Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №320/59188/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Київ №320/59188/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області та скасувати Податкове повідомлення-рішення № 41946/0901 від 27.09.2024.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.09.2024 № 41946/0901, яким до неї застосовано штраф у розмірі 60 350,00 грн за порушення вимог частини 39 статті 15 Закону України № 481/95-ВР, прийняте без належних правових підстав. Позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про здійснення роздрібної торгівлі пивом через програмний реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії, є помилковим. Так, попередня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями діяла до 13.03.2024, а 20.02.2024 позивач звернулася до контролюючого органу за отриманням нової ліцензії, у додатку до якої вже зазначено відповідний ПРРО з фіскальним номером 4000810116. Строк дії нової ліцензії визначено з 13.03.2024 до 13.03.2025. Також позивач вважає, що нею не було порушено місячного строку повідомлення контролюючого органу про зміну відомостей щодо ПРРО, оскільки відповідні документи для отримання нової ліцензії були подані 20.02.2024, тобто до початку строку її дії та до завершення дії попередньої ліцензії. Крім того, позивач посилається на порушення контролюючим органом строків прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки акт фактичної перевірки був складений та вручений їй 21.08.2024, тоді як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 27.09.2024. З огляду на викладене позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та просить суд визнати його протиправним і скасувати, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Зазначає, що за результатами фактичної перевірки встановлено здійснення позивачем у період з 13.02.2024 по 13.03.2024 роздрібної торгівлі алкогольними напоями через ПРРО з фіскальним номером 4000810116 на загальну суму 527,00 грн, який не був зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 10200312202300098, чинній до 13.03.2024. Відповідач наголошує, що відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР у ліцензії та додатку до неї мають бути зазначені відомості про РРО/ПРРО, через які здійснюється торгівля алкогольними напоями. У разі зміни таких відомостей суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний строк звернутися до органу ліцензування з відповідною заявою. Також відповідач посилається на дані інформаційно-комунікаційної системи ДПС, згідно з якими ПРРО з фіскальним номером 4000810116 зареєстровано 13.02.2024. На підтвердження цього зазначає про подання позивачем заяви за формою № 1-ПРРО від 13.02.2024 та заяви про внесення змін від 19.02.2024. Крім того, відповідач вважає фактичну перевірку правомірною, оскільки її проведено на підставі наказу від 02.08.2024 № 2108-п відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а посадові особи контролюючого органу діяли в межах наданих повноважень. З огляду на викладене відповідач вважає, що позивач порушила вимоги частини 39 статті 15 Закону № 481/95-ВР, у зв`язку з чим до неї правомірно застосовано фінансову санкцію, та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований магазин-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У межах зареєстрованого виду господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .

Роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) підприємець здійснювала на підставі ліцензій:

- № 10200312202300098 від 06.03.2023 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з терміном дії з 13.03.2023 до 13.03.2024, у додатку до якої зазначено РРО/ПРРО з фіскальним номером 4000457179;

- № 10200312202400109 від 20.02.2024 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з терміном дії з 13.03.2024 до 13.03.2025, у додатку до якої зазначено програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) з фіскальним номером 4000810116.

13.02.2024 позивачем подано заяву за формою № 1-ПРРО про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій для господарської одиниці — магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За результатами її опрацювання зареєстровано ПРРО з фіскальним номером 4000810116.

19.02.2024 позивачем подано заяву за формою № 1-ПРРО про внесення змін до реєстраційних відомостей зазначеного ПРРО.

02.08.2024 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України видано наказ № 2108-п про проведення фактичної перевірки магазину-кафе за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.08.2024 № 43489/10-36-09-10-3609-00-10/ НОМЕР_1 .

Відповідно до акта перевірки, у період з 13.02.2024 по 13.03.2024 позивач здійснювала реалізацію алкогольних напоїв через ПРРО з фіскальним номером 4000810116 на загальну суму 527,00 грн. При цьому зазначений ПРРО, за висновком контролюючого органу, не був зареєстрований у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №10200312202300098 від 06.03.2023.

У зв`язку з установленими порушеннями контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини 39 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

27.09.2024 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 41946/0901, яким до позивача застосовано фінансові санкції.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно з пп.20.1.10 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Зазначена норма ПК України (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України) містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: 1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства; 2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Цей пункт закріплює альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. При цьому потрібно враховувати, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, але з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. Відтак, контролюючий орган не порушив права платника та законодавство Наказом №521-П враховуючи вищенаведене, який крім цього не оскаржується позивачем.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 02.08.2024 №2107-п та направлень на проведення фактичної перевірки №№ 7761/10-36-09, 7762/10-36-09 від 21.08.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області 21.08.2024 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності — магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки № 43489/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 від 21.08.2024, у якому встановлено порушення вимог частини тридцять дев`ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Зі змісту Акта (довідки) про результати фактичної перевірки від 21.08.2024 № 43489/10-36-09-00-10/3142407645 судом встановлено, що контролюючим органом виявлено порушення вимог частини тридцять дев`ятої статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Зокрема, в акті зазначено, що у період з 13.02.2024 по 13.03.2024 позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) із використанням програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) з фіскальним номером 4000810116, через який реалізовано товар на загальну суму 527,00 грн, при тому, що зазначений програмний реєстратор розрахункових операцій не був внесений до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 10200312202300098 від 06.03.2023, строк дії якої визначено з 13.03.2023 по 13.03.2024. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства, що стало підставою для застосування фінансових санкцій.

Правові засади державного регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, а також забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності лише за наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Органами ліцензування такої діяльності є територіальні органи Державної податкової служби України за місцем здійснення торгівлі.

Згідно з частинами тридцять четвертою – тридцять дев`ятою статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, а у заяві про її видачу обов`язково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, які використовуються у місці торгівлі, а також інформація про них, зокрема модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, реєстраційні та фіскальні номери, дата початку їх обліку в контролюючих органах. Аналогічні відомості зазначаються у додатку до ліцензії, який є її невід`ємною частиною. Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

За змістом частин п`ятдесят четвертої та п`ятдесят п`ятої статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій ліцензії, суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний строк з дня внесення таких змін звернутися до органу ліцензування із відповідною заявою. Орган ліцензування на підставі такої заяви протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням внесених змін. Отже, законодавець розмежував обов`язки суб`єкта господарювання та органу ліцензування: на суб`єкта господарювання покладено обов`язок своєчасно звернутися із заявою про внесення змін, тоді як внесення таких змін до ліцензії та видача нового бланка ліцензії здійснюються органом ліцензування.

Водночас абзацом одинадцятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено застосування до суб`єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій або програмний реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений у ліцензії. Розмір такого штрафу становить 200 відсотків вартості реалізованої через такий реєстратор продукції, але не менше встановленого законом мінімального розміру.

Верховний Суд у постанові, на яку посилається суд, зазначив, що системний аналіз положень статей 15 та 17 Закону № 481/95-ВР свідчить про те, що ліцензія складається із самої ліцензії та додатка до неї, який є її невід`ємною частиною, а відомості щодо реєстраторів розрахункових операцій вносяться саме до такого додатка. При цьому видача ліцензії на новому бланку у зв`язку зі зміною відомостей здійснюється не автоматично внаслідок реєстрації нового РРО, а виключно після звернення суб`єкта господарювання із відповідною заявою та видачі органом ліцензування нового бланка ліцензії. Водночас Верховний Суд наголосив, що відповідальність, передбачена абзацом одинадцятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, може наставати лише у випадку невиконання суб`єктом господарювання обов`язку, встановленого статтею 15 цього Закону, а саме незвернення із заявою про внесення змін або звернення після спливу місячного строку з дня внесення відповідних змін.

Як встановлено судом, у даній справі новий програмний реєстратор розрахункових операцій було зареєстровано 19.02.2024, а вже 20.02.2024 позивач звернулася до Головного управління ДПС у Київській області із заявою про видачу нової ліцензії із внесенням відомостей про новий програмний реєстратор розрахункових операцій. За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем 21.02.2024 оформлено нову ліцензію, строк дії якої визначено з 13.03.2024. Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав покладений на нього законом обов`язок щодо своєчасного звернення до органу ліцензування із заявою про внесення змін до ліцензії, тоді як подальше оформлення ліцензії на новому бланку та визначення строку її дії належало виключно до повноважень відповідача.

Однак, відповідно до частини 39 статті 15 Закону України № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Актом фактичної перевірки зафіксовано, що у період з 13.02.2024 по 13.03.2024 ФОП ОСОБА_1 через ПРРО з фіскальним номером 4000810116 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв на загальну суму 527,00 грн. При цьому зазначений ПРРО не був включений до додатка до ліцензії № 10200312202300098 від 06.03.2023, строк дії якої охоплював указаний період.

Водночас нова ліцензія № 10200312202400109 від 20.02.2024, у додатку до якої зазначено ПРРО з фіскальним номером 4000810116, набрала чинності лише з 13.03.2024. Отже, наявність цієї ліцензії не спростовує встановленого факту здійснення реалізації алкогольних напоїв через ПРРО, не зазначений у попередній ліцензії, у період до набрання чинності новою ліцензією.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період з 13.02.2024 по 13.03.2024 позивач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями через ПРРО, відомості про який не були зазначені у чинній на той час ліцензії, чим порушила вимоги частини 39 статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акта фактичної перевірки вартість алкогольних напоїв, реалізованих позивачем через ПРРО з фіскальним номером 4000810116, становить 527,00 грн.

Згідно з розрахунком, розмір фінансової санкції визначено у сумі 200 відсотків вартості реалізованих товарів, що становить 1 054,00 грн (527,00 грн Ч 200%). Оскільки зазначена сума є меншою за мінімальний розмір фінансової санкції, контролюючим органом застосовано мінімальний розмір штрафу, передбачений законом, — 8,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2024 року.

З урахуванням того, що мінімальна заробітна плата на зазначену дату становила 7 100,00 грн, розмір фінансової санкції склав 60 350,00 грн (7 100,00 грн Ч 8,5).

Отже, суд дійшов висновку, що розрахунок фінансової санкції у розмірі 60 350,00 грн є арифметично правильним та відповідає наведеному в розрахунку порядку її визначення.

Оцінивши також доводи позивача, викладені в адміністративному позові, у сукупності з наданими сторонами доказами, суд дійшов таких висновків.

Позивач обґрунтовує протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.09.2024 № 41946/0901, зокрема, порушенням контролюючим органом строку його прийняття, а також відсутністю з її боку порушення строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей щодо ПРРО. Проте такі доводи не спростовують установлених обставин порушення та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на порушення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України ґрунтується на твердженні, що акт фактичної перевірки був вручений їй безпосередньо в день проведення перевірки — 21.08.2024, у зв`язку з чим останнім днем для прийняття податкового повідомлення-рішення, на її думку, було 11.09.2024.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що акт фактичної перевірки від 21.08.2024 № 43489/10-36-09-10-3609-00-10/3142407645 був направлений позивачу рекомендованим поштовим відправленням та вручений їй 07.09.2024, що підтверджується відомостями про поштове відправлення з трек-номером 0600955235999.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Отже, перебіг установленого законом строку розпочався 09.09.2024. Податкове повідомлення-рішення прийнято 27.09.2024, тобто в межах передбаченого законом п`ятнадцятиденного робочого строку.

За таких обставин твердження позивача про порушення відповідачем строку прийняття податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на іншій даті вручення акта перевірки, ніж та, що підтверджена матеріалами справи. Саме по собі складення та підписання акта 21.08.2024 не є тотожним його врученню платнику податків у цей день.

Позивач також стверджує, що не порушила місячного строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей щодо реєстратора розрахункових операцій, оскільки ПРРО з фіскальним номером 4000810116 був зареєстрований 13.02.2024, а 20.02.2024 нею подано документи для отримання нової ліцензії, у додатку до якої зазначено цей ПРРО.

Однак суд ураховує, що відповідно до частини 39 статті 15 Закону України № 481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями зазначаються, зокрема, відомості про реєстратори розрахункових операцій та фіскальні номери ПРРО, які використовуються у відповідному місці торгівлі. Відомості про такі реєстратори відображаються також у додатку до ліцензії.

Згідно з частиною 56 статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій ліцензії, суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний строк із дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання полягає не лише в реєстрації ПРРО в інформаційній системі контролюючого органу, а й у забезпеченні відповідності відомостей, зазначених у ліцензії та її додатку, фактичним засобам проведення розрахункових операцій, які використовуються під час роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Як установлено судом, ПРРО з фіскальним номером 4000810116 зареєстровано 13.02.2024, а заяву про внесення змін до реєстраційних відомостей ПРРО за формою № 1-ПРРО позивач подала 19.02.2024. Водночас зазначений ПРРО не був включений до додатка до ліцензії № 10200312202300098 від 06.03.2023, строк дії якої охоплював період, у якому здійснювалася зафіксована перевіркою реалізація алкогольних напоїв.

Подання 20.02.2024 документів для отримання нової ліцензії не змінює змісту та строку дії попередньої ліцензії і не надає новій ліцензії зворотної дії. Нова ліцензія № 10200312202400109, у додатку до якої зазначено ПРРО з фіскальним номером 4000810116, набрала чинності з 13.03.2024. Відтак сам факт її оформлення не підтверджує наявності відповідних відомостей у попередній ліцензії протягом усього спірного періоду.

При цьому реєстрація ПРРО в контролюючому органі та зазначення його фіскального номера в ліцензії є різними юридичними обставинами, які не підміняють одна одну. Тому подання позивачем заяви про реєстрацію ПРРО та заяви про внесення змін до його реєстраційних відомостей саме по собі не підтверджує дотримання вимог законодавства щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через реєстратор, зазначений у ліцензії.

Таким чином, посилання позивача на подання документів для отримання нової ліцензії 20.02.2024 не спростовує встановленого контролюючим органом факту реалізації алкогольних напоїв через ПРРО, фіскальний номер якого не був зазначений у чинній на відповідний час ліцензії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення та відсутності порушення вимог законодавства щодо використання ПРРО у роздрібній торгівлі алкогольними напоями не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Натомість матеріалами справи підтверджено факт реалізації алкогольних напоїв через ПРРО, не зазначений у чинній на відповідний час ліцензії, а також правомірність визначення розміру фінансової санкції.

Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2024 № 41946/0901 відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження висновків контролюючого органу щодо здійснення позивачем у перевірюваний період роздрібної торгівлі алкогольними напоями через ПРРО з фіскальним номером 4000810116, який не був зазначений у чинній на той час ліцензії, чим порушено вимоги частини 39 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 27.09.2024 № 41946/0901 та, відповідно, для задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.