Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №320/11402/26 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №320/11402/26

Суддя: Діска А.Б.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року № 320/11402/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, третя особа – Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та постанови, зобов`язання не вчиняти дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Вишневого відділу ДВС щодо відкриття виконавчого провадження ВП №76159475 та скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження;

- зобов`язати Вишневий відділ ДВС не вчиняти дій щодо будь-яких стягнень за цією постановою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав письмове повідомлення та звернення до Головного управління ДПС у Київській області щодо отриманого рішення про застосування штрафних санкцій. Водночас, у встановлений законодавством термін не отримав відповіді, тому вимога ДПС є неузгодженою, а спір перебував на стадії оскарження, з урахуванням чого дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження є протиправними.

Ухвалою суду від 12.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/11402/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали виконавчого провадження, витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа подала пояснення у справі, відповідно до яких посадовою особою Головного управління ДПС у Київській області було винесене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.03.2024 № 13950/2412 у сумі 1101,68 грн штрафних санкцій та 77,12 грн пені, яке направлено та вручено особисто 17.04.2024. У зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у позивача, Головне управління ДПС у Київській області в автоматичному режимі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2024 № Ф-10127-1036У, яку направлено на адресу платника та повернуто на адресу контролюючого органу 05.06.2024.

ГУ ДПС у Київській області у зв`язку з несплатою зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2024 №Ф-10127-1036 нарахованих сум єдиного внеску сформовано та направлено до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2024 №Ф-10127-1036-У (дата узгодження 23.09.2024).

Позивач подав заперечення на пояснення третьої особи, в яких вважає грошове зобов`язання неузгодженим.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.03.2024 № 13950/2412 до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1101,68 грн та 77,12 грн пені.

У зв`язку з несплатою зазначеного штрафу та пені, 13.05.2024 Головне управління ДПС у Київській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10127-1036У. Вказана вимога направлена на адресу позивача та 05.06.2024 повернута на адресу контролюючого органу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

01.10.2024 державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Мурзою Юлією Олександрівною розглянуто заяву про примусове виконання вимоги від 13.05.2024 № Ф-10127-1036У, виданої ГУ ДПС у Київській області про стягнення на користь державного бюджету (санкції, платежі, штрафи) у розмірі 1178,80 грн та відкрито виконавче провадження ВП № 76159475.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятої відповідачем постанови від 01.10.2024 про відкриття ВП № 76159475, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № 76159475 від 01.10.2024 суд зазначає наступне.

09.12.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, в якому просив визнати протиправними дії Вишневого відділу ДВС щодо відкриття виконавчих проваджень: ВП № 76159475, ВП № 77855988, ВП № 77234207 та скасувати зазначені постанови про відкриття виконавчих проваджень; зобов`язати Вишневий відділ ДВС не вчиняти дій щодо будь-яких стягнень за цими постановами.

Ухвалою суду від 09.01.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків по справі № 320/63860/25.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в яких позивач зазначив, що 10.08.2025 ним було отримано оскаржувані постанови відповідача.

Позивач 15.08.2026 в електронній формі та 16.08.2026 засобами поштового зв`язку звертався до суду з позовом щодо оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень ВП № 76159475, ВП № 77855988, ВП № 77234207.

Ухвалою суду від 10.09.2026 позовна заява була повернута позивача.

Вказану ухвалу суду позивач отримав лише 18.11.2025. Вдруге звернувся до суду після фактичного отримання копії ухвали, з урахуванням часу, необхідного для належної підготовки та оформлення процесуальних документів.

Також позивач звертає увагу, що в умовах тривалих обмежень електропостачання та функціонування комп`ютера, мережі Інтернет та електронних сервісів, можливість оперативного опрацювання процесуальних документів та підготовки повторної позовної заяви була обмежена, а тому строк оскарження пропущено з поважних причин.

Суд зазначає, що ухвалою суду по справі № 320/63860/25 було вирішено роз`єднати та виділити у самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 , якими позивач просить:

1) Визнати протиправними дії Вишневого відділу ДВС щодо відкриття виконавчого провадження ВП №76159475 та скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження;

2) Зобов`язати Вишневий відділ ДВС не вчиняти дій щодо будь яких стягнень за цією постановою.

Адміністративній справі за позовною заявою з указаними позовними вимогами було присвоєно № 320/11402/26.

Як зазначалось судом вище, ухвалою суду від 12.03.2026 було відкрито провадження у справі та зазначено, що питання дотримання позивачем строків звернення до суду буде вирішено в ході розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та додані до неї документи, а також зважаючи на те, що позивач спірну постанову отримав у серпні 2025 року, вживав заходів щодо її оскарження та звернувся до суду з позовною заявою з незначним пропуском строку, з метою надання доступу позивачу до правосуддя, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, дотримуючись способу та порядку виконання, встановлених виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для оскарження спірної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 76159475 позивачем вказано те, що, зокрема, вимога Головного управління ДПС у Київській області, яка є виконавчим документом, є неузгодженою та перебувала на стадії оскарження, а державним виконавцем не перевірено факт оскарження виконавчого документа позивачем та неправомірно відкрито виконавче провадження.

Абзацами першим та п`ятим частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, вимога від 13.05.2024 № Ф-10127-1036У про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом та згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.

У силу змісту пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як вбачається судом з матеріалів справи, заява ГУ ДПС у Київській області від 23.09.2024 про відкриття виконавчого провадження разом із узгодженою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2024 № Ф-10127-1036У зареєстровані у державній виконавчій службі, та 01.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76159475.

Позивач у позовній заяві зазначає, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження № 76159475, оскільки позивач оскаржував в адміністративному порядку вищезазначену вимогу, а тому станом на відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було жодної правової підстави вважати вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що є узгодженою та набрала чинності.

Водночас як визначено частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час прийняття вимоги) платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що у вимозі Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2024 № Ф-10127-1036У, яка була направлена Головним управлінням ДПС у Київській області до відповідача разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, вказано дату набрання чинності – 23.09.2024.

Отже, враховуючи, що вимога від 13.05.2024 № Ф-34797-13У про сплату боргу (недоїмки) містила дату набрання чинності – 23.09.2024, суд вважає, що, державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.02.2023 у справі № 380/16826/21.

З огляду на те, що у цій справі спір стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, то обставини правомірності формування Головним управлінням ДПС у Київській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску, надсилання її боржнику, отримання останнім та узгодження суми боргу (недоїмки) не входять до предмета доказування у цій справі.

Тому, наведені у позовній заяві підстави для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця є необґрунтованими.

Разом з тим, суд зазначає, що частинами першою та другою статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина третя статті 4 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

При цьому суд зазначає, що вимога від 13.05.2024 № Ф-34797-13У про сплату боргу містить всі необхідні реквізити передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, підстави для її повернення з урахуванням пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII були відсутні.

З наведеного вбачається, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП № 76159475 відповідач діяв відповідно до вимог Закону № 1404-VIII. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП № 76159475.

Також позивач просить суд зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби не вчиняти дій щодо будь-яких стягнень за постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП № 76159475. Однак вказана вимога не підлягає судом задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням інших критеріїв, визначених законом.

Будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження) презюмується правомірним, доки його протиправність не буде встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не було встановлено та не доведено наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП № 76159475.

Оскільки законність і чинність зазначеної постанови судом не спростовані, державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». У державного виконавця наявний законодавчо визначений обов`язок щодо примусового виконання рішень, а в позивача — обов`язок їх виконувати.

Вимога про зобов`язання відповідача не вчиняти дій щодо стягнень за постановою є безпосередньо похідною від вимоги про визнання такої постанови протиправною. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимог щодо заборони її виконання, зокрема, заборони стягнень за цією постановою. Заборона державній виконавчій службі виконувати законну, не скасовану вимогу Головного управління ДПС у Київській області № Ф-10127-1036 У від 13.05.2024 не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Разом з тим посилання позивача на неузгодженість вимоги з підстав її оскарження до ДПС є необґрунтованим.

Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-10127-1036 У від 13.05.2024 до окружного адміністративного суду, така вимога є належним виконавчим документом. А тому у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача не вчиняти дії щодо її виконання.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 цей строк.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, третя особа – Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та постанови, зобов`язання не вчиняти дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua