Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №557/1658/25 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/40/2026

Справа № 557/1658/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща кримінальне провадження за № 12025181080000167 від 19.08.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Друхів Березнівського району Рівненської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, українця, громадянина України, раніше судимого:

- 07.08.2025 Гощанським районним судом Рівненської області за ч.1 ст. 382 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 19.05.2025, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000 грн. (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 17.06.2025, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУПАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40 800 грн. (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 09.07.2025, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40 800 грн. (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п?ять) років.

Будучи належним чином ознайомлений з вищевказаними рішеннями суду, знаючи, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання, діючи умисно, з метою невиконання вищевказаних постанов, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, ОСОБА_3 продовжив керувати транспортним засобом.

Так, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_3 , 18.08.2025, близько 11 год. 47 хв., рухаючись в с. Синів Рівненського району, перебуваючи за кермом транспортного засобу «ЗАЗ-Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками СВГ ВП № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, а саме на підставі повідомлення на лінію «102» ЄО № 4244 від 18.08.2025, про те, що ОСОБА_3 керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Так, під час зупинки вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами, неодноразово притягувався за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним кримінального правопорушення, яке викладене в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінального правопорушення - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення.

Зокрема, показав, що він дійсно 18.08.2025 року, близько 11 год. 47 хв., рухаючись в с. Синів Рівненського району, перебував за кермом транспортного засобу «ЗАЗ-Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками СВГ ВП № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. Про винесені постанови суду про позбавлення прав керування йому було відомо, про вирок суду від 07.08.2025 та призначене покарання також було відомо.

У скоєному щиро розкаюється, зробив для себе належні висновки, просить суд суворо його не карати.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними стороною обвинувачення, які відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, оскільки обставини скоєння кримінального правопорушення учасниками процесу не оспорюються.

Показання обвинуваченого суд вважає послідовними, чіткими, такими, що узгоджуються між собою, а відтак не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку.

Відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Судом досліджено характеризуючі дані обвинуваченого, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, раніше судимий.

Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань обвинуваченого, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд вважає їх допустимими, достатніми та достовірними, такими, що узгоджуються між собою, в зв`язку з чим суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст. 382 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав, в скоєному розкаявся, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не перебуває на «Д»-обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та реального відбування покарання, і вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України із застосуванням ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, зазначеної в ст. 50 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд враховує ту обставину, що обвинуваченого засуджено 07.08.2025 Гощанським районним судом Рівненської області за ч.1 ст. 382 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 07.08.2025.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Також суд зауважує, що ухвалою суду від 14.07.2026 ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, і 16.07.2026 заставодавцем було внесено заставу за ОСОБА_3 , та останнього 16.07.2026 звільнено з-під варти під заставу в розмірі 66560 гривень.

Згідно з ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

При порушенні умов такого запобіжного заходу, як застава, процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).

З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

У зв`язку з викладеним, звернення застави в дохід держави має (з урахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В ч.3 ст.182 КПК України вказано, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки щодо забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Метою припису частини 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню обвинуваченим покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється чи обвинувачується.

Водночас зі змісту частини 8 статті 182 КПК вбачається, що в ній при описі обов`язків, у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання, як у множині, так і в однині. Зокрема, неявку за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи неповідомлення про причини своєї неявки як підставу для звернення застави в дохід держави зазначено як одноразову дію.

При цьому застава є безстроковим запобіжним заходом, а тому її строк не може бути визначений ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК).

В даному кримінальному провадженні судом встановлена недобросовісна поведінка обвинуваченого під час судового розгляду та зловживання ним своїми процесуальними правами під час перебування на альтернативному запобіжному заході у виді застави. Зокрема, обвинувачений неодноразово не з`являвся у судові засідання 22.09.2026, 21.10.2026, 23.10.2026, 03.11.2026, не повідомляючи про поважність своєї неявки.

Таким чином, судом встановлено порушення обвинуваченим умов такого запобіжного заходу як застава, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності та звернути заставу в дохід держави.

Кримінальним правопорушенням шкода не завдана.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Суд дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою, оскільки на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду або ухилитися від відбуття покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 07.08.2025, у виді 1 (одного) року позбавлення волі, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід до набрання вироком законної сили, на тримання під вартою та взяти його під варту в залі суду негайно після проголошення вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня часу взяття під варту.

Зарахувати до строку призначеного покарання, час перебування ОСОБА_3 під вартою з 19.05.2026 року по 16.07.2026 року.

Утримання ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу проводити в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» (33001, Рівненська область, м. Рівне, вулиця Дворецька, 116).

Заставу в сумі 66560 грн, внесену заставодавцем в інтересах ОСОБА_3 звернути в дохід держави та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право в суді отримати копію вироку.

Копія вироку вручається обвинуваченому, прокурору негайно після його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошення вироку, копія вироку направляється не пізніше наступного дня після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1