Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №160/31256/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуСправа № 160/31256/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппарель де Ферніче» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

30.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в паперовій формі надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппарель де Ферніче» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110150/2026/000037/2 від 16.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підтвердження заявленої за основним методом митної вартості товару декларант подав відповідачу документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України; наведені відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості; відсутність у специфікації та інвойсі умов оплати та посилання в призначенні платежу лише на контракт є формальними обставинами; митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості, умови поставки FOB SHANGHAI у документах є технічною опискою, фактично товар відвантажено з порту Нінбо, що підтверджено листом продавця від 01.05.2026. Витрати на транспортування в сумі 277 987,56 грн підтверджені документально, резервний метод застосовано без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів і без порівняння оцінюваного товару з товаром, узятим за основу коригування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для надання перекладу державною мовою документів, виконаних іноземною мовою.

02.10.2026 представник позивача подала заяву про усунення недоліків із відповідними перекладами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд справи призначено з 05.11.2026 за наявними у справі матеріалами, відповідачу встановлено строк для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтовано тим, що за митною декларацією позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано форми контролю правильності визначення митної вартості товарів і витребування документів; у специфікації та інвойсі відсутні відомості щодо умов оплати, а платіжний документ SWIFT містить посилання лише на контракт, тому його неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару; вартість товару в митній декларації країни відправлення не кореспондується із заявленою фактурною вартістю; за заявлених умов поставки FOB SHANGHAI в наданих документах відсутні витрати на транспортування з Шанхая до Нінбо, оплату фрахту не підтверджено, а договірних відносин із ТОВ «Комодіті Транс» не доведено, тому неможливо перевірити числове значення транспортної складової; декларант відмовився надати додаткові документи. Відповідач також зазначає, що за відсутності митних оформлень ідентичних і подібних товарів за ціною договору та даних для застосування методів на основі віднімання і додавання вартості митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 28.07.2025 № 25UA100100439921U9.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, вважаючи їх розмір значно завищеним і неспівмірним зі складністю справи, яка, на думку відповідача, є типовою (адвокат позивача представляє його інтереси у 22 аналогічних справах у 2025 році та у 21 справі у 2026 році), з обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом.

Того ж дня від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, обґрунтоване необхідністю забезпечення змагальності та рівності сторін, повного та всебічного встановлення обставин справи, а також важливістю справи для митниці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено та постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між компанією JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO., LTD (Китайська Народна Республіка) як продавцем і ТОВ «Аппарель де Ферніче» як покупцем укладено контракт від 13.07.2023 № 13/07. За пунктом 2.2 контракту ціна та умови оплати товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах (специфікаціях), за пунктом 2.3 формою оплати визначено передоплату шляхом банківського переказу на рахунок продавця, а за пунктом 3.3 поставка здійснюється на умовах FOB, узгоджених сторонами в специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Згідно зі специфікацією від 26.11.2025 № 24 та рахунком-фактурою (інвойсом) від 26.11.2025 № MD20251126 поставці підлягала тканина поліефірна вибілена шириною 220 см, поверхневою щільністю 80 г/кв. м: арт. WHITE/220CM/80GSM - 381 рулон, 57 031 м, за ціною 0,37 дол. США за метр, на суму 21 101,47 дол. США, та арт. WHITE&CUT/220CM/80GSM - 98 рулонів, 2 100 м, за ціною 0,42 дол. США за метр, на суму 882,00 дол. США, а всього 479 рулонів, 59 131 м (130 088,2 кв. м), на загальну суму 21 983,47 дол. США, на умовах поставки FOB SHANGHAI.

Відповідно до коносамента від 08.12.2025 № BW25110862A товар (479 рулонів, контейнер MRKU2430750) завантажено в порту Нінбо (Китай) для перевезення до порту Гданськ (Польща). Оплату за товар у сумі 21 983,47 дол. США позивач здійснив 08.04.2026 (повідомлення SWIFT) на рахунок продавця з призначенням платежу «оплата за товари за контрактом № 13/07 від 13.07.2023».

16.04.2026 до Південно-Східної митниці подано електронну митну декларацію № 26UA110150003766U1, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (вартістю операції) у розмірі 1 234 602,65 грн, що складається з фактурної вартості товару 21 983,47 дол. США за курсом 43,5152 грн за долар США і витрат на транспортування до митного кордону України в сумі 277 987,56 грн (графа 20 декларації митної вартості). До митного оформлення подано, зокрема, декларацію митної вартості, контракт від 13.07.2023 № 13/07, специфікацію від 26.11.2025 № 24, інвойс від 26.11.2025 № MD20251126, пакувальний лист, сертифікат якості, коносамент від 08.12.2025 № BW25110862A, сертифікат походження від 11.12.2025 № C25MA1WHUBY00023, повідомлення SWIFT від 08.04.2026, рахунки ТОВ «Комодіті Транс» від 09.04.2026 № 131 і ТОВ «Азимут Лайн» від 10.04.2026 № 922, довідки про вартість перевезення, калькуляцію транспортних витрат, договори перевезення, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 56650/3 та копію митної декларації країни відправлення від 28.11.2025 № 310120250514636105.

16.04.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2026/000037/2, яким визначив митну вартість товару за резервним методом (код методу 6) на рівні 0,4544 дол. США за квадратний метр, а загальну суму - 59 112,08 дол. США (заявлена декларантом - 28 371,76 дол. США), та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2026/000082.

У графі 33 рішення відповідач навів такі підстави коригування: у специфікації № 24 та інвойсі № MD20251126 відсутні відомості щодо умов оплати; у митній декларації країни відправлення № 310120250514636105 зазначено загальну вартість товару 21 064,01 дол. США, що не кореспондується із заявленою фактурною вартістю 21 983,47 дол. США, у призначенні платежу за SWIFT від 08.04.2026 вказано лише реквізити контракту, тому платіж неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, за заявлених умов поставки FOB SHANGHAI в наданих документах відсутні витрати на транспортування з Шанхая до Нінбо, винагорода експедитора включена лише за митною територією України, у коносаменті зазначено, що фрахт оплачується в порту призначення, але документального підтвердження його оплати не надано, а договірних відносин із ТОВ «Комодіті Транс» не підтверджено, унаслідок чого, за висновком відповідача, неможливо перевірити числове значення транспортної складової митної вартості. У тій же графі відповідач зазначив, що декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи (банківські платіжні та бухгалтерські документи, транспортні документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги та прайс-листи виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів), а декларант листом від 16.04.2026 повідомив, що додаткові документи у 10-денний строк надати не має можливості.

Джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом відповідач зазначив митну декларацію від 28.07.2025 № 25UA100100439921U9, за якою оформлено тканину вибілену з поверхневою щільністю 82 г/кв. м, шириною 220 см, торговельної марки TISSERAY ASIA PACIFIC, виробник TISSERAY ASIA PACIFIC LIMITED, у кількості 29 535 м (138 рулонів), умови поставки FOB SHANGHAI, митне оформлення якої здійснено за самостійно заявленим декларантом резервним методом, за ціною 0,4544 дол. США за квадратний метр.

17.04.2026 позивач подав митну декларацію № 26UA110150003842U3, за якою товар випущено у вільний обіг з визначенням митної вартості за оскаржуваним рішенням (2 579 461,93 грн), унаслідок чого різниця митних платежів становила 285 110,16 грн (мито - 13 448,59 грн, податок на додану вартість - 271 661,57 грн).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли 16.04.2026, тому суд застосовує норми Митного кодексу України в редакції, чинній станом на цю дату.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких наведено в цій частині. За частиною шостою цієї статті декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За частиною сьомою цієї статті у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Пунктами 2 та 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частинами другою, третьою та восьмою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. За пунктом 7 частини третьої цієї статті митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23 зазначив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За сталою практикою Верховного Суду розбіжність у поданих документах дає підстави для коригування митної вартості лише тоді, коли вона впливає на числове значення складової митної вартості або на ціну, фактично сплачену чи належну до сплати; констатація самого факту розбіжності без демонстрації такого впливу такого права не дає (постанова Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 160/21103/24).

Оцінюючи підстави, наведені відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення, суд виходить із такого.

Щодо відсутності умов оплати в специфікації та інвойсі і щодо призначення платежу.

Умови оплати товару визначено у пункті 2.3 контракту № 13/07 - передоплата шляхом банківського переказу, і цей контракт був поданий до митного оформлення. Відсутність повторення цих умов у специфікації та інвойсі не створює розбіжності між документами і ніяк не впливає на ціну товару, визначену в специфікації та інвойсі.

Згідно з довідкою SWIFT від 08.04.2026 позивач сплатив продавцеві товару - стороні контракту № 13/07 - 21 983,47 дол. США, тобто суму, яка до цента збігається із загальною вартістю товару за специфікацією № 24 і інвойсом № MD20251126. Відповідач не навів жодної обставини, яка б свідчила про те, що цей платіж стосувався іншої поставки, або про те, що за оцінюваний товар сплачено чи підлягає сплаті інша сума. Ціну товару підтверджує рахунок-фактура (інвойс), який згідно з пунктом 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України є документом, що підтверджує митну вартість. Сама лише відсутність у призначенні платежу номера інвойсу за таких обставин не свідчить про недостовірність заявленої ціни.

Посилання відповідача на пункт 7 довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, схваленої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, суд до уваги не бере, оскільки ця довідка не є нормативно-правовим актом, а в цій справі платіж здійснено продавцеві - стороні контракту в сумі, яка до цента збігається з вартістю оцінюваної партії товару за інвойсом, і відповідач не вказав жодної іншої поставки за контрактом № 13/07, до якої міг би належати цей платіж.

Посилання відповідача на пункт 15 розділу II Положення, назви та реквізитів якого відповідач не зазначив, за яким платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті так, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, цього висновку також не змінює. Ця вимога визначає, як платник має заповнювати платіжну інструкцію у відносинах із банком, і не встановлює, що платіж без номера інвойсу в призначенні не може бути співвіднесений з оцінюваною партією товару за іншими даними – сторонами, контрактом, валютою та сумою платежу.

Щодо митної декларації країни відправлення.

Митна декларація країни відправлення не належить до документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України; вона може бути витребувана як додатковий документ (пункт 7 частини третьої цієї статті) або подана декларантом за власним бажанням (частина шоста). Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23 зазначив, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товаром митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, названа відповідачем розбіжність полягає в тому, що вартість товару, зазначена в експортній декларації (за даними відповідача - 21 064,01 дол. США; за перекладом декларації - 20 246,01 і 819,00 дол. США за двома позиціями, тобто 21 065,01 дол. США), є меншою за вартість, заявлену позивачем за інвойсом (21 983,47 дол. США), при однакових кількості (57 031 м і 2 100 м), кількості місць (479) та вазі товару. Така розбіжність не свідчить про заниження позивачем заявленої митної вартості, а відповідач не пояснив, яким чином вона могла вплинути на числове значення митної вартості в бік її збільшення.

Щодо транспортної складової митної вартості.

За умовами поставки FOB продавець виконує свої зобов`язання з поставки після завантаження товару на борт судна в порту відвантаження, тож витрати на доставку товару до порту відвантаження та його завантаження несе продавець (пункт 4.2 контракту № 13/07 прямо включає витрати на завантаження товару в ціну товару). З коносамента № BW25110862A, експортної декларації (порт вивезення - зона вільної торгівлі порту Мейшань, Нінбо), рахунку ТОВ «Азимут Лайн» № 922 і заявки на перевезення від 20.11.2025 № 2011-1-25 вбачається, що товар фактично завантажено на судно в порту Нінбо, і саме з цього порту покупець ніс витрати на перевезення. Отже, витрат на перевезення товару з Шанхая до Нінбо, які на думку відповідача повинні були ввійти до митної вартості, покупець не ніс і не міг нести, а зазначення в комерційних документах порту Шанхай не впливає на числове значення жодної складової митної вартості.

Витрати на транспортування до митного кордону України в сумі 277 987,56 грн позивач включив до митної вартості товару і підтвердив рахунками ТОВ «Азимут Лайн» № 922 та ТОВ «Комодіті Транс» № 131 і довідками цих експедиторів про вартість перевезення: за довідкою ТОВ «Азимут Лайн» від 10.04.2026 вартість морського перевезення контейнера з Нінбо до Гданська (разом із демереджем) становить 448 121,31 грн, з яких на коносамент № BW25110862A припадає 220 386,06 грн; за довідкою ТОВ «Комодіті Транс» від 10.04.2026 № 56650 вартість локальних витрат у Гданську та автомобільного перевезення до кордону України становить 117 123,84 грн, з яких на цей коносамент припадає 57 601,50 грн. Сума цих величин (220 386,06 + 57 601,50) дорівнює 277 987,56 грн, тобто транспортна складова митної вартості піддається арифметичній перевірці за документами, поданими до митного оформлення. Відповідач цих довідок у рішенні не оцінив і не навів жодного розрахунку, який свідчив би про те, що транспортні витрати включено до митної вартості не в повному обсязі.

Зазначення в коносаменті умови «фрахт сплачується одержувачем» (FREIGHT COLLECT) лише підтверджує, що витрати на морське перевезення несе покупець, як і передбачають умови FOB; саме ці витрати позивач і включив до митної вартості. За пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження витрат на транспортування подаються транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення; банківських документів про оплату перевезення ця норма не вимагає. Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23 зазначив, що питання оплати перебуває поза межами судового розгляду, якщо на момент митного оформлення оплата не проводилася і платіжні документи не надавалися. Відсутність прямого договору позивача з ТОВ «Комодіті Транс» не спростовує того, що виставлені цим експедитором витрати позивач включив до митної вартості; відповідач не зазначив, яка саме складова транспортних витрат до кордону України, на його думку, не врахована.

Посилання відповідача на Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, і пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України висновку суду не змінюють. Складові митної вартості визначає стаття 58 Митного кодексу України: до ціни товару додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10), витрати на транспортування після ввезення до митної вартості не включаються (пункт 2 частини 11), а включення будь-яких інших витрат, крім передбачених цією статтею, не допускається (частина 11). Пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України визначає базу оподаткування податком на додану вартість, яка не може бути нижчою за митну вартість товарів, визначену відповідно до розділу III Митного кодексу України, і складових митної вартості не встановлює. Винагорода експедитора на митній території України (1 086,63 грн за рахунком ТОВ «Азимут Лайн» № 922) є платою за послуги після ввезення товару, тож позивач обґрунтовано не включив її до митної вартості, а витрати на перевезення товару до кордону України, у тому числі за послуги ТОВ «Комодіті Транс», до митної вартості включив. Відповідач не зазначив, яку саме плату експедитору за організацію перевезення за межами України позивач сплатив чи мав сплатити, але не включив до митної вартості, а припущення про існування таких витрат не є обґрунтованою підставою для коригування (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Щодо відмови декларанта надати додаткові документи.

Вимогу про надання додаткових документів відповідач сформулював шляхом переліку майже всіх документів, названих у статті 53 Митного кодексу України, у тому числі каталогів, прайс-листів виробника та висновків експертних організацій, не пов`язавши жоден із них з конкретною складовою митної вартості, сумнів щодо якої він мав усунути. Повноваження митного органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (постанова Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23). Оскільки ж наведені відповідачем розбіжності на числове значення складових митної вартості не впливають, сама лише відмова декларанта від подання додаткових документів не давала відповідачу підстав для відмови у визнанні митної вартості за основним методом.

Щодо застосування резервного методу.

Навіть за умови, якби відповідач мав підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статей 55, 57 та 64 Митного кодексу України в частині визначення скоригованої митної вартості.

Відмову від методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних товарів відповідач обґрунтував відсутністю митних оформлень таких товарів за ціною договору у наближений час, а відмову від методів на основі віднімання та додавання вартості - одним реченням про «відсутність у митниці та не надання декларантом необхідних документів», не зазначивши, які саме дані для цих методів були потрібні і чому їх неможливо було отримати.

За основу коригування відповідач узяв ціну товару, що відрізняється від оцінюваного за виробником і торговельною маркою (TISSERAY ASIA PACIFIC LIMITED проти JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO., LTD), поверхневою щільністю (82 г/кв. м проти 80 г/кв. м), обсягом партії (29 535 м проти 59 131 м, тобто у два рази менше) та часом експорту (липень 2025 року проти листопада - грудня 2025 року). При цьому митну вартість товару-аналога було визначено не за ціною договору, а самим декларантом за резервним методом, і відповідач не пояснив, яким чином така вартість відображає ціну оцінюваного товару.

Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на ці відмінності - обсяг партії, виробника, торговельну марку, характеристики товару та час експорту - оскаржуване рішення не містить. Між тим у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23. У постанові від 14.08.2025 у справі № 160/21103/24 Верховний Суд погодився з тим, що рішення про коригування за резервним методом, у якому не вказано, яким чином митну вартість визначено саме в такому розмірі і які складові вплинули на формування такої вартості, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Крім того, у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач посилається на прийняття «Рішення про коригування митної вартості від 10.12.2025 №UA110150/2026/000037/2», тоді як митна декларація подана лише 16.04.2026, що також свідчить про формальний характер його складення.

Отже, відповідач не довів наявності підстав для відступу від основного методу визначення митної вартості та не обґрунтував числового значення скоригованої митної вартості, як того вимагають пункти 2 і 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Такого обов`язку відповідач не виконав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 276,65 грн. Ціною позову є різниця митних платежів, що виникла внаслідок коригування, - 285 110,16 грн.

За підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, тобто 4 276,65 грн. Позовну заяву подано в паперовій формі, тому понижуючий коефіцієнт частини третьої статті 4 цього Закону не застосовується. Сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 14.09.2026 № 70 із додатковою угодою № 1, укладений з Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери», за якою гонорар є фіксованим, включає повне юридичне супроводження справи в суді першої інстанції і становить 7 000,00 грн, рахунок на оплату від 15.09.2026 № 148 та платіжну інструкцію від 15.09.2026 № 15285 на суму 7 000,00 грн.

Відповідно до частин третьої - сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони; у разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Розмір гонорару адвоката у сумі 7 000,00 грн є фіксованим, узгодженим сторонами в додатковій угоді до договору та фактично сплаченим клієнтом, тому факт понесення позивачем цих витрат не потребує іншого підтвердження, зокрема актів з детальним описом обсягу та вартості наданих послуг (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).

Водночас відповідач у відзиві заперечив проти стягнення цих витрат, вказавши на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд враховує, що спір про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів є справою незначної складності, розглянутою в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; правнича допомога полягала у складенні позовної заяви та заяви про усунення недоліків з доданими до них документами, а участі адвоката в судових засіданнях не було. З огляду на це, а також на типовий для цієї категорії справ характер позовної заяви, на який звернув увагу відповідач, і принципи співмірності та розумності витрат, суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн, а в решті цієї вимоги - відмовляє.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппарель де Ферніче» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 № UA110150/2026/000037/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппарель де Ферніче» (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Нескорених, буд. 57, офіс 1-3, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 276,65 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез