в частині придбаних та реалізованих алкогольних напоїв та пива з урахуванням торгової націнки 20% за перевіряємий період, станом на 31.12.2022 склали 21552968,40 грн. На підставі інформації, наданої платником податків та податкової інформації, використаної під час проведення перевірки, залишки ТМЦ складають 0,00 грн., тобто ТМЦ на суму 21552968,40 грн без ПДВ відсутні на кінець 2022 року в свою чергу є реалізованими споживачам та включаються до загального оподатковуваного доходу платника податків (пункт 2.1.2 Акта перевірки). Таким чином платнику податків у грудні місяці 2022 року збільшено обсяг оподатковуваних операцій з податку на додану вартість на суму 21552968,40 грн, з них 1343207,40 грн оподатковуються за нульовою ставкою (цигарки) 20209761,00 грн оподатковуються за ставкою 20%.

Виходячи із наведеного, у зв`язку з порушенням вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ №2755, констатовано, що платником податків занижено податкові зобов`язання з податку на додану у загальній сумі 4190335,00 грн, а саме:

- у 2018 році на загальну суму 132830,00 грн. (січень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 11635,00 грн, лютий - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 4786,00 грн, березень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 5782,00 грн, квітень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 6162,00 грн, травень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 10823,00 грн, червень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 20490,00 грн, липень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 47014,00 грн, серпень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 21050,00 грн, вересень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 7419,00 грн, жовтень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 9876,00 грн, листопад – підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 4983,00 грн, грудень - підлягає зменшенню податок на додану вартість на суму 17211,00 грн);

- у 2019 році на загальну суму 5227,00 грн (лютий - підлягає збільшенню податок на додану вартість у сумі 2927,00 грн, червень - підлягає збільшенню податок на додану вартість на суму 2300,00 грн);

- у 2022 році на загальну суму 4052278, 00 грн».

Тобто, суд констатує, що в основу висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, серед іншого, покладено твердження про занижеення чистового оподатковуваного доходу (пункт 2.1.2 акта), правову оцінку якому надано судом вище.

Разом із цим, пунктом 2.6.2 перевіряючими також встановлено наступне.

У ході проведення перевірки опрацьовані відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість платника податків ОСОБА_6 та його контрагентів, встановлених програмним забезпеченням «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АС « Податковий блок» з документами, наданими до перевірки.

В системі автоматизованого співставлення податкового кредиту є наявні розбіжності по наступним контрагентам:

- жовтень 2018 року ПРАТ «ДТЕК Київські електромережи» (ЄДРПОУ 41946011) у сумі 1977,19 грн;

- листопад 2018 року ПРАТ «ДТЕК Київські електромережи» (ЄДРПОУ 41946011) у сумі 4888,44 грн;

- грудень 2018 року ПРАТ «ДТЕК Київські електромережи» (ЄДРПОУ 41946011) у сумі 4200,95 грн та ТОВ «НІАН» (ЄДРПОУ 24924849) у сумі 1927,52 грн;

- травень 2020 року ТОВ «Ді - Транс» (ЄДРПОУ 39314304) у сумі 12175,53 грн.

Відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у жовтні, листопаді та грудні 2018 року встановлено взаємовідносини платника податків ОСОБА_9 з ПРАТ «ДТЕК Київські електромережи» (ЄДРПОУ 41946011), а саме: зазначене підприємство постачало активну електроенергію та видало наступні податкові накладні:

- у жовтні 2018 №20814 від 31.10.2018 (зареєстрована в ЄРПН 07.11.2018) на суму 11863,16 грн, в т.ч. ПДВ 1977,19 грн, №21577 від 31.10.2018 (зареєстрована в ЄДРП 07.11.2018) на суму 16429,08 у т.ч. ПДВ 2738,18 грн;

- у листопаді 2018 №20454 від 30.11.2018 (зареєстрована в ЄРПН 12.12.2018) на суму 10560,77 грн, в у т.ч. ПДВ 1760,13 грн, №21191 від 30.11.2018 (зареєстрована в ЄДРПН 12.12.2018) на суму 19537,41 грн у т.ч. ПДВ 3256,23 грн;

- у грудні 2018 №18990 від 31.12.2018 (зареєстрована в ЄРПН 11.01.2019) на суму 14976,43 грн, у т.ч. ПДВ 2496,08 грн, №18424 від 31.12.2018 (зареєстрована в ЄРПН 11.01.2019) на суму 10229,23 грн у т.ч. ПДВ 1704, 87 грн.

Згідно додатку №l «розрахунок коригування сум податку на додану вартість» №9080089771 від 22.04.2019 до податкової декларації за березень 2019 року №9080089763 від 22.04.2019 ПРАТ «ДТЕК Київські електромережи » (ЄДРПОУ 41946011) зменшило податкові зобов`язання: у жовтні 2018 на суму ПДВ 1977,19 грн., у листопаді 2018 року на суму ПДВ 4888,44 грн. (1760,13 грн та 3128,31 грн), у грудні 2018 року на суму ПДВ 4200,95 грн. Платником податків ОСОБА_6 коригування сум податкового кредиту в сторону зменшення ПДВ у відповідних періодах не проведено.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних у грудні 2018 року встановлено взаємовідносини платника податків ОСОБА_1 з ТОВ «НАН» (ЄДРПОУ 24924849), а саме: зазначене підприємство відвантажило товар у грудні 2018 року платнику податків ОСОБА_10 на загальну суму 11565,12 грн, у т.ч. ПДВ 1927,52 грн та видало наступні податкові накладні: №1087 від 19.12.2018 (зареєстрована в ЄДРПН 02.01.2019) на суму 1244,40 грн у т.ч. ПДВ 207,40 грн., №1867 від 28,12.2018 ( зареєстрована в ЄДРПН 10.01.2019) на суму 1381,14 грн. у т.ч. ПДВ 230,19 грн, №555 від 11.12.2018 ( зареєстрована в ЄДРПН 26.12.2018) на суму 2382,60 грн. у т.ч. ПДВ 397,10 грн, №1838 від 28.12.2018 (зареєстрована в ЄДРПН 10.01.2019) на суму 863,04 у т.ч, ПІДВ 143,84 грн., №1654 від 26.12.2018 ( зареєстрована в ЄДРПН 04.01.2019) на суму 1223,16 грн. у т.ч. ПДВ 203,86 грн., №61 від 04.12.2018 (зареєстрована в ЄДРПН 22.12.2018) на суму 1847,88 грн. у т.ч. ПДВ 307,98 грн., №1608 від 26.12.2018 (зарсестрована в ЄДРПН 04.01.2019) на суму 1750,98 грн. у т.ч. ПДВ 291,83 грн., №157 від 05.12.2018 (зареєстрована в ЄДРПН 22.12.2018) на суму 871,92 грн. у т.ч. ПДВ 145,32.

Згідно додатку №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9306951671 від 17.01.2019 до податкової декларації за грудень 2018 року №9306951674 від 17.01.2019 зазначена вище сума по податковим накладним, виданим платнику податків ОСОБА_11 ТОВ «НІАН» (ЄДРПОУ 24924849), включена до податкових зобов`язань за грудень 2018 року (додаток №5 рядок 73).

Перевіркою встановлено, що розбіжність виникла у зв`язку з тим, що платник податків ОСОБА_6 включив суму по отриманим вище податковим накладним (ПДВ 1927,52 грн) до податкового кредиту грудня 2018 року (додаток №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9307826578 від 19.01.2019, рядок 23) та квітня 2019 року (додаток №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9104452430 від 20.05.2019, рядок 30). Виходячи із цього, констатовано, що платником податків ОСОБА_1 у квітні місяці завищено суму податкового кредиту на 1927,52 грн.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних у травні 2020 року встановлено взаємовідносини платника податків ОСОБА_9 з ТОВ «Ді - Транс» (ЄДРПОУ 39314304), а саме - зазначене підприємство відвантажило товар у травні 2020 року платнику податків ОСОБА_11 на загальну суму 73053,26 грн, у т.ч. ПДВ 12175,53 грн та видало наступні податкові накладні: (перелік податкових накладних – а.с. 39 акта перевірки).

Згідно додатку №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9140564740 від 19.06.2020 до податкової декларації за травень 2020 року №9140564755 від 19.06.2020 зазначена сума по податковим накладним, виданим платнику податків ОСОБА_1 ТОВ «Ді - Транс » (ЄДРПОУ 39314304), включена до податкових зобов`язань за травень 2020 року (додаток №5, рядок 115).

Перевіркою встановлено, що розбіжність виникла у зв`язку з тим, що платник податків ОСОБА_6 включив суму по отриманим вище податковим накладним (обсяг оподатковуваних операцій податком на додану вартість у сумі 60877,73 грн, ПДВ у сумі 12175,53 грн) до податкового кредиту травня 2020 року (додаток №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9141505265 від 21.06.2020, рядок 24) та червня 2020 року (додаток №5 «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9171358403 від 19.07.2020, рядок 28). Стверджено, що платником податків ОСОБА_1 у червні 2020 року завищено суму податкового кредиту на 12175,53 грн.

У висновку пункту 2.6 відповідач зазначив:

«В порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України платником податків занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 4050189,00 грн, а саме: січень 2018 - 11635,00 грн., лютий 2018 - 4666,00 грн, березень 2018 - 5782,00 грн, квітень 2018 - 6162,00 грн, травень 2018 - 10843,00 грн, червень 2018 - 14111,00 грн., липень 2018 - 6417,00 грн, серпень 2018 - 3313,00 грн, вересень 2018 - 25928,00 грн, жовтень 2018 - 18602,00 грн, листопад 2018 - 11934,00 грн, грудень 2018 - 6936,00 грн, квітень 2019 - 1928,00 грн, червень 2020 - 6646,00 грн., липень 2020 - 5530,00 грн., лютий 2022 - 1039,00 грн, березень 2022 - 60,00 грн, травень 2022 -29,00 грн, червень 2022 - 9198,00 грн, грудень 2022 - 3909756,00 грн.

Перевіркою значення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 16), встановлено завищення суми від`ємного значення на загальну суму 205915,00 грн, а саме: у червні 2018 року в розмірі 6379,00 грн, у липні 2018 року у розмірі 40597,00 грн, у серпні 2018 року у розмірі 58334,00 грн, у вересні 2018 року у розмірі 39829,00 грн, у жовтні 2018 року у розмірі 31099, 00 грн, у листопаді 2018 року у розмірі 24147,00 грн та у червні 2020 року в розмірі 5530,00 грн».

Отже, приймаючи податкове повідомлення – рішення від 30.01.2024 №0585724021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 4050189,00 грн та нараховано суму штрафних санкцій 1012547,25 грн, податковим органом взято до уваги висновок про заниження чистого оподатковуваного доходу (пункт 2.1.2 акта) та дані податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Суд зазначає, що позиція контролюючого органу про заниження чистового оподатковуваного доходу позивачем (пункт 2.1.2 акту) визнана необґрунтованою з вищенаведених підстав.

Водночас, встановлені перевіркою обставини стосовно податкових зобов`язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 в розрізі контрагентів не спростовані позивачем і не заперечуються, у зв`язку із чим суд погоджується у цій частині із податковим органом про наявність порушення податкового законодавства позивачем.

Суд зазначає, що зміст позовної заяви, як і подані позивачем у ході розгляду справи докази не містять спростування порушень, встановлених пунктом 2.6.2 акта перевірки.

Під час судових засідань сторона позивача не надавала пояснень та заперечень щодо вказаного порушення.

Проте, суд наголошує, що у цьому випадку, враховуючи, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, визначені платнику за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, суд позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно відповідним повідомленням-рішенням.

Аналіз допущених порушень законодавства та особливість проведення розрахунків податкового зобов`язання з податку на додану вартість не дало можливості суду самостійно ідентифікувати (виокремити, назвати) таку частину оскарженого рішення, яка стосується визначення податкового зобов`язання в розрізі контрагентів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 № 260/433/19, встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 30.01.2024 №0585724021 підлягає скасуванню повністю не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через висновок суду про неправильний розрахунок відповідачем суми такого податкового зобов`язання. При цьому, податковий орган у відповідній частині (зокрема у частині встановлених перевіркою розбіжностей по контрагентам, що не спростовувалось позивачем) повинен прийняти нове податкове повідомлення-рішення, з урахуванням висновків суду про необґрунтованість тверджень про заниження чистого оподатковуваного прибутку у вказаній контролюючим органом сумі.

Стосовно твердження податкового органу про порушення своєчасності реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

У пункті 2.6.3 акта перевірки відповідачем стверджено, що, у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платником податків не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом січня - грудня 2018 року, лютий та червень 2019 року та лютий, березень, червень та грудень 2022 року, а саме:

- січень 2018 на суму ПДВ 11635,00 грн,

- лютий 2018 на суму ПДВ 4786,00 грн,

- березень 2018 на суму ПДВ 5782,00 грн,

- квітень 2018 на суму ПДВ 6162,00 грн,

- вересень 2018 на суму ПДВ 7419,00 грн,

- жовтень 2018 на суму ПДВ 9876,00 грн,

- червень 2019 на суму ПДВ 2300,00 грн,

- березень 2022 на суму ПДВ 60,00 грн,

- червень 2022 на суму ПДВ 9198,00 грн,

- травень 2018 на суму ПДВ 10843,00 грн,

- червень 2018 на суму ПДВ 20490,00 грн,

- липень 2018 на суму ПДВ 47014,00 грн,

- серпень 2018 на суму ПДВ 21050,00 грн,

- листопад 2018 на суму ПДВ 4983,00 грн,

- лютий 2019 на суму ПДВ 2927,00 грн,

- лютий 2022 на суму ПДВ 1039,00 грн,

- травень 2022 на суму ПДВ 29,00 грн,

- грудень 2022 на суму ПДВ 4041952,00 грн.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу про нереєстрацію наведених податкових накладних ґрунтуються на висновку про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, викладених у пункті 2.6.1 акта перевірки, які, у свою чергу, базуються на твердженні про реалізацію усього придбаного товару у зв`язку з відсутністю складських приміщень для зберігання ТМЦ. Такі доводи проаналізовані судом та визнані безпідставними у частині визначення суми розрахунку з наведених вище мотивів.

Як наслідок, і податкове повідомлення – рішення від 30.01.2024 №0585824021 прийнято за відсутності правових підстав, у зв`язку із чим, підлягає скасуванню.

Стосовно твердження податкового органу про ненадання на перевірку первинних документів у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Актом перевірки (пункт 2.10) встановлено, що перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено надання не в повному обсязі на перевірку первинних документів про фінансово - господарську діяльність, отримані доходи, видатки платника податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, чим порушено пункти 44.1, 44.3 статті 44 ПК України.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України унормовано, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

За вимогами пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, на підставі яких платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 Кодексу, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Також суд зазначає, що пунктом 44.6 статті 44 ПК України закріплено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

У відповідності до вимог, встановлених абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України, протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов`язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов`язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Судом з`ясовано, зокрема і з показань свідка ОСОБА_2 , що ні на вимогу податкового органу, ні під час судового розгляду позивачем не надано запитуваних первинних документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 у повному обсязі; усі наявні у розпорядженні представника документи надавалися контролюючому органу, однак деякі документи були відсутніми.

Отже, враховуючи це, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення – рішення від 30.01.2024 №0586024021, діяв у спосіб передбачений законом. Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведеного у сукупності, суд резюмує, що податкові повідомлення-рішення від 30.01.2024 № 0585824021, № 0586724021, № 0586524021, № 0585624021, № 0583724021, № 0586124021, № 0585724021, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 23.01.2024 № 4410240201, № 4411240201, як і податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2024 № Ф-4413 не відповідають названим вище і перерахованим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям. У зв`язку із цим підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

У той же час, протиправність решти оскаржуваних рішень (податкового повідомлення-рішення від 30.01.2024 № 0586024021, рішень про застосування штрафних санкцій від 23.01.2024 № 4416240201, від 23.01.2024 № 4410240201, від 23.01.2024 № 4407240201, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2024 № Ф-4414), не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду цієї справи, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як видно із квитанції від 30.04.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 15140,00 грн. Зважаючи на частину задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 10500 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.01.2024 № 0585824021, від 30.01.2024 № 0586724021, від 30.01.2024 № 0586524021, від 30.01.2024 № 0585624021, від 30.01.2024 № 0583724021, від 30.01.2024 № 0586124021, від 30.01.2024 № 0585724021.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 23.01.2024 № 4411240201.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2024 № Ф-4413.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, – відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua