Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №566/1537/26 — Млинівський районний суд Рівненської області

справа № 566/1537/26

провадження № 2-а/566/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

у складі:

головуючого - одноособово судді Лободзінського А.С.,

за участю секретаря судового засідання – Подолець Ю.В.

представника позивача - адвоката Новосада В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якому просив скасувати, як незаконну постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.08.2026 № 2/325, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.08.2026 № 2/325 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год 04.08.2026 по повістці № 8316183 для уточнення даних. Поштову повістку №8316183 для уточнення даних було надіслано позивачу за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , проте повістка повернулася без вручення 28.07.2026. Також, позивач зазначає, що згідно з відомостями АІКС «Оберіг» ним 26.06.2026 було уточнено свої персональні та облікові дані. Оскаржувану постанову вважає незаконною, оскільки вона винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини наведені у ній не відповідають дійсності.

09.10.2026 від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому суб`єкт владних повноважень проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 , у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, був належним чином повідомлений засобами поштового зв`язку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09год 00 хв 04.08.2026. Однак, ОСОБА_1 у визначену у повістці дату не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та у триденний строк не повідомив про причини своєї неявки. А тому, відповідач вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , у задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача – адвокат Новосад В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати оскаржувану постанову.

Від відповідачів відомостей про причини неявки до суду не надійшло.

За таких обставин, відповідно до положень п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів ( доказів).

Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.08.2026 № 2/325 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год 04.08.2026 по повістці № 8316183 для уточнення даних.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Отже, зазначена норма є бланкетною, а тому для встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно з`ясувати, які саме вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено, а також чи доведено факт такого порушення.

У межах спірних правовідносин таким порушенням є невиконання позивачем передбаченого статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку щодо прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому визначальне значення для вирішення спору має встановлення факту належного оповіщення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП.

Порядок оповіщення військовозобов`язаних під час мобілізації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до пункту 34 зазначеного Порядку повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання військовозобов`язаного після завершення строку, відведеного законодавством для уточнення своїх облікових даних.

У разі неуточнення адреси місця проживання повістка надсилається на адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання особи.

Водночас пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, серед іншого - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, положення пункту 41 Порядку № 560 прямо передбачають можливість підтвердження належного оповіщення військовозобов`язаного не лише шляхом особистого отримання ним повістки, а й за наявності відміток поштового оператора щодо причин невручення, зокрема відсутність адресата.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 під час уточнення своїх військово-облікових даних через електронний кабінет військовозобов`язаного самостійно зазначив та підтвердив адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується витягом з АІКС Оберіг, долученим відповідачем до відзиву на позов, а також визнається самим позивачем, оскільки наведена ним у позовній заяві. (а.с. 1 зворот)

З матеріалів справи вбачається, що повістку про виклик позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 год 00 хв 04.08.2026 було направлено 17.07.2026 рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою, яку позивач ОСОБА_1 самостійно підтвердив (задекларував) під час уточнення своїх облікових даних. (а.с. 44-45)

Відповідно до інформації поштового оператора, поштове відправлення RO 67230914050 було повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. (а.с. 45)

Таким чином, судом встановлено не лише факт направлення ІНФОРМАЦІЯ_5 повістки за адресою, повідомленою самим позивачем ОСОБА_1 , а й наявність передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 обставини, яка підтверджує належне оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її відповідно до закону.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначені повісткою дату та час (09 год 00 хв 04.08.2026), однак, незважаючи на належне оповіщення, за викликом не з`явився, а доказів наявності поважних причин неприбуття, повідомлення відповідача про такі причини у встановленому законом порядку або інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання відповідного обов`язку, суду не надано.

Крім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення №325 від 18.08.2026 ОСОБА_1 підтвердив факт отримання ним повістки, надавши письмові пояснення про те, що повістку отримала матір, сказала йому, але він не прийшов.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує наявність у діях позивача ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем - першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 надано докази, які підтверджують обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, зокрема відомості про уточнення позивачем адреси місця проживання, документи щодо направлення повістки за цією адресою, підтвердження поштового оператора щодо результатів її доставки, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем виконано покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення правомірності оскаржуваної постанови.

З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 286 КАС України, статтями 45, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч.4 ст. 286 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення, а учасниками розгляду справи, які були відсутні на проголошенні судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Суддя А.С. Лободзінський