Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №640/39808/21
Суддя: Свергун Ірина Олексіївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокуСправа № 640/39808/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (далі - позивач) до Київської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2021 № UA100150/2021/000017/2, а також стягнути на свою користь судові витрати у сумі 9770,00 грн, з яких 2270,00 грн - судовий збір та 7500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2018 № 1312/2018, укладеного з компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (Гонконг), позивач ввіз на митну територію України світильники електричні торговельної марки Maytoni, виробник - Meijing Lighting Factory Co., LTD (Китай), для митного оформлення яких подано митну декларацію від 16.07.2021 № UA100150/2021/381729 із заявленням митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Загальна вартість поставки згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94 становить 18346,68 доларів США на умовах поставки CPT-Київ (Інкотермс 2010). Разом із ЕМД № UA100150/2021/381729 від 16.07.2021 для підтвердження заявленої митної вартості декларантом Київській митниці Держмитслужби було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13.12.2018; додаткова угода № 1 від 22.01.2019; додаткова угода № 2 від 01.08.2019; додаткова угода № 3 від 15.09.2019; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № HKUA-1006/2021/94 від 10.06.2021; залізнична накладна (СМГС) № 14061186 від 22.06.2021; автотранспортна накладна б/н від 15.07.2021; пакувальний лист № HKUA-1006/2021/94 від 10.06.2021.
Крім того, на вимогу відповідача позивачем разом із заявою від 16.07.20210 додатково було надано наступні документи: експертний висновок № В-2487/1 від 16.07.20210; прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 03.03.2020.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2021 № UA100150/2021/000017/2, яким митну вартість товарів скориговано за резервним методом на рівні 934,64 доларів США (3,77 доларів США/кг) (товар № 1) та 28743,04 доларів США (4,63 доларів США/кг) (товар № 2), що призвело до збільшення митних платежів на 80775,33 грн.
Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 16.07.2021 № UA100150/2021/381822 з наданням гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Позивач вважає оскаржене рішення протиправним, оскільки документи, надані до митного оформлення, містили всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом. Зокрема, за умовами поставки CPT-Kiev витрати на перевезення товару до названого місця призначення несе продавець, а тому вони вже включені до ціни товару; страхування вантажу на умовах CPT не є обов`язковим, страхування не здійснювалося, а отже страхові документи не могли бути подані; договорів із третіми особами, про які зазначає митниця, у позивача немає, оскільки контракт укладено безпосередньо з продавцем, а виробник є його виробничим підрозділом; оплата товару відповідно до умов контракту здійснюється протягом 90 банківських днів після реалізації товару. Позивач також посилається на те, що митним органом безпідставно не взято до уваги наданий декларантом експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 16.07.2021 № В-2487/1 та прайс-лист продавця від 03.03.2020, а оскаржуване рішення всупереч частині другій статті 55 Митного кодексу України не містить пояснень щодо здійснених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови товарів, митна вартість яких взята за основу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.
Системою управління ризиками за митною декларацією № UA100150/2021/381729 згенеровано митні формальності за кодами 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
Під час контролю митної вартості встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності: відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.12.2018 № 1312/2018 (у редакції додаткової угоди від 22.01.2019 № 1) ціна товару включає вартість його зберігання і навантаження, тари, пакування та маркування, а відповідно до інвойсу від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94 товар поставляється на умовах CPT-Kiev, отже до ціни товару відповідно до пункту 2.2 контракту не включено витрати на транспортування товару до названого місця призначення; до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CPT витрат і ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого місця призначення, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з цим декларанту направлено вимогу про надання документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України. На вимогу митного органу декларантом надано експертний висновок Житомирської ТПП та прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED. Відповідач зазначає, що прайс-лист вказаної компанії містить ціни на умовах поставки FOB-Shekou, тоді як поставка здійснюється на умовах CPT-Kiev, не містить умов, необхідних для здійснення замовлення, даних щодо торговельних марок, а частину товарів виробляє інше підприємство; експертний висновок зроблено без посилань на нормативні документи, лише за рекомендаціями громадського об`єднання, тому він не може бути підставою для визначення вартості товарів. Від надання інших документів декларант відмовився.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на основі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не застосовано у зв`язку з відсутністю необхідної інформації. З декларантом проведено процедуру консультацій. На думку відповідача, ненадання витребуваних документів може бути підставою для самостійного визначення митницею митної вартості, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 справу прийнято до провадження.
20.05.2026 відповідач повторно подав відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом раніше поданому, та на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 надав копію митної декларації № UA100120/2021/380262.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду справи визначено суддю Свергун І.О.
Ухвалою суду від 15.09.2026 адміністративну справу прийнято до провадження, учасникам справи запропоновано протягом 15 днів з дати отримання ухвали надати письмові пояснення по суті заявленого позову та наявних заперечень проти нього.
Інших заяв по суті справи та письмових пояснень від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов такого.
Судом установлено, що 13.12.2018 між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (Гонконг) (продавець) та ТОВ «Укрвіпсервіс» (покупець) укладено контракт № 1312/2018 (далі - контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, вироблений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а покупець - прийняти та оплатити товар за кількістю та вартістю, погодженими сторонами в інвойсах.
Пунктом 1.2 контракту передбачено, що умови поставки зазначаються в інвойсах відповідно до «Інкотермс 2010». Згідно з пунктами 1.3 та 12.6 контракту Meijing Lighting Factory Co., LTD є підрозділом (виробничими потужностями) DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED у Китаї, на яких виробляються товари торговельних марок Maytoni, Freya, Lamp4you.
Додатковою угодою від 22.01.2019 № 1 пункти 2, 3 та 11 контракту викладено в новій редакції, зокрема: асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару встановлюються сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту (пункт 2.1); ціна товару включає вартість його зберігання і навантаження, тари, упаковки та маркування (пункт 2.2); покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої поставки, погодженої сторонами, протягом 90 банківських днів після реалізації товару, у разі якщо інше не вказано в інвойсі (пункт 3.1); контракт діє до 31.12.2021 з автоматичною пролонгацією (пункт 11).
Додатковими угодами від 01.08.2019 № 2 та від 15.09.2019 № 3 змінено реквізити сторін.
10.06.2021 продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № HKUA-1006/2021/94 на загальну суму 18346,68 доларів США на умовах поставки CPT Kiev, а також складено пакувальний лист від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94 (1302 місця, вага нетто 6456,00 кг, вага брутто 7697,94 кг).
Перевезення товару здійснювалося залізничним транспортом від станції Чанша (Китай) до станції Київ-Ліски згідно із залізничною накладною СМГС від 22.06.2021 № 14061186 та автомобільним транспортом згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 15.07.2021.
16.07.2021 позивачем до Київської митниці подано митну декларацію № UA100150/2021/381729 (далі - МД) на товари за двома позиціями:
товар № 1 - «Світильники електричні настільні, підлогові або світильники, що встановлюються біля ліжка, призначені для використання з лампами розжарювання, з комбінованих матеріалів, не містять передавачі та приймачі: арт. MOD613FL-01W-Floor lamp/Торшер - 20 шт., арт. MOD613FL-01B-Floor lamp/Торшер - 20 шт.», торговельна марка Maytoni, виробник Meijing Lighting Factory Co., LTD (MAYTONI GMBH), країна виробництва CN, код УКТ ЗЕД 9405209100, вага нетто 248 кг, фактурна вартість 706,80 доларів США, заявлена митна вартість 19288,93 грн;
товар № 2 - «Світильники електричні, які підвішуються або закріплюються на стелі чи на стіні, для внутрішнього освітлення, з комбінованих матеріалів, призначені для використання з лампами розжарювання, не містять передавачі та приймачі» (бра та світильники стельові 68 артикулів), торговельна марка Maytoni, виробник Meijing Lighting Factory Co., LTD (MAYTONI GMBH), країна виробництва CN, код УКТ ЗЕД 9405109190, вага нетто 6208 кг, фактурна вартість 17639,88 доларів США, заявлена митна вартість 481401,15 грн.
Митну вартість товарів заявлено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні фактурної вартості товарів, що підтверджується декларацією митної вартості від 16.07.2021, в якій витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування (графи 20-22) не зазначено.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 МД, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94, пакувальний лист від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94, залізничну накладну СМГС від 22.06.2021 № 14061186, автотранспортну накладну від 15.07.2021, контракт від 13.12.2018 № 1312/2018 з додатковими угодами від 22.01.2019 № 1, від 01.08.2019 № 2, від 15.09.2019 № 3, декларацію про відповідність від 19.01.2021.
16.07.2021 митним органом надіслано декларанту запит [повідомлення] про необхідність надання документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування; договору між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED та компанією-виробником товарів Meijing Lighting Factory Co.; рахунку компанії-виробника товарів Meijing Lighting Factory Co.; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару Meijing Lighting Factory Co.; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на запит декларант листом від 16.07.2021 повідомив митний орган про подання додаткових документів. А саме додатково надано прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 03.03.2020 та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 16.07.2021 № В-2487/1, яким встановлено, що вартість пред`явленого майна становить 18346,68 доларів США, а ринкова вартість продукції відповідає її контрактній ціні.
16.07.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100150/2021/000017/2 (далі - Рішення), яким митну вартість товарів скориговано за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України): товару № 1 - з 706,80 доларів США до 934,96 доларів США (3,77 доларів США/кг), товару № 2 - з 17639,88 доларів США до 28743,04 доларів США (4,63 доларів США/кг).
Як джерело інформації у графі 33 Рішення зазначено: «№1 за ЕМД №UA100120/2020/380262 від 29.06.2021 на рівні 3.77/кг; - №2 за ЕМД №UA100120/2021/380262 від 06.10.2020 на рівні 4.63 USD/кг».
Того ж дня відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) товарів № UA100150/2021/00008.
Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 16.07.2021 № UA100150/2021/381822 з наданням гарантії на суму різниці митних платежів, що становить 80775,33 грн (мито - 15773,20 грн, податок на додану вартість - 65002,13 грн).
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі також - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Згідно з частиною другою цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу; під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини друга - четверта статті 57 МК України).
Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України під час визначення митної вартості за ціною договору до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування цих товарів, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив або повинен сплатити за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявністю у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд, досліджуючи оскаржене рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого висновку.
Як вбачається з графи 33 Рішення, підставами для неприйняття заявленої декларантом митної вартості митний орган визначив: невключення до ціни товару витрат на транспортування товару до названого місця призначення з огляду на зміст пункту 2.2 контракту; неподання страхових документів; неподання достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах CPT витрат і ризиків, пов`язаних з транспортуванням і страхуванням товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; неподання декларантом витребуваних додаткових документів та невідповідність наданих прайс-листа і експертного висновку вимогам митного органу.
Щодо витрат на транспортування товару.
Згідно з пунктом 1.2 контракту та пунктом 2.1 контракту в редакції додаткової угоди від 22.01.2019 № 1 умови поставки конкретної партії товару визначаються в інвойсах відповідно до «Інкотермс 2010». Інвойсом від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94 погоджено умови поставки CPT Kyiv, що також відображено у графі 20 МД та у декларації митної вартості.
Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умовами поставки CPT («Перевезення оплачено до») продавець укладає договір перевезення та оплачує витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Отже, за погодженими сторонами умовами поставки вартість перевезення товару до м. Києва є складовою ціни товару, яку несе продавець, і не є витратами покупця, що підлягають додаванню до ціни договору відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України.
Пункт 2.2 контракту, згідно з яким ціна товару включає вартість його зберігання і навантаження, тари, упаковки та маркування, не містить застережень про те, що витрати на перевезення до ціни товару не включаються, а тому не суперечить умовам поставки CPT, визначеним в інвойсі відповідно до пунктів 1.2 та 2.1 контракту. Відповідачем не наведено жодних відомостей про те, що позивачем як покупцем понесено будь-які витрати на транспортування оцінюваних товарів окремо від ціни, що підлягає сплаті продавцю, або що такі витрати не включені до вартості товару, зазначеної в інвойсі.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України транспортні (перевізні) документи подаються, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Водночас позивачем до митного оформлення подано залізничну накладну СМГС від 22.06.2021 № 14061186 та автотранспортну накладну від 15.07.2021, які підтверджують перевезення оцінюваних товарів до м. Києва.
Таким чином, висновок відповідача про невключення до ціни товару витрат на транспортування ґрунтується на припущенні та не підтверджений належними доказами.
Щодо вимог про страхування суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом лише у випадку, якщо здійснювалося страхування.
Умови поставки CPT («Інкотермс 2010») не покладають ні на продавця, ні на покупця обов`язку страхувати товар. Контракт також не містить умов щодо обов`язкового страхування товару. У декларації митної вартості витрати на страхування не заявлено.
Відповідачем не наведено жодних відомостей, які б свідчили про те, що страхування оцінюваних товарів фактично здійснювалося, а витрати на нього не включені до митної вартості. За таких обставин вимога про надання страхових документів не ґрунтується на положеннях пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, а неподання таких документів не може бути підставою для неприйняття заявленої митної вартості.
Щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Відповідно до пункту 3.1 контракту в редакції додаткової угоди від 22.01.2019 № 1 покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої поставки протягом 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не вказано в інвойсі.
Отже, станом на дату митного оформлення (16.07.2021) строк оплати товару не настав, а відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються лише у разі, якщо рахунок сплачено. Ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, визначена в інвойсі від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94, який містить найменування, артикули, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість кожної позиції товару, а відомості інвойсу узгоджуються з відомостями пакувального листа та МД.
Відповідач не зазначив, які саме розбіжності щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, виявлено в поданих документах, та яким чином вони вплинули на значення митної вартості.
Що стосується витребування додаткових документів, прайс-листа та експертного висновку.
Перелік додаткових документів, наведений у запиті митного органу, фактично відтворює загальний перелік, визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, без обґрунтування того, яким чином кожен з них міг би усунути конкретні сумніви митного органу.
Зокрема, вимагаючи договір між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED та компанією Meijing Lighting Factory Co. та рахунок компанії-виробника, відповідач не врахував, що згідно з пунктами 1.3 та 12.6 контракту Meijing Lighting Factory Co., LTD є підрозділом (виробничими потужностями) продавця, а відомостей про існування договору із третіми особами, пов`язаного з контрактом, чи про здійснення платежів третім особам на користь продавця митний орган не навів. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за їх наявності.
Прайс-лист продавця та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 16.07.2021 № В-2487/1 надано декларантом на вимогу митного органу як додаткові документи. Законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту прайс-листа, який є документом довільної форми. Відмінність умов поставки, зазначених у прайс-листі (FOB Shekou), від умов поставки за інвойсом (CPT Kiev) не свідчить про недостовірність ціни, погодженої сторонами в інвойсі, і відповідачем не наведено, які саме позиції прайс-листа та інвойсу ним порівнювалися і які розбіжності, що впливають на митну вартість, при цьому виявлено.
Посилання відповідача на те, що експертний висновок зроблено «за рекомендаціями громадського об`єднання», також не спростовує відомостей щодо ціни товару, підтверджених основними документами, поданими до митного оформлення. Крім того, в Рішенні експертний висновок помилково зазначено як висновок «№В-24871», а відмову декларанта від надання інших документів - як повідомлення від 28.10.2020, тоді як фактично відповідний лист декларанта датовано 16.07.2021.
Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості та обґрунтування її числового значення суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного застосування методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, вона визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 Митного кодексу України).
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці, висловлює у своїх постановах наступні правові висновки: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів (постанова від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17).
У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 160/939/24 та від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23, в яких наголошено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Оскаржене Рішення таких відомостей не містить. Митний орган обмежився зазначенням номерів і дат митних декларацій та рівня митної вартості у доларах США за кілограм, без опису товарів, оформлених за цими деклараціями, порівняння їх характеристик з оцінюваними товарами, обсягів партій, умов поставки та комерційних умов, а також без будь-яких коригувань з урахуванням відмінностей між ними. Обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості викладено в Рішенні у загальних формулюваннях, без посилання на конкретні обставини та докази.
Крім того, реквізити митних декларацій, зазначених у графі 33 Рішення як джерело інформації, є суперечливими: декларація з номером, що містить 2020 рік, датована 29.06.2021, а декларація з номером, що містить 2021 рік, датована 06.10.2020, при цьому обидві декларації мають однаковий порядковий номер 380262.
На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 відповідачем надано копію лише однієї митної декларації - № UA100120/2021/380262, з якої вбачається, що за нею 29.06.2021 оформлено товари, ввезені самим позивачем від того самого продавця за тим самим контрактом № 1312/2018 на тих самих умовах поставки CPT Київ.
Аналіз зазначеної митної декларації свідчить, що рівень 3,77 доларів США/кг відповідає митній вартості товару № 5 (світильники настільні та торшери різних артикулів торговельної марки Maytoni, код УКТ ЗЕД 9405209100, вага нетто 401,25 кг), а рівень 4,63 доларів США/кг - митній вартості товару № 3 (світильники стельові різних артикулів, код УКТ ЗЕД 9405109190, вага нетто 2990,76 кг), визначеній у графі 45 цієї декларації. Водночас ціна цих товарів, зазначена у графі 42 тієї ж декларації, становить 1142,47 доларів США за товар № 5 та 8508,97 доларів США за товар № 3, тобто приблизно 2,85 доларів США/кг, що відповідає рівню ціни оцінюваних товарів за інвойсом від 10.06.2021 № HKUA-1006/2021/94 (2,85 доларів США/кг за товаром № 1 та 2,84 доларів США/кг за товаром № 2).
Отже, митна вартість, взята відповідачем за основу, перевищує ціну товарів за тією самою декларацією приблизно на 32% та 63% відповідно. При цьому у графі 44 митної декларації № UA100120/2021/380262 зазначено документ з кодом 1501 № UA100120/2021/000002/2 (тим самим кодом у митній декларації № UA100150/2021/381822 позначено оскаржене рішення), що свідчить про те, що митна вартість за цією декларацією також визначалась з урахуванням рішення митного органу про коригування, а не за ціною договору. Відповідачем не надано суду ні вказаного рішення, ні пояснень щодо того, на підставі яких складових сформовано митну вартість, взяту за основу, і чому вона, а не ціна договору за аналогічною поставкою від того самого продавця, є належною основою для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення цих обставин покладається на відповідача.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували ввезені товари та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається контролюючий орган, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягає сплаті за товар на умовах поставки CPT Київ, яка включає витрати на транспортування, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, яке є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено належними доказами правомірність свого рішення.
З огляду на встановлені судом обставини оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та належить до скасування.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн відповідно до платіжного доручення від 28.12.2021 № 4337.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі розмір суми гонорару адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 01.11.2021 № 000017-МВ, укладений з Адвокатським бюро «Повразюк та партнери», пунктом 4.7 якого визначено гонорар у фіксованому розмірі 7500,00 грн за підготовку та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оскарження рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2021 № UA100150/2021/000017/2; акт прийому наданих послуг від 27.12.2021 на суму 7500,00 грн; рахунок на оплату від 08.11.2021 № 10/11 на суму 7500,00 грн; платіжне доручення від 22.11.2021 № 4197, яким, зокрема, оплачено зазначений рахунок; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 001085 та довіреність від 27.12.2021 на адвоката Повразюка Р.В.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявлено, доказів їх неспівмірності не надано.
Враховуючи наведене, а також характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи та її документальне підтвердження, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн є співмірними та підлягають відшкодуванню.
У зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 132, 134, 139, 143, 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (місцезнаходження: просп. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03062, код за ЄДРПОУ 37687219) до Київської митниці (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2021 № UA100150/2021/000017/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя І.О. Свергун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua