Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №398/4015/26
Суддя: Ремезок А. Ю.
Справа №: 398/4015/26
провадження №: 2/398/3889/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
"06" листопада 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Ремезок А.Ю., при секретарі Остапенко А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в якості відповідальності за невиконання рішення суду у справі №2-215/11.
Позовна заява мотивована тим, що 01.02.2011 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення по справі №2-215/11 за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014-05/347 від 07.06.2007 року та №014/05/41 від 25.01.2008 року у розмірі 553979,28 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області не виконувалось відповідачем в період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року. Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів (ухвали про заміну сторони виконавчого провадження від 26.04.2016 року) право грошоової вимоги належить саме ТОВ "ВІН ФІНАНС". Згідно норм ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Рішення суд не виконувалось відповідачами у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. У зв`язку з чим позивачем було розраховано, виходячи з загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 49812,61 та інфляційні збитки у розмірі 121135,57 грн (разом становить 170948,18 грн), що підлягає стягненню з відповідача.
26 червня 2026 року ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через Електронний суд направив клопотання про проведення судових засідань без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів по даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на приписи ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд виснує наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
01 лютого 2011 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області ухвалено рішення у справі №2-215/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 553979,28 грн за кредитним договором №014-05/347 від 07.06.2007 та №014-05/41 від 25.01.2008 року, відповідно до генеральної кредитної угоди №014-05/346 від 07.06.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 , збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2769,83 грн, судові витрати у розмірі 1700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2018 року замінено стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по примусовому виконанню рішення суду від 01.02.2011 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".
Згідно наказу №55-к від 25.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"перейменовано з 25.07.2024 р. у Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС".
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18).
У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.
При цьому факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.
У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 року у справі номер 754/511/23 вказала наступне:
«..п. 135. Разом з тим з урахуванням висновків у цій справі Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, за змістом яких, коли кредитор уже скористався судовим захистом - рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання не може вважатись натуральним навіть за умов пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відмови в поновленні цього строку судом, оскільки такі обставини не мають правового значення, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на таке невиконане зобов`язання…».
145. Вказане судове рішення (про відмову в поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмову у видачі його дубліката) засвідчує, що стягувач втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу. Тобто у такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України.
146. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.
147. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України…».
Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС», не надав належних та допустимих доказів у цій справі на підтвердження того, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не втратило право на примусове виконання вищезазначеного заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.02.2011 у справі №2-215/11 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 станом на дату ухвалення рішення судом.
З ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2018 у справі № 2-215/11 вбачається, що виконавчі листи у даній справі видано 08.06.2011. Однак на теперішній час будь-якого виконавчого провадження з приводу примусового виконання вищезазначеного заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.02.2011 у справі №2-215/11 про стягнення боргу з ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-215/11 (боржник - ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «ВІН ФІНАНС») немає; належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та позивачем не були надані. Більше того, у заяві про виконання ухвали суду від 07.09.2026 представник позивача зазначає, що "станом на дату звернення позивача до суду відкриті виконавчі провадження щодо виконання зазначеного рішення відсутні, що підтверджується наявними у позивача відомостями".
З урахуванням вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України та вищезазначеного висновку ВП ВС від 11.02.2026 року у справі номер 754/511/23, враховуючи факт неперебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень у цій справі частини другої статті 625 ЦК України, оскільки немає і обов`язку відповідача ОСОБА_1 у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, у позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» немає правової підстави для нарахування та стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню, а тому позивачу у цій справі ТОВ «ВІН ФІНАНС» слід відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 525-526, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 06.11.2026.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Анастасія Ремезок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua