Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №320/646/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Київ справа №320/646/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 вересня 2024 року № 103353240203, №103354240203, № 103356240203, №103351240203.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ».

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття. Вказує, що ним не було допущено порушень вимог податкового законодавства.

За час розгляду справи відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву.

Свої письмові пояснення по справі, в яких ставиться питання про задоволення заявлених позовних вимог, надано третьою особою.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, в особі головного державного інспектору відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту фізичних осіб ОСОБА_2 , проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43106937) платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.52-3 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві;

вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 2 488 457,00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 447 922,26 грн. з отриманого доходу;

п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2019 рік у сумі 37 326,86 гривень.

За наслідком проведення перевірки складено акт перевірки №94682/Ж5/26-15-24-02- 03/2208107192 від 05 серпня 2024 року.

Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі даних акта перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2024 року № 103353240203, № 103354240203, № 103356240203, №103351240203, якими в сукупності позивачу визначено додаткове податкове зобов`язання, у тому числі штрафи, на суму 607 921, 40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу частини групи нежитлових приміщень від 24 травня 2019 між ТОВ «ФОКСХОЛ» (Продавець) та Позивачем (Покупець), ОСОБА_1 придбав право власності щодо частини групи нежитлових приміщень № 1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідна заява подана від імені ОСОБА_3 , що діяв на підставі нотаріальної довіреності від імені ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Переверзевій Г.О.

В подальшому позивач здійснив поділ набутого нерухомого майна. На підставі технічного звіту щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого приватним підприємством «ІНТЕК» від 29 травня 2019 року, було визнано за можливе поділити вказане нерухоме майно таким чином:

1. Об`єкт № 1: Загальна площа 172,38 кв.м.

2. Об`єкт № 2: Загальна площа 346,3 кв.м.

Указаний поділ вчинений на підставі заяви (рішення) представника позивача Золотарьова Михайла Олександровича, що діяв на підставі нотаріальної довіреності від імені позивача.

Після того, позивачем було створено ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» з відповідним рішенням засновника від 4 липня 2019 року, актом оцінки вартості та приймання-передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» від 11 липня 2019 року і статутом від 4 липня 2019 року.

Позивач, зробивши капітальну інвестицію та створивши ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП», набув права на 100% частку у статутному капіталі ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП». Загальна вартість негрошового майнового вкладу становила 2 488 457, 00 грн., що і є інвестиційними витратами позивача.

Після того Позивачем було прийнято рішення щодо продажу частки у статутному капіталі створеного ним товариства: не самого нерухомого майна, а частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП». Так, відповідно до рішення учасника № 2 ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» від 15 липня 2019 року позивачем було одноголосно затверджено продати частку в ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» в розмірі 100%, що належить позивачу, за ціною 2 488 458, 00 грн., на користь ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ» (покупець).

Відповідно до акту прийому-передачі та оплати частки у статутному капіталі ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» (ідентифікаційний код 43106937) від 15 липня 2024, ОСОБА_1 (надалі - «Продавець») з однієї сторони та ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ», в особі директора ОСОБА_4 (надалі - «Покупець»), підтвердили передачу частки відповідно до Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП». Розмір частки у статутному капіталі: 2 488 45 7, 00 грн., що складає 100 % Статутного капіталу ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ ГРУП» і складає інвестиційний дохід. Справжність підписів засвідчена у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.

Таким чином, інвестиційний дохід повністю був тотожнім інвестиційним витратам (вартості внесення позивачем нерухомого майна до статутного капіталу).

Положеннями підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Разом з тим, підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України, в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм слідує, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

При цьому, при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 у справі №826/9611/16 та у постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 560/5558/20.

Відтак, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором вважатиметься в цьому випадку виключно інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються інвестиційні витрати, в тому числі і вартість внеску до статутного капіталу товариства.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об`єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX цього Кодексу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Ураховуючи, що інвестиційний прибуток, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивною різницею між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації, такий інвестиційний прибуток у досліджуваних операціях у позивача відсутній, а отже, не виник і об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Документами, що підтверджують фактично понесені інвестиційні витрати, на попереднє придбання інвестиційних активів фізичною особою - платником податку є належним чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів; акти прийому-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Відтак, акт перевірки і винесені на його підставі оскаржувані повідомлення-рішення є безпідставними, адже об`єкт оподаткування в розглядуваних відносинах (інвестиційний прибуток) відсутній.

Щодо вказаного в акті перевірки відповідачем обов`язку позивача подавати податкову декларацію та статусу податкового агента ТОВ «ПРОПЕТІІНВЕСТ», суд зазначає, що відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загально річного оподаткованого доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідач поставив у провину позивачеві те, що останній не подав декларацію за наслідками звітного податкового року. Проте, по-перше, як зазначалося вище, у позивача у досліджуваних операціях був відсутній інвестиційний прибуток, а по-друге, якщо б такий прибуток був наявним, то дохід було одержано від юридичної особи-резидента (ТОВ «ПРОПЕТІ ІНВЕСТ»), яке, в разі наявності інвестиційного прибутку, виконувало б щодо позивача функції податкового агента.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 079, 21 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 вересня 2024 року №103353240203, №103354240203, №103356240203, №103351240203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві н(04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) а користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останнім судові витрати у розмірі 6 079, 21 грн (шість тисяч сімдесят дев`ять гривень двадцять одна копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.