Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №160/22635/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: погашення податкового боргу, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №160/22635/26

Суддя: Ільков Василь Васильович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуСправа № 160/22635/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 181753,50 грн.,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.07.2026 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 181753,50 гривень.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 31.07.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

докази сплати заборгованості у добровільному порядку, згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати позивача надати до суду належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- обґрунтований розрахунок із зазначенням дати виникнення податкового боргу по кожному ППР з урахуванням дати вручення відповідачеві таких ППР, виходячи з вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України та вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.08.2026 року позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

07.09.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року продовжено строк розгляду справи №160/22635/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії доказів, зокрема:

доказів вручення податкової вимоги засобами поштового зв`язку надано не було;

доказів вручення відповідачу - ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції); - ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 117 328,00 грн. (штрафні санкції);- ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн. (штрафні санкції); - ППР №0634300708 від 21.11.2025 на суму 62 302,00 грн. (штрафні санкції); ППР № 0634290708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції); - ППР № 0634310708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції);

обґрунтування суми податкового боргу, яку заявлено до стягнення;

ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн. (штрафні санкції);

письмове обґрунтування підстав виникнення податкового борг;

визначати базу оподаткування та обґрунтування з`явлення податкового боргу до стягнення;

обґрунтований розрахунок із зазначенням дати виникнення податкового боргу по кожному ППР з урахуванням дати вручення відповідачеві таких ППР, виходячи з вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України та вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.10.2026 року позивачем до суду подано клопотання по справі.

09.10.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.11.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 181753,50 гривень.

Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі надсилалась податкова вимога.

З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача податковий борг та задовольнити позовну заяву.

Також, вказують про те, що доводи відповідача не містить заперечень щодо фактів порушень, виявлених актами фактичних перевірок № 94871/ж5/26-15-09-01/2926003096 та №95013/ж5/26-15-09 01/2926003096 від 03.11.2025, щодо правильності розрахунку штрафних санкцій, не стверджує, що ППР оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку, і не містить посилань на сплату будь-якої частини боргу.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач зазначає про те, що однією з визначальних умов виникнення у платника податків обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, визначеного податковим органом, є факт належним чином отримання таким платником відповідних податкових повідомлень рішень, та лише після такого отримання та у разі не оскарження таких рішень в судовому або адміністративному порядку, податкове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженим та підлягає сплаті.

Водночас, ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції); - ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 117 328,00 грн. (штрафні санкції);- ППР №0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн. (штрафні санкції); - ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 62 302,00 грн. (штрафні санкції); ППР № 0634290708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції); - ППР № 0634310708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції) не були отримані ФОП ОСОБА_1 .

Про їх винесення відповідач дізнався лише після отримання провадження у даній справі. Отже, як встановлено з матеріалів справи, вищевказані ППР були направлені 28.11.2025, а 04.12.2025 поставлена відмітка про повернення відправлення у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Таким чином, вказує про те, що оператором поштового зв`язку не було дотримано вимог пункту 101 Правил № 270, а контролюючий орган не надав цьому належної оцінки неналежного вручення відправлення.

Таким чином, таке податкове повідомлення рішення вважається неврученим платнику податків, а платник податків - не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду не було обґрунтовано суму податкового боргу, яку заявлено до стягнення, не долучено ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції); ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн (штрафні санкції). Наданими до матеріалів справи доказами не підтверджено момент та підстави виникнення податкового боргу, не визначено базу оподаткування та обґрунтування заявлення податкового боргу до стягнення саме в такому розмірі.

Для підтвердження надсилання податкової вимоги було надано квитанцію про доставку документів в Електронний кабінет 26.01.2026 року.

Позивач не виявляв бажання отримувати документи через електронний кабінет, а відповідач, в свою чергу не надав доказів подання заяви до контролюючого органу, отже контролюючий орган не мав права надсилати кореспонденцію платнику податку через Електронний кабінет.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває ФОП ОСОБА_1 та має податковий борг у сумі 181753,50 гривень.

Встановлено, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг на суму 181753,50 грн., а саме:

заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін узгоджених грошових зобов`язань у розмірі 181753,50 грн., а саме:

ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 1 17 328,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 62 302,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634290708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634310708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції).

Інформація щодо оскарження вищенаведених рішень контролюючого органу - відсутня.

З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 . Державного бюджету сум податкового боргу, сформована податкова вимога форми «Ф» №0003343-1305 0436 від 26.01.2026 року на суму 181453,50 грн., яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку.

Доказів оскарження податкової вимоги №0003343-1305 0436 від 26.01.2026 року, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку, матеріали справи не містять.

Несплата платником податків нарахованої суми/пені за несвоєчасне виконання податкового зобов`язання, зумовила звернення контролюючого органу з цим позовом до суду про стягнення податкового боргу.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Встановлено, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває ФОП ОСОБА_1 та має податковий борг у сумі 181753,50 гривень.

Встановлено, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг на суму 181753,50 грн., а саме:

заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін узгоджених грошових зобов`язань у розмірі 181753,50 грн., а саме:

ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 620,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634280708 від 21.11.2025 на суму 1 17 328,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 823,50 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634300708 від 21.11.2025 на суму 62 302,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634290708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції);

ППР № 0634310708 від 21.11.2025 на суму 340,00 грн. (штрафні санкції).

Інформація щодо оскарження вищенаведених рішень контролюючого органу - відсутня.

З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 . Державного бюджету сум податкового боргу, сформована податкова вимога форми «Ф» №0003343-1305 0436 від 26.01.2026 року на суму 181453,50 грн., яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку.

Доказів оскарження податкової вимоги №0003343-1305 0436 від 26.01.2026 року, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати податків є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.

При цьому, слід вказати про те, що доводи відповідача та відзивав не містять заперечень щодо фактів порушень, виявлених актами фактичних перевірок № 94871/ж5/26-15-09-01/ НОМЕР_1 та № 95013/ж5/26-15-09 01/2926003096 від 03.11.2025, щодо правильності розрахунку штрафних санкцій, не стверджує, що ППР оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку, і не містить посилань на сплату будь-якої частини боргу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПК України) ППР вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 ПК України.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються врученими, якщо вони надіслані за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, якщо пошта не може вручити документ з будь-яких причин («з інших причин»), документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Єдиний виняток із відповідальності платника за кореспонденцію, повернуту з податкової адреси, встановлено п. 42.3 ст. 42 ПК України: він діє лише для платника, який у порядку ст. 66 ПК України повідомив про зміну податкової адреси.

Доказів зміни податкової адреси – матеріли справи не містять.

ППР від 21.11.2025 (№№ 0634280708, 0634290708, 0634300708, 0634310708) надіслані одним рекомендованим листом із повідомленням про вручення (штриховий ідентифікатор 4910700198147) на податкову адресу відповідача: м. Дніпро, вул. Автозаводська, 136.

Це та сама адреса, яку відповідач вказує як своє місце знаходження у відзиві та в ЄДР.

На зворотному боці конверта (рекомендоване повідомлення про вручення, форма № 119) рукописно вказано номери всіх чотирьох ППР.

Відправлення повернуто з довідкою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» та календарним штемпелем 16.12.2025 року.

Доводи відповідача про те, що дати 28.11.2025 та 04.12.2025 не підтверджені жодним доказом і суперечать матеріалам справи, з яких видно, що відмітка про повернення поставлена 16.12.2025 року.

Відповідач документів, які б свідчили про інше, не надав.

Щодо суми боргу та «недолучених» ППР (ППР № 0634280708 на 620,00 грн і ППР № 0634300708 на 823,50 грн.), слід вказати, що це не окремі документи, а складові двох ППР, які долучені до матеріалів справи.

Також, слід вказати пре, що податкова вимога форми «Ф» № 0003343-1305-0436 (борг станом на 22.01.2026 – 181753,50 грн.) доставлена в Електронний кабінет відповідача - 26.01.2026 о 13:47:16, що підтверджується квитанцією про доставку, долученою до справи.

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України документи контролюючого органу відображаються в електронному кабінеті платника.

Акти фактичних перевірок, що передували ППР, також доставлялися в Електронний кабінет відповідача (квитанції про доставку долучено до матеріалів справи).

Передбачений п. 95.2 ст. 95 ПК України 60-денний строк після надіслання вимоги сплинув до звернення до суду: вимога доставлена - 26.01.2026, позов подано - 29.07.2026 року.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За таких обставин, позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, що передують стягненню податкового боргу.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність доказів на погашення існуючої заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, кошти в сумі 53203,38 гривень підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 181753,50 гривень.

Щодо питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 181753,50 грн. задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету на суму 181753,50 гривень.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.11.2026 року.

Суддя В.В. Ільков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua