Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №140/9143/26
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9143/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі – Порядок №159) з лютого 2016 по місяць фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 11.09.2001 по 24.06.2019. У період проходження служби нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі.
Під час проходження служби позивачу протиправно не було виплачено належну їй індексацію грошового забезпечення, а виплату такої відповідач здійснив лише 26.06.2026 в розмірі 138462,90 грн на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/263/25.
При цьому, відповідач, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, а на заяву представника позивача про виплату такої компенсації відповіді не надав.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що необхідною умовою для виплати компенсації є встановлення факту нарахування доходу, а виплата індексації на виконання рішення суду не входить до складу грошового забезпечення, тому на неї не поширюється дія статті 2 Закону №2050-ІІІ; право на компенсацію втрати частини доходу виникає лише у разі, якщо такий дохід має постійний, а не разовий характер. Крім того, вказав, що позивач не підтвердила доказами фактичну втрату доходу, а норми Кодексу законів про працю України, зокрема статті 117, на відносини з проходження військової служби не поширюються.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2019 №154 сержанта ОСОБА_3 , начальника автоматичної телефонної станції центру телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначену наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.05.2019 №66-РС на посаду молодшого картографа відділу геоінформаційного забезпечення НОМЕР_2 картографічного центру Головного управління підготовки Збройних Сил України, у зв`язку з вибуттям до нового місця служби виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.06.2019.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №140/263/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року (з урахуванням виплачених сум); індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.06.2019 в розмірі 4 045,71 на місяць доходу, відповідно до абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного судового рішення відповідач 26.06.2026 здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що підтверджується випискою про зарахування коштів від 26.06.2026 з призначенням платежу «Індексація ГЗ по рішенню суду по справі №140/263/25». Згідно з позовною заявою сума виплаченої індексації становить 138462,90 грн, що відповідачем не спростовано.
28.06.2026 представник позивача звернулася до відповідача із заявою, у якій просила нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у справі №140/263/25. Вказану заяву відповідач отримав 28.06.2026, що підтверджується квитанцією №7730390. Доказів надання відповіді на цю заяву та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів матеріали справи не містять.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтями 1 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20).
Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
З матеріалів справи видно, що фактична виплата сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №140/263/25, здійснена відповідачем однією сумою 26.06.2026 за весь період з 01.01.2016 по 24.06.2019.
Таким чином, фактична виплата сум індексації грошового забезпечення, належних позивачу відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №140/263/25, здійснювалася відповідачем за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 24.06.2019 із значним проміжком часу після виникнення у позивача права на отримання таких виплат, а саме 26.06.2026.
Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості, мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів, проте компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідач позивачу не нарахував та не виплатив.
Таким чином, оскільки наявний факт несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 26.06.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 26.06.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О. О. Андрусенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua