Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №338/1830/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №338/1830/26

Суддя: Решетов В. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1830/26

Провадження №2/338/1430/26

05 листопада 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Решетова В. В.,

з участю секретаря судового засідання Смеречук Х. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку підготовчого позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, а саме 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачка вважає, що до складу спадщини увійшло належне спадкодавцеві право власності на 1/3 частку зазначеної квартири.

Як зазначено у позові, квартира була приватизована у 2014 році та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та документах спадкової справи зазначена за прізвищем ОСОБА_1 , внаслідок зміни прізвища після укладення шлюбу. Під час приватизації частки співвласників не визначалися.

Позивачка посилається на те, що вона, як спадкоємиця першої черги за законом, спадщину прийняла, тоді як відповідачка – дружина спадкодавця – від її прийняття відмовилася. Свідоцтво про право на спадщину щодо спірної частки квартири нотаріусом не видано з огляду на те, що право на квартиру зареєстровано як спільну сумісну власність без визначення часток співвласників.

Позивачка просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька право власності на 1/3 частку квартири, а також визнати за нею право власності як на спадкове майно. За своїм змістом наведені вимоги є взаємопов`язаними та спрямовані на захист одного й того самого права – підтвердження права власності позивачки на 1/3 частку квартири, що перейшла до неї у порядку спадкування.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання та витребувано у нотаріуса спадкову справу.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області суду від 15 жовтня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті

На виконання ухвали суду від 24 вересня 2026 року приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Білусяк Леся Василівна супровідним листом від 28 вересня 2026 року № 259/01-16 надала суду копію спадкової справи № 150/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 . Матеріали спадкової справи суд дослідив у сукупності з іншими письмовими доказами, поданими учасниками справи.

Представник позивача-адвокат Гоголь М.М. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, відповідно до якої позов визнала повністю не заперечувала щодо задоволення позову, та визнання права власності за позивачем.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 2025 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України спадщина після його смерті відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради 15 вересня 2014 року на підставі розпорядження селищного голови від 07 липня 2014 року № 13, підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 38,6 кв. м, житлова площа – 15,7 кв. м.

Зі змісту зазначеного свідоцтва вбачається, що квартира передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Розмір часток кожного зі співвласників у правовстановлювальному документі не визначено, що відповідає правовій природі спільної сумісної власності та не свідчить про належність квартири будь-кому з них одноособово.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 23 жовтня 2014 року за індексним номером 28485372, право власності на вказану квартиру зареєстровано на підставі свідоцтва від 15 вересня 2014 року, форма власності – приватна, вид спільної власності – спільна сумісна. Як власників зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, сформований 17 грудня 2025 року та свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 11 грудня 1991 року, містять відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та юридично оформлене батьківство ОСОБА_3 , у тому числі відомості про відповідні зміни актового запису. Таким чином, родинний зв`язок позивачки зі спадкодавцем підтверджується актами цивільного стану.

Повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, сформований 17 грудня 2025 року та свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 , підтверджують зміну прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Із копії спадкової справи № 150/2025, заведеної 17 грудня 2025 року приватним нотаріусом Білусяк Л. В., убачається, що цього ж дня ОСОБА_1 особисто подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 . Заяву подано в межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України, а тому спадщину позивачка прийняла своєчасно.

Висновок про прийняття позивачкою спадщини суд обґрунтовує на належно підтвердженому факті подання нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини, з яким частина третя статті 1268 ЦК України пов`язує самостійні правові наслідки.

У матеріалах спадкової справи міститься також нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 17 грудня 2025 року про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка – ОСОБА_3 . Разом із тим така відмова стосується лише спадкових прав відповідачки та не припиняє її власного права на частку у приватизованій квартирі, набутого нею як співвласницею за самостійною правовою підставою.

З матеріалів спадкової справи та листа приватного нотаріуса від 16 вересня 2026 року № 236/02-14 убачається, що заповіту спадкодавець не залишив, а ОСОБА_1 зазначена як спадкоємиця за законом, яка спадщину прийняла, тоді як дружина спадкодавця від її прийняття відмовилася.

Достовірних відомостей про інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину та претендують на спірну частку, матеріали справи не містять.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2026 року, що міститься у спадковій справі № 150/2025, нотаріус посвідчив право ОСОБА_1 на інше спадкове майно – земельну ділянку площею 0,0971 га. Водночас факт видачі такого свідоцтва підтверджує перевірку нотаріусом статусу позивачки як спадкоємиці та прийняття нею спадщини, оскільки чинне законодавство не допускає прийняття спадщини лише щодо окремих речей, які входять до її складу.

Листом від 16 вересня 2026 року № 236/02-14 приватний нотаріус Білусяк Л. В. повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири з тих підстав, що спадкодавець був одним із трьох учасників права спільної сумісної власності, а розмір належної йому частки не визначався.

У даному листі спадкоємиці роз`яснено право звернутися до суду. Отже, зміст зазначеного документа засвідчує наявність реальної перешкоди для нотаріального оформлення спадкового права.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16 вересня 2026 року вартість квартири становить 1 165 835,31 грн. Виходячи з предмета позову – 1/3 частки квартири – її оціночна вартість для визначення ціни позову становить 388 611,77 грн. Квитанцією від 18 вересня 2026 року підтверджено сплату позивачкою судового збору в сумі 3 886,12 грн. Комісія платіжного сервісу в сумі 69,95 грн до суми сплаченого судового збору не входить.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом визнання права. Зміст права власності, засади його непорушності та підстави набуття визначені статтями 316, 317, 321, 328 ЦК України.

За приписами статті 392 ЦК України власник майна вправі пред`явити позов про визнання права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який його посвідчує.

Правові засади набуття громадянами житла у власність, шляхом приватизації визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону квартира може бути передана за письмовою згодою повнолітніх членів сім`ї у спільну сумісну або спільну часткову власність.

Судом встановлено, що вид спільної власності безпосередньо визначений правовстановлювальним документом та підтверджений даними державної реєстрації, зокрема спірна квартира перебувала у спільній сумісній власності трьох осіб.

За змістом частини першої статті 368 ЦК України спільною сумісною є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Відсутність визначених часток характеризує порядок здійснення права спільної сумісної власності, однак не означає відсутності у кожного співвласника майнового права, яке за наявності передбачених законом підстав може перейти до інших осіб, у тому числі в порядку спадкування. Смерть одного зі співвласників сама по собі не тягне переходу всього об`єкта до інших співвласників поза правилами спадкового правонаступництва.

Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України та частини другої статті 372 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, або його поділу частки співвласників вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Матеріали справи не містять доказів існування між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домовленості про інший розмір часток, а також правовстановлювального документа чи іншої передбаченої законом підстави для відступу від презумпції їх рівності.

За таких обставин при визначенні складу спадщини суд виходить із рівності часток трьох співвласників приватизованої квартири – по 1/3 частці кожному.

Такий висновок не є поділом квартири в натурі та не означає встановлення судовим рішенням нового речового права за померлою особою.

Суд визначає обсяг майнового права, що належав спадкодавцеві на час відкриття спадщини, виключно як передумову вирішення заявленої спадкоємицею вимоги.

За змістом статей 1216–1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до її спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак після смерті ОСОБА_3 до складу спадщини увійшло належне йому право на 1/3 частку у праві власності на квартиру.

Частки інших співвласниць до складу спадщини не входять, оскільки належать їм на самостійній первісній правовій підставі.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки. Статтею 232 СК України встановлено, що у правовідносинах між усиновлювачем і усиновленою особою виникають права та обов`язки батьків і дітей. Наявні у справі акти цивільного стану підтверджують право позивачки на спадкування як доньки спадкодавця.

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено право спадкоємця прийняти спадщину, правові наслідки постійного проживання зі спадкодавцем на час її відкриття та належність прийнятої спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивачка реалізувала право на прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу 17 грудня 2025 року відповідної заяви у порядку та строк, установлені статтями 1269, 1270 ЦК України.

Відповідачка, у свою чергу, подала заяву про відмову від прийняття спадщини, правові наслідки якої визначені статтями 1273, 1274 ЦК України.

За правилами статей 1296, 1297 ЦК України оформлення права на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, здійснюється шляхом одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину.

Судове визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту та застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкового права в нотаріальному порядку. Такий підхід узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Судом встановлено, що така перешкода підтверджена листом приватного нотаріуса № 236/02-14. Зі змісту листа вбачається, що він є відповіддю на конкретне звернення спадкоємиці щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно, а підставою неможливості його видачі нотаріус визначив невстановлений розмір частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності. Отже, позивачка позбавлена можливості завершити оформлення спадкового права у позасудовому порядку.

Оцінюючи правове значення форми такої відповіді, суд ураховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 201/1883/21, відповідно до якого оформлення фактичної відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину листом, а не постановою, саме по собі не змінює суті такої відмови та не усуває існуючої перешкоди у здійсненні спадкового права.

Та обставина, що позивачка сама була учасницею приватизації спірної квартири, не виключає можливості набуття нею у порядку спадкування частки іншого співвласника. Первісне право позивачки, набуте під час приватизації у 2014 році, та право на 1/3 частку, що переходить до неї після смерті спадкодавця, виникли з різних правових підстав.

Суд також ураховує, що відповідачка відповідно до правовстановлювального документа є самостійною співвласницею квартири.

Її відмова від прийняття спадщини після смерті чоловіка не припиняє та не змінює права на частку квартири, набуту нею внаслідок приватизації. Тому визнання за позивачкою права власності на спадкову 1/3 частку не впливає на обсяг первісного права відповідачки як співвласниці.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджені судом свідоцтво про смерть, відомості актів цивільного стану, правовстановлювальний документ на квартиру, витяг із Державного реєстру речових прав, заяви про прийняття спадщини та відмову від неї, лист нотаріуса, а також свідоцтво про право на спадщину щодо іншого майна є взаємоузгодженими та в сукупності підтверджують юридично значущі для вирішення цього спору обставини.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності та застосувавши до встановлених обставин зазначені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином і своєчасно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , до складу якої входить належна спадкодавцеві 1/3 частка у праві власності на спірну квартиру.

Водночас оформити це право в нотаріальному порядку позивачка не може через те, що квартира була приватизована у спільну сумісну власність без визначення часток. За таких обставин визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом є належним та ефективним способом захисту її порушеного права і не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує, що аналогічний підхід до застосування частини першої статті 141 ЦПК України у спорі про визнання права власності в порядку спадкування викладено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2024 року у справі № 359/4126/23, якою підтверджено правомірність покладення судового збору на відповідача у разі повного задоволення позову незалежно від доводів про відсутність з його боку протиправної поведінки.

Позивачкою при зверненні до суду документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3 886,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 3 886,12 грн судового збору.

Відсутність установленої протиправної поведінки відповідачки не є передбаченою законом підставою для незастосування загального правила розподілу судових витрат. Даних про визнання відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, які б зумовлювали вирішення питання про судові витрати за правилами статті 142 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 15, 16, 316, 317, 321, 328, 368, 370, 372, 392, 1216–1220, 1223, 1261, 1268–1270, 1273, 1274, 1296, 1297 ЦК України, статтею 232 СК України, статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтею 49 Закону України «Про нотаріат», статтями 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,6 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 12 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, оскільки рішення ухвалено за відсутності учасників справи. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених статтею 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після настання обставин, передбачених статтею 273 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя В. В. Решетов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua