Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №182/2748/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №182/2748/26

Суддя: Кобеляцька-Шаховал І. О.

Справа № 182/2748/26

Провадження № 2/0182/4643/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Малишевський О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступне.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 22 серпня 2023 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 15 лютого 2026 року шлюбні відносини були припинені з причини різних поглядів на життя та відсутності взаєморозуміння, в результаті чого виникали сварки та скандали. На даний час кожен живе своїм життям та поновлювати спільне проживання не бажають.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.22-23).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.25).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.105, 110 СК України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї стали неможливим.

Відповідно до ч.2 та ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони з 22 серпня 2023 року перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.8). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). З 15 лютого 2026 року шлюбні відносини були припинені з причини різних поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння, в результаті чого виникали сварки та скандали. На даний час кожна із сторін по справі живе своїм життям та поновлювати спільне проживання не бажає. Оскільки сторони не виявили бажання примиритись, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, а тому шлюб слід розірвати.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача витрат на сплаті судового збору в розмірі 1 064 грн. 96 коп., сплачена позивачем при подачі позову до суду, яка у суду сумніву не викликає та, у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

При цьому, щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом, на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 357/380/20).

У Постанові від 18.12.2024 року у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 141 ЦПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача), залежно від результатів розгляду позовних вимог, за вирішенням спору по суті. Ці положення є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Ці норми містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ЦПК України, що вказує на те, що їх правила стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Крім того, згідно частин першої - третьої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Наведене законодавче положення забезпечує дотримання принципу змагальності сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених процесуальним законом (зокрема, ухвала Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 906/498/23).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду, повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У додатковій Постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому, із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України, законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склались між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у Постанові від 06.11.2024 року у справі № 547/581/21 констатував, що положення частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, лише за клопотанням іншої сторони, тільки зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд.

За приписами статті 13 ЦПК України, суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Наведені вище висновки є релевантними на сьогодні і викладені, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі № 361/10208/23 та інших.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки стороною позивача належних доказів щодо понесення витрат на правову допомогу, безпосередньо в заявленому розмірі, надано не було, будь-які квитанції (платіжні доручення) чи акт виконаних робіт до позовної заяви долучено також не було, а сам по собі договір про правову допомогу, без надання вищевказаних документів, не може свідчити про факт понесення таких витрат.

Керуючись ст.105, 110 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 22 серпня 2023 року, за актовим записом № 285, від якого є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 », громадянину ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН – НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 1 064 грн. (одна тисячі шістдесят чотири грн.) 96 коп., сплачений останньою при подачі позову до суду.

В іншій частині позову - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua