Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №280/6786/26
Суддя: Чернова Жанна Миколаївна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05 листопада 2026 рокуСправа № 280/6786/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення № 176/1 від 20 листопада 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158 б, м. Запоріжжя, 69005) про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158 б, м. Запоріжжя, 69005) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 28 вересня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах податкової служби. Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №199-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Головного управління ДФС у Запорізькій області, з 27.09.2021 року. Зазначеним наказом про звільнення визначено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає: календарна 23 роки 01 місяці 04 дні; у пільговому обчисленні 26 років 01 місяць 06 днів. 04.10.2021 позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою, в якій просив направити до Головного управління ПФУ в Запорізькій області документи для призначення пенсії за вислугою років. Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.10.2021 №199/14/08-97-07-22 позивачу відмовлено у поданні документів до ГУ ПФУ в Запорізькій області через недостатність, на думку відповідача, вислуги років необхідної для призначення пенсії. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці, оформленні та направленні необхідного пакету документів до ГУ ПФУ в Запорізькій області для призначення пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача вчинити зазначені дії. За результатами розгляду справи № 280/1557/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області, Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 29 липня 2022 року, яке набрало законної сили відповідно до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2022 року (надалі Рішення суду). Відповідно до Рішення суду, судом визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у підготовці, оформленні та направленні всього необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" . Зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області підготувати, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області весь необхідний пакет документів для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 06.06.2026 року позивач отримав від відповідача лист від 03.06.2026 року № 26030-24827/О-02/8-0800/26, яким позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та надіслано копію Рішення № 176/1 від 20.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії (надалі за текстом Рішення № 176/1 від 20.11.2025 року, Рішення, що оскаржується). Рішення № 176/1 від 20.11.2025 року мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 на день звільнення зі служби 27.09.2021 року має менше 25 календарних років вислуги, то підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону відсутні. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, наголошує, що згідно підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 (у редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022), яка була чинною станом на час звільнення позивача зі служби в поліції (27.09.2021) до вислуги років зараховувався пільговий стаж саме для призначення пенсій особам. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 08 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 27 липня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 23 рік, 1 місяців, 4 дні, відповідно до подання про призначення пенсії від 10.11.2025 № 171 Головного управління ДФС у Запорізькій області. Оскільки нормою Закону визначено як обов`язкову умову для призначення пенсії особам, звільненим з 1 жовтня 2020 року (Позивача звільнено 16 серпня 2021), вислугу 25 календарних роки, а Позивач має вислугу 23 рік, 1 місяців, 4 дні, Відповідачем правомірно не було призначено пенсію за вислугу років. Посилання позивача на наявність в нього 26 років 01 місяців 6 днів пільгової вислуги є безпідставним, оскільки чинним законодавством чітко визначено для права на призначення пенсії, виходячи з календарних років, а не в пільговому обчислені. Звертаю увагу Суду на те, за результатами розгляду справи №460/1349/24 Верховний суд виніс постанову від 20 квітня 2026 року. Колегія суддів Верховного Суду по справі №460/1349/24 дійшла наступного висновку: Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Крім того відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової служби.
Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №199-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Головного управління ДФС у Запорізькій області, з 27.09.2021.
Зазначеним наказом про звільнення визначено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає: календарна 23 роки 01 місяці 04 дні; у пільговому обчисленні 26 років 01 місяць 06 днів.
04.10.2021 позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою, в якій просив направити до Головного управління ПФУ в Запорізькій області документи для призначення пенсії за вислугою років.
Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.10.2021 №199/14/08-97-07-22 позивачу відмовлено у поданні документів до ГУ ПФУ в Запорізькій області через недостатність вислуги років необхідної для призначення пенсії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі №280/1557/22 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці, оформленні та направленні всього необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області підготувати, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області весь необхідний пакет документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі №280/1557/22 набрало законної сили 20 жовтня 2022 року.
На виконання вказаного рішення, Головне управління ДФС у Запорізькій області листом від 10.11.2025 № 172/6/08-01-11-ЛК надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необхідні документи для призначення позивачу пенсії з урахуванням вислуги років станом на 27.09.2021 для призначення пенсії – 26 років 01 місяці 06 днів.
На звернення позивача, відповідач листом від 14.04.2026 № 17653-15480/О-02/8-0800/26 повідомив, що документи щодо призначення пенсії за вислугу років на виконання рішення суду, надіслані Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 10.11.2025 №172/6/08-01-11-ЛК були опрацьовані та винесено рішення № 176/1 від 20.11.2025 щодо відмови у призначенні пенсії. Також зазначено, що позивача було повідомлено листом від 16.12.2025 № 0800-0203-8/155155 на домашню адресу.
Позивач вказує, що не отримував повідомлення та копію рішення про відмову у призначенні пенсії, про яке йшлося у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 17653-15480/О-02/8-0800/26, позивач звернувся через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України з проханням надати копію рішення про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років.
06.06.2026 позивач отримав від відповідача лист від 03.06.2026 № 26030-24827/О-02/8-0800/26, яким позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та надіслано копію Рішення №176/1 від 20.11.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення № 176/1 від 20.11.2025 мотивовано тим, що оскільки позивач на день звільнення зі служби 27.09.2021 має менше 25 календарних років вислуги, то підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону № 2262 відсутні.
Вважаючи протиправним рішення № 176/1 від 20 листопада 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом установлено, що оскаржуване рішення прийнято 20.11.2025.
У позовній заяві позивач зазначив, що оскільки позивач не отримав будь-якої інформації щодо призначення йому пенсії за вислугу років на виконання рішення суду у справі № 280/1557/22, він звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Листом від 14.04.2026 позивач повідомлений, що документи щодо призначення пенсії за вислугу років на виконання рішення суду, надіслані Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 10.11.2025 були опрацьовані та винесено рішення № 176/1 від 20.11.2025 щодо відмови у призначенні пенсії, також зазначено, що позивача було повідомлено листом від 16.12.2025 на домашню адресу. Позивач посилається на те, що не отримував повідомлення та копію рішення про відмову у призначенні пенсії, про яке йшлося у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у зв`язку з чим звернувся через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України з проханням надати копію рішення про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років. 06.06.2026 позивач отримав від відповідача лист від 03.06.2026, яким позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та надіслано копію Рішення № 176/1 від 20.11.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Суд зауважує, що на підтвердження доводів про пропуск позивачем строку звернення, відповідачем до суду не надано жодного доказу, зокрема, не надано доказів більш раннього належного повідомлення позивача про прийняте оскаржуване рішення. При цьому навіть у разі обчислення строку звернення з моменту отримання позивачем листа від 14.04.2026, яким його повідомлено про прийняте рішення, звернення до суду у липні 2026 року здійснено в межах установленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку.
За таких обставин доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, які проходили військову службу та службу в органах податкової міліції, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17 Закону №2262-XII передбачено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Статтею 17-1 Закону №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» (далі — Постанова №393).
У редакції, чинній станом на 04.10.2021, пункт 3 Постанови №393 передбачав зарахування визначених ним періодів служби на пільгових умовах саме до вислуги років для призначення пенсії.
Отже, нормативно-правове регулювання, чинне на момент звільнення позивача зі служби та його первинного звернення за оформленням документів для призначення пенсії, передбачало можливість пільгового обчислення окремих періодів служби для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», яка набрала чинності 19.02.2022, змінено правове регулювання відповідних правовідносин.
Зокрема, Постанову №393 доповнено пунктом 2-1, яким визначено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому пункт 3 Постанови №393 викладено в редакції, яка передбачає зарахування відповідних періодів служби на пільгових умовах для визначення розміру пенсії.
Таким чином, після набрання чинності Постановою №119 законодавче регулювання розмежовує вислугу років, необхідну для набуття права на призначення пенсії, та вислугу років у пільговому обчисленні, яка враховується для визначення її розміру.
Суд зазначає, що питання застосування Постанови №393 у редакціях до та після внесення змін Постановою №119 було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.
У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
Такий правовий висновок був підтриманий у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 по справі №420/31238/23.
Також у пункті 29 постанови Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 400/11990/23 судом зазначено, що право на пільгове обчислення вислуги років може бути реалізоване лише за умови, що на дату звільнення особи діяли відповідні норми, які передбачали пільговий порядок зарахування конкретних періодів служби відповідно до Порядку № 393 та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2026 по справі №460/1349/24 сформував позицію, що визначальним юридичним фактом для виникнення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років є момент звернення особи до уповноваженого органу із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії.
Отже, наведені правові висновки Верховного Суду не дають підстав для безумовного застосування до всіх осіб, пенсійні документи яких розглянуто після 19.02.2022, виключно положень Постанови №393 у редакції Постанови №119, незалежно від часу первинного звернення особи за оформленням пенсійних документів.
Натомість застосовне правове регулювання необхідно визначати з урахуванням моменту, коли особа фактично розпочала реалізацію права на пенсійне забезпечення.
Як встановлено судом, позивача звільнено зі служби 27.09.2021.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №199-о вислуга років позивача на день звільнення становила 23 роки 01 місяць 04 дні у календарному обчисленні та 26 років 01 місяць 06 днів у пільговому обчисленні.
04.10.2021, тобто до набрання чинності Постановою №119, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Запорізькій області із заявою про направлення до територіального органу Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років.
Вказана обставина підтверджується, зокрема, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі №280/1557/22, яке набрало законної сили 20 жовтня 2022 року.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірні періоди та щодо порядку її обчислення повторному доказуванню у цій справі не підлягають.
Листом від 06.10.2021 №199/14/08-97-07-22 Головне управління ДФС у Запорізькій області відмовило позивачу в підготовці та направленні відповідних документів.
Правомірність зазначеної відмови була предметом судового розгляду у справі №280/1557/22.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі №280/1557/22, яке набрало законної сили 20 жовтня 2022 року, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці, оформленні та направленні всього необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області підготувати, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області весь необхідний пакет документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом установлено, що на виконання рішення суду у справі №280/1557/22 Головне управління ДФС у Запорізькій області лише листом від 10.11.2025 №172/6/08-01-11-ЛК направило до відповідача документи для призначення позивачу пенсії.
Отже, надходження пенсійних документів до відповідача у листопаді 2025 року було наслідком тривалого оформлення та направлення документів після первинного звернення позивача 04.10.2021, а не результатом першого звернення позивача за реалізацією права на пенсійне забезпечення у 2025 році.
Суд вважає, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Застосування до позивача нормативно-правового регулювання, яке набрало чинності після його звернення за оформленням пенсійних документів, з підстав їх несвоєчасного направлення уповноваженим органом ставило б обсяг його пенсійних прав у залежність від тривалості виконання таким органом покладених на нього обов`язків.
Такий підхід не узгоджувався б із принципами правової визначеності, належного урядування та вимогою ефективного захисту порушених прав особи.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже в спірних правовідносинах позивач звернувся за оформленням документів 04.10.2021, під час дії попередньої редакція Постанови №393.
Відтак, суд доходить висновку, що для вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за вислугу років необхідно застосовувати нормативно-правове регулювання, чинне на момент його первинного звернення за оформленням пенсійних документів, тобто станом на 04.10.2021.
При цьому суд враховує, що відповідно до наказу про звільнення позивача його вислуга років у пільговому обчисленні становить 26 років 01 місяць 06 днів, що перевищує встановлену пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII тривалість вислуги у 25 років.
За встановлених в цій справі обставин, єдиною наведеною відповідачем підставою відмови є відсутність у позивача 25 років вислуги саме у календарному обчисленні.
За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, протиправно не врахував час первинного звернення позивача за оформленням пенсійних документів та правове регулювання, чинного на момент такого звернення.
Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд вирішував спір за обставин, коли особа звернулася за оформленням пенсійних документів після набрання чинності Постановою №119.
Натомість у справі, що розглядається, позивач розпочав реалізацію права на пенсійне забезпечення 04.10.2021, тобто до зміни відповідного правового регулювання.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності рішення №176/1 від 20.11.2025, оскільки відповідачем не враховано час первинного звернення позивача за оформленням пенсійних документів та відповідне правове регулювання.
Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом установлено, що підставою відмови у призначенні позивачу пенсії була виключно відсутність у нього 25 років календарної вислуги.
Водночас, за встановлених обставин право позивача на призначення пенсії підлягає визначенню з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його первинного звернення за оформленням пенсійних документів, тобто 04.10.2021.
Суд зазначає, що повноваження органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за наявності передбачених законом умов не є дискреційними, оскільки за умови встановлення відповідного права та виконання законодавчо визначених вимог такий орган зобов`язаний призначити пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії призначаються, зокрема: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби 27.09.2021, а 04.10.2021 позивач звернувся до уповноваженого органу із заявою про оформлення документів для призначення пенсії.
Оскільки несвоєчасне направлення зазначених документів до органу Пенсійного фонду України було зумовлене відмовою Головного управління ДФС у Запорізькій області, протиправність якої встановлено судовим рішенням у справі №280/1557/22, що набрало законної сили, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII з 28.09.2021.
Ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1064,96грн (оскільки позовну заяву подано до суду в електронній формі) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Щодо решти суми надмірно сплаченого судового збору в розмірі 266,24 грн, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 176/1 від 20 листопада 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 28 вересня 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривнi 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua