Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №280/7154/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №280/7154/26

Суддя: Чернова Жанна Миколаївна

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2026 рокуСправа № 280/7154/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262640002672 від 09.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 16 червня 2026 року у зв`язку із: 1) зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ; 2) застосуванням при розрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) була призначена пенсія по інвалідності, у зв`язку з наявністю у нього третьої групи інвалідності. Після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжив працювати: 1) З 23.02.2021 по 12.05.2023 на посаді ювеліра-модельєра у ТОВ «Торгівельний Світ ТС»; 2) З 01.06.2023 по 31.12.2024 найманим працівником у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 . 25 лютого 2026 року позивачу виповнилося 60 років, у зв`язку з чим 16 червня 2026 року позивач подав заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Оскільки після призначення позивачу пенсії по інвалідності останній пропрацював більше ніж 24 місяці, а саме 3 роки 9 місяців 20 днів, то при розрахунку його пенсії за віком мала б бути застосована середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн. 16 червня 2026 року позивача було переведено на пенсію за віком, однак ним були виявлені декілька невідповідностей щодо розрахунку пенсії за віком, а саме: 1) до страхового стажу не був зарахований період роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023; 2) при розрахунку пенсії за віком не була застосована середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн, з огляду на абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 02 липня 2026 року позивач подав через веб-портал ПФУ заяву про перерахунок пенсії за віком, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком з 16 червня 2026 року у зв`язку із: 1) зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ; 2) застосуванням при розрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області (далі – відповідач) № 262640002672 від 09.07.2026 у перерахунку пенсії було відмовлено. Рішення мотивовано тим, що з 23.02.2021 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 16.06.2026 відповідно до заяви за № 8450 від 16.06.2026 заявника переведено на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Період роботи ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.04.2023 в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» неможливо врахувати до страхового стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про заробітну плату та сплату страхових внесків, а отже відсутнє право у застосуванні середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 Закону 1058 для призначення пенсії, оскільки при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком заявником не набуто 24 місяці страхового стажу. Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 262640002672 від 09.07.2026 протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 20 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27 липня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що заява позивача від 02.07.2026 про перерахунок пенсії по інвалідності років у відповідності до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області. Позивач 02.07.2026 звернувся через вебпортал із заявою №9651 щодо перерахунку «допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами» та заявою в довільній формі з проханням здійснити перерахунок пенсії з 16.06.2026 у зв`язку із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та застосуванням при розрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17482,87 грн. Відповідачем рішенням № 262640002672 від 09 липня 2026 року було відмовленно у перерахунку пенсії. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи позивача встановлено, що з 23.02.2021р. Позивачу була призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 16.06.2026р. відповідно до заяви за №8450 від 16.06.2026 заявника переведено на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Період роботи позивача. з 01.04.2020 по 30.04.2023 в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» не можливо врахувати до страхового стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про заробітну плату та сплату страхових внесків, а отже відсутнє право у застосуванні середньої заробітної плати, визначеною частиною 2 статті 40 Закону 1058 для призначення пенсії, оскільки при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком заявником не набуто 24 місяці страхового стажу. Вказує, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі виявлення такого порушення позивач повинен звернутися до суду з вимогами до підприємства щодо сплати страхових внесків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що згідно записів трудової книжки, позивач протягом своєї трудової діяльності з 27.11.2017 по 12.05.2023 працював у в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» на посаді ювеліра-модельєра. Згідно довідки ОК-5 за період роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 вищенаведене підприємство-роботодавець дійсно не сплатило за позивача єдиний соціальний внесок. Наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, заборгованість підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві. Оскільки позивач, після призначення пенсії по інвалідності продовжив працювати та набув страховий стаж у кількості 3 років 9 місяців 20 днів, що є більшим ніж 24 місяці, він має право, при переведенні на пенсію за віком, на застосування нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії, а саме середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн. Посилання відповідача, що позивач не набув 24 місяці страхового стажу і отже і не має права на застосування нового показника середньої заробітної плати, у зв`язку із неможливістю зарахувати до страхового стажу періоду роботи 01.04.2020 по 30.04.2023, є необґрунтованим. Відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи 01.04.2020 по 30.04.2023 (про що детально було вказано вище), а отже і незаконно не застосував новий показник середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 Закону № 1058.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 23.02.2021 позивачу була призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжив працювати: з 23.02.2021 по 12.05.2023 на посаді ювеліра-модельєра у ТОВ «Торгівельний Світ ТС»; з 01.06.2023 по 31.12.2024 найманим працівником у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .

25 лютого 2026 року позивачу виповнилося 60 років, у зв`язку з чим 16 червня 2026 року позивач подав заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

З 16.06.2026 відповідно до заяви за №8450 від 16.06.2026 заявника переведено на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

02 липня 2026 року позивач подав через веб-портал ПФУ заяву про перерахунок пенсії за віком, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком з 16 червня 2026 року у зв`язку із: 1) зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ; 2) застосуванням при розрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки у розмірі 17 482,87 грн.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області № 262640002672 від 09.07.2026, прийнятим за принципом екстериторіальності, у перерахунку пенсії позивачу відмовлено.

Відповідно до рішення № 262640002672 від 09.07.2026, відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Далі – Закону 1058) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи заявника встановлено, що з 23.02.2021 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 16.06.2026 відповідно до заяви за № 8450 від 16.06.2026 заявника переведено на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Період роботи ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.04.2023 в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» неможливо врахувати до страхового стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про заробітну плату та сплату страхових внесків, а отже відсутнє право у застосуванні середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 Закону 1058 для призначення пенсії, оскільки при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком заявником не набуто 24 місяці страхового стажу.

З огляду на вищевказане, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку за заявою № 9651 від 02.07.2026».

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262640002672 від 09.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок призначення, обчислення та перерахунку пенсій.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За змістом статті 25 Закону №2464-VI відповідальність за порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску покладається на відповідних платників єдиного внеску.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску із заробітної плати найманого працівника покладено саме на роботодавця як страхувальника.

Натомість найманий працівник не наділений повноваженнями самостійно здійснювати сплату єдиного внеску замість роботодавця за період перебування з ним у трудових відносинах.

Таким чином, невиконання роботодавцем передбаченого законом обов`язку зі сплати єдиного внеску не може спричиняти обмеження пенсійних прав працівника, який фактично перебував у трудових відносинах та підлягав загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Інше тлумачення зазначених норм призводило б до покладення на застраховану особу негативних наслідків протиправної поведінки іншого суб`єкта правовідносин, на дії якого така особа не має визначального впливу.

Як установлено судом, підставою для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 у ТОВ «Торгівельний світ «ТС» стала відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про заробітну плату та сплату страхових внесків за зазначений період.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1988 (записи №17, 18), позивач протягом своєї трудової діяльності з 27.11.2017 по 12.05.2023 працював у в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» на посаді ювеліра-модельєра.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або є записи з виправленнями чи неточні записи, або записи містять розбіжності про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються: наявні в особи документи, виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, документи про рух коштів на банківському рахунку фізичної особи, що підтверджують отримання (зарахування) заробітної плати (винагороди), посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи; інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (архівними підрозділами підприємств, установ, організацій), зокрема з урахуванням положень пункту 6 цього Порядку; рішення суду про встановлення періоду перебування у трудових відносинах і характеру виконуваної роботи.

Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, заборгованість підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма ОК-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі №482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 805/3362/17-а, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 15.08.1988, містить записи №17 та 18, згідно з якими в період з 27.11.2017 по 12.05.2023 позивач працював у в ТОВ «Торгівельний світ «ТС» на посаді ювеліра-модельєра.

Вказані записи в трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписами та печатками роботодавця.

Відтак, посилання відповідача на неможливість включення до страхового стажу спірного періоду роботи позивача у зв`язку відсутністю сплати страхових внесків (єдиного внеску) є безпідставними, а вказаний період є таким, що підлягає включенню до страхового стажу позивача.

Щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Відповідно до абз.5 ч.4 ст.42 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Отже, наведеною нормою передбачено спеціальну правову гарантію для осіб, які після призначення пенсії по інвалідності продовжували працювати та набули необхідний страховий стаж.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2026 у справі № 520/33989/24 із подібними правовідносинами сформулював вичерпний перелік трьох обов`язкових умов, наявність яких у сукупності зумовлює право особи на застосування актуального показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком: 1) особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати; 2) особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі; 3) переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше.

За наявності зазначених умов підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати, визначений частиною другою статті 40 Закону №1058-IV.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 21.07.2026 у справі №320/47026/24. Суд касаційної інстанції вказав, що за загальним правилом частини третьої статті 45 Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної за цим Законом, на інший вид пенсії залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Виняток становить саме перше переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за одночасної наявності інших установлених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону №1058-IV умов.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з 23.02.2021 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

Після призначення зазначеної пенсії позивач продовжував трудову діяльність, зокрема, з 23.02.2021 по 12.05.2023 у ТОВ «Торгівельний світ «ТС» та з 01.06.2023 по 31.12.2024 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .

Отже, загальна календарна тривалість зазначених періодів роботи після призначення пенсії по інвалідності перевищує 24 місяці.

При цьому суд зазначає, що для застосування абзацу третього частини третьої статті 45 Закону №1058-IV визначальним є набуття не менш як 24 місяців страхового стажу. З огляду на це, суд оцінює наявні докази страхового стажу позивача, з урахуванням висновків щодо неправомірності покладення на нього негативних наслідків несплати роботодавцем страхових внесків. Як було зазначено вище, посилання відповідача на неможливість включення до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2020 по 30.04.2023 у зв`язку відсутністю сплати страхових внесків (єдиного внеску) є безпідставними, а вказаний період є таким, що підлягає включенню до страхового стажу позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність у позивача права на застосування спеціального правила обчислення пенсії.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснено 16.06.2026 на підставі заяви.

Доказів того, що до зазначеної дати позивач уже переводився з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідачем не надано.

Отже, за встановлених обставин переведення позивача на пенсію за віком відбулося вперше.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено набуття необхідних 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії по інвалідності, наявні всі передбачені абзацом третім частини третьої статті 45 Закону №1058-IV умови для застосування показника середньої заробітної плати, визначеного частиною другою статті 40 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Оскільки позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком у 2026 році, відповідними календарними роками є 2023, 2024 та 2025 роки.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати, набула не менш як 24 місяці страхового стажу та вперше звернулася за переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Відтак під час такого переведення має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №262640002672 від 09.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з 16.06.2026 із зарахуванням періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 до страхового стажу та застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Суд також зазначає, що в даному випадку повноваження щодо перерахунку пенсії позивача були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проте обов`язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1064,96грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262640002672 від 09.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 16.06.2026 із зарахуванням періоду роботи з 01.04.2020 по 30.04.2023 до страхового стажу та застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривнi 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua