Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №280/7063/26
Суддя: Батрак Інна Володимирівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокуСправа № 280/7063/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_2 від 11.10.2024 вих. №79;
визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.10.2024 №84 «Про результати службового розслідування» за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_2 ;
визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом нещасного випадку (смерті) сержанта ОСОБА_2 № 408 від 17.12.2024;
визнати протиправним та скасувати пункт 1, 2 Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2025 № 3 відносно сержанта ОСОБА_2 , в частині формулювання обставин смерті: «Під час самовільного залишення військової частини» та в частині формулювання обставин звільнення з військової служби, а саме: «Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби»;
зобов`язати командира ВЧ НОМЕР_1 призначити та провести додаткове (повторне) службове розслідування у відповідності до положень Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, на підставі якого внести зміни до пункту 1,2 Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2025 № 3, щодо обставин смерті і підстав виключення сержанта ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що постановою слідчого Державного бюро розслідувань від 04.06.2026 у кримінальному провадженні №62024080100007962 від 26.12.2024 кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 не залишав лікувальний заклад самовільно, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його території. Відтак, на думку позивача, він об`єктивно не мав можливості прибути до місця проходження служби чи повідомити командування про причини своєї відсутності. Також наголошує, що слідством встановлено відсутність як об`єктивної, так і суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України, що стало підставою для закриття кримінального провадження. Наведені обставини безпосередньо спростовують висновки службового розслідування про нібито самовільне залишення ОСОБА_2 місця проходження військової служби та свідчать про те, що такі висновки були зроблені без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи. Окрім того звертає увагу суду на грубе процедурне порушення, що було допущено під час оголошення ОСОБА_2 , таким, що самовільно залишив військову частину. Так, чоловік позивачки не міг вважатися таким, що вчинив самовільне залишення військової частини, до того моменту, як відповідні відомості не будуть внесені до ЄРДР. А вони були внесені до ЄРДР лише 26.12.2024. Зауважує, що через появу нових відомостей стосовно обставин зникнення і смерті ОСОБА_2 (копія експертизи трупа № 6900, медичної документації ОСОБА_2 під час проходження лікування, матеріали кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 408 КК України, включно з постановою про закриття кримінального провадження від 04.06.2026), позивач 05.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про проведення повторного службового розслідування за фактом можливого самовільного залишення медичного закладу (військової частини) та за фактом смерті сержанта ОСОБА_2 . Вказана вище заява була направлена на офіційну адресу ВЧ НОМЕР_1 разом з описом вкладення, проте станом на день звернення до суду з позовною заявою, жодної відповіді на заяву про перегляд службового розслідування не послідувало, у зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 20.07.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 07.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 21.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №54679) на позовну заяву , в якому вказує, що сержанта ОСОБА_2 було виписано з лікарні 29.09.2024 (за самовільне залишення території закладу) та наданий виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №5235/3. Вказує, що за фактом самовільного залишення території медичного закладу наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2024 №316 було призначено та проведено службове розслідування, в ході якого підтверджено, що сержант ОСОБА_2 самовільно залишив медичний заклад 29.09.2024 та не прибув до військової частини для подальшого проходження військової служби та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 11.10.2024 №84 матеріали службового розслідування були подані до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Запоріжжя, Запорізької спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері, ІНФОРМАЦІЯ_2 для внесення відомостей про самовільне залишення військової частини до єдиного реєстру досудових розслідувань. Наголошує, що з пояснень цивільної особи, громадянки ОСОБА_1 , дружини навідника 3 відділення 2 взводу, сержанта ОСОБА_2 було встановлено, що вона звернулась до поліції з заявою щодо зникнення її чоловіка. За даним фактом слідчим відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження за №12024082040001476 від 02.10.2024 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Працівники поліції 04.12.2024 року на території закритої недобудованої будівлі біля комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради знайшли труп чоловіка, який був нею впізнаний як сержант ОСОБА_2 . Звертає також увагу, що відповідно до службової та медичної характеристик сержант ОСОБА_2 був схильний до вживання наркотичних речовин. Залежність від вживання наркотичних засобів також підтверджує дружина померлого громадянка ОСОБА_1 , що зазначено у протоколі пред`явлення трупа для впізнання. Виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №5235/3 підтверджується синдром залежності від опіоїдів. Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що смерть сержанта ОСОБА_2 сталась в період самовільного залишення частини, під час проходження військової служби, та не пов`язана з проходженням військової служби і з виконанням обов`язків військової служби, а тому вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню.
22.09.2026 через систему «Електронний суд», на спростування доводів відповідача, від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№54957).
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 23 січня 2025 року (повторно).
ОСОБА_2 з початку повномасштабного вторгнення російської федерації проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 №191 сержанта військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28.06.2024 №225-РС на посаду навідника зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , з 13 липня 2024 року було зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення. З 13 липня 2024 року ОСОБА_2 приступив до посади навідника з зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти батальйону і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2024 №258 сержант ОСОБА_2 вибув на лікування до комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради з 18 вересня 2024 року.
З пояснень позивача встановлено, що бажаючи вилікуватися та покращити стан свого здоров`я, ОСОБА_2 з 18.09.2024 по 29.09.2024 проходив лікування у КПН «Обласний клінічний заклад психіатричної допомоги та соціальної значущих хвороб» Запорізької обласної ради. Так, 29 вересня 2024 року приблизно о 20:30 позивач телефонувала чоловікові, але той не піднімав слухавку. Приблизно о 23:00 їй подзвонив невідомий чоловік — ОСОБА_3 , та повідомив, що ОСОБА_2 виписали і він пішов з лікарні. Наступного дня позивач приїхала до лікарні, де знайшла речі свого чоловіка (телефон, одяг та інші особисті речі). Жодних пояснень від лікарів стосовно виписки з лікарні ОСОБА_2 позивач так і не отримала (вказане вище підтверджується копією протоколу допиту потерпілого від 02.10.2024 у кримінальному провадженні № 12024082040001476 від 02.10.2024).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 270 від 30.09.2024 ОСОБА_2 вирішено вважати таким, що відсутній на військовій службі без поважних причин й таким, що не повернувся до місця дислокації підрозділу після лікування у медичному закладі. Цим же наказом, ОСОБА_2 з 30 вересня 2024 року було призупинено виплату грошового забезпечення до встановлення причини відсутності на службі.
За заявою позивача було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082040001476 від 02.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «нещасний випадок». Наразі, досудове розслідування проводиться слідчими відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Одразу після зникнення ОСОБА_2 , 30 вересня 2024 року відповідачем було розпочату службове розслідування, яке було завершене 11 жовтня 2024 року та оформлено наказом «Про результати службового розслідування» № 84 від 11.10.2024, відповідно до висновків якого службовим розслідуванням підтверджено факт самовільного залишення військової частини 30.09.2024 сержантом ОСОБА_2 , чим порушено ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
15 жовтня 2024 року командування ВЧ НОМЕР_1 повідомило Територіальне управління ДБР у м. Мелітополі про факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. ТУ ДБР у м. Мелітополі відносно ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 408 КК України, внесене до ЄРДР за №62024080100007962 від 26.12.2024.
04 грудня 2024 року до поліції надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , під парканом на території КНП «Обласний клінічний заклад психіатричної допомоги та соціальної значущих хвороб» Запорізької обласної ради було знайдено труп чоловіка чи жінки. Труп був повністю оголений та мав виражені гнилісні зміни. Під час слідчої дії пред`явлення трупу до впізнання 04.12.2024, позивач впізнала свого чоловіка – ОСОБА_2 (протокол пред`явлення трупу до впізнання у кримінальному провадженні № 12024082040001476 від 02.10.2024).
06 грудня 2024 року позивач отримала свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 ОСОБА_2 , дата смерті у якому вказана ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У період з 12 по 17 грудня 2024 року відповідачем було проведено розслідування (спеціальне розслідування) стосовно нещасного випадку (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , яке було оформлено Актом № 408 від 17.12.2024.
В ході розслідування було встановлено, що 30 вересня 2024 року о 12 годині 10 хвилин черговий лікар комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради повідомив, що сержант ОСОБА_2 самовільно залишив медичний заклад 29.09.2024. Про причини залишення медичного закладу та про своє місце перебування сержант ОСОБА_2 своєму безпосередньому командиру не повідомив. Пошукові заходи за місцем проживання сержанта ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 та в районах, прилеглих до лікарні, позитивного результату не дали. Сержанта ОСОБА_2 було виписано з лікарні 29.09.2024 року (за самовільне залишення території закладу) та наданий виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №52353. За фактом самовільного залишення території медичного закладу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2024 №316 було призначено та проведено службове розслідування. В ході проведення службового розслідування підтверджено, що сержант ОСОБА_2 самовільно залишив медичний заклад 29 вересня 2024 року та не прибув до військової частини для подальшого проходження військової служби та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 11.10.2024 №84 матеріали службового розслідування були подані до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Запоріжжя, Запорізької спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері, ІНФОРМАЦІЯ_2 для внесення відомостей про самовільне залишення військової частини до єдиного реєстру досудових розслідувань. З пояснень цивільної особи, громадянки ОСОБА_1 , дружини навідника 3 відділення 2 взводу, сержанта ОСОБА_2 було встановлено, що вона звернулась до поліції з заявою щодо зникнення її чоловіка. За даним фактом слідчим відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження за №12024082040001476 від 02.10.2024 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Працівники поліції 04 грудня 2024 року на території закритої недобудованої будівлі біля комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради знайшли труп чоловіка, який був нею впізнаний як сержант ОСОБА_2 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть сержанта ОСОБА_2 від 06.12.2024 №6900, датою смерті зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4 , причини смерті не встановлені через гнилісні зміни та муміфікацію трупа. Поховання відбулося 08.12.2024 на кладовищі Скворцова 1, що підтверджується свідоцтвом про поховання від 08.12.2024 року № НОМЕР_6 . Факт смерті сержанта ОСОБА_2 підтверджується також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 06 грудня 2024 року Олександрівським відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до службової та медичної характеристик сержант ОСОБА_2 був схильний до вживання наркотичних речовин. Залежність від вживання наркотичних засобів також підтверджує дружина померлого громадянка ОСОБА_1 , що зазначено у протоколі пред`явлення трупа для впізнання. Виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №5235/3 підтверджується синдром залежності від опіоїдів. Таким чином службовим розслідуванням встановлено, що смерть сержанта ОСОБА_2 сталась в період самовільного залишення частини, під час проходження військової служби, та не пов`язана з проходженням військової служби і з виконанням обов`язків військової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2025 №3 сержанта ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Запоріжжі під час самовільного залишення частини, причина смерті не встановлена через гнилісні зміни та муміфікацію трупа у зв`язку із смертю, виключено з 01 жовтня 2024 року зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і надіслано документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також в наказі було зроблено висновок, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до висновку експерта № 6900 від 16.01.2025 причина смерті ОСОБА_2 не була встановлена через виражені гнильні зміни трупа та внутрішніх органів. При цьому, у підсумках проведеної експертизи було вказано, що при судово-медичній експертизі гнилісно-зміненого трупа ОСОБА_2 , будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 були виявлені морфологічні ознаки ішемічної хвороби серця. При судово-токсикологічному дослідженні м`яз та частин внутрішніх органів: шлунка з вмістом та фрагмента тонкого кишківника, печінки з жовчним міхуром та жовчу, нирки від трупа ОСОБА_2 , не виявлено:- в м`язі: метилового, етилового, пропіленових, бутилових, алілових спиртів;- в шлунку з вмістом та фрагменті тонкого кишківника, в печінці з жовчним міхуром, в нирці: метадону, метамфетаміну (первітину), похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, парацетамолу, ефедрину, ефедрону, димедролу, похідних саліцилової та бензойної кислот (п. 2, 3, 4 висновку).
В подальшому, 04 червня 2026 року слідчим ДБР у межах кримінального провадження №62024080100007962 від 26.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Під час розслідування вказаної справи, слідчий дійшов висновку, що самовільне залишення лікувального закладу 29.09.2024 сержантом ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження, оскільки останній не залишав територію лікарні, а помер того ж дня, коли вийшов з палати, тобто 29 вересня 2024 року, а тому він не міг з`явитися до місця несення служби, та відповідно повідомити командування про причини не з`явлення до місця нанесення служби. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що сержант ОСОБА_2 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні в «Обласному клінічному закладі психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, не залишав лікувальний заклад без відповідного дозволу командування та медичних працівників, та з об`єктивних причин не міг повернутися до військової частини та повідомити причини своєї відсутності, оскільки останній помер на території лікувального закладу. Тобто, під час досудового розслідування було встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України, оскільки відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторони злочину, а також суб`єкт злочину.
Враховуючи, появу нових відомостей стосовно обставин зникнення і смерті ОСОБА_2 (копія експертизи трупа № 6900, медичної документації ОСОБА_2 під час проходження лікування, матеріали кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 408 КК України, включно з постановою про закриття кримінального провадження від 04.06.2026), ОСОБА_1 05.06.2026 звернулася до відповідача із заявою про проведення повторного службового розслідування за фактом можливого самовільного залишення медичного закладу (військової частини) та за фактом смерті сержанта ОСОБА_2 .
Вказана вище заява була направлена на офіційну адресу ВЧ НОМЕР_1 поштою та отримана відповідачем 10 червня 2026 року (трекінг відстеження Укрпошти R691260029420).
Не отримавши від ВЧ НОМЕР_1 жодної відповіді на свою заяву про перегляд службового розслідування, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно частин 1, 3 та 4 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 2232-XII встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
За приписами п. 2 розділу 1 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608) службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п. 3 розділу 2 Порядку, службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
У силу вимог п. 1, 3, 8 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно з п. 1, 3 - 6 Розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до п. 6 Розділу VІ Порядку № 608 якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Аналізуючи норми Порядку №608, суд зазначає, що цей порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, тобто порушення військової дисципліни військовослужбовцями.
Суд зауважує, що для визнання військовослужбовця таким, що зробив це самовільно, необхідно перевірити наявність чи відсутність фактів, умов, чинників тощо, які давали б обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність інших причин відсутності військовослужбовця на місці служби.
Визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведеність вини військовослужбовця, якому такий поступок ставиться у провину.
Судом встановлено, що увесь одяг ОСОБА_2 , разом з усіма особистими речами військовослужбовця: мобільний телефон, гроші, ключі, банківська картка, годинник, документи (посвідчення УБД, паспорт), сумки, був залишений у лікарні КНП «Обласний клінічний заклад психіатричної допомоги та соціальної значущих хвороб» Запорізької обласної ради.
Відповідно до температурного листка форма 004/о, отриманого під час ознайомлення з медичною документацією ОСОБА_2 в КНП «Обласний клінічний заклад психіатричної допомоги та соціальної значущих хвороб» Запорізької обласної ради, у військовослужбовця станом на 29.09.2024 різко піднялася температура – до 38 градусів, що свідчить про погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 у день його зникнення.
Більше того, труп ОСОБА_2 у подальшому було знайдено на саме території КНП «Обласний клінічний заклад психіатричної допомоги та соціальної значущих хвороб» Запорізької обласної ради, а саме під парканом недобудованої споруди (копія протоколу огляду місця події від 04.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024082040001476 від 02.10.2024 міститься в матеріалах справи).
Також при судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_2 метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоамиловий спирти, не виявлені.
При цьому, судом також враховано зміст постанови про закриття кримінального провадження № 62024080100007962 від 26.12.2024, за ч. 4 ст. 408 КК України, яку було винесено 04.06.2026. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 не залишав лікувальний заклад самовільно, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його території. Відтак він об`єктивно не мав можливості прибути до місця проходження служби чи повідомити командування про причини своєї відсутності. Також слідством встановлено відсутність як об`єктивної, так і суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України, що стало підставою для закриття кримінального провадження.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, обставини ймовірного самовільного залишення ОСОБА_2 місця служби з`ясовані не були, а тому твердження відповідача про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини є недоведеними.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності проведення службового розслідування як за фактом самовільного залишення ОСОБА_2 30.09.2024 військової частини, так і за фактом його смерті, оскільки відображені в актах службового розслідування висновки, що ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину та що смерть останнього не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, належним чином не вмотивовані, не відповідають встановленим обставинам.
У зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача, що висновки службового розслідування є передчасними, не відповідають дійсним обставинам, які передували смерті та могли вплинути на смерть ОСОБА_2 , а тому оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи із положень ст. 245 КАС України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальні акти, суд може відповідача у цій справі зобов`язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за фактом самовільного залишення 30 вересня 2024 року військової частини та смерті сержанта ОСОБА_2 , навідника 3 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 .
Разом із цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_2 від 11.10.2024 вих. №79 та Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом нещасного випадку (смерті) сержанта ОСОБА_2 № 408 від 17.12.2024, оскільки акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.
За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Акти службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20.().
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.10.2024 №84 «Про результати службового розслідування» за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_2 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2025 № 3, винесений на підставі Акту службового розслідування від 17.12.2024 №408, в частині висновків, що сержант ОСОБА_2 рахується таким, що самовільно залишив військову частину, та як наслідок, його смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування за фактом самовільного залишення 30 вересня 2024 року військової частини та смерті сержанта ОСОБА_2 , навідника 3 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти Військової частини НОМЕР_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2129,92 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua