Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №718/3172/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа№ 718/3172/26

Провадження№ 3/718/346/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р. м. Кіцмань Чернівецька область

Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Масюк Л.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно ОСОБА_1 06.10.2026 року складено протокол серії №ПП001582 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 06.10.2026 р. о 12:40 год. на А/Д Н-10, 204км. с. Оршівці Чернівецького району, Чернівецької області проваджував господарську діяльність з перевезення 5-ти пасажирів транспортним засобом марки Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 з м.Снятин-м.Чернівці, без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності, чим порушив п. 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за що передбачено відповдальність за ч.1 ст.164 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані особі достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними. (Каралевічус проти Литви (Karaleviиius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).

Враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань до суду не подав, суддя приходить до висновку, що йому були надані достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, а тому справу слід розглянути на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, доведена матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Тобто, виходячи зі змісту ст.ст.280,283 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний особисто з`ясувати, чи було воно дійсно вчинене, а в постанові у справі навести опис встановлених судом обставин за результатами розгляду справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає такий склад адміністративного правопорушення, як провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

Частиною 6 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів, зокрема, для автомобільного перевізника - ліцензія та інші документи, передбачені законодавством України.

Частиною 8 статті 39 цього ж Закону визначено перелік документів для самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Системний аналіз даних приписів закону вказує на те, що у будь-якому випадку, перевезення пасажирів повинно здійснюватись виключно на підставі оформленої в установленому порядку ліцензії.

Перелік видів господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, визначений Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Факт перевезення пасажирів підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення №ПП001582 від 06.10.2020, фотознімками зробленими у місці проведення перевірки, відеозаписом перевірки.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що ОСОБА_1 систематично надає послуги з перевезення пасажирів без ліцензії на право здійснення такої діяльності, передбаченої п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а тому в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.164 КУпАП.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховую всі обставини справи, в тому числі, що в результаті таких дій завдається шкода економічній безпеці держави, а тому вважаю, що на ОСОБА_1 для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень, слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі без конфіскації транспортного засобу.

На пiдставi ч.1 ст.164 КУпАП, керуючись ст.ст. 247, 283-285, 287 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд.

Суддя Кіцманського

районного суду: Масюк Л.О.