Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №343/2286/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2286/26

Провадження №: 2/343/1539/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання Шикор Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/2286/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СМАРТ ПЕЙ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 27576,04 грн, із яких 12761,23 грн - заборгованість за кредитом, 14814,81 грн - заборгованість за процентами, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.02.2018 АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 200984629101 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Товариство свої зобов`язання за договором виконало повністю, надавши відповідачу кредит, натомість останній не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 26.06.2026 у нього виникла заборгованість у розмірі 27576,04 грн, яка складається із 12761,23 грн - заборгованості за кредитом, 14814,81 грн - заборгованості за процентами. 26 червня 2026 року між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ТОВ "ФК "СМАРТ ПЕЙ" було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 200984629101 на суму заборгованості в розмірі 27576,04 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, рекомендованим поштовим відправленням за останній відомим зареєстрованим місцем проживання (а.с. 42), яке повернулося з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 47-48), що, з огляду на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученою учаснику справи. Крім того суд опублікував оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 46). Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавав.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 07.10.2026, суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та викликом сторін.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про судовий розгляд, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, позивач не заперечив проти заочного розгляду справи, тому суд ухвалює рішення у заочному порядку, про що постановив ухвалу від 04.11.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

із матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_1 20.02.2018 власноруч підписав заяву № 200984629101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої підтвердив, що він приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та надати картку НОМЕР_2 , а також відкрити кредитний ліміт на суму 1000,00 грн (а.с. 6).

Згідно із довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору № 200984629101 від 20.02.2018, боржнику ОСОБА_1 збільшено кредитний ліміт до 12000,00 грн (а.с. 7).

Як зазначив позивач, на підставі вказаної заяви відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Доказів протилежного матеріали справи не містять. У зв`язкуз невиконанням умов договору у ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість.

Із наданої суду виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період 20.02.2018 до 25.06.2026 слідує, що клієнт ОСОБА_1 активно користувався грошовими коштами, погашав кредит та нараховані проценти (а.с. 8-10).

Згідно із долученим до матеріалів позову розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № 200984629101 від 20.02.2018, станом на 25.06.2026 загальна заборгованість за наданим кредитом становить 27576,04 грн, із яких 12761,23 грн - заборгованість за кредитом, 14814,81 грн - заборгованість за процентами (а.с. 15-16).

26 червня 2026 року АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК СМАРТ ПЕЙ" уклали договір факторингу № 1, за яким перше відступило другому право вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників. Права вимоги вважаються відступленими у день здійснення оплати ціни прав вимоги в повному обсязі (а.с. 13-15).

На підтвердження здійснення сплати за договором факторингу № 1 від 26.06.2026 позивач надав відповідну платіжну інструкцію (а.с. 17).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1 від 26.06.2026, від АТ "ПУМБ" до ТОВ "ФК СМАРТ ПЕЙ" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200984629101 від 20.02.2018 на загальну суму 27576,04 грн, із яких 12761,23 грн - заборгованість за кредитом, 14814,81 грн - заборгованість за процентами (а.с. 16).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов такого висновку.

Як передбачено в п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Публічним договором є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Суд установив, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляло АТ "ПУМБ".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Під час розгляду справи суд установив, що ОСОБА_1 20.02.2018 звернувся до АТ "ПУМБ" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200984629101, чим підтвердив своє приєднання до запропонованих умов кредитування в АТ "ПУМБ" та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Тобто між сторонами укладено кредитний договір № 200984629101 від 20.02.2018.

З наданої суду виписки по рахунку суд установив, що відповідач отримував кошти з кредитної картки, ними користувався, вносив сплати, що підтверджує існування кредитних правовідносин між ним та банком, однак не повертав своєчасно останньому грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як указав позивач, станом на 25.06.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором № 200984629101 від 20.02.2018 у розмірі 27576,04 грн, із яких 12761,23 грн - заборгованість за кредитом, 14814,81 грн - заборгованість за процентами. Факт наявності заборгованості відповідач не заперечив. На підтвердження існування заборгованості та її розміру сторона позивача долучила детальний розрахунок та виписку по особовому рахунку, дані з яких узгоджуються між собою щодо загальної суми сплачених коштів та проведених нарахувань. Викладене дає підстави вважати, що наявність заборгованості та її розмір підтверджена належними та допустими доказами, а тому їх слід взяти до уваги при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Положеннями частини 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час існування невиконаного грошового зобов`язання за договором № 200984629101 від 20.02.2018 на підставі договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача з виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором. Факт переходу права вимоги до відповідача підтверджується описаним вище договором факторингу, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією та відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Натомість таке право останній не спростував, доказів протилежного не надав, із вимогами про визнання договору факторингу недійсним не звертався.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, умови виконання якого визначені у спірному кредитному договорі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Факт наявності заборгованості, її складових відповідач не заперечив, контррозрахунку заборгованості суду не надавав. Натомість позивач на підтвердження існування заборгованості та її розміру надав відповідні докази, а відтак позовні вимоги ТОВ "ФК "СМАРТ ПЕЙ" слід задловолити та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200984629101 від 20.02.2018 у розмірі 27576,04 грн, із яких 12761,23 грн - заборгованість за кредитом, 14814,81 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 5).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10000,00 гривень надав: договір про надання правничої допомоги від 26.03.2025, який укладений між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ "ФК "СМАРТ ПЕЙ", в якому визначено порядок сплати адвокату гонорару, розмір якого визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг (а.с. 22); акт наданих послуг правничої допомоги, згідно з яким адвокат Рудзей Ю.В. надав ТОВ "ФК "СМАРТ ПЕЙ" правничу допомогу (правовий аналіз та консультація; підготовка позовної заяви; супровід цивільної справи під час судового розгляду) на суму 10000,00 грн (а.с. 23); довіреність від 09.09.2026 (а.с. 24).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

З урахуванням викладеного, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з огляду на усталену практику в даній категорії справ, критерій необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та виснуючи про співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, ст. 3, 207, 509, 526, 527, 610, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СМАРТ ПЕЙ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СМАРТ ПЕЙ" заборгованість за кредитним договором № 200984629101 від 20.02.2018 у розмірі 27576 (двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 04 копійки, із яких 12761,23 гривня - заборгованість за кредитом, 14814,81 гривні - заборгованість за процентами, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3000,00 (три тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СМАРТ ПЕЙ", місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, оф. 303, код ЄДРПОУ 43696954

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації якого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: С.М.Монташевич