Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №190/1398/24 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №190/1398/24

Суддя: Залізняк Р. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/474/26 Справа № 190/1398/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Кривий Ріг

27.10.2026р. колегія суддів судової палати Дніпровського апеляційного суду з розгляду кримінальних справ в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024041560000084 від 15.02.2024р., яким обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П`ятихатки Дніпропетровської області, зареєстрований АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_7

в с т а н о в и л а :

Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р. обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки;

обвинувачену ОСОБА_10 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На вирок суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості обвинуваченого, кваліфікації його дій, не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в наслідок м`якості, прохав скасувати вирок в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 внаслідок м`якості та ухвалити свій вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

В апеляційній скарзі прокурор:

- вказує, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання належним чином не врахував всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення; тривалість та численність застосування до дитини фізичного насильства; його наслідки у виді сукупності тілесних ушкоджень легкого, легкого з короткочасним розладом здоров`я та середнього ступеню тяжкості;

- вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував особливу вразливість потерпілого, яким є немовля у віці від 9 до 11 місяців, з недостатністю ваги через обмежене харчування, яке народжене недоношеним з вадами здоров`я;

- зазначає, що судом першої інстанції не враховано ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що пом`якшують покарання;

- вважає, що ризик небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб, та покарання у виді обмеження волі з відбуванням у виправному центрі, є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання внаслідок м`якості та ухвалення в цій частині свого вироку;

- прохає вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати внаслідок м`якості та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у виді позбавлення волі строк на два роки.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та прохала її задовольнити, позицію обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов до висновку про її задоволення з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України при наступних обставинах.

В період часу з грудня 2023 року по 13.02.2024р, обвинувачений ОСОБА_7 , перебував в приміщенні однієї з кімнат будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де обвинувачений разом проживав з ОСОБА_10 та її малолітнім сином потерпілим ОСОБА_11 . У вказаний період у обвинуваченого раптово виник злочинний намір на нанесення умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_11 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_7 в період часу з грудня 2023 року по 15.01.2024р., обвинувачений перебуваючи в одній з кімнат приміщення будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків утримуючи в руках малолітнього потерпілого ОСОБА_11 більше одного разу, підкидав його до гори, після чого не зловивши, малолітній потерпілий падав на підлогу (на ноги). Також, у зазначений період часу обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи в одній з кімнат приміщення буд АДРЕСА_1 , розташованого за вказаною адресою утримуючи малолітнього потерпілого ОСОБА_11 в руках перечипався та дитина випадала з його рук, падаючи на підлогу на лівій бік. Крім того, у зазначений період часу обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи в одній з кімнат приміщення будинку АДРЕСА_1 , розташованого за вищевказаною адресою під час годування малолітнього потерпілого ОСОБА_11 свідомо викручував йому обидві руки заводячи їх назад за спину, таким чином клав під сідниці його, внаслідок чого спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді закритих консолідуючих переломів лівого плеча на рівні нижньої третини, лівої ліктьової кістки на рівні верхньої третини, правої променевої кістки на рівні верхньої третини, правого стегна на рівні середньої третини зі зміщенням відламків, великої гомілкової кістки правої гомілки на рівні середньої третини, які згідно висновку експерта №10 і»/14 від 15.02.2024 могли виникнути як від дії тупого твердого предмету предметів) з обмеженою поверхнею на рівні контакту, а також не виключено, і при падінні і співударянні з такими в строк, що перевищує місячний термін до дня обстеження та на момент спричинення відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу на спричинення тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_7 в період часу з грудня 2023 року по 05.02.2024р., більш точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим за невстановлених під час досудового розслідування обставин, спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді дефектів шкіри невірної округлої та продовгуватої форми в ділянці підошвенної поверхні стоп з ознаками загоювання, які згідно висновку експерта №10 «Е»/14 від 15.02.2024 могли виникнути вірогідніше за все від термічної дії предмету (предметів) з обмеженою округлою формою на рівні контакту в строк, за 7-10 діб до моменту огляду та відносять до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я, гак як тривалість повного загоювання даних дефектів, за звичайним своїм перебігом, перевищує 6-ти денний термін.

Також, діючи умисно обвинувачений ОСОБА_7 в період часу з грудня 2023 року по 05.02.2024р., за невстановлених під час досудового розслідування обставин, спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді множинних саднень продовгуватої форми, уривчастого характеру розташованих по задній поверхні тіла в поперековій ділянці переважно ліворуч, по біля хребтовій лінії праворуч, а також в ділянці верхньо-внутрішнього квадранту лівої сідниці, які згідно висновку експерта №10 «Е»/14 від 15.02.2024 могли виникнути від дії тупого твердого предмету (предметів) з нерівною жорсткою поверхнею на рівні контакту вірогідніше за все від ковзання по такій в строк за 3-5 діб до моменту огляду та відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Крім того, в період часу з грудня 2023 року по 13.02.2024р., біль точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим за невстановлених під час досудового розслідування обставин, обвинувачений спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді синця на мисі та крилах носу ліворуч та праворуч, поверхневих саднень на шкірі мису та крила носу ліворуч, які згідно висновку експерта №10 «Е»/14 від 15.02.2024 могли виникнути, вірогідніше за все, від дії (стиснення) тупим твердим предметом (предметами) не виключено пальцями рук або іншими предметами, що володіють подібними властивостями в строк, можливо при обставинах, що викладені в постанові тобто 13.02.2024р. та відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Вирок оскаржений прокурором в частині призначення обвинуваченому покарання, фактичні обставини справи, кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність його винуватості в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому вирок відповідно до вимог ст. 404 КПК України переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції посилаючись на вимоги ст.ст. 65-67 КК України та принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахував, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України, відповідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше не судимою особою,

Крім того суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 вчиняє домашнє насильство в сім`ї як щодо обвинуваченої ОСОБА_10 , так і щодо своєї матері ОСОБА_12 , при цьому суд першої інстанції врахував показання судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_10 , яка зазначила, що між ними виникають сварки, та обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, стає агресивним, може завдати їй шкоди. Також судом першої інстанції враховані показання матері обвинуваченого ОСОБА_7 , яка була допитана у якості свідка, та яка зазначила, що неодноразово викликала поліцію додому, оскільки її син - обвинувачений ОСОБА_7 вчиняє домашнє насильство, застосовує фізичне та психологічне насильство, при цьому обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив вказані обставини, що у них у сім`ї виникають сварки через будинок.

Суд першої інстанції також врахував повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що обвинувачений ОСОБА_7 був прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу № 144 від 15.07.2020р., проте матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що обвинувачений є військовослужбовцем строкової служби.

Відповідно до повідомлення П`ятихатського відділу Кам`янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, обвинувачений ОСОБА_7 на обліку як безробітній не перебуває, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога у Комунальному некомерційному підприємстві «П`ятихатська центральна міська лікарня» обвинувачений не перебуває.

Відповідно до досудової доповіді від 04.09.2024 року, складеної фахівцем Кам`янського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як дуже високий. Зроблено висновок, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі чи обмеження волі неможливе.

Суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 не встановив обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, при цьому обставиною, відповідно до ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого, визнано вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, вважав, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі на певний строк з реальним відбуванням покарання у виправному центрі.

При цьому суд першої інстанції не встановив підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. ст. 69, 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання та зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 23.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було предметом судового розгляду в касаційному порядку перевірки вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р., та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20.01.2025р., якою апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишено без задоволення, вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р. щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишено без зміни.

При цьому слід звернути увагу, що предметом апеляційного перегляду була незгода прокурора із призначеним обом обвинуваченим покаранням, а саме щодо обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок м`якості, щодо обвинуваченої ОСОБА_10 – внаслідок суворості.

Верховний Суд у наведеній вище постанові наголосив, що у касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції за апеляційної скаргою прокурора та викладених у неї доводів щодо призначеного обвинуваченим покарання, належним чином не перевірив доводи сторони обвинувачення щодо явної несправедливості призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на два роки з огляду на тривале знущання, фізичне насильство та каліцтво немовляти, відсутність пом`якшуючих обставин. При цьому суд касаційної інстанції звернув увагу, що в апеляційній скарзі прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції на всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення; тривалість та численність застосування до дитини фізичного насильства; його наслідки у виді сукупності тілесних ушкоджень легкого, легкого з короткочасним розладом здоров`я та середнього ступеню тяжкості; особливу вразливість потерпілого, яким є немовля з вадами здоров`я; ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, наявність обставини, що обтяжує покарання, та відсутність обставин, що його пом`якшують; високий ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення, а також небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

За висновком суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вирок місцевого суду, належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора та дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду в цій частині. Як зауважив суд касаційної інстанції, зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції не навів належного обґрунтування вказаним вище доводам та не зазначив мотивів їх спростування, обмежившись дублюванням мотивів суду першої інстанції та загальним посиланням про їх безпідставність.

Суд апеляційної інстанції враховуючи позицію суду касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання належним чином не врахував всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення; тривалість та численність застосування до дитини фізичного насильства; його наслідки у виді сукупності тілесних ушкоджень легкого, легкого з короткочасним розладом здоров`я та середнього ступеню тяжкості; особливу вразливість потерпілого, яким є немовля у віці від 9 до 11 місяців, з недостатністю ваги через обмежене харчування, народжене недоношеним з вадами здоров`я; ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що пом`якшують покарання; ризик небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб, покарання у виді обмеження волі з відбуванням у виправному центрі, є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, вважає, що покарання, яке призначено обвинуваченому ОСОБА_7 у виді обмеження волі строком на діва роки,є таким що не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання внаслідок м`якості та ухвалення в цій частині свого вироку.

При цьому суд апеляційної інстанції врахувавши фактичні обставини справи, відомості про особу обвинуваченого, наслідки, що настали для неповнолітнього потерпілого у вигляду тілесних ушкоджень з урахуванням його віку, не вбачає підстав для застосування вимог ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, та вважає, що покарання у виді реального позбавлення волі відповідатиме вимогам ст. 50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами, та саме таке покарання відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

Таким чином доводи апеляційної скарги прокурора є слушними та підлягають задоволенню із скасуванням вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання внаслідок м`якості.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки, задовольнити.

Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки скасувати в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Ухвалити свій вирок, яким вважати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua